Навіки в строю: у Ковелі попрощалися з двома полеглими Героями

Війна продовжує свій чорний рахунок. Сьогодні ковельчани провели в останню земну дорогу двох захисників – Петра Каноніка та Олександра Пащука, які у різний час загинули на Донеччині.

Про це повідомили в Ковельській міській раді.

Про їхні долі, військовий шлях та дорогу додому розповів міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Петро Канонік – корінний ковельчанин, народився 24 лютого 1990 року. Навчався в школі №11. Здобув освіту у Львівському університеті ветеринарної медицини та біотехнологій.

Відслужив строкову службу в Яворові. Коли ж 10 років тому Росія розпочала свою агресію, був мобілізований. Воював гранатометником штурмової роти у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. Пройшов багато гарячих точок АТО: був учасником героїчної оборони Луганського аеропорту.

У листопаді 2014 року одружився з коханою дівчиною Настею. У молодій сім’ї народилися дві донечки. Тамарі вже вісім років, а Стефанії – чотири.

Усі, хто знав Петра, кажуть, що він був ідеальним татом, турботливим чоловіком. Добрий, комунікабельний, щирий. Багато читав, навіть на фронті, постійно самовдосконалювався, адже мав стільки мрій. Одна з них – пожити з родиною на березі моря.

У перший день війни пішов до військкомату, а згодом був мобілізований у 100-ту бригаду ТрО. Перекваліфікувався із штурмовика у бойового медика, адже мав відповідну освіту. Два з половиною роки він рятував життя побратимів. В останньому бою, будучи пораненим, до кінця виконував свою місію – евакуйовував хлопців з поля бою.

Петру Каноніку було лише 34 роки. Він загинув 9 серпня біля міста Торецька.

Олександр Пащук народився 8 вересня 1983 року в місті Шостка Сумської області. Далі проживав з родиною у Білорусі, там закінчив школу.

Згодом разом з мамою переїхали в Ковель, де мешкала бабуся Раїса Дем’янівна, яка у свої поважні літа змушена переживати втрату онука.

На Волині Олександр здобув професію водія-механіка у Луківському професійно-технічному училищі. Свого часу працював на «Ковельсільмаші», у лікарні, їздив на роботу за кордон.

Його пристрастю були автомобілі. Дуже мріяв стати водієм-далекобійником, але так і не встиг отримати відповідну категорію.

Торік пішов у військкомат і підписав контракт із ЗСУ. Було це якраз у день народження мами – 31 жовтня. Спочатку служив у 100-й бригаді ТрО, а згодом перевівся в 47-му ОМБр «Магура», де був водієм штурмової роти.

Про нього розповідають як про надзвичайно хорошу, добру людину. Він був готовий допомогти побратимам, хай якою небезпечною була ситуація. Так і сталося в його останньому бою 12 березня поблизу населеного пункту Бердичі, коли Саша потрапив під мінометний вогонь.

Відтоді з ним зв’язок обірвався. П’ять місяців мама Неля Андріївна не переставала вірити, що її син живий. Увесь цей час він вважався зниклим безвісти, доки 8 серпня його загибель не підтвердили результати ДНК-експертизи. Тепер йому назавжди 40.

Поховали Петра Каноніка та Олександра Пащука на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним Героїв. Вічна пам’ять, честь та шана Захисникам!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---