«Найболючіше бачити зроблене тобою фото із чорною стрічкою»: пресслужба 14-ї ОМБР зустрілася зі студентами

У Волинському національному університеті імені Лесі Українки відбулася відкрита зустріч із представниками пресслужби 14-ї окремої механізованої бригади імені Князя Романа. Спікерами були начальниця служби зв’язків із громадськістю, капітан Надія Замрига та офіцер служби зв’язків із громадськістю, старший лейтенант Катерина Литвинчук.

Ініціював проведення заходу ректор ВНУ Анатолій Цьось, який нещодавно сам відвідав схід України, зокрема побував на Куп’янському напрямку.

Працівники пресслужби «князівської» бригади розповіли чимало історій із передової та поділилися власним досвідом і корисними порадами зі студентами. У матеріалі ми зібрали найбільш цікаві та щемливі моменти зустрічі.

Про підтримку військових

Пресофіцерки розповіли, що 14-та ОМБр завжди відкрита до спілкування. За словами, Надії Замриги, військовим надзвичайно приємно, коли люди, навіть ті, хто не дотичний до армії, цікавляться їхнім життям.

«Навіть звичайне повідомлення дає нам (військовослужбовцям, – ВН) за тисячі кілометрів від дітей та батьків відчувати їх. Воно дає відчуття дому. Ви не уявляєте, наскільки було приємно, коли Анатолій Васильович привіз нам цукерки з Волині. Слово «Волинь», повірте, таке рідне там – на передовій. Не знаю, чи тут воно відчувається таким. А ми його відчуваємо дуже рідним, тому що це наша домівка, наша ріднесенька земля», – розповіла Надія Замрига, закликавши підтримувати військових.Про важкий момент у роботі з військовими

Як зауважили пресофіцерки, ще до служби, у них було чимало фото та відео українських бійців. Вони знімали із 2014 року, будучи тоді звичайними журналістами. І найболючіше, зазначають спікери, бачити власноруч зроблене фото, розміщене із чорною стрічкою.

«Хотіла, щоб цей хлопчина був максимально крутезний на фото. Поправила йому каску, бронежилет, усе інше. Він вийшов дуже гарно, фотоапарат чітко передав кольори. Але коли ця фотографія стоїть у Фейсбуці із чорною стрічкою... Тоді ти знаєш, що людини більше немає. А ти із нею була на позиціях...» – не стримуючи сліз ділиться Надія Замрига.Про роботу з іноземними ЗМІ

Спікери закцентували на прикрому випадку із роботи іноземних медійників в Україні, який трапився в Куп’янську. Один із відомих журналістів (ім’я та видання не назвали, – ВН) зробив фото із місця, де заправлявся український танк. А згодом виклав світлину в мережу із підписом місця розташування. Відтак пресофіцерки зауважили: висвітлювати будь-які місця, де є військові чи техніка, варто дуже обережно.

Також вони розповіли, як одне із закордонних видань у матеріалі про Україну написали слово «конфлікт» замість «війна». Втім жінкам вдалося зв’язатися із редакцією та домогтися замінити термін.

Окремо пресофіцерки виділили найгірше питання, яке можна поставити військовослужбовцю. Це фраза: «Чи ви вбивали людей». За словами представниць «князівської» бригади, питати таке найбільш безглуздо. «Ми не вбиваємо людей – ми нищимо ворогів. Тільки так», – наголосила Катерина Литвинчук.Про нову генерацію офіцерів та складність прийняття рішень на передовій

Катерина Литвинчук закцентувала, що в Україні останнім часом сформувалося багато молодих офіцерів, офіцерів середнього віку, які відзначаються неабияким героїзмом та самовідданістю. За словами жінок, на війні важливою рисою для військового є відповідальність. Той мусить ухвалити рішення, за яке згодом відповідатиме, адже неправильне слово може коштувати комусь життя.

Читати ще: «От ви в Луцьку думаєте, що все гаразд, а я був у таких місцях, де негаразд», – польський журналіст в Україні

«Вони приймають рішення, будучи в підвалах на передовій, висунути свій взвод, умовно, дорогою в посадку. Офіцер знає, за даними розвідки, що там також стоїть взвод противника, і в них, можливо, більше ресурсів. Але якщо його взвод не просунеться глибше, то противник вийде. Офіцер усвідомлює, що в момент, коли його підлеглі будуть йти стежиною, хтось із них може загинути. Якщо ж вони не підуть, командир не розкаже точний шлях, – загинуть усі. Уявіть, яка відповідальність – прийняти таке рішення, – змоделювала ситуацію Надія Замрига. – Він сам міг пройти тією стежкою, там були розвідники, які знають, де ворожі окопи. Відтак офіцер усе аналізує та віддає свій командирський наказ: зачистити окоп противника, знищивши його. Але ворог теж просто не сидить. А цей молодий хлопчина, який, можливо, півтора року тому був на дискотеці чи в лекційній залі, бере на себе відповідальність йти вперед. Хтось гине, хтось отримує поранення. Проте взвод противника в сусідній посадці знищено. І вже сто метрів нашої землі звільнено».

Військові додають: саме через впевненість у прийнятті рішень та героїзм українці безсумнівно здолають ворога. «У нас найкращі люди, найкраща земля. У нас є сили, віра й шалений потенціал, щоби побудувати таку країну, яких, напевне, на планеті мало. Нам лише треба зібратися силами і трохи зачекати», – відзначає Катерина Литвинчук.Наприкінці зустрічі ректор Анатолій Цьось подякував спікерам за те, що знайшли час поділитися досвідом зі студентами. Представниці 14-ї бригади підписали український прапор, а присутні оплесками подякували їм за нелегку працю.

Дмитро КЛИМЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---