«Найвдячніша публіка – та, що приходить на концерт зі своїми табуретками», – керівник народного ансамблю «Колос»

Заслужений народний ансамбль пісні і танцю України «Колос» – це той колектив, яким направду пишається не лише Волинь, а й вся Україна. Він є лауреатом багатьох всеукраїнських та міжнародних фольклорних фестивалів, має десятки престижних нагород.

Багато років ансамблем керував народний артист України Олександр Огороднік. Саме він згуртував талановитих волинян у колективі, усе життя присвятив популяризації української пісні й танцю не лише в Україні, а й за її межами. На жаль, у жовтні минулого року Олександр Володимирович відійшов у засвіти. Та його справа, його колектив живе й незважаючи на всілякі труднощі, розвивається і далі дарує свою творчість людям.

Віднедавна художній керівник та головний балетмейстер ансамблю – кандидат мистецтвознавства, випускник ансамблю народного танцю «Радість» та Інституту мистецтв ВНУ, викладач хореографічних дисциплін КЗВО «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради Ігор Степанюк, який до того працював тут балетмейстером. Молодий, завзятий і направду залюблений у свою справу.

Інформаційному агентству Волинські Новини вдалося побувати на репетиції «Колоса» та на власні очі побачити, чим живе колектив поза сценою та як готується до виступів.

Вечірня пора. Учасники ансамблю потроху сходяться на репетицію. Ми ж заглядаємо в кабінет до Ігоря Степанюка. Він якраз має трохи часу на розмову.

«Для мене робота в ансамблі – це відпочинок, хобі, загалом – синтез усіх моїх напрацювань, бо сюди приходять і мої учні з Палацу учнівської молоді – з «Радості», і випускники педколеджу, – усміхається Ігор Віталійович. – Ця робота – невід’ємна частина мого життя, тому що колектив треба зберегти, розвинути. Як то кажуть, маємо тримати планку».

Але разом з тим, наголошує Ігор Степанюк, ансамбль ставить перед собою амбітне завдання іти в ногу з часом, аби їхня творчість була цікавою глядачеві, а виступи завжди збирали повні зали.

«Наш колектив складається із трьох поколінь. Нашим учасникам – від 18 до 70. Це люди різних професій: адвокати, бухгалтери, працівники освіти, фітнес-тренери, дизайнери, хореографи, студенти тощо, – провадить художній керівник ансамблю. – Усіх нас об’єднує вокально-хореографічна культура Волині».

Є в колективі самородки, які гарно співають, але можуть і нот не знати. Є люди з педагогічною освітою, з музичною, хореографічною, а є люди, які тим живуть і просто приходять після роботи в колектив, бо це – їхнє хобі.

«Бо викладати – це одне, а тут ти себе артистом відчуваєш», – зізнаються учасники ансамблю.

«Колос» має неповторне творче обличчя. Тут не повторюють те, що є в інших колективах, а намагаються розвивати і тримати ту тематику, що побутує на Волині, а саме – вокально-хореографічну культуру краю.

Весь репертуар «Колоса» базується на фольклорі, на традиціях, що побутують у нашому регіоні.

«Однією з фішок нашого колективу є вокально-хореографічна композиція, – розповідає Ігор Віталійович. – Тобто про що співаємо, те граємо та відтворюємо в хореографічній лексиці».

А ще у «Колосі» запевняють: тут роблять усе, аби спростувати стереотип про те, що молодь не цікавиться фольклором.

«Моє завдання як керівника – зробити все, щоб молодь приходила в колектив грати, співати й танцювати, щоб молодому глядачеві, який сидітиме на концертах, була цікава наша програма, – каже Ігор Степанюк. – Наразі маємо поповнення в ансамблі. У балетну групу прийшли мої випускники, мої студенти, учні з «Радості». Тож зараз працюємо над тим, щоб ввести їх у репертуар, в програму. Є поповнення і в хормейстера – студенти КЗВО «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради. Один новий учасник є в оркестрі».

Над репертуаром у «Колосі» завжди працювали дуже ретельно. Для його створення організовували спеціальні експедиції, під час яких досліджували хореографічну лексику, пісенний, музичний матеріал.

Загалом, за радянських часів колектив об’їхав майже всю Європу і був майже на всіх континентах, а таким навіть не всі професійні колективи України можуть похвалитися.

«Кожна поїздка на гастролі яскрава, особливо для молоді, бо ж це пригода. А старшому поколінню цікавіше побачити щось, відвідати якісь екскурсії, подивитися інші колективи, – усміхається пан Ігор. – Кожен знаходить в нашому колективі те, що він хоче. Для когось це хобі, а хтось іде не у фітнес-зал, а сюди позайматися, хтось іде після роботи на пиво, а хтось – на репетицію. Я у колективі з 2013 року, то за цей час ми багато разів були у Польщі, мали концерти в Словенії та Литві».

Утім, зазначає Ігор Степанюк, насправді колектив готовий виступати не лише на великих сценах, а й у сільських клубах. Мало того, це робив і робитиме – нестиме культуру туди, куди інші і їхати не хочуть.

«Нам доводилося виступати в селах, де й будинки культури були зруйновані, – провадить керівник ансамблю. – Якось приїжджаємо в одне село, дивимось, люди йдуть з квітами, табуретками, а ми думаємо: куди вони йдуть, що за свято? А то «Колос» приїхав, і немає приміщення, щоб провести концерт. То ми виступали на відкритому майданчику, а глядачі сиділи на табуретках, принесених з дому. І потім вони пригощали нас домашніми смаколиками, аби хоч якось віддячити. А в іншому селі ми на сцені танцювали, а на голови сніг падав. То голова села нам дуже дякувала, що не відмовилися виступити, бо ж через відсутність умов туди ніхто не хотів їхати. Скажу чесно: така публіка для нас найвдячніша, для них ми їздимо. Але хотілось би, щоб не тільки сільські жителі старшого віку, а й молодші нас хотіли бачити, щоб трошки ми популяризували серед молоді наш колектив і ту справу, яку робимо, творимо».

Нині найбільша проблема, зізнається Ігор Степанюк, – це те, що через пандемію їм бракує концертів. Ну і, звісно, багато де врізали фінансування.

«Але держава підтримала нас, сподіваємося, що буде так само, бо це колектив не торчинського значення, не луцького і навіть не волинського, а мені здається, що всеукраїнського, бо в Україні аматорських колективів такого рівня, як ми, зі своєю базою, зі своїм автобусом, не знаю, чи є. Хіба «Дарничанка» в Києві, і то балетної групи в них не було, – каже пан Ігор. – А ми – монолітний колектив. Та через пандемію не можемо ні кудись виїхати, ні зробити фестиваль. Я людям так само нічого не можу пообіцяти. Ми просто зараз ходимо, шліфуємо, відновлюємо, готуємось. Наша фішка в тому, що ми даємо багато благодійних концертів, хоча зараз у зв’язку зі скороченням бюджету мусимо шукати, де заробляти, нам на профільній комісії так і сказали».

«Дай Боже, щоб закінчилась пандемія. Ми ж не професійний колектив, щоб були в нас адміністратори і шукали нам концерти, – провадить керівник ансамблю. – Ще перед карантином у нас була запланована поїздка в Литву. Та зірвалася, бо ж кордони закриті. Зараз ми намагаємося іти в ногу з сучасністю. Робили дистанційні привітання, знімали композицію на Різдво, відсилали і в територіальні громади, і в YouTube поширювали».

Нині ж «Колос» готується до участі в дистанційному фестивалі «Волинська веселка».

Важливий нюанс – «Колос» є аматорським колективом. Тож його керівник, окрім творчих моментів, мусить брати на себе ще й роль менеджера та психолога. Адже треба когось із роботи на гастролі відпросити, і графіки репетицій спланувати, щоб усім було зручно. Окрім того, учасники «Колоса» люди різні за віком, за професіями, за життєвою позицією. Особливий підхід потрібен до кожного, аби в колективі панувала комфортна атмосфера. І, варто сказати, в Ігоря Віталійовича це чудово виходить. Бо коли ми заглянули в репетиційну залу, доброзичливі усмішки та бадьорий настрій хористів не дали в цьому засумніватися.

«Після смерті Олександра Володимировича тяжко нам було, бо ж звикли, що він в нас був і директор, і художній керівник, і за автобус відповідав, – чесно каже Ігор Віталійович. – І нам було все добре: ти приходиш, сідаєш в заправлений автобус і ні про що не думаєш. Тепер вже є директорка, яка про це піклується, а моя функція – весь колектив звести докупи».

Варто додати, що неабияку допомогу Ігор Степанюк має від нареченої Дарини Бондаренко. Вона – його помічник у балетній справі, асистентка й балетмейстер. Окрім того, Дарина виконує ще й роль піарниці, висвітлює діяльність колективу на просторах інтернету, веде сторінки в соцмережах, монтує проморолики.

«Є такий стереотип, що хореограф не може керувати таким вокально-хореографічним колективом, та я хочу це спростувати, – усміхається пан Ігор. – Хіба таким колективом може керувати тільки диригент чи музикант? А хореограф що? Я так само маю смак, маю бачення. Є хормейстер, є керівник оркестру, ну а я за освітою хореограф і працюю так само ще й з балетною групою, але можу всі частини докупи звести. Можливо, щось з першого разу не вийде, то порадимось з колегами і вирішимо, як зробити, щоб було добре. Балет – це наймолодша ланка, 18-25 років, мені 30, та я танцюю, стараюсь тримати себе в формі, можу замінити, якщо раптом когось немає».

Репетиції в «Колосі» відбуваються у так званих цехах. Оркестр працює зі своїм керівником за програмою. Балет займається тренажною системою – спочатку класичний урок, а далі вже чистять репертуар, працюють над лексикою рухів. Тим часом хор з хормейстером проводять розспівку, чистять партії, розучують нові пісні.

Загалом, на тренажну підготовку йде близько 40 хвилин, а в другій половині заняття усе зводять разом.

Виконувачка обов’язків директора ансамблю «Колос» Ольга Юц у колективі – з 2000 року. Нині її основне завдання полягає в організації роботи колективу. Це транспорт, приміщення, зарплата працівникам. Також у її компетенції – знаходити кошти для провадження діяльності. А окрім усього, понад десять років пані Ольга ще й співає у хорі.

«Ансамбль для мене є дуже важливою частиною життя, – усміхається вона. – Я тут розпочала трудову діяльність. І як учасниця хору проводжу тут багато вільного часу. Я цим живу. Намагатимуся зробити все, аби колектив процвітав. Хочеться зберегти його для покоління, яке підростає, і для тих, хто поклав на нього багато років життя. Нині дуже важливо не лише зберегти традиції, а й доносити культуру до людей, адже всі бачимо, на якому рівні вона зараз у суспільстві. Ми прагнемо, аби звичаї і традиції наших предків не відходили на задній план. Мусимо це підтримувати, бо то – наш генетичний код».

Тим часом репетиція хору – в розпалі. Енергійна хормейстерка Ая Ковальчук не просто керує співаками – вона проживає кожен куплет, кожне слово пісні. Здається, що диригує не руками, а… душею. І від того спів хористів видається направду особливим і навіть трохи нетутешнім. Годі повірити, що співають аматори.

Ая Олександрівна керує відділом сольного співу в Луцькій музичній школі №3, а учасницею «Колосу» є понад двадцять років. З 2020 року працює тут хормейстером.

«Цей колектив – моє життя, – щиро каже Ая Олександрівна. – Робота роботою, а «Колос» – то моя віддушина. Я тут відпочиваю душею. Ми сміємося, жартуємо, працюємо. Особливо цікаво проходять поїздки. Кожні гастролі – маленька пригода. Приємно, що в нашому колективі зібралося принаймні три покоління людей. І всім вдається порозумітися. Одне в одного вчимося, відбувається такий собі обмін енергією».

У «Колос» людей веде енергетика народного мистецтва, музики, учасників колективу, вважає Ая Ковальчук.

«Найбільше в житті колективу люблю сам процес роботи, – зізнається хормейстерка. – Ну і, звісно, виступи. А виступи на великих сценах – то взагалі таке задоволення, яке годі описати словами. Ми дуже любимо поїздки. Сподіваємося, що карантин не затягнеться і відновимо їх. Маємо енергійного, позитивного молодого керівника, тож віримо, що все у нас вийде».

«Зараз наш колектив переживає історичний момент. Адже у нас – молоді керівники, і всі такі креативні, завзяті, у них просто земля горить під ногами, – усміхається один зі старожилів «Колоса», керівник оркестру, заслужений працівник культури, композитор Ярослав Найда, який у колективі – з 1969 року. – І треба допомогти молоді. Для оркестру головне – не порушити автентику, не нашкодити тому, що прийшло з народу. Олександр Огороднік завжди казав: «Ми взяли від народу й віддаємо на ваш розсуд». Тож будемо старатися те саме робити».

Ярослав Андрійович додає: учасникам колективу складно збиратися, бо ж у кожного є робота і зобов’язання. Але вже як збираються, то кожна репетиція – свято для душі.

«У нинішньому світі майже скрізь усе вирішують гроші. А в нас такий колектив, що не гроші вирішують, а ми своїми талантами несемо культуру людям, своїм горінням запалюємо серця глядачів», – вважає керівник оркестру.

Пощастило нам цього вечора побувати й на зведеній репетиції ансамблю. Зазнаємося: у репетиційній панувала така атмосфера, що ноги самі просилися в танок. І таки не витримали! Бо ж направду народна пісня – у кожного в крові. Й коли чуєш знайомі з колиски мотиви, просто стояти в кутку та спостерігати не випадає.

Кожен колектив має якісь усталені традиції – те, що зігріває кожного й дає відчуття того, що ти – вдома, поміж близьких за духом людей. Не виняток і ансамбль «Колос». Тут кожного учасника вітають з уродинами не лишень добрим словом та квітами, а щирим та дружним «Многая літа». Цього вечора якраз віншували двох іменинниць: хористку Ірину Сидорчук, яка віддала колективу 39 років, та нову учасницю балету Аліну Мозгову.

«Ми вітаємо наших учасників не лише з днями народження, а й коли хтось в когось народився, чи хтось одружився, чи хтось став кандидатом наук, чи звання якесь від держави отримав, – додає Ігор Степанюк. – У балетній групі є своя традиція. Вони свої дні народження святкують так, що люди думають, що в нас якесь івент-агентство. У них є літні, осінні, зимові, весняні іменинники. Буває, навіть до суперечки доходить, хто краще зробить свою паті. Бо в них це не просто прийти, поїсти, випити, потанцювати. Це має бути якась тематична вечірка. Продумують дрескод, якусь конкурсну програму тощо».

Хай як важко, хай які випробування підкидає доля, учасники ансамблю знають: тут на них завше чекають та неодмінно підставлять плече. Тому навіть коли на заваді хочуть стати втома чи кепський настрій, вони все одно беруть і йдуть на репетицію. Напевно, оця віра одне в одного і в спільну ідею і тримає колектив на плаву й дарує віру у світле прийдешнє. А ми віримо, що воно в «Колоса» буде саме таким.

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---