«Нам казали, що ми ламаємо людям голови». Наступним 15 рокам «Бандерштату» – бути!

Тиждень тому, 6-8 серпня, у селі Рованці поряд із Луцьком відбувся фестиваль українського духу «Бандерштат-2021». Захід, хоч і не встановив рекорду відвідуваності, але традиційно зібрав тисячі патріотів з усієї України.

Ювілейний 15-й «Бандерштат» був присвячений 30-й річниці Незалежності України. Дійство відбулося за підтримки Українського культурного фонду, пише сайт фестивалю.

На головній музичній сцені виступили 16 українських гуртів і виконавців: Бумбокс, БЕZ ОБМЕЖЕНЬ, ТНМК, Олександр Положинський, KARNA, Жадан і Собаки, Саша Чемеров, Фіолет, Один в каное, Mad Heads, ФлайzZza, DAKH DAUGHTERS, Серцевий Напад, Широкий Лан, Marmur, Цвях. Під час акустичної ватри виступали Наталія Лосєва, Святослав Бойко з гурту Широкий Лан, Сергій Василюк з гурту Тінь Сонця та Сергій Присяжний з гурту Мотор’Ролла.Читати ще: «Наш ідеальний невеличкий всесвіт», – гості «Бандерштату» про фестиваль під Луцьком

На гутірках традиційно відбулися зустрічі з лідерами думок. Спікерами стали, зокрема, колишній заступник міністра охорони здоров’я з питань цифрової трансформації Ярослав Кучер, адвокатка родин Героїв Небесної Сотні Євгенія Закревська, громадський діяч Сергій Стерненко, режисерка фільму «Віддана» Христина Сиволап, Львівський міський голова Андрій Садовий, телеведуча та співачка Анжеліка Рудницька, журналістка і співробітниця Українського інституту національної пам’яті Наталка Позняк, виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло, історикиня Аліна Понипаляк та члени Волинського братства ветеранів ОУН-УПА, журналіст і блогер Денис Казанський, народна депутатка Соломія Бобровська тощо.Спікерами літературної сцени були Сергій Жадан, Юрко Журавель, Сергій Мартинюк, Тетяна Власова, Анна Багряна, Олександр Михед, Олена Стяжкіна та інші.Читати ще: «Я не знав, що був зв’язковим». Діти ветеранів УПА з Волині поділилися своїми спогадами

Під час традиційного флешмобу фестивальники розгорнули найбільший державний прапор України у світі. До цього він побував у більшості областей України, виконував функцію вболівальників під час заборони відвідування матчів. Стяг розміром 40 на 60 метрів вперше розгорнули в Києві 24 серпня 2012 року.

«Бандерштат-2021» зібрав гостей з усієї України, зокрема, із Криму та Луганщини. Також телевізійну версію трансляції дивилися у США, Канаді, Литві, Латвії, Чехії, Італії та Польщі.

Усі три дні на фестивалі працював центр масової вакцинації проти COVID-19. 119 охочих безплатно щепилися вакцинами Pfizer та CoronaVac.Фестиваль відвідали 442 учасники бойових дій та 108 членів родин загиблих воїнів, а також 150 людей з інвалідністю. Крім того, на дійстві побувало 1178 дітей віком до 12 років. Для цих категорій вхід був традиційно вільний.

На «Бандерштаті» розважались не лише дорослі. Насиченою була програма і для дітей. Більш як 40 майстерок щодня відбувалося в межах дитячого містечка фестивалю.Також працювала алея громадських організацій, ярмарок та фудкорт, відбувалися спортивні змагання та показові виступи, реконструкція історичних подій, зокрема відтворення бою УПА проти НКВС та лицарські бої. На фестивальному кемпінгу розмістилися понад 700 наметів.«Бандерштат» – єдиний триденний фестиваль, який з 2007 року виховує покоління незалежних молодих патріотів на принципах демократії та рівності прав, наголошують організатори. Ще однією унікальною особливістю «Бандерштату» є те, що фестиваль безалкогольний, а відтак доступний і комфортний для безпечного дозвілля усією родиною, підтримує принципи здорового способу життя.Слід наголосити, що «Бандерштат» – це єдиний фестиваль, який відбувається щорічно вже 15 років поспіль.

Як розповів Інформаційному агентству Волинські Новини арт-директор фестивалю Сергій Мартинюк, «Бандерштат» було започатковано у 2007 році громадською організацією «Національний Альянс». А його назву взято з пісні Братів Гадюкіних «Ми хлопці з Бандерштату!».

Проте починалася історія одного з найбільших українських фестів усього лиш із фестивалю альтернативної української музики для молодих гуртів.

«Як людині, яка тоді займалася музичною двіжухою в «НацАльянсі», мені хотілося зробити фестиваль для гуртів, яких не почуєш по радіо. Бо на той час, на відміну від теперішніх днів, коли існують квоти, той же М2, різні ефемки й інші рупори української музики, україномовне музло дуже рідко крутили. Була, звісно, низка класних україномовних гуртів, артистів, але тотально переважав російський поп», – пригадує Сергій.

Читати ще: Бандерштат 2007-2021: від локальної тусовки до всеукраїнського фестивалю

«У той час якось особливо гостро відчувалася твоя альтернативність, те, що ти щось протиставляєш. І тоді, в перші роки фестивалю, я збирав різну альтернативщину: панк-рок, хард-кор, важку музику загалом. Власне, тоді ми й називалися фестивалем альтернативної музики, а не фестивалем українського духу, як це є зараз», – додає ідейний натхненник «Бандерштату».

Одначе після кількох років проведення музичного фестивалю організаторам стало зрозуміло, що аудиторія «Бандерштату» не зростає, тому, аби розвиватися, необхідно кардинально змінювати концепцію.

«У певний момент, у 2011 або 2012 році, після кількох років безплатного входу (у 2010-му в Рокинях ще був безплатний вхід) ми зробили для себе висновок, що фестиваль не росте в плані розширення аудиторії. Ти запрошуєш одні й ті самі гурти: трохи андеґраундніших, трохи відоміших, але це не приваблює широкий загал, насамперед до твоєї ідеї. І дуже часто ми збирали маргінес, який і так був переконаний у всіх тих націоналістичних ідеях, які ми пропагували, – розповідає Сергій. – Але у 2012-2013 роках, відколи ми стали запрошувати відоміших і попсовіших виконавців, фестиваль став масовішим. Лучани, які всі ті роки здебільшого ігнорували «Бандерштат», нарешті помітили, що в їхньому місті відбувається класний фестиваль. І це було для нас перемогою, для мене особисто це було дуже важливо».Відтоді основною публікою «Бандерштату» є саме лучани, хоча з року в рік на фест приїздять сотні фестивальників з інших міст України і навіть з-за кордону.

«Усі ті роки я страшенно злився, що Луцьк нас ігнорував. А варто було лишень дещо змінити концепт і запропонувати відвідувачам більш різнобічну музичну програму – і Луцьк переоцінив «Бандерштат», а відтак полюбив його, – констатує арт-директор. – До всього, ми гарно попрацювали над гутірками: почали запрошувати реально медійних особистостей, і не лише з правого руху та з націоналістичними поглядами, зустрітися і поспілкуватися з якими нашій активній публіці було і актуально, і цікаво. Подеколи ми запрошували доволі суперечливих персон, але тим вони й були цікаві, з ними наші відвідувачі мали змогу дискутувати. Це додавало живості та хайпу фестивалю. Тепер же наш фест називають арт-візитівкою Луцька, і це для нашої команди визнання».З часом «Бандерштат», окрім рупора патріотичних ідей, став для «Національного Альянсу» потужним майданчиком для презентації музичних, культурних, літературних досягнень України.

Принциповим для організаторів є безалкогольний формат дійства. «Наша унікальність і принциповість від початку – безалкогольний формат. Не так багато фестивалів могли собі це дозволити. До нас безалкогольними були тільки «Трипільські зорі». А вже після нас виникли «Холодний Яр», «Ше.Fest» й інші фестивалі, які взяли за основу цей формат. Тішимося, що започаткували правильний тренд», – наголошує арт-директор «Бандерштату».

«Але нині розуміємо, що нам треба робити ще кілька кроків уперед, аби вивести «Бандерштат» на серйозніший рівень, аби зацікавити ще більшу аудиторію, аби ще більше лучан захотіли відвідати фест у себе вдома. У нас поки це не виходить», – зазначає Сергій Мартинюк.«Фестивальний ринок змінився, це факт. Більшість конкурентоспроможних фестивалів везуть закордонних хедлайнерів. Хтось Росію везе, хтось – Європу, Америку. Ми точково це робимо, у минулі роки в нас були іноземні колективи, але це не ті гурти, які можуть привабити дуже широке коло відвідувачів. Така потреба однозначно є, – продовжує музичний директор фесту. – Хоча в нашому оргкомі думки щодо цього розділяються: дехто вважає, що запрошувати іноземні гурти – це не зовсім формат фестивалю, який найперше займається популяризацією української музики. Я особисто вважаю, що фестиваль тільки виросте, якщо, скажімо, на 20-річчя «Бандерштату» ми привеземо світових зірок System of a Down. Вони концертують, і я певен, що із задоволенням приїхали б. Головне – знайти гроші».

Читати ще: Без Океану Ельзи, про останній рік у Рованцях і алкогольних спонсорів. Розмова з арт-директором «Бандерштату»

Цьогоріч фестиваль «Бандерштат» відбувся коштом Українського культурного фонду та завдяки продажу квитків. «Підтримують нас і менші спонсори, які точково закривають менш затратні потреби, за що ми усім вдячні. Це, звісно, невеликі суми, але теж суттєва поміч», – зазначає Сергій Мартинюк.

«Бандерштат» – безалкогольний фестиваль, і це унеможливлює співпрацю зі спонсорами, які зазвичай круто себе презентують на інших українських фестах. Я багато спілкуюся з іншими оргами і знаю, що «алкашка» дуже серйозно сприяє бюджетам таких заходів. Ми, на жаль чи на щастя, вибрали шлях не з простих, але ні разу не шкодуємо. До речі, в перші роки нам розповідали, що рок-фестиваль неможливий без алкоголю принципово, що ми ламаємо систему, що ми ламаємо людям голови, тому що вони хочуть приїхати на фестиваль, кірнути, повриватись під улюбленого артиста, обригатись, заснути під наметом і наступного дня продовжити за тим же сценарієм. Ми ж запропонували людям альтернативу, і через 15 років маємо фестиваль, де дітей стільки, скільки я не бачив на жодному іншому українському фестивалі. А це свідчить про те, що батьки, які їдуть сюди з дітьми, відчувають безпеку серед такої тверезої публіки. І для мене це правильний шлях, попри те, що ми могли б претендувати на більшу кількість фінансових вливань, на більшу кількість відвідувачів, яких не стримували б ці так звані обмеження», – наголошує Сергій.

Триденний квиток на ювілейний «Бандерштат» коштував тисячу гривень. Дехто нарікав, що ціна завищена, проте організатори з року в рік дивуються людям, які критикують фестиваль за вартість квитків.«Усім адекватним людям зрозуміло, що одна тисяча гривень – це недорого, навіть дуже недорого. Тому що нині середньостатистичний сольний концерт не найтоповішого артиста коштує 300-600 гривень. У Києві ще дорожче. Наш фестиваль триденний, цьогоріч два дні діяла велика сцена, де виступило 16 гуртів і виконавців. Математика очевидна, – коментує Сергій Мартинюк. – Ця сума не з повітря береться. Ми підраховуємо бюджети й намагаємося діяти раціонально. Якщо порівнювати з цінами дворічної давнини, то на 20-30% виросла вартість оренди сцени, логістики. Дивним чином після карантину збільшилися гонорари у багатьох гуртів, також на 20-30%, що для мене стало неабиякою несподіванкою. Тому я не вважаю, що це великі гроші. Так, можливо, вони глобально чималі для Луцька, але така крута культурна подія у нас відбувається всього лиш раз на рік. І вона мусить мати свою ціну. Зрештою, критикани щороку одні й ті ж, тому ми вже не дивуємося. До того ж, уся наша команда, члени оргкомітету працюють на волонтерських засадах. У нас ніхто не отримує грошей останні роки. Для кожного це справа власного вибору й ентузіазму».

Голова оргкомітету, народний депутат України Ігор Гузь вважає, що «Бандерштат» щороку збирає до гурту найкращих українців. Більше того, на його думку, фестиваль як культурний та ідеологічний інструмент став однією з багатьох віх розвитку й утвердження Української Держави.

«Усі ці 15 років наш фестиваль не зрадив ідеалів і принципів, які ми закладали в далекому 2007 році. Ми гордо несемо прапор провідника Організації українських націоналістів Степана Бандери, ми сповідуємо здоровий український націоналізм та патріотизм. На нашому фестивалі це принципове питання – немає і не буде алкоголю. Але найголовніше – на цьому фестивалі з року в рік ми збираємо найкращих українців», – звернувся до бандерштатівців Ігор Гузь зі сцени.

Упродовж 15 років в оргкомітеті фестивалю працювало понад сотня людей, відзначає Ігор Гузь.

«І я щиро дякую кожному. Ці люди віддавали свій час, енергію, переживання, аби фестиваль жив, розвивався, ставав кращим. Особливо хочу відзначити двох людей, які вклали у «Бандерштат» найбільше. Я називаю цю людину душею фестивалю – це наш арт-директор, лідер гурту Фіолет Сергій Мартинюк або Колос. А також це людина, яка останні три-чотири роки стала мозком нашого фестивалю, це Мар’яна Коваль, яка є виконавчим директором і тягне на собі всі організаційні моменти».Для оргкомітету вкрай важливо, що фестиваль щороку відвідують українські захисники, ветерани, адже у роки війни «Бандерштат» великою мірою відбувається у мирному Луцьку і завдяки їм.

«Я хочу щиро подякувати і вклонитися тим людям, яких на фестивалі чимало, які стоять на захисті нашої держави на сході України. Це бійці Збройних сил України й добровольчих батальйонів. Це люди, які борються за незалежну Україну проти московського окупанта. Цим людям щира шана і хвала, – виголосив Ігор Гузь. – Вірю, що через 15 років, у далекому 2036-му, ми з вами всі зберемося на «Бандерштаті»! Дякую кожному з вас! Наступним 15 рокам «Бандерштату» бути!»

Нагадаємо, вже наступних вихідних, 21-22 серпня, в парку села Заріччя поблизу Володимира-Волинського відбудеться фестиваль «Княжий».

Ірина КАЧАН

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА та з bandershtat.org.ua

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---