Народити у США. Лучанка розповіла про пологи в Америці

Лучанку Наталку Тандрик, а нині вже Романченко, доля закинула аж за океан. Сьогодні вона з чоловіком Андрієм та двомісячним сином Матвійком живе в містечку Енн-Арбор, штат Мічиган, США, адже коханий Наталки емігрував понад 14 років тому.

Після переїзду, розповідає, довелося звикати до реалій іншої країни. Наприклад, у багатьох містах і містечках на кшталт наших райцентрів, якщо не маєш автомобіля, ти не можеш дійти навіть до магазину, бо тротуарів чи пішохідних доріжок від квартирних комплексів до головних вулиць міста там просто немає. Скрізь у квартирах кондиціонери, а в кожному ресторані навіть узимку до замовлення подають воду з льодом. Самі ж заклади харчування на перший погляд не відповідають сподіванням: багато хто уявляє США як країну прогресу, але суперський дизайн чи вишуканий інтер’єр у середньостатистичних кафе навряд чи знайдеш, усе набагато простіше. Пояснення цьому просте: всі кафе і ресторації будувалися і розвивалися раніше, ніж в Україні і Польщі. А ще в штаті Мічиган вечорами можна помітити безліч світлячків, вони, каже співрозмовниця, навіюють спогади про дитинство та рідні Карпати.

Два місяці тому в молодого подружжя Романченків народився синочок. Для Інформаційного агентства Волинські Новини молода мама розповіла, як народжувала в США, тож читачі матимуть нагоду порівняти її досвід з українськими реаліями.

Зовсім недавно ти стала мамою і народжувала малюка у США. Але розпочнімо розмову, напевне, з теми ведення вагітності. Розкажи, будь ласка, як це відбувається в США.

Оскільки в мене не було «свого» лікаря, я вибирала серед доступних в нашій окрузі, які ще набирали нових пацієнтів, бо в кожного медика є певний ліміт. Крім того, ця лікарка працює з тією лікарнею, де ми хотіли народжувати (є такий нюанс).

Мені одразу ж призначили всі аналізи крові, аналогічні, як і в Україні: на гепатит, ВІЛ/СНІД, глюкозу, групу крові. Повторно на СНІД та групу крові робили аналізи вже під час поступлення на пологи.

До речі, записатися на перший прийом потрібно було за півтора місяця. Потім я ходила на візити щомісяця, а ближче до терміну пологів – щодва тижні. З баночками сечі, як розповідають мої українські подруги, не ходила. Деякі візити взагалі були у відеоформаті, оскільки в країні вже розпочався карантин. На кожному прийомі лікарка запитувала про самопочуття, чи щось мене турбує, чи нічого не болить, слухала серцебиття дитини і раз на два місяці дивилася кілька секунд на УДЗ. Була й планова УЗД-діагностика, де робили розширені дослідження, в клініці, де я народжувала.

Чи розповідає лікар, який веде вагітність, або ж інший фахівець, як поводитися під час пологів (як правильно дихати, як полегшити біль під час переймів, якщо не отримуєш анестезії)? Скажімо, в Луцькому пологовому є «Школа свідомого батьківства», де майбутнім батькам розповідають про ці речі: масаж спини, щоб полегшити біль, вправи на драбині, м’ячику.

Тут також є «Школа батьківства» і багато всіляких курсів. На першому прийомі медсестра дає інформаційну папку, де є все: від харчування під час вагітності до інформації про курси. Зазвичай все розділено, тобто окремо підготовка до пологів (мама і партнер), окремо курс із догляду за малюком, є навіть екскурсія лікарнею, де ти народжуватимеш. На жаль, вірус вніс корективи. Через Covid-19 екскурсії і курс із догляду за немовлям, на які я записалася, відмінили.

Натомість ми проходили курс із підготовки до пологів. Тренер розповідала про все: від зародження життя до виписки з пологового. У тому числі про методи зменшення болю: ванна, фітбол, масаж спини, про методи активізації пологів. Ми дивилися навчальні відео, де особливо сподобався момент, як лікар на пологах танцював разом з майбутньою мамою.

Також «розбирали» детально перебіг пологів і можливі медичні втручання та як реагувати на пропозиції таких втручань (наприклад, вколоти Pitocin – штучний окситоцин, щоб стимулювати пологову діяльність, або зменшення болю через епідуральну анестезію). Тренували позиції. Знову-таки, карантин вніс і тут корективи: тільки перше заняття відбулося наживо in person, решту перенесли в Zoom.

Не знаю, як в Україні, але тут такі курси платні, але ціна зазвичай символічна або доступна. Наприклад, кількагодинний курс із догляду за немовлям, який не відбувся в зв'язку з пандемією, коштував $15. А для тих, хто не хоче ходити на курси, є дуже багато інформації (у тому числі відео) на сайті лікарні. У день виписки до нас прийшла команда з трьох педіатрів і порадила передивитися навчальні відео з догляду за дитиною.Будь-яке питання можна поставити і гінекологу, в тому числі щодо методів зменшення больових відчуттів. Насправді було б бажання і час, а інформації дуже багато.

Що ти мала з собою брати, коли їхала на пологи? Документи, одяг для малюка, засоби гігієни?

Знову-таки: гінеколог під час візиту дає інформаційну брошуру, де написано, що має бути з собою. Серед речей, які рекомендують взяти, – лікарняна карта, копія заповіту, бальзам для губ (через можливу їх сухість), власну подушку (якщо є бажання), неслизькі шкарпетки чи тапки, фотоапарат чи телефон, музику і плеєр, лаптоп (з фільмами), халат, нічну сорочку, засоби особистої гігієни(зубна щітка, паста, шампунь…), білизну та бюстгальтери для годування, одяг для виписки для себе і для дитини, телефон та зарядний пристрій, ім’я й адресу педіатра дитини. І, звісно, обов’язково автокрісло, бо без нього нікуди не поїдеш. Якщо з якихось причин не потренувалися його встановлювати, то діє програма від лікарні: можна просто потелефонувати і з автокріслом допоможуть. Зазвичай це працює так: перед пологами можна призначити зустріч, на якій допоможуть встановити автокрісло і розкажуть, яких правил дотримуватися, аби було найбезпечніше для дитини.

Зі всього перерахованого мені пригодилися тільки халат, засоби гігієни, бюстгальтери для годування, телефон для фото та одяг для виписки. Ну і, звісно, автокрісло.

У палаті були одяг для дитини(повністю), підгузки, вологі серветки, сухі, лікарняний одяг для породіллі, одноразова білизна...

У вас були партнерські пологи? Це звична практика для американських лікарень?

Так, у нас були партнерські пологи. Тут це дуже поширено. І я не назвала б це присутністю чоловіка, швидше – активна участь.

На батьківських курсах під час вивчення етапів пологів була навіть табличка, де розписано можливі варіанти допомоги партнера. І інформація про редукцію болю здебільшого була скерована до партнерів. Кожна частина таблички поетапно закінчувалася фразою: «Підбадьорювати партнерку. Казати, що вона молодець»:)))))Андрій не тільки підтримував, а й перерізав пуповину. А наскільки партнерські пологи звична практика, можна зробити висновок навіть з інформації, яку було опубліковано у Washington post про те, як чоловік приховав, що має симптоми коронавірусу, щоб бути присутнім на пологах. Сумнівний вчинок, звісно, але не нам судити...

Як працював персонал? Допомагали, моніторили твій стан?

Коли ми приїхали народжувати, бо в мене відійшли води, нас запитали, чи викликати лікаря, щоб подивився, чи ще немає потреби. Акушерки і медсестри були присутні, але теж залишали палату. Проте в палаті є кнопка виклику медсестри: менш як хвилина – і вона на місці. Це дуже зручно. Медсестри були такі позитивні, у розфарбованих масках – у кого були смайлики зображені, в кого вуса, усі з бейджиками «зберігай спокій і штовхай» (keep calm and push). До речі, медсестри – всі жінки, і лікарі теж. Коли перевели в пологову палату, поставили катетер і поклали на монітор, щоб слідкувати за показниками дитини.

До нас двічі заходила анестезіолог і пропонувала вколоти епідуральну анестезію. Це, звісно, добровільно, але вона додала, що в 93% випадків у їхній лікарні її роблять пацієнткам. Другого разу ми погодилися, бо думали, що перші пологи будуть довго, але все відбулося дуже швидко: о 1:30 у мене відійшли води і ми поїхали в лікарню, а о 8:05 я вже тримала Матвія на руках.Лікар заходила на огляд і вже залишилася після того, як зафіксувала повне відкриття. Мені пощастило, на зміні саме була доктор Наталі Сандерс, яка вела мою вагітність.

Лікарі й медперсонал тут діють за принципом, я сказала б, здорового невтручання, коли не потрібно. Крім того, дуже поширеним є попередньо надсилати на мейл лікарні або приносити з собою план пологів, де можна написати побажання, щоб медперсоналу було зрозуміліше, на яку допомогу ви сподіваєтеся від них під час пологів або чого категорично не хочете (так, ми, наприклад, не хотіли відразу відрізати пуповину, дати їй відпульсувати, що корисно для дитини).

Чи був контакт шкіра до шкіри мами і малюка?

Skin to skin, звичайно, був. І відразу після народження, і потім. Однією з умов нашого плану народження був контакт шкіра до шкіри настільки довго, наскільки можливо (не перерваний зважуваннями-вимірюваннями). Навіть коли Матвія забрали зважувати, вимірювати зріст і температуру, медсестрі не сподобалося, що температура була трішки нижча за норму і мені відразу його повернули ще на годину, а то й більше, адже найкращий спосіб нагрітися для немовляти – контакт шкіра до шкіри.

У США часто під час пологів вдаються до послуг доули – спеціально найнятої помічниці. Чи відомо тобі було про них, можливо, ти спілкувалася на цю тему?

Ми дивилися у цьому напрямку, але, знову-таки, вірус вніс корективи. До останнього переживали, що лікарня змінить свою політику і доведеться народжувати одній (на той час, а це був кінець квітня, були лікарні в інших штатах, які таке практикували, щоб знизити ризики). То що вже було думати про доулу. Пара, яка ходила з нами на курси підготовки до пологів, змушена була відмовитися від доули на користь чоловіка. Доули тут пропонували свої послуги онлайн, але для мене це взагалі не дуже зрозуміло...

Думаю, читачам було б цікаво трішки довідатися про побут в американських лікарнях. Які умови в палатах пологових і післяпологових?

Умови – хороші, трішки гірше, як п’ятизірковий готель. Жартую. Насправді в плані палат все дуже затишно і просто. Пологові палати кращі, у деяких навіть є ванна-джакузі, але це не норма, також є столик з підігрівом для купання дитини. Післяпологова досить проста: ліжко, диван для партнера пологів, телевізор, душ, туалет, ліжечко для дитини, маніпуляційна частина з великим комодом, де є все потрібне медперсоналу від уколів до приладів.Дитина з матір’ю перебувають в одній палаті. Тут дуже наполягають на окремому ліжечку для дитини, купу інформації дають про синдром раптової смерті. І підкреслюють не раз, що єдине правильне рішення для дитини – сон на спині в окремому ліжечку.

На який день після народження виписують маму з дитинкою? Чи є якісь умови, коли виписують пізніше?

Виписують тут через 24 години після вагінальних пологів і через 48 після кесарського розтину. Звісно, не хвилина в хвилину. Умови виписки пізніше є, але, дякувати Богу, ми з ними не знайомі.

До речі, читала твій пост на «Фейсбук»-сторінці про лікарняне меню і дієту на ГВ…

О, про меню і трішки про поради педіатрів пишу і, напевно, писатиму у «Фейсбуці» для того, щоб показати іншу систему (не менш бюрократизовану, до речі, але іншу кардинально).

З посту Наталки в соцмережі:

«Після народження Матвія і часу на контакт skin to skin, всіх зважувань і замірів у палату зайшла медсестра і запитала, чи ми вже замовили поїсти, звісно, ми про це ще й не думали. І вона така: «О’кей, це меню, замовляйте, а поки я принесу тобі соку, тобі треба зараз добряче поїсти і попити. Який сік краще принести: яблучний, апельсиновий чи сік з журавлини?». Мене на секунду переключило і, звісно ж, промайнули думки: а як же тільки чай з молоком і печиво «Марія» (як в Україні). Ще більше очі округлилися, коли я побачила меню: французькі тости, бургер з індичою та курячою котлетою на вибір (з сиром, кетчупом, квашеним огірком, листям салату і цибулею), бургер з телятиною, яєчня, картопля, вівсянка, кава, різні види варення, тостів, мафіни, шоколадний пиріг. Навіть кава.

Так, це було меню для мами на ГВ. Повернувшись додому, я подумала: та невже мені це все можна? Свідомість викидала порційно стереотипи: не можна жовтого, червоного, перченого, соленого, смаженого, жирного, цитрусового, з фруктами обережно, яблука тільки запечені, капусти – ні, овочі тільки варені. М’ясо тільки парене. Рибу тільки білу. І пити багато. Все з молоком, «щоб молоко прибувало».

Потім після трьох днів удома ми прийшли до педіатра і я ще раз запитала: «Які особливості харчування на ГВ?» І отримала відповідь: «Ніякої дієти!!! Це шкідливо і Вам, і дитині». Розповівши, що в Україні їдять гречку з телятиною на пару і більше нічого, почула у відповідь: «От як будуть телефонувати з України, то кажіть, що Ви їсте гречку з телятиною. Тільки камеру не вмикайте. І їжте все, що хочеться».

Отже, виписалися ви через добу після народження, і малюку треба шукати педіатра. Як обирають в США лікаря для новонародженого?

Педіатра в США потрібно вибрати ще до народження дитини. Якщо не хочеться вибирати з тих, які все ще приймають пацієнтів, то треба робити це заздалегідь. Багато дуже нюансів зі страховками, але це вже ціла тема для окремої розмови. Після пологів за кілька днів нас мала б навідати медсестра, але вірус вніс корективи, і на третій день ми були вже на прийомі у лікаря. Наступні візити – два тижні, два місяці і чотири.

Які поради дають педіатри? Шапочка – наше все?)))

Шапочка не обов’язкова. А про всі поради сказати складно. Але, наприклад, у Матвійка заблокований слізний канал – дакріоцистит. В Україні нам могли б запропонувати одразу пробити, а тут чекають до року, тільки після того роблять операцію. Лікар пояснила, що до року немає сенсу, адже слізний канал може сам пробитися, окрім того, операція – не з приємних для малюка.

А що з вакцинацією? Сама знаєш, яка то дражлива тема.

Ой, вакцинація – складно... Ця тема, мабуть, скрізь дражлива. Законодавство в цій сфері залежить від штату. У Мічигані вакцинація обов’язкова, але є винятки. Знову-таки – незрозуміло, як вони працюють, адже садочки і школи вимагають сертифікат про вакцинацію. Ми зробили щеплення (гепатит ще у пологовому, а полівакцини тут роблять у два місяці, дуже рано, як на мене). Заспокоює лише те, що тут якісні вакцини.

Декрет і виплати «при народженні». Чи є таке в США? Наскільки мені відомо, то такого поняття, як відпустка з догляду за дитиною до трьох років у США немає...

Є щось, із чим у США справи значно гірші, ніж в Україні. І це – декрет лише 12 тижнів. Багато американок мають депресію через це. Ну, і ще я до таких речей віднесла б практику сну дитини після виписки в окремій кімнаті – батьки лише моніторять, як вона, спить радіонянею. Про виплати не цікавилася, адже громадянства не маю. А відпустки з догляду за дитиною до трьох років немає. Тому, якщо є бажання бути з дитиною більш як три місяці, вибір невеликий: або садочок (daycare з трьох місяців), або няня, або бай-бай кар’єра.

Ти вже зіштовхнулася з системою охорони здоров’я, страховками і зауважувала, що бюрократія теж присутня. А чи відчувала упередженість до себе в зв’язку з тим, що ти не громадянка США?

Під час першого візиту в лікарню медсестра з польським корінням сказала так: які можуть бути упередження, якщо всі американці mutt (це термін, який перекладається як «помісь», інше значення – «змішана порода»). Очевидно, вона мала на увазі мікс, змішання різних національностей. Упереджень на собі я не відчула. Добрі й мудрі люди є скрізь, все решта – політика, яка зіштовхує лобами диванних критиків та тих людей, які до неї не причетні, але думати не хочуть.

Розмовляла Юлія МАЛЄЄВА

Фото з особистого архіву Наталки

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---