«Навіть під шум обстрілів хочеться повернутися додому», – до Луцька мусила евакуюватися родина з Київщини

Нині Наталія Мушкевич мешкає в Луцьку, але сподівається якомога швидше повернутися додому, на Київщину. Родина мешкає в селі Гореничі, що за 8 кілометрів від Києва. До останнього ніхто не хотів виїжджати.

Про це йдеться у сюжеті ТРК «Аверс».

Їхнє життя, як і життя кожного українця, безповоротно змінилось 24 лютого 2022 року.

«24 лютого чоловік розбудив, сказав: «Вставай, буди дитину, почалась війна». Я думала, що він жартує, але коли подивилась у вікно, то з боку Києва було видно вибухи. Цей день ніколи не забуду. Охопила паніка. Ти не знаєш, що робити: чи будити дитину, чи робити сніданок, чи збирати речі. Здається, діти все тонко відчувають. За годину син прокинувся і сказав, що йому приснився гарний сон: «Я ховався». І з того часу в нас почалися хованки. Бо після цього дня ми почалися ховатися, кожен день і ніч злилися в одне. Ми не знали, яке число. Був перший день після вторгнення, другий… Найстрашніший час – вечір. Тоді найбільше починали бомбити, були часті тривоги. Дитина тільки засинала, і щоб його не будити, ми його кутали в ковдру і бігли вулицею в підвал, спускалися сходами. Це було і страшно, і важко, але розуміли, що по-іншому не можна», – розповідає жінка.

Найскладніше було пояснити дитині, що відбувається навколо.

«Ми спробували м’яко розказати, що в країні війна, але в п'ять років в нього ще немає такого чіткого розуміння, що це таке – війна. Він розумів, що стріляє, що є якась небезпека, іноді закривав вушка. Перші дні він спокійно йшов у підвал, в наступні дні він змучився, щодня ставало гірше. Були проблеми з продуктами в магазинах. Коли ми їхали в магазин, хтось лишався вдома. Один раз, коли ми їхали, був сильний вибух. Прямо над нашим будинком летів вертоліт, так низько, що шибки дрижали, але він саме грався, і в процесі гри він не зрозумів, що це було. Коли ми переїхали в спокійніше місце, то зрозуміли, що він переносив усе, мабуть, важче, ніж дорослі. Ми розуміли, що відбувається, а він не розумів, проте психологічно відчував», – розповідає вона.

Родина до останнього не хотіла покидати оселю і їхати далі з дому. Але коли бої почали відбуватися все ближче – рішення ухвалили в лічені хвилини.

«Ми до останнього не хотіли їхати. Хоча наш будинок розташований в такому місці, на рівнині, що було чути вибухи в Гостомелі, постійно чули Ірпінь і чули всі вибухи в Києві. Ми думали, що пересидимо, будемо до останнього. Поки не почався період, коли з Ірпеня почали наступати на житомирську трасу. Почалася дуже сильна стрілянина. Якраз підірвали склади, все небо було чорне. Тоді, мабуть, була паніка. Поруч була перестрілка. Ми поспіхом, за 15 хвилин, зібрали необхідні речі, тварин. Не перевіряли, чи все взяли. Головне було взяти не свої, а дитячі речі. В коробку запхнули двох котів, собаку взяли в машину. І вже за 5 хвилин ми виїхали. Тероборона сказала, що виїзди з села закриті. Але ми поїхали на свій страх і ризик, на блокпості нас випустили», – пригадує Наталія Мушкевич.

Повне усвідомлення усього жаху прийшло вже тоді, коли виїхали на безпечну трасу.

«Коли виїхали на одеську трасу, мабуть, тільки тоді зрозуміли весь жах, який відбувається. Вперше там я розплакалась. Тільки там ми усвідомили, що у нас війна. Коли ми виїхали з Київської області, я відчула, що стало легше. В той же час син заснув. Він вперше заснув спокійно і по-справжньому відпочивав. Бо досі в нього був дуже неспокійний сон. Тоді я зрозуміла, що він важко переживав ці моменти», – додає вона.

До слова, після приїзду до Луцька родину вразив контраст. Бо тут, в більш спокійному місті, насправді люди мало усвідомлюють, що відбувається там, де точаться бої, як це – жити під постійними обстрілами. Жінка не може дочекатися, коли вони зможуть повернутися додому.

«Ми плануємо повертатися, сподіваюсь, що там спокійно і найближчим часом поїдемо додому. У гостях добре, але навіть під шум обстрілів хочеться повернутися додому», – резюмує вона.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---