«Не міг залишатися вдома, коли донька – військова», – воїн з Камінь-Каширщини

Житель Нових Підцаревичів Камінь-Каширського району Анатолій Нікітчук служить в артилерії Збройних сил України, а його донька Іванна – у морській піхоті.

Анатолій Петрович – батько трьох синів та донечки. Він має багатолітній стаж роботи у водному господарстві, а з липня 2022 року став військовослужбовцем, пише газета Нова доба.

На запитання, як вирішив іти служити, чоловік відповідає просто: «Не міг же я залишатися вдома, коли у мене донька військова».

Він десять місяців провів на Яворівському полігоні, де був начальником контрольно-пропускного пункту, а з травня цього року в складі славетної 47-ї окремої механізованої бригади «Ма́ґура» бере участь у бойових діях вздовж лінії фронту в Запорізькій області. Там із побратимами проривають ворожу оборону в запеклих боях. Це надзвичайно важко, бо окупаційні війська облаштували кілька ліній захисту та встановили на шляху наступу українських сил безліч мінних полів, а ще ведуть невпинні обстріли.«Я служу в артилерії, у обслузі гармати, весь цей час пробув на Запорізькому напрямку», – розповідає Анатолій Нікітчук, якому нещодавно за мужність і успішне виконання завдань під час бою було вручено від Головнокомандувача Збройних сил України генерала Валерія Залужного дві нагороди: нагрудний знак «Золотий хрест» та Почесний нагрудний знак учасника бойових дій.

Читати ще: «У перемогу вірю, але й готуюся до вічної боротьби»: волинський пластун та бойовий медик Віктор-Микола Гаврилюк

Його 22-річна донька Іванна – випускниця Львівської академії сухопутних військ. Дівчина розпочала військовий шлях у 17 років. З лютого цього року активно виконує бойові завдання на різних напрямках фронту. Відповідальна та відважна військова в званні лейтенанта здобула право носити чорний берет морської піхоти. Зараз вона штурмує на Херсонщині загарбаний окупантами лівий берег Дніпра.За час війни тато з донькою зустрілися лише кілька разів – спочатку вона приїжджала до нього на полігон, а потім у них на кілька днів збіглися відпустки й вони побули із рідними в Нових Підцаревичах.

Чекає чоловіка Анатолія з війни його дружина Віта, постійно хвилюючись і за донечку Іванну, й за синів Андрія, Павла та Петра. Вона трудиться продавчинею в місцевому магазині і багато волонтерить.

Читати ще: «Після кожного бойового виходу проводимо «роботу над помилками», – головний сержант з волинської бригади

«Старший син працює на виробництві, яке наближає нашу Перемогу, середній – на Рівненській АЕС, а молодшому тільки виповнилося вісімнадцять, він ще навчається», – ділиться їхній тато, якому недавно дали кілька днів відпустки – провідав колег із водного господарства, які всі за нього хвилюються, побув із найріднішими й знову вирушив на південний схід нашої держави.

Читати ще: «Прагну помститися за племінника та товариша, які загинули під Куп’янськом», – штурмовик бригади «Лють» з Волині

«Толик воює там, а його Віта – тут», – кажуть про його дружину односельчани, зазначаючи, що вона завжди в числі тих, хто допомагає військовим: готує для них їжу, ділиться домашньою провізією.

«Я знаю, як буває складно із харчуванням військовим, тому і її прошу допомагати тим, кому може… – каже Анатолій Петрович. – Домашня їжа – то не армійська, яку ще і не завжди є можливість приготувати».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---