«Найбільше люблю Мариську»: переселенець-шахтар годує хижаків у Луцькому зоопарку
У Луцькому зоопарку доглядальником хижих тварин працює переселенець із Донеччини. 46-річний Олександр Воробйов у рідному місті впродовж 20 років працював шахтарем. Коли почалася повномасштабна війна, то чоловік, який має інвалідність по зору, евакуювався на Волинь.
Зі слів Олександра, з перших днів його рідне місто Мирноград, що розташоване біля Авдіївки, почали обстрілювати російські війська. Його квартиру було частково зруйновано, пише Суспільне.
У Луцьку мав товариша, з яким служив. Той запропонував приїхати на Волинь.
«Нас почали бомбардувати. У мене діти, внуки. І їх довелося вивозити. Я до цього з тваринами справи ніколи не мав. Я шахтар, 20 років пропрацював на шахті», – розповів Олександр.
До Луцького зоопарку на захід, який організовували для переселенців, Олександр привів дітей. Коли їх забирав, то познайомився із директоркою Людмилою Денисенко.
Від неї дізнався, що у звіринці є вакантні місця. Відтоді вже півтора року чоловік працює доглядальником у відділі хижих тварин.
Читати ще: Дружать з дикобразами та мавпами: у Луцькому зоопарку живуть 50 котів
Зі слів Олександра, нова професія йому одразу дуже сподобалася. Найбільше – спілкування з тваринами. Хоча роботи біля них чимало. Щодня треба нарубати для хижаків понад 100 кілограмів м'яса.
А головне – пильнувати, щоб були зачинені замки. За технікою безпеки, у вольєр завжди ходить із напарником.
«Завжди один контролює іншого. Процес годування відбувається безконтактно. Коли тигри чи леви перебувають всередині, то ми виходимо у вольєр на вулицю, кидаємо там м’ясо. Виходимо. Тоді їх випускаємо, вони вискакують, їдять», – пояснює доглядальник хижаків.
Читати ще: Від кераміки до тварин: переселенка зі Слов’янська стала кіпером у Луцькому зоопарку
Як розповідає Олександр Воробйов, щодня лише тигри та леви з'їдають по 10-11 кілограмів свіжого м'яса кожен. Їх годують молодою свининою, яловичиною або рибою. Такий раціон чергують і стежать, щоб тварини усе з'їдали.
Каже, що апетит хижаків і харчові вподобання залежать від їхнього настрою.
«Сьогодні ми дали червону рибу, а вони навіть не торкнулися. Через тиждень даєш червону рибу, приходиш, а лишаються одні кісточки. Видно, які вони вгодовані. У понеділок і четвер ми їм робимо розвантажувальні дні», – каже Олександр Воробйов.
Читати ще: Тигриця Тріша з Луцького зоопарку знайшла нову домівку
Найбільше, зі слів Олександра, він прив'язався до своєї підопічної Мариськи. Це карпатська рись. До неї Олександр може вільно заходити у вольєр, гладити та комунікувати.
«Найбільше люблю свою Мариську. Це дуже соціальна тварина, їй необхідна ласка. Я приділяю завжди годину-дві для того, щоб поспілкуватися з нею», – каже доглядальник.
Пояснює: гладити себе рись дозволяє через те, що виросла серед людей, крім того, вона звикла до Олександра. Для усіх інших вона залишається небезпечним хижаком.
Як розповіла директорка зоопарку Людмила Денисенко, у їхньому закладі працює чимало переселенців. Для тих, хто пережив вимушений переїзд, тварини стають одним із факторів заспокоєння.
«Ця робота дає їм якусь розраду. Звичайно, без душі, без любові тут немає що робити. Це і відповідальність: чітко дотримуватися графіка вакцинації й стежити за станом тварини. І бути дизайнером та перукарем. Підстригти, обрізати кігті тварині чи оформити вольєр», – розповіла Людмила Денисенко.
Зі слів директорки зоопарку, у відділі хижих тварин зараз налічується 87 особин. Щоденна потреба в м'ясі – 130-150 кілограмів. Зазначає, що точно сказати, скільки на це витрачають, не може. Бо із забезпеченням продуктами допомагають фермери та меценати.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Зі слів Олександра, з перших днів його рідне місто Мирноград, що розташоване біля Авдіївки, почали обстрілювати російські війська. Його квартиру було частково зруйновано, пише Суспільне.
У Луцьку мав товариша, з яким служив. Той запропонував приїхати на Волинь.
«Нас почали бомбардувати. У мене діти, внуки. І їх довелося вивозити. Я до цього з тваринами справи ніколи не мав. Я шахтар, 20 років пропрацював на шахті», – розповів Олександр.
До Луцького зоопарку на захід, який організовували для переселенців, Олександр привів дітей. Коли їх забирав, то познайомився із директоркою Людмилою Денисенко.
Від неї дізнався, що у звіринці є вакантні місця. Відтоді вже півтора року чоловік працює доглядальником у відділі хижих тварин.
Читати ще: Дружать з дикобразами та мавпами: у Луцькому зоопарку живуть 50 котів
Зі слів Олександра, нова професія йому одразу дуже сподобалася. Найбільше – спілкування з тваринами. Хоча роботи біля них чимало. Щодня треба нарубати для хижаків понад 100 кілограмів м'яса.
«Завжди один контролює іншого. Процес годування відбувається безконтактно. Коли тигри чи леви перебувають всередині, то ми виходимо у вольєр на вулицю, кидаємо там м’ясо. Виходимо. Тоді їх випускаємо, вони вискакують, їдять», – пояснює доглядальник хижаків.
Читати ще: Від кераміки до тварин: переселенка зі Слов’янська стала кіпером у Луцькому зоопарку
Як розповідає Олександр Воробйов, щодня лише тигри та леви з'їдають по 10-11 кілограмів свіжого м'яса кожен. Їх годують молодою свининою, яловичиною або рибою. Такий раціон чергують і стежать, щоб тварини усе з'їдали.
«Сьогодні ми дали червону рибу, а вони навіть не торкнулися. Через тиждень даєш червону рибу, приходиш, а лишаються одні кісточки. Видно, які вони вгодовані. У понеділок і четвер ми їм робимо розвантажувальні дні», – каже Олександр Воробйов.
Читати ще: Тигриця Тріша з Луцького зоопарку знайшла нову домівку
Найбільше, зі слів Олександра, він прив'язався до своєї підопічної Мариськи. Це карпатська рись. До неї Олександр може вільно заходити у вольєр, гладити та комунікувати.
«Найбільше люблю свою Мариську. Це дуже соціальна тварина, їй необхідна ласка. Я приділяю завжди годину-дві для того, щоб поспілкуватися з нею», – каже доглядальник.
Як розповіла директорка зоопарку Людмила Денисенко, у їхньому закладі працює чимало переселенців. Для тих, хто пережив вимушений переїзд, тварини стають одним із факторів заспокоєння.
«Ця робота дає їм якусь розраду. Звичайно, без душі, без любові тут немає що робити. Це і відповідальність: чітко дотримуватися графіка вакцинації й стежити за станом тварини. І бути дизайнером та перукарем. Підстригти, обрізати кігті тварині чи оформити вольєр», – розповіла Людмила Денисенко.
Зі слів директорки зоопарку, у відділі хижих тварин зараз налічується 87 особин. Щоденна потреба в м'ясі – 130-150 кілограмів. Зазначає, що точно сказати, скільки на це витрачають, не може. Бо із забезпеченням продуктами допомагають фермери та меценати.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.