«Наша машина вибухнула. М’ясо чиєсь лежить»: відео з телефону полоненого окупанта

Від гулянок в мирному житті, п’янок і пісень – до переховування в хліві з худобою і полону. У розпорядження «Української правди» потрапило відео з телефону полоненого російського солдата.

Це історія про життя лейтенанта Юрія Шалаєва, випускника «Московского высшего командного училища», командира мотострілецького взводу військової частини 71718 з дислокацією в Чечні, представника еліти російської піхоти.

«У відео – про те, як він жив та служив у Росії до початку «військової спецоперації», як приїхав в Україну воювати і як, зрештою, війна закінчилася для нього полоном.

Ця історія – посібник для усіх наступників кремлівського курсанта Шалаєва. Про те, як (у кращому разі) складається доля тих, хто стає окупантом», – пише видання.

У телефоні, крім відео, було й голосове повідомлення: «Треба їхати, хто не поїде – будуть звільняти… я теж буду виїжджати завтра». Очевидно, Юрієві Шалаєву звільнятися не хотілося, тож він поїхав в Україну вбивати.

Відеоархів солдата, опублікований журналістами, починається за 10 місяців до повномасштабного вторгнення. Травнем 2021 року датоване домашнє відео, у якому знято, як він подарував доньці велосипед. Далі – відео з дозвілля. Катання на катері річкою, гулянки, п’янки. Є кадри, як дядько після гулянки в мокрих штанях намагається залізти на ліжко. Знову п’янки зі співслужбовцями.

Цікавими є кадри, зняті у Чечні, місті Шалі, де дислокувалась частина Шалаєва. На ньому він спілкується з місцевим мешканцем. Чоловік просить російських солдат йти геть.

Шалаєв: Ми вам заважаємо?

Чоловік: Звичайно, сильно. Бо ви – рускіє, менталітет інший. Поїдьте, ваших бабусь годуйте, вони ж помирають з голоду. Ви приїжджаєте сюди і вам платять війною.

Шалаєв: Я служу тут.

Чоловік: Ти звідки?

Шалаєв: З Муманська.

Чоловік: Я туди їжджу, там завал, а ви сюди приїжджаєте, і... Залиште нас в спокої.

Шалаєв: У вас все прекрасно в республіці

Чоловік: Ну звісно, бо Кремль сюди гроші [вкладає]. Залиште нас в спокої. Ну хочемо ми жити окремо.

Шалаєв: Окремо від кого? Від росії, окремою республікою бути?

Чоловік: Звичайно. Ми все життя були окремою країною.

Шалаєв: Я вперше це чую.

Ця розмова відбувалась більш як за пів року до вторгнення в Україну.

Далі у телефоні Юрія Шалаєва – чергові відео з танцями, п’яною їздою, гулянками.

А за чотири дні до вторгнення уже були зняті кадри з Дагестану біля Каспійського моря, звідки, до слова, пілоти стратегічної авіації досі розстрілюють українські мирні міста. Це вже не прогулянка. Поруч – транспортний літак. Співрозмовник на камеру каже: «Війна війною, а екскурсія і обід за розпорядком». Тож вони вже знали, куди їдуть…3 березня 2022 року – кадри з військового аеродрому, а потім – кадри з України. На 12-й день активної фази війни (7 березня) видно, що жінки виходять з будинку з речами, а під ногами – осколки скла.

Згодом – кадри з української військової частини, судячи з написів. У зброярні – порожні сейфи. «С*ка, хоч один ПМчик бл***… Невже вони тут оборону тримали нах**?» – дивується окупант. Пізніше військові уже вантажаться на вертоліт. Поруч – ноші з пораненим.

«19 березня, село Петрівка. Чекаємо, рота десантників передається до нас, 70 полк», – каже Шалаєв життєрадісним голосом. Потім життєрадісності в його голосі все меншало. Наприклад, далі є кадри з пораненими, яких кудись везуть.

«Село Новомайорське (Донецька обл., – ВН). Не знаю уже який день бл***. Щойно його взяли, забрали 200-го з інженерно-саперного батальйону. Фарш. Один фарш. Мости почали викладати і туди прилетіло. Зараз не знаємо, що робити, перегрупуватися чи ні», – каже солдат.

Далі – кадри з села Георгіївка. Техніку поставили на подвір’ї, зовсім поруч біля житла. Після цього на відео – вже те, як окупант ходить іншим двором: «Село Зоря. Раніше якось інакше називалось. Яке сьогодні число березня, не знаю. 29 ніби. Я поголився, помився. Ось так виглядаю».

Далі ставало все гарячіше: українські військові все частіше нагадували росіянам, що вони тут небажані. Десь наприкінці березня машина Шалаєва проїхала поруч з розбитою технікою, яку щойно розстріляли.

«Ми вже три години під обстрілами. Це просто п***ць. Розй*б повний», – каже він, знімаючи з віконечка. Далеко вже вони не заїхали: 1 квітня їхню машину розбили.

«Наша машина вибухнула, зайшли до місцевих. Он наша машина. М'ясо чиєсь лежить… ми ж в ній були», – каже окупант, оглядаючи територію, куди від вибуху викинуло людські рештки.

Останні кадри на його телефоні зняті 2-3 квітня – зі шпарини якогось хліва, бо поруч чути мукання корови. На кадрах видно, що йдуть військові. Очевидно, українські, бо Шалаєв себе не видає.

«Не можу зрозуміти, що робив [військовий]. Міну ставив, чи що», – коментує він побачене.

Згодом, на початку квітня, Юрій Шалаєв потрапив у полон. До того на території України він перебував місяць. Обіймав посаду командира мотострілецького взводу в/ч 71718 (70 окремий мотострілецький полк 42 гвардійської мотострілецької дивізії південного воєнного округу, населений пункт Шалі, Чеченська республіка). Фактично виконував обов’язки помічника начальника штабу полку.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---