«Не маємо права опускати ні носа, ні хвоста, ні крил…»: чим нині живе Луцький зоопарк. Фоторепортаж

Директорка Луцького зоопарку Людмила Денисенко розповіла Інформаційному агентству Волинські Новини про підсумки 2022 року, поточні проблеми та плани.

Зоопарк зустрічає гостей, як завжди, привітно. Чисто, прибрана територія, святково вбрана ялинка, фотозони. Лише відвідувачів, на жаль, не так багато, як хотілося б.

«Нічого з цим не поробиш. Це нині загальна проблема, – каже Людмила Петрівна. – Буквально кілька хвилин тому проводили робочу нараду з директорами усіх наших зоопарків – їх вісім – і в усіх одне й те саме».Людмила Денисенко пояснює: Асоціація зоопарків України організовує такі онлайн-зустрічі раз на тиждень, починаючи від травня 2022-го. Аби усім разом обговорити поточні проблеми, спрогнозувати майбутні виклики, знайти шляхи їх розв’язання.

«Сьогодні, наприклад, говорили про розподіл допомоги, наданої Європейською асоціацією зоопарків та акваріумів. Хто її потребує найбільше, як будуть використовувати ресурси. А щодо проблем – в усіх одне й те саме. Ситуація війни: зниження відвідуваності, підняття цін на енергоносії та продукти, відключення електроенергії, утримання теплолюбних тварин», – провадить Людмила Петрівна.Звичайно, у деяких установах специфічні виклики. Якщо для нашого зоопарку одна з найбільших проблем – зменшення кількості відвідувачів, то для Миколаївського це – обстріли. Людмила Петрівна каже: його директор сьогодні назвав страшну цифру – за весь час повномасштабної війни без обстрілів вони були лише близько 50 днів.

«На жаль, але такими сумними прикладами надихаємося. Адже розуміємо, що в наших умовах тим більше мусимо триматися, мусимо працювати. І всі розуміють необхідність нашої роботи – за нами стоять життя. У тому і є цінність українського народу, що ми бережемо кожне життя. Усі бачили, як в тих областях, де йшли чи йдуть активні бойові дії, евакуювали тварин, рятують їх, допомагають притулкам. Що вже тоді ми: не маємо права опускати ні носа, ні хвоста, ні крил. Мусимо продовжувати свою роботу і перезимувати», – переконана директорка Луцького зоопарку.Говоримо про 10 місяців війни. Умовні підсумки позитивні та надихають, адже не можна навіть порівнювати початок 2022-го й нинішню ситуацію: колекцію тварин втримали, навчилися працювати у складних умовах, повернулися працівники, є необхідні запаси.

«Те, що ми зберегли тварин, – найбільше досягнення. І це все завдяки колективу і допомозі. Люди приносили від мішечка горіхів і пакета з кормом до сіток з морквою. От сьогодні привезли штучне хутро для утеплення будиночків. Питаю – чому вирішили допомогти? Відповідають, що чули в інтерв’ю, як я розповідала про подаровані пледи. І вирішили, що й хутро може знадобитися для обігріву», – усміхається Людмила Денисенко.А з пледами й справді вийшла чудова історія. Два роки тому в Луцькому зоопарку оселився сурикат Крістіан з Києва. Його власники обрали саме наш зоопарк, аби тваринка проживала у комфортних умовах. З початком війни вони виїхали за кордон, але не забувають Крістіана. Тому й захотіли зробити різдвяний подарунок зоопарку та передали червоні лампи для обігріву й пледи.До слова, у зоопарку є близько 40 котів і 18 собак – їм теж зробили схожі подарунки. Собакам – три нові просторі вольєри, а котам – утеплені пінопластом будиночки. Помітно, що робота з благоустрою триває постійно, адже мешканці зоопарку потребують піклування і догляду майже цілодобово.Людмила Петрівна із вдячністю говорить про всіх, хто допомагає зоопарку.

«Волонтерські організації, які роблять пайки, передають нам сушенину. Хтось привозить горіхи – не можуть доставити, дзвонять, ми їдемо самі по них. Червоноградська міська рада передала 1000 кг кормів. Підтримує нас і Луцька міська рада. Коли приходили на штаби корми для домашніх тварин, завжди передавали нам. Те саме з медикаментами, антисептиками, канцтоварами, іграшками... Жартуємо, що зоопарк – це єдине підприємство, яке потребує всього. І не важливо, це кілограм чи тонна – кожна допомога цінна і ми щиро вдячні за неї», – зазначає.

Читати ще: «Розвернутися на 180 градусів і почати працювати»: чим живе Луцький зоопарк у ці непрості часи. Фоторепортаж

Прогулюючись алеями, зустрічаємо відвідувачів. Сьогодні сонячно, і гостей зоопарку хоч трохи побільшало.Підходимо до чоловіка у військовій формі, знайомимося.«Ми з Тернополя, – каже Ігор. – Дружину звати Євгенія, доньку – Надійка. Дуже все тут подобається. Гарно, цікаво, спокійно».На жаль, тема війни та військових прямо стосується Луцького зоопарку. Двоє його працівників втратили рідних, які боронили нашу державу…

Людмила Петрівна розповідає, що від 24 лютого жодних комунікацій з російськими установами нема. Ніхто з колишніх колег не підтримав Україну. Усі мовчать. Деякі толерантні європейські організації запевняють про відсутність прямих доказів участі працівників російських зоопарків у війні. Однак приємно, що коли у Португалії проходила конференція Європейської асоціації зоопарків та акваріумів, жодного представника Росії на ній не було. Делегацію від України очолював директор Миколаївського зоопарку. Він розповідав про війну, про виживання тварин, про проблеми і негаразди. За підсумками конференції було видано книгу «Зоопарки у війні», в якій ідеться й про Луцьк.Щодо планів на 2023 рік Людмила Петрівна стримано оптимістична.

«Заходів поки ніяких не плануємо. На зборах колективу ми вирішили, що святкувати вже будемо після нашої перемоги. Розуміємо, що хочеться людям відпочити, розслабитися. Але самі відвідини зоопарку, спостереження за тваринами, прогулянка – вже відпочинок. До того ж, ми залежимо від повітряних тривог: під час них зоопарк не працює… – пояснює директорка звіринцю. – Молодці наші ведмеді, які пішли у зимову сплячку згідно з графіком. Це тішить, адже означає, що ритм їхнього життя нормальний, є достатній запас жиру, щоб вони добули до весни. Вперше пораділа, що нема тераріуму. Адже обігріти його було б величезною проблемою. І теплолюбних мешканців не обкрутиш пледом, вони не можуть скрутитися в клубочок.А щодо перспектив – найголовніше, що ми навчилися жити в умовах війни. Спочатку були пластикові пляшки з водою – тепер великі бочки. Маємо засоби для знезараження, не так переживаємо за корми, отримали потужний генератор, пережили перший блекаут – 12 годин поспіль без електрики. Тримаємо те, що є, і виходимо з реалій сьогодення. Але з оптимізмом, з вірою, що перезимуємо і найкращі свята будуть після нашої перемоги в сильній, вільній, незалежній Україні!»

Олександр ДУРМАНЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---