Науковці стверджують, що зафіксували перший випадок поїдання однієї акули іншою

Науковці із США вважають, що зафіксували перший випадок поїдання однією акулою іншої. Доказом цього є незвичайна активність трекера вагітної акули, за допомогою якого вчені 5 місяців стежили за твариною.

Неочікуване зникнення однієї зі своїх піддослідних змусило групу вчених проаналізувати зібрані дані, аби з’ясувати долю рибини. Вони дійшли висновку, що акулу з’їв більший родич.

Результати дослідження науковців під керівництвом докторки Брук Андерсон з Департаменту якості навколишнього середовища штату Північної Кароліни опублікували у журналі Frontiers in Marine Science, повідомляє CNN.

Як науковці стежать за акулами?

Американські дослідники вже понад 10 років вивчають акул.

«Останні 10 років ми стежили за десятками морських акул і зараз працюємо над аналізом даних, щоб визначити найважливіші середовища проживання популяції, які можуть бути пріоритетними для їхнього збереження», – каже Андерсон.

Команда морських біологів виловлює морських акул і кріпить на їхній тілах по два трекери, які передають дані супутниковим зв’язком, передавачі та висувну супутникову архівну мітку.

Читати ще: Біля берегів Бразилії знайшли «кокаїнових акул»

Завдяки цими пристроям науковці можуть встановлювати поточне місцеперебування акули, коли її плавники розташовані над поверхнею океану. Висувні мітки вимірюють глибину та температуру океану, а також зберігають дані до того часу, поки вони не будуть передані через супутник.

Що сталося з вагітною акулою?

У жовтні 2020 року таким способом науковці протягом п’яти місяців спостерігали за вагітною морською акулою. Вчені мали особливий інтерес до неї, оскільки намагалися відстежити, які ділянки океану дорослі особини обирають як більш безпечні місця для новонароджених дитинчат.

Однак у березні 2021 року трекер, який розмістили на її тілі, почав передавати дані про незвичайну активність.

Акула довжиною 2,2 метра вночі переважно плавала на глибині від 100 до 200 метрів, а вдень – від 600 до 800 метрів. Тоді температура океану коливалася від 6,4 та 23,5°C.

Але через 158 днів після початку спостереження за вагітною акулою, мітка передала дані про розташування на південному заході від Бермудських островів.

Протягом чотирьох днів у березні 2021 року мітка зареєструвала постійну температуру 22°C на глибині від 150 до 600 метрів. Згодом пристрій піднявся на поверхню води.

Це змусило науковців припустити, що трекер відірвався від тіла акули та плавав поверхнею океану.

Вчені вважають, що раптовий стрибок температури, яка утримувалася на однаковому рівні попри зміну глибини, свідчить про те, що трекер опинився в шлунку хижака.

«Це відразу вказувало на те, що мітка тепер перебуває в шлунку теплого хижака, як-от білої акули. Була також невелика зміна в патерні занурення, записаному пристроєм, що також свідчить про те, що він тепер стежить за іншою твариною», – розповіла провідна авторка дослідження Брук Андерсон.

Крім того, трекер, який раніше розмістили на плавнику вагітної акули, більше не передавав жодних даних.Раніше науковці припускали можливість нападів акул на своїх родичів, однак досі не зафіксували жоден з них.

«Це перший задокументований випадок хижацтва морської акули в будь-якій точці світу», – додала морська біологиня Брук Андерсон.

На яких хижаків впали підозри?

Аби визначити, хто з великих хижаків міг з’їсти вагітну акулу, вчені обмежили ймовірних винуватців до тих, які в час зникнення риби могли перебувати поблизу Бермудських островів.

Дослідники зупинилися на сіро-блакитній акулі мако та великій білій акулі. Перший хижак часто полює на дрібних акул, морських черепах, птахів, морських свиней, кісткових риб, а також головоногих – восьминогів, каракатиць тощо.

Натомість великі білі акули переважно харчуються китами, дельфінами, тюленями та скатами.

Водночас команда вчених вважає, що ймовірним винуватцем інциденту була саме біла акула – мако полюбляють швидкі занурення протягом дня, а цього не фіксували трекери.

Крім того, на відміну від інших акул, білі акули здатні підтримувати тепло свого тіла незалежно від температури океану.

«Із технологічним прогресом ми почали виявляти, що взаємодія великих хижаків може бути навіть складнішою, ніж вважалося раніше.

Якщо хижацтво стане більш поширеним, ніж вважалося раніше, це може мати серйозні наслідки для популяції морських акул, які вже страждають через історичний надмірний вилов», – пояснює Брук Андерсон.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---