«Нас дуже руйнують ілюзії, образи і бажання, які не є нашими», – психосоматолог з Луцька

Як пов’язані тіло і психіка? Як виявляються хвороби і як характер впливає на виникнення різних захворювань? Чи можна, змінивши себе, вплинути на те, щоб недуга залишила організм? На ці та багато інших питань в ефірі програми «Психолог і я» телеканалу «Аверс» шукали відповіді разом з доцентом кафедри практичної та клінічної психології ВНУ імені Лесі Українки Іриною Грицюк.

Кажуть, що тіло дуже чутливе, і якщо людина відчуває гнів, роздратування, це може виявлятись якимись алергічними проявами, так це чи ні?

Психосоматика – дуже популярне слово сьогодні, його часто використовують, але мені подобається термін психодіагностика захворювань. Навіть Декарт колись казав, що ми – це тіло і душа, які існують в дуже тісному союзі. Якщо ми говоримо про психологію, то під душею розуміємо емоції, почуття, характер людини, тобто якщо відбувається будь-яка зміна на рівні організму, то, відповідно, починають страждати й інші моменти. Емоції відображаються на тілі й навпаки – наш характер буває продовженням або спонукатором того чи того захворювання.

Коли хворі, наприклад, плечі, це можна пов’язати з тим, що людина бере надмірну відповідальність на себе. Якщо ми говоримо про захворювання шиї, то це може свідчити про проблеми, які є в характері людини, що вона дуже вузько бачить, наприклад, їй важко змінити стратегію своєї поведінки, побачити якісь інноваційні речі.

Тепер щодо шкіри. Псоріаз і загалом алергічні реакції можуть свідчити про такий збій в характері, що виявляється саме проблемами в комунікації, це коли людина, скажімо, неправильно вибудовує межі із зовнішнім світом, коли не поважає простір свій або інших людей.

Тобто це такі загальні поняття, але психодіагностика захворювань дуже ємка категорія, тому що для початку, щоб краще розібратися в тому чи тому захворюванні, ми маємо зрозуміти суть цього захворювання. Далі додати розуміння функцій того чи того органа, що страждає, і потім можемо з’ясовувати, що відбувається.

Насправді, як кажуть дослідники, наше тіло ідеальне, і я з цим погоджуюся. Буває ж так, коли воно лікує себе саме, тоді лікарі кажуть, що це диво. Чи з вірою, наприклад, може бути теж пов’язане одужання. Але, з іншого боку, ми не звикли розглядати тіло в тріаді – душа, тіло і наш розум, тобто его.

Читати ще: «Емоціями наша душа розмовляє зі свідомістю», – психолог з Луцька

Якщо іде перекіс або тільки на тіло, коли людина ідеалізує його, працює тільки над тілесними переживаннями, або, навпаки, тільки в бік духовності, коли тіло вважається чимось поганим, або коли вмикається наше его, тобто коли думають тільки про цілі, досягнення, власні потреби, то хвороба – це демонстрація того, що десь відбувся збій, вона нас спонукає заглянути всередину себе, щоб зрозуміти, де ж ми помилилися.

Насправді всі органи відображають ту чи ту діяльність людини. Тобто якщо людина вважає, що її не чують вона може захворіти на кашель, якщо вважає, що її не бачать, то це може спровокувати набирання зайвої ваги, набряки. Ми іноді самі провокуємо або навіть обираємо ті чи ті хвороби своєю поведінкою, стимулюючи ці речі.

Іноді не треба шукати чорну кішку в темній кімнаті, як кажуть, тобто це не завжди може бути психосоматика. Якщо у вас виникли проблеми, наприклад, ГРВІ, то ви могли просто застудитися. Тобто тут потрібно теж одразу зрозуміти, якщо ви приходите до фахівця, щоб він розібрався, чи це психосоматика, чи все-таки органіка.

Є така думка, що коли людина в цьому щоденному потоці багато бере на себе, то хвороба може проявитися звичайним підвищенням температури.

Це наше тіло кричить: «Зверни на мене увагу!». Тобто коли ми в потоці цих справ біжимо за цілями, долаємо якісь вершини і не вміємо подивитися всередину себе, то тіло нас іноді просто примушує зробити цей вибір. Тому що психосоматика – це також і про вибір, наприклад, я не хочу чогось робити, я можу захворіти, я хочу привернути до себе увагу, це теж може бути хвороба. Це про підміну бажань, тому тут потрібно також глибоко розбиратися.

Загалом, коли є стресове напруження, то виникає так звана психосоматична реакція, і фахівці кажуть, що в нормі вона триває три дні. Коли ви в напрузі, але не даєте вихід цьому, коли не даєте можливості руйнуватися зовнішнім факторам, починають руйнуватися внутрішні аспекти. Коли людина чи сердита, чи має якісь образи, а виходу цих емоцій немає, вона постійно перебуває в напрузі, то починається так звана психосоматична реакція. І знову ж таки, не треба її боятися, все це є нормально.

Психологи кажуть, що в нормі психосоматична реакція може тривати 21 день. Це ми говоримо про можливість горювання, або коли ми в якійсь деструкції можемо перебувати. Навіть можемо відчувати якісь больові синдроми в тілі. Якщо це триває більш як три місяці, ці переживання і ця внутрішня напруга нікуди не зникають, то може сформуватися психосоматичний комплекс, який і провокує саму хворобу і якісь негативні відчуття в тілі.Коли людина захворює, все-таки варто піти спочатку до лікаря й обстежитися. Не завжди це пов’язано з якимись психосоматичними проявами. Але все ж таки трапляється, лікарі кажуть, що людина здорова, а в неї, наприклад, не припиняються алергічні реакції, хоч вона вже виключила всі алергени.

Алергія на сьогодні – дуже поширене захворювання. Дуже мені подобається, що нині багато лікарів, які цікавляться психосоматикою, включають у свої лікувальні протоколи психологічні розуміння. Мені здається, що якщо лікувати будь-яке захворювання, враховуючи ще й психологічний стан особи, то це можна зробити набагато краще і ефективніше.

Щодо алергії, то треба відмітити, що вона базується на трьох аспектах. Алергіки зазвичай великі ідеалісти, це люди, які мають доволі високу самооцінку, в них дуже великі очікування стосовно людей, які їх оточують. І третій фактор, на який алергікам все ж треба звернути увагу, – це те, що вони не вміють здебільшого відкрито виражати агресію, у них подавлена саме ця емоція.

У зв’язку з цим вони починають ставитися з критикою до світу, тому що алергія – це є певна негативна реакція, або організм вмикається в боротьбу з тим, що людина не приймає у своєму житті. Тому важливо все-таки зрозуміти, що саме, який фактор сприяє появі алергії, бо ж це може бути реакція і на цвітіння, і на мед, і на шерсть. І саме подразник у психосоматиці буде показувати, яку частину чи спосіб життя людина не приймає.

Читати ще: Плакати – можна. Просити про допомогу – треба. Поради психолога, як допомогти собі у миті відчаю

Тому якщо говоримо, що алергія, наприклад, на шерсть, то вона у нас пов’язана з емпатією, з м’якістю. І ми кажемо, що якщо у людини алергія на шерсть, то, можливо, вона або заперечує, або бореться зі своїм відчуттям такої емпатійності, бажанням допомогти. Дуже цікаву прочитала інформацію щодо алергії на цвітіння. Виявляється, цвітіння – це про розмноження рослин, і коли у людей є алергія саме на цвітіння, це говорить про те, що у них є завищені вимоги до свого сексуального партнера. Саме алерген може нам допомогти зрозуміти, які особливості характеру десь, можливо, треба змінити. Тобто тут треба навчитись приймати життя таким, яким воно є. Насправді нас дуже руйнують ілюзії, образи і бажання, які не є нашими.

Менше ілюзій, більше реальності?

Так, тобто очікувань, які ми ставимо перед людьми, насправді ніхто не зобов’язаний виконувати. І коли ми втрачаємо цю об’єктивність сприйняття світу, то, відповідно, страждають наші органи і системи. Тому дуже важливо вчитися й ставити собі питання, як тільки ми починаємо захворювати, для чого нам це і чого нас хочуть навчити.

Наприклад, хвороби зору. Якщо поверхнево, то психологи кажуть: знижується зір, тому що я не хочу чогось бачити, але насправді очі – це ще про планування, про перспективу, про мрії і фантазії. Якщо людина страждає на далекозорість, то ми тоді кажемо, що вона в надмірній кількості ставить собі такі віддалені плани, вона закостеніла, її важко збити зі шляху, вона бачить десь там далеко ту ціль. Короткозорість – це коли людина застрягає у розв’язанні якихось таких рутинних проблем і не бачить, як кажуть, далі свого носа.

Коли ми кажемо про вуха, якщо в людини починає знижуватися слух, то, виявляється, вуха наші спрямовані на сприйняття інформації з майбутнього, це про інтуїцію насправді. Було проведено таке дослідження, що у багатих людей, успішних бізнесменів – великі гарні вуха, тому що вони дуже добре вловлюють інформацію з майбутнього.

Ніс наш попереджає, його не можна обманути, він нам показує і демонструє саме ту інформацію, яка поки що прихована, не явна, а він уже відчуває. В українській мові ми маємо таке слово нежить, його етимологія – коли людина не має наповненості життя. Коли з носа сильно ллє, кажуть, вимивається негативна інформація, наприклад, або ніс просто попереджає, що ми переохолодилися і є ризик захворіти. Це просто дуже велика можливість розібратися в собі.

А як стосовно малечі? Адже дітки теж хворіють, навіть та ж онкологія, на жаль, зачіпає і їх.

Діти – це дуже особлива категорія. І варто сказати, що вони дзеркалять батьків. До семи-восьми років, а дехто з психологів каже, що до 12, діти перебувають в дуже тісному зв’язку з батьками. Тому саме батькам, якщо дитина захворює, треба звернути увагу, що ж вони, можливо, десь роблять не так.

Ми згадували, що організм наш ідеальний, у ньому кожна клітина знає свою функцію, своє призначення, і він функціонує, як годинник. Якщо відбувається якесь онко, то ці клітини ніби вимикаються і починають жити своїм життям. Здебільшого причинами онкозахворювань називають і втрату сенсу життя, і постійні стреси, які не знаходять виходу. Якщо людина постійно перебуває в такому стані, що її щось ранить, вона перегорає.

І ще одна причина онкології, яку називають у психосоматиці, – це образи, які призводять до розчарування. Науковці, які досліджують цю тематику стосовно онкологічного моменту, кажуть, що ми зараз, на жаль, перебуваємо в штучних рамках успіху. Нас турбують не наші бажання, ми постійно в гонитві за матеріальними якимись статками, тобто це не наші цінності, не наші смислові значущі речі, вони нам не притаманні. І ця штучність, в якій ми живемо, віртуальне штучне життя, і провокує насамперед ці онкозахворювання.

Але, знову ж таки, щоб дати більш точну відповідь, ми маємо з’ясувати, який саме орган ушкоджено. Наприклад, якщо це щитоподібна залоза, то вона відповідає за можливість, скажімо, відчути себе захисником себе. Тобто наскільки я можу себе захистити. Це про безпеку. І якщо людина перестає жити своїм повноцінним життям, а починає заміщати це тривогою, страхами за рідних і близьких, це може спровокувати, наприклад, рак щитоподібної залози.

Якщо взяти рак молочної залози, жіночі груди – це про материнство, про енергію, про взаємообмін жіночими енергіями. Якщо матір холодна, якщо вона не має теплих довірливих стосунків, то у доньки може виникнути рак молочної залози, тому що вона ніби на цьому рівні, навіть фізичному, хоче відділитися від такої мами. Тобто це про теплі хороші стосунки між матір’ю і донькою.

Часто буває, що жінка дуже очікує на вагітність, яка все не настає, і кажуть, що якщо силою думки вона собі навіює, що завагітніє, то може навіть відчувати симптоми токсикозу, якісь прояви набрякання молочної залози. А потім виявляється, що вона таки не вагітна. Це якось пов’язано з психосоматикою?

Це не новина, що ми кажемо про те, що думка є матеріальна. Але чому не вагітніють? Тому що багато батьківських установок може бути, коли батьки кажуть, мовляв, ніякої вагітності, поки не вивчишся, поки не знайдеш роботу, поки не купиш квартиру і так далі. І ці установки мають такий негативний вплив, що вже потім і квартира, і робота є, а вагітність не настає, тому що ці установки продовжують діяти.

А може, це є особистий страх жінки, яким вона керується і боїться завагітніти насправді?

Тут потрібно дуже розбиратися, тому що це може бути таке різнопланове запитання, але ці установки насправді діють. Хоча якщо відбулася сепарація і ми відірвалися від батьків, то, звичайно, ці батьківські установки перестають діяти.

Поговорімо про непліддя, ви як психосоматолог що можете порадити?

Тут потрібно дивитися дуже комплексно, що це за захворювання. Етимологія чи нозологія цього захворювання може бути різною, тобто це дуже глибоке таке запитання, яке потребує глобального вивчення. Чи це проблеми з батьківськими установками, чи це особистісні страхи і неприйняття цієї дитини, чи, можливо, десь треба психологічно цим батькам підрости, попрацювати над якимись своїми характеристиками, відповідальністю тощо. Тобто це тема, яка потребує дуже детального, покрокового розгляду, тут важко сказати щось конкретно, що можна з цим робити. Це може бути будь-що.

Щодо цукрового діабету, ця хвороба з’являється і в діток, і в дорослих, набирає масовості.

Якщо ми беремо цукровий діабет, це про порушення обміну вуглеводів в організмі, а саме цукрів і крохмалю. Тобто в здоровому організмі утворюються вуглеводи, які перетворюються на глюкозу, глюкоза – це цукор, а цукор заведено називати любов’ю. Отже, тут є два типи захворювань, або ж два типи характерів, які можуть брати на себе це захворювання.

Перший тип – люди-нарциси. Це захворювання ми називаємо вродженим, лікарі кажуть, що воно передається навіть спадково. І в цьому випадку така людина дуже вимагає від людей, які її оточують, і опіки, і надмірної любові.

Читати ще: «Наше тіло говорить з нами через симптоми», – психосоматолог з Луцька

А якщо немає відповідності очікуванням цієї людини?

Вони намагаються не спілкуватися з такими людьми, вони оточують себе тими, хто задовольняє їхні очікування, хто їм усіляко дуже допомагає. І дуже часто на цей тип захворювання страждають діти. Іноді батьки роблять їм ведмежу послугу в тому плані, що виховують їх, не навчаючи любити безкорисливо, віддавати, щиро ділитися, а виховують їх в такому контексті, що ти хворий, тобі всі винні, ми всі тебе шкодуємо. Тим самим вони підвищують цю інсулінозалежність такої дитини.

До цього типу також будуть належати люди, які мають зайву вагу, тому що це про накопичення таких платонічних почуттів, любові. І якщо ми не відчуваємо наповнення цими почуттями, то можемо тоді дуже багато солодкого хотіти. Якщо хочеться багато солодкого, то запитайте себе, чи не втратили ви здатність любити просто так, не очікуючи взаємності.

Другий тип – це кардинально інший тип цукрового діабету і кардинально інший тип характеру. Це людина, яка не дозволяє собі приймати любов. Тобто мозок дає сигнал тілу не приймати любов. Якщо ми маємо такий другий тип, то нам цю людину важливо повернути в середовище, де є любов, турбота, і це теж може допомогти підсолодити життя. Тобто треба розповідати, як ми їх любимо. Якщо це діти, можемо казати, як їх любить собачка, квіточка, сонечко.

А якщо це про перший тип, то тут, навпаки, треба вчитися безкорисливо віддавати щось у світ, ділитися любов’ю просто так.

Як з погляду психосоматики можна пояснити виникнення гастритів?

Кишково-шлунковий тракт – це про те, що я не приймаю ресурси, які дає мені світ, або я сумніваюся в тому, що мені дають. Тут теж треба дивитися, тому що це може бути і про образи, які зберігаються, про невиговорені якісь емоції. Якщо це селезінка, то це злість, образа, наприклад. Тобто тут накопичення таких негативних емоцій відбувається.

Хочеться згадати і про віруси, оскільки ми живемо в період пандемії, коли всі панікують. Кажуть, що насправді дуже добре, що вірусні атаки є у світі, тому що вони примушують людство змінюватися. Віруси насправді атакують тоді, коли людина потребує змін, коли вона може повністю трансформуватись.

Якщо ми згадаємо кінець XIX століття, коли у Європі вимерло 20 мільйонів людей від звичайного грипу і це збіглося з періодом Першої світової війни, насправді тоді цінності та ідеали зайшли у глухий кут і людям треба було щось змінювати. Так і зараз теж, можливо, нам варто задуматися над своїми цінностями, ідеалами і не намагатися вперто йти старою дорогою, а шукати якісь нові шляхи і рухатися вже ними.

Стосовно дітей, які хворіють на ГРВІ, коли мають іти в садочок, це знову ж таки про їхні взаємини з батьками. Якщо діти часто хворіють, то, мабуть, варто подумати, що вдома ми створюємо дуже гарні комфортні умови для них, такі тепличні, яких вони не хочуть покидати. І хай батьки собі теж поставлять тоді запитання, чи готові вони насправді відпустити свою дитину в садок. Тому що вона саме за допомогою різних хвороб, тієї ж ГРВІ, повертається в ці свої умови, де їй затишно і комфортно.

Як може бути пов’язаний із психосоматикою слабкий імунітет?

Імунітет – це така загальна здатність організму до того, щоб опиратися різним незгодам, тож запитайте себе, наскільки ви готові вступати в боротьбу за свої переконання, життєві цілі, наскільки ви живете саме своїм життям, своїми бажаннями.

Наші емоції теж впливають на наше здоров’я, тобто якщо ми кажемо, що у нас є надмірна злість, то це про зайву енергію, яку дає нам світ. Насправді енергія не дається просто так, робіть щось, запитайте в себе, що можете зробити для світу і людей, які вас оточують. Якщо у людей є злість, вони можуть мати різні виразки, можуть обпікатися, вдарятись тощо.

Якщо ми кажемо, що людина соромиться, то це про низьку самооцінку, і така емоція, як сором, може теж викликати різні больові синдроми. Страхи – це про незнання. Якщо ми маємо страхи, то теж будуть страждати всі внутрішні органи, серце, яке теж емоціонує. Тому звертайте увагу на свої емоції, звертайте увагу всередину себе, налагоджуйте діалог зі своїм тілом і наповнюйте його не тим, що вам пропонують, а тим, що саме актуально приємне для вас.

Що означає надмірна втрата волосся?

Волосся – це про лібідо, про сексуальну життєву вітальну енергію. Тому якщо, наприклад, сиплеться лупа, то ми кажемо, що це сигнал не підходити. Тобто людина такі якісь межі для себе вибудовує. Якщо ми говоримо про втрату волосся, то теж треба задуматися. Але в психосоматиці є так зване зонування тіла, і буде мати значення, де саме відбувається облисіння – чи це потилична зона, чи скронева. Якщо взяти зону скроневу, то вона відповідає в цьому кодуванні тіла за інтелектуалізацію, за причинно-наслідкові зв’язки, коли людина має дуже чітку картинку світу і тут щось таке відбувається, що не збігається з тим, що вона собі намалювала. Навіть те, звідки людина починає сивіти, теж має значення.

А от рання поява сивини з чим може бути пов’язана? Наскільки я знаю, це просто, можливо, спадковий момент.

Абсолютно так. Ми дивимося на батьків, звичайно, якщо вони в ранньому віці стали сивими, то більша вірогідність бути сивими і дітям. Але в той же час ми кажемо, що сивина – це про втрату меланіну. Залежно, знову ж таки, від зонування, звідки починається це сивіння волосся, ми теж можемо говорити про те, що людина, можливо, втратила десь відчуття, вміння насолоджуватися, прикрашати життя якимись подіями, вчинками.

Часто люди страждають на захворювання суглобів, артрити, артрози.

Це теж таке комплексне запитання. Візьмімо кості, яка їх функція в нашому організмі? Це опора, кістяк, на якому все тримається, це про міцність, про стержень, який є всередині кожного з нас. Якщо ми беремо суглоби, то це про ту життєву місію, яку людина провадить в своє життя. Вони мають бути еластичними, вони дають змогу діяти. І якщо у нас, наприклад, той самий артроз, є зношення суглоба, то це може говорити про те, що людина страждає на надмірний трудоголізм.

Читати ще: «Добре, щоб у ваших перлинок були свої мушлі», – психолог з Луцька про те, як пережити підлітковий вік

Якщо ми кажемо про артроз тазостегнового суглоба, наприклад, то стегно в нашому тілі відповідає за успіх. І якщо людина постійно перебуває на роботі в такій гонитві, постійній конкуренції, то, відповідно, буде страждати цей суглоб. Якщо страждає лівий суглоб, це може свідчити про конкуренцію в родині, наприклад, якщо дружина хоче показати свою перевагу партнеру. Це про конкуренцію в сім’ї, інтимних стосунках, серед родичів, близьких. Якщо страждає правий бік це означає, що сенсом життя людини є робота, і там вона постійно з кимсь конкурує.

Коліна відповідають за те, коли людина не вміє каятись, вибачати образи, вперто не бачить своїх помилок, це про надмірну пихатість, гордість, коли людина не відчуває або не визнає, що час над нею все ж владний, вона далі працює в тому ж режимі і не просить допомоги в інших.

Не можу не торкнутися такого важливого органа, як хребет, адже на ньому тримається весь наш організм. Часто люди страждають на протрузії, кили. З чим це пов’язано?

Це про те, що людина бере на себе забагато якихось обов’язків, відповідальності, і вже цей хребет не витримує. І теж ми можемо дивитися зонування – яка частина страждає більше. Страждає поперековий відділ, якщо в людини є переживання щодо якихось фінансових моментів, заробляння, планування, роботи. Шийний відділ буде страждати, якщо людина не вміє бути більш гнучкою, побачити і змінити себе, змінити стратегію поведінки.

Знову ж таки, лівий і правий боки теж страждають так само, як при головних болях або мігренях, які можуть взагалі вибити людину з колії. Ці головні болі умовно можна теж назвати алергічною реакцією, тобто це неприйняття людиною того, що зараз відбувається. Якщо болить зліва, то, відповідно, це стосується проблем сім’ї, дітей, всього, що відбувається вдома. Якщо справа, то людина турбується про заробляння, якісь фінансові аспекти. Ці головні болі – це теж і про завищені очікування, і про агресію.

Доволі часто вчені й дослідники стверджують, що головний біль – це про маніпуляцію. Вони кажуть, що якщо тебе щось турбує, то краще дій, навчися виявляти цю свою агресію. Щоб не страждати, не маніпулюйте іншими.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---