«Не думала, що доживу до другої війни». Як на Волині живуть мешканці будинку для людей поважного віку
![](/resize/450x213/r/files/news/2022/08-12/344645/963.jpg)
У селі Білосток Торчинської громади діє відділення стаціонарного догляду для постійного проживання. Нині там мешкає більш як два десятки осіб.
Про це йдеться у сюжеті ТРК «Аверс».
Марії Іванівні Петлюк майже 94 роки. Вона згадує тяжке воєнне і повоєнне життя. Каже: не думала, що за свій вік побачить ще одну війну.
«Пам’ятаю тую війну. Боже, Боже! Ще дожила до другої. Не дай Бог бачити її. Мій батько в війну з голоду помер. І я голодувала. Тяжке було життя. Поскидали німці снаряди, а ми поїхали в Херсонську область, і там я бавовну робила», – каже жінка.
У будинку для людей поважного віку бабуся мешкає вже чотири роки. Рідні не залишилось, брат колись виїхав до росії.
«Він там і лишився, бо жінка не хотіла тут жити. Вона поїхала, каже: «Я дітей не буду посилати в українську школу». І поїхав, до мене писав, мене хотів забрати туди, а я не хотіла», – розповідає вона.
Попри непросту долю, Марія Іванівна усміхається і згадує рідну домівку. Каже: хата її ще стоїть, хоч і «нікудишня». Але, зітхає, певно, вже туди не повернеться.У закладі нині мешкає 23 особи. Тут у кожного своя історія.
«У нас мешканці різного віку. Так склалася доля, що проживають в нас люди, яким і 42, і 94 роки. Різні люди, але здебільшого – обійдені долею», – розповідає завідувачка відділення стаціонарного догляду для постійного проживання Марія Апіваліна.
«Трошки тяжкувато, але ж ми теж постаріємо. Не знаємо, які ми будемо. Знаєте, старі люди – як малі діти. Вони хочуть уваги, хочуть, щоб їм щось розказали», – ділиться враженнями від роботи молодша медсестра Антоніна Березовська.
На схилі літ хтось залишився одиноким, а у когось є родичі. Їх тут нетерпеливо чекають, аби відчути тепло від рідних дітей і внуків.
«Дочка з онуками, з чоловіком приїжджають на свята: на Великдень, Трійцю, Новий рік, Різдво. Хочеться, щоб частіше приїжджали. Внуки кажуть: «Діду, приїжджай до нас». А я відповідаю: «Вас і так там багато, а я буду зайвий», – розповідає мешканець стаціонару Леонтій Яцюк.
На питання, як живеться в будинку для людей поважному віку, пан Леонтій відповідає: тут завжди ситий.
«Чотири рази годують. Дуже смачно, вдома ніхто так не їв, як тут годують», – каже він.
Разом з тим, люди діляться наболілим: ліки дорогі, а пенсії мізерні.
«Ото мені довелося прокапатися. Ой-ой, мабуть, до двох тисяч вийшло. Ото хто має велику зарплату, то так, а ми копійки маємо, то мені за три місяці вдалося заплатити. Чого ж вони не подумали, що піднімають ціни на все, а копійчаним пенсіонерам надбавки нема? І як можна з цим змиритися?» – нарікає пані Валентина, яка тут мешкає.
Попри все, мешканці будинку час до часу усміхаються, наприклад, коли згадують молодість і улюблену пісню.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це йдеться у сюжеті ТРК «Аверс».
Марії Іванівні Петлюк майже 94 роки. Вона згадує тяжке воєнне і повоєнне життя. Каже: не думала, що за свій вік побачить ще одну війну.
«Пам’ятаю тую війну. Боже, Боже! Ще дожила до другої. Не дай Бог бачити її. Мій батько в війну з голоду помер. І я голодувала. Тяжке було життя. Поскидали німці снаряди, а ми поїхали в Херсонську область, і там я бавовну робила», – каже жінка.
У будинку для людей поважного віку бабуся мешкає вже чотири роки. Рідні не залишилось, брат колись виїхав до росії.
«Він там і лишився, бо жінка не хотіла тут жити. Вона поїхала, каже: «Я дітей не буду посилати в українську школу». І поїхав, до мене писав, мене хотів забрати туди, а я не хотіла», – розповідає вона.
Попри непросту долю, Марія Іванівна усміхається і згадує рідну домівку. Каже: хата її ще стоїть, хоч і «нікудишня». Але, зітхає, певно, вже туди не повернеться.У закладі нині мешкає 23 особи. Тут у кожного своя історія.
«У нас мешканці різного віку. Так склалася доля, що проживають в нас люди, яким і 42, і 94 роки. Різні люди, але здебільшого – обійдені долею», – розповідає завідувачка відділення стаціонарного догляду для постійного проживання Марія Апіваліна.
«Трошки тяжкувато, але ж ми теж постаріємо. Не знаємо, які ми будемо. Знаєте, старі люди – як малі діти. Вони хочуть уваги, хочуть, щоб їм щось розказали», – ділиться враженнями від роботи молодша медсестра Антоніна Березовська.
На схилі літ хтось залишився одиноким, а у когось є родичі. Їх тут нетерпеливо чекають, аби відчути тепло від рідних дітей і внуків.
«Дочка з онуками, з чоловіком приїжджають на свята: на Великдень, Трійцю, Новий рік, Різдво. Хочеться, щоб частіше приїжджали. Внуки кажуть: «Діду, приїжджай до нас». А я відповідаю: «Вас і так там багато, а я буду зайвий», – розповідає мешканець стаціонару Леонтій Яцюк.
На питання, як живеться в будинку для людей поважному віку, пан Леонтій відповідає: тут завжди ситий.
«Чотири рази годують. Дуже смачно, вдома ніхто так не їв, як тут годують», – каже він.
Разом з тим, люди діляться наболілим: ліки дорогі, а пенсії мізерні.
«Ото мені довелося прокапатися. Ой-ой, мабуть, до двох тисяч вийшло. Ото хто має велику зарплату, то так, а ми копійки маємо, то мені за три місяці вдалося заплатити. Чого ж вони не подумали, що піднімають ціни на все, а копійчаним пенсіонерам надбавки нема? І як можна з цим змиритися?» – нарікає пані Валентина, яка тут мешкає.
Попри все, мешканці будинку час до часу усміхаються, наприклад, коли згадують молодість і улюблену пісню.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
![](/public/images/coment_smile.png)
Коментарів: 0
На Волині попрощалися з військовим Василем Логвинюком
Сьогодні 14:28
Сьогодні 14:28
Зупинилося серце військового з Волині Ігоря Боцька
Сьогодні 13:01
Сьогодні 13:01
Монастир тринітаріїв у Луцьку на старих зображеннях
Сьогодні 12:03
![](/public/images/logo.png)
Сьогодні 12:03
Ковельську екстренку відремонтують за 14 мільйонів![](/public/images/logo.png)
Сьогодні 10:08
![](/public/images/logo.png)
Сьогодні 10:08
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.