«Намагаємося полегшити життя людям». Інтерв’ю з керівницею департаменту соцполітики Луцької міськради

Департамент соціальної політики Луцької міської ради – одна з тих структур у громаді, якій на початку повномасштабного вторгнення випало чи не найбільше роботи. Адже у місто почали прибувати люди з регіонів, де відбувалися активні бойові дії. Працівники департаменту виконували не лише свої безпосередні функції, але й фактично були психологами та підтримували людей, які втратили все.

Нині функцій у департаменту не поменшало, тут і надалі допомагають ВПО, військовим, їхнім дітям, сім’ям безвісти зниклих осіб та іншим категоріям населення. Головне, вважають у департаменті соціальної політики, – спростити життя людині, яка звертається по послугу, щоб вона отримала все від А до Я в одному місці.

Інформаційне агентство Волинські Новини поспілкувалося з керівницею департаменту соціальної політики Вікторією Майбородою про роботу під час початку повномасштабної війни, допомогу внутрішньо переміщеним особам та військовим, про те, як допомагають сім’ям, родичі яких зникли на війні, роботу територіального центру соціального обслуговування, субсидії та бюджет на наступний рік.

Вікторіє Марківно, як департамент давав раду тому обсягу роботи, яка випала вашому колективу на початку повномасштабної війни?

На початку повномасштабної війни, напевно, усі були в шоковому стані. Ніхто не мав досвіду роботи під час таких подій. Щодня ми думали, що буде далі. Я пам’ятаю, що ми з працівниками сиділи в департаменті 24 на 7, тут же ночували, зустрічали людей.

До Луцька їхали звідусіль. Спочатку це були люди з Бучі, Ірпеня. Вони були страшенно пригнічені цією бідою, тому кожен з наших працівників на початках мав бути ще й психологом, аби заспокоїти цих людей, допомогти їм знайти житло.

Тоді при обласній адміністрації працював центр, який допомагав шукати житло в області, а ми своєю чергою допомагали людям розселятися, забезпечували першим необхідним, робили їм довідки внутрішньо переміщених осіб.

У перші дні працювали з ВПО за старою програмою, яка діяла ще з 2014 року. На той момент я мала можливість надати безкоштовне житло, тому що знайомі поїхали і запропонували поселити туди людей, які цього потребуватимуть. Тобто ми намагалися допомагати максимально.

Окрім підтримки внутрішньо переміщених осіб, розуміли, що є і наші жителі, які так само потребують допомоги, можливо, навіть більшої. Ми стикнулися з проблемою, коли молоді люди почали виїжджати за кордон та вивозити своїх дітей, адже ніхто не знав, що буде далі. Водночас немічних стареньких вони залишали вдома. Зрозумівши, що нам не вистачає персоналу, аби цілодобово бути з цими лежачими людьми, нам нічого не залишалося, як придумати, де б їх розмістити разом, аби колектив міг почергово працювати та надавати соціальну послугу.

Відтак на базі нашого пологового будинку, де був ковідний центр, відкрили відділення паліативної допомоги та помістили туди тих, хто залишився наодинці. Тривалий час це відділення працювало, а коли люди почали повертатися додому та забирати своїх рідних, ми зрозуміли, що його можна закрити, оскільки потреби у ньому, і це добре, немає.

Відзначу, що в нас підписаний договір про співпрацю з нашим реабілітаційним центром. Його працівники досить суттєво нам допомогли, коли ми відкрили паліативне відділення. У чотирьох людей, яких ми обслуговували раніше і які ще могли ходити, через стрес просто відмовили ноги. Однак разом з реабілітаційним центром наші дівчата, які навчилися в лікарів і медсестер робити масажі, поставили цих людей на ноги, і сьогодні вони можуть самостійно себе обслуговувати.Робота вашого департаменту залежить від рішень органів центральної влади. Чи усі рішення державного апарату сприяли вашій роботі під час повномасштабного вторгнення?

Ми зрозуміли, що лише законодавчих актів, які ухвалені на державному рівні, недостатньо. Тому на початку повномасштабного вторгнення одразу почали працювати над міськими цільовими програмами, тісно співпрацювати з Фондом Ігоря Палиці «Тільки разом». За рахунок коштів Фонду і міського бюджету була запущена програма, яка давала можливість разового гарячого харчування на день для внутрішньо переміщених осіб.

На той момент база, яка видавала довідки внутрішньо переміщеним особам, чомусь перестала працювати. Тому наш програміст розробив свою програму, і ми видавали довідки місцевого зразка, щоби потім люди з цими довідками прийшли до нас, а ми вже відтак могли б побачити дату приїзду, бо це дуже важливо для виплат з державного бюджету. Окрім того, за тими довідками люди могли відразу отримувати гуманітарну допомогу, звертатися в територіальний центр. Волонтерські хаби працювали в драмтеатрі, Палаці урочистих подій, Палаці учнівської молоді. В такий спосіб ми забезпечували людей необхідним.

Опісля почали шукати міжнародні організації. Особисто я перша залучила продовольчу програму ООН, яка давала ВПО фінансову підтримку протягом трьох місяців – по 2 тисячі 200 гривень на місяць. Також запрацювала продовольча програма від ООН – ми почали видавати продукти харчування з територіального центру.

Усі служби та структурні підрозділи у місті об’єдналися, зокрема освіта, охорона здоров’я, центр зайнятості. Все це робилося, щоб максимально спростити життя людей, які приїхали в чуже місто і нічого не знають. Як ніколи ми чули від людей багато подяк, не дивлячись на те, що вони втратили практично все.Скільки зараз ВПО зареєстровано в громаді? Які послуги вони нині отримують у департаменті соцполітики?

У Луцькій громаді зареєстровано орієнтовно 17 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Наша область є прикордонною, багато людей їхали транзитом. Але на кордоні були величезні черги, тому на початках нам потрібно було забезпечити людей необхідним хоча б на певний час.

Щодо нашої роботи зараз, то люди звертаються по довідки ВПО, виплати, передбачені державою. Окрім того, ми нараховуємо виплати за прихист внутрішньо переміщених осіб, надаємо гуманітарну допомогу та соціальні послуги через територіальний центр. Внутрішньо переміщені особи можуть отримати там гаряче харчування, послуги пральні, послуги перукаря. В територіальному центрі є електрик та сантехнік, які можуть допомогти щось відремонтувати безкоштовно. Зараз ми видаємо багато продуктових наборів, засобів гігієни. Оскільки наближається зима, чимало людей запитують про теплий одяг, особливо, сім’ї з дітьми. Важливою є співпраця зі сферою охорони здоров’я. Було організовано укладення декларацій з сімейними лікарями. Також допомагали людям з закладами освіти.

Загалом, ми працюємо за принципом кейс-менеджменту: якщо є людина з певною проблемою, ми намагаємося залишити її під своєю опікою, щоб максимально спростити її життя. Тобто не ганяємо цю людину по кабінетах чи установах, а локально опрацьовуємо всі питання на місці, зв’язуємося з іншими організаціями, домовляємося, консультуємо щодо необхідних питань, допомагаємо з отриманням довідок тощо. Тобто людина далі вже робить це підготовленою, знаючи, що її очікує.

Пригадую, що на початку повномасштабного вторгнення були шалені черги, однак, на мою думку, ми дуже добре організувалися. Якщо в інших містах люди для отримання довідки ВПО та, відповідно, оформлення допомоги були розписані на кілька місяців, то в нас такого не було. Ми практично в той самий день, максимум на наступний день, давали ці довідки. Атаки, які здійснювалися на нашу столицю, не давали можливості для стабільної роботи сервера, від якого залежала робота бази ВПО, куди ми їх вносили. Марина Лазебна, яка на той час була міністром соціальної політики, відзначала, що в нашому місті ця робота організована на належному рівні.Нещодавно відбулися зміни в оформленні допомоги ВПО. Відтепер по допомогу може звертатися одна людина з сім’ї, а не кожен з членів сім’ї окремо. Чи полегшили ці нововведення вашу роботу та загалом чи полегшило це життя для ВПО?

Я не впевнена, що дуже полегшили. Є різні сім’ї, війна багатьом родинам принесла випробування. Наприклад, чимало сімей розпадаються, однак пара офіційно не розлучається, відповідно, хтось з них один приходить для оформлення виплат, однак хоче зробити їх лише на себе, а не для усієї сім’ї. Або ж візьмемо сім’ю з дітьми, коли мама могла прийти і оформити виплати на себе та на дітей, а потім по виплати міг прийти батько з тими ж свідоцтвами дітей про народження. Зараз програма це бачить і не дає можливості оформити допомогу двічі, а на початках програма не давала такого співставлення, це могло випливати моменти переплат, що від нас не залежало. Тобто в деяких моментах такі зміни – це плюс, а в деяких моментах через це є негатив.

Практично протягом двох місяців при департаменті працює Сектор сервісу ветеранів, основна мета якого – забезпечення комплексної допомоги ветеранам війни та їхнім родинам. Які послуги тут можна отримати? Наскільки ця структура ефективна?

Ще з 2014 року в нас працював Сектор по роботі з учасниками АТО/ООС. В період повномасштабної війни ми зрозуміли, що нам потрібно розділити відділ, який безпосередньо приймає ветеранів та членів їх сімей, і відділ, який займається опрацюванням документів. Для цього були усі законодавчі акти.

Сектор сервісу ветеранів – це те вікно, яке зустрічає ветеранів, членів їхніх сімей та працює у необхідному ветерану напрямку. Тут він може отримати консультацію з усіх питань, здати документи на виплати або ж посвідчення, які його цікавлять. Якщо це стосується працевлаштування, то ми тісно співпрацюємо з центром зайнятості, нам надають інформацію щодо вакансій в громаді, і людина може обрати те, що їй підходить.

Окрім того, потужно працюють наші міські цільові програми для ветеранів, їхніх дітей та сімей. У секторі сервісу надають повну інформацію, консультації, співставляють різні ситуації. Не лише наш департамент є виконавцем цих програм, також це освіта, культура, охорона здоров’я. Тобто ми максимально володіємо інформацією, чим можемо допомогти, і відразу консультуємо людину не лише з питання, з яким вона прийшла, а й на що вона може претендувати та в подальшому отримати.

Окрім того, для ветеранів та інших наших відвідувачів розроблені інформаційні буклети.Також в грудні минулого року у Луцьку був створений Центр підтримки сімей військовополонених і військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти. Не буду вас запитувати про кількість звернень. Запитаю, як працюєте з родичами цих військових і чи вдалося комусь допомогти у поверненні?

Центр запрацював з грудня минулого року, відповідно до розпорядження Луцького міського голови. Звернень було дуже багато, центр став дуже необхідним. До нас почали звертатися не лише лучани та жителі нашої області, а й люди з Черкас, Полтави та інших міст. Тобто географія звернень була дуже широка. Відмовити людям ми не могли, тому надавали їм юридичний супровід, зверталися до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, до «Червоного Хреста», правоохоронних органів. Я не хочу озвучувати кількість, але в нас є позитивні результати роботи цього центру. Кількох людей, які були в полоні, вдалося повернути. На жаль, є і такі випадки, коли підтверджувалася смерть людей, які вважалися безвісти зниклими. Але це теж результат, бо для сім’ї важливо знати, що з твоїм рідним.

Робота центру також була спрямована і на співпрацю з пенсійним фондом. Були моменти, коли пенсійний фонд вчасно не реагував на довідки, які отримували сім’ї безвісти зниклих осіб, щоб отримувати пенсію на дітей у період, коли людина вважається безвісти зниклою. Спеціалісти відділу, який займається контролем за призначенням пенсій, робили запити в міністерство і піднімали питання в правоохоронних органах щодо правильності видачі довідок з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, які потрібні для видачі пенсій. Тобто зроблена глобальна робота, хоча її і непомітно широкому загалу. Але наша робота полягає не у масовості, а у тому, щоб взяти людину і зробити їй супровід від А до Я, аби в кінцевому результаті вона отримала результат бажаної послуги.Нещодавно було повідомлення про організацію департаментом відпочинку дітей-пільговиків Луцької громади в таборі «Артек». Скільки дітей протягом року вдалося оздоровити таким чином?

45 дітей вже оздоровилося в «Артеці», а 14 дітей нещодавно заїхали у табір. В першу чергу щодо оздоровлення дітей ми співпрацюємо з освітянами. Ще до повномасштабного вторгнення в нашій громаді працював табір «Ровесник», де ми оздоровлювали дітей. Сьогодні маємо можливість за рахунок коштів держави оздоровити дітей в «Артеці». Єдине, що оплачують батьки, – доїзд дітей до табору. А ми забезпечуємо транспортом, контролюємо, щоб були виконані всі вимоги щодо перевезення дітей, беремо на себе супровід. Насправді охочих багато, але коли наближається дата поїздки, батьки починають хвилюватися. Зрозуміло, що ніхто не може достеменно щось спрогнозувати під час війни, але максимальний захист, який передбачений на законодавчому рівні, ми забезпечуємо.

Загалом на відпочинок ми відправляємо різні категорії дітей-пільговиків: діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти ветеранів. На жаль, таких дітей сьогодні багато, їхня кількість зростає.

Напевно, зараз особливу увагу приділяєте дітям загиблих військових…

Здебільшого цими дітьми займається освіта. Ми напрацювали програму і щомісяця за рахунок коштів міського бюджету таким діткам виплачуємо кошти в сумі прожиткового мінімуму – це орієнтовно три тисячі гривень. Як на мене, це суттєва підтримка, окрім тієї пенсії, яку дитина отримує від держави.

Також батьки звертаються і по матеріальну допомогу, також розглядаємо звернення з проханням допомогти з лікуванням і надаємо суттєві суми. Краще, щоб такої потреби не виникало, але якщо вона є, то міський бюджет на сьогодні бере на себе досить серйозне фінансове зобов’язання, щоб підтримати ці сім’ї.Ви вже згадували про роль територіального центру соціального обслуговування. Очевидно, що з початком повномасштабного вторгнення роботи в терцентрі побільшало…

Роботи дійсно стало значно більше. На сьогодні утворилася черга з тих, хто хотів би, щоб ми їх обслуговували. Це люди не лише з Луцька, а й з приєднаних сіл. Враховуючи, що наша економіка просідає, люди стають вразливішими та потребують більшої підтримки, особливо старші люди та особи з інвалідністю. Війна нікому здоров’я не додала. Тому максимально орієнтуємося по ситуації. Дуже зріст попит на соціальну послугу з догляду вдома. Окрім того, в нашому територіальному центрі є гаряче харчування – це теж дуже затребувана послуга. В день ми харчуємо орієнтовно 140-150 людей. До того ж, працівники територіального центру, які обслуговують підопічних у них вдома, додатково розносять обіди.

Цього року нам вдалося зробити модульний будиночок для того, щоб безхатьки могли там повноцінно ночувати. Там є жіноча кімната та окрема чоловіча кімната. Поблизу будинку є вбиральня, душ. В будинку є чай, бутерброди. Тобто побутові умови ідеальні, на рівні хостелу. Максимально дбаємо, щоб людям було комфортно.

Зараз у територіальному центрі відбувається ремонт. Ми плануємо відкрити відділення денного догляду для осіб з інвалідністю, особлива увага буде приділена людям, які прикуті до візка. Це питання, яке гостро стояло кілька років. Наразі відбувається співпраця з благодійною організацією, яка, сподіваємося, надасть авто. В терцентрі є автомобіль, який обладнаний підйомником для візочників, але він вже дуже старий та постійно ламається. З новим автомобілем ми зможемо забирати людей з дому та відвозити їх назад, а вдень вони займатимуться з соціальними працівниками та реабілітологами.Ви згадали про модульний будинок. Але також знаю, що у вас є ідея відкрити центр соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб. Спочатку цьому завадила пандемія Covid, тепер – повномасштабна війна. Чи можемо говорити про відкриття такого центру в майбутньому?

Ця ідея нас не полишає, але, виходячи з можливостей сьогодення, ми спромоглися лише на модульний будинок. Сподіваємося, що після нашої перемоги втілимо цю ідею в життя. У нас були напрацьовані плани, був готовий проєкт договору з благодійною організацією «Преображення» від церкви «Фіміам», вони мали брати участь у фінансуванні проєкту. Але Covid та війна змусили нас відтермінувати реалізацію.

Поговорімо про житлові субсидії. Хто може їх отримати та чи змінилися правила отримання у порівнянні з минулим роком?

Найбільша зміна – це те, що з 1 грудня минулого року призначення пільг і призначення субсидій було передано до органів пенсійного фонду. Ми ж тут на місці приймаємо заяви від людей, які звертаються щодо отримання пільг або субсидій, і передаємо ці заяви для нарахувань в органи пенсійного фонду.

Загалом особливих змін в законодавстві не відбулося. Субсидія на опалювальний період для тих, хто її отримував раніше, має бути призначена автоматично, окрім людей, які орендують житло та яких вилучали з зареєстрованих нарахувань. Людям, які тривалий час були за кордоном, також потрібно буде подати заяву, це стосується і сімей, де є діти, яким виповнилося 14 років і вони повинні отримати ID-картку. Також нову заяву швидше за все потрібно подавати, коли відбулася купівля/продаж майна, зміни у домогосподарстві, які стосувалися одруження, народження дітей. Про це все потрібно повідомляти, аби визначитися, чи потрібно подавати заяву. А швидше за все треба, бо є зміна кількості членів домогосподарства.У Луцьку до 2022 року діяла програма співфінансування придбання житла для учасників бойових дій. Що зараз з цією програмою?

Ця програма діє і зараз. Загалом з початку дії програми для учасників бойових дій вдалося придбати 89 квартир. Втім, з початком повномасштабного вторгнення запрацювала постанова №590 Кабміну, і на сьогодні казначейство не може випускати кошти на ці потреби. Програма буде продовжена і надалі. Щойно в цю постанову будуть внесені зміни, ми зможемо продовжити випуск коштів з казначейських рахунків.

Уже наближається період, коли формуватиметься бюджет громади на наступний рік. Щодо вашої сфери, що ви хотіли б бачити у головному фінансовому документі громади?

Безумовно, щоб в бюджет на 2024 рік було закладено не менше коштів, ніж цьогоріч, адже жителі громади потребують все більшої допомоги. Також продумуємо нові заходи по програмах. В цьому році було виділено лише матеріальної допомоги орієнтовно 13 мільйонів гривень. Ще є заяви, які опрацьовують, тому це буде загалом понад 15 мільйонів гривень.

Під час формування бюджету ми будемо просити, щоб на всі заходи департаменту заклали близько 150 мільйонів гривень. Чи зможе це одномоментно виразитися в кошторисах – буде відомо після того, як депутати ухвалять рішення щодо бюджету.

На сьогоднішній день бюджетні запити подані, розрахунки там не в менших сумах, ніж у цьому році. Дай Бог, щоб бюджет все це зміг осилити.Цього року бюджет потягнув?

Цього року ми впоралися добре. Сподіваємося, що й надалі виконання бюджету буде не меншим, ніж сьогодні, бо ми чітко розуміємо, що бюджет має бути збалансованим. Від цього багато залежить.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

Фото Олександр ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---