На волинському хуторі мешкає бабуся, яка «прожила вік дівкою» і не спить, щоб не згас вогонь. Відео

У полі поблизу села Кримне Старовижівського району без світла та інших благ цивілізації мешкає 85-річна бабуся. Попри надскладні умови життя, старенька не скаржиться на долю. Каже, що замолоду мала багато женихів, але матері не покинула, тож додівувалася до глибокої старості…

Почувши про бабусю із непростою долею, волиняни Анастасія Рудик та Олександр Слобода вирушили на далекий хутір, аби хоча б чимось їй допомогти.

Волонтери купили старенькій гостинці й продукти, які можна споживати без приготування, бо через поважні літа готувати у казанку в грубі бабуся вже не має змоги.

Дістатися до її хати автомобілем годі, тому Олекандра та Анастасію селяни везли до ветхої хижі у полі трактором з причепом.Волонтери застали стареньку біля грубки. У шубі, теплій хустині, валянках…

– Гріюсь, але холодно, ноги дубові, спина мерзне, а одежі стільки на мені, що не можу рухатися. Ой-ой-йо-йой, моя ти доле… Який той Господь добрий, як Він тих людей шукає ось таких добрих, тож то від Бога все. Вже мені буває так, що телефон не говорить, і нема нічого, і грошей нема навіть. А на завтра вже нема що їсти. Я стану Бога просити, молитися, то в мене стане ще більше на той день. Господь пришле, – добродушно і щиро радіє бабця.Сивочола зізналася, що не спить вже чотири роки поспіль, бо ж треба стерегти вогонь. Щоб не згас… Каже, що іноді, як задрімає, їй сниться молодість і женихи.

– Якщо ось так топиться, то звечора млосно, не можна ніяк… А я спати не сплю. Вже років зо чотири не можна спати. Лежу тілько, накриюся. А щось ще й сниться. То молода я, то женихи, то невідомо що. Я як молода була, то мала тих женихів, приходили до матері домовлятись, бо я не вельми ходила, так як ходили. Але я сказала, що матері не покину, нехай і золотий мені буде той жених. Прожила дівкою. Прожила – та й годі, – каже старенька.Згадуючи про своє дівоцтво, бабуся усміхається. Каже, люди їй не вірять, що ніколи не мала жодного чоловіка.

– Люде кажуть, мовляв, о-о-ой, та вона спала, не може бути такого, щоб так прожила. Е-е-е, прожила, людоньки, прожила, – розводить руками жінка.

Кожен день життя бабці минає приблизно однаково: зранку топить грубу, молиться Богу, снідає, годує собак, а тоді сідає біля грубки й стереже вогонь, наче давня берегиня роду. Тільки от рід від старенької відхрестився, а своєї сім’ї чи діточок не нажила.

– Нема виходу ніякого. Родичі повпивалися, п’ють, о-о-ой… – бідкається.

Бабуся розповіла, що поки не постаріла, то була здоровою молодицею, їздила до людей орати.

- Був у нас кінь. Телиці не було 11 років, а кінь був. То я стала в 13 років орати. І волочила, і драпакувала. Все робила. А додому приїду, то худобу пасу. Здорова я була вельми, а тепер все, – знизує плечима.Світла чи інших благ цивілізації в хижі бабусі ніколи й не було.

– Соляркою свічу. Куплю лампу-сліпак, поставлю ось там на машинці…

Бабуся розповіла, що її попередня хата згоріла під час пожежі.

– Була плита, був кахель. А той кахель вельми розпікся. А одежа висіла недалеко. Загорілася. Все погоріло… Ой, моя ти доле… Плита надворі була. То був сніг, а я під плитою лягала вбрана. І так не було зимно, як тепер. Теперичка в хаті топиться, а до того було зимно, не дай Бог, – зітхає.

Зі слів соціальної працівниці Антоніни, яка опікується бабусею, після пожежі жінці не було де жити.

– Була пожежа, згоріла хата. Привезли вагончика металевого. І дерев’яного. Отак вона й жила в тих двох вагончиках, поки хату не купили й не перевезли сюди. Ходжу, їжджу до неї. Вожу хліб і все, що попросить. Приношу дрова до хати, бо сирі, важкі, вона сама їх не може носити. Прибрати толком не дасть. Каже: «В мене чисто», а що робиться в хаті – самі бачите.Треба дати їсти худобі, подаю й худобі, хоча воно не входить у мої обов’язки. Я обслуговую людей… Але мушу давати, бо шкода мені. Реве голодне», – каже жінка.Історія самотньої старенької до сліз вразила волонтерів.

– Уперше в мене немає коментарів. Я просто шокована. Ми побули тут пів години. І я замерзла. Як помогти? Чим помогти? Не знаю… Побажання бабусі послухали, постараємося хоч якось покращити її життя, – каже Анастасія Рудик.

Тож після поїздки волонтери склали список потреб, аби повернутися вже з допомогою:

- утеплити стелю мінватою (матеріали);

- ущільнити стіни (монтажна піна);

- нові двері (дерево, замки, завіси);

- побілити стіни і стелю (матеріали);

- утеплити вікна (плівка);

- світло (сонячна панель на дві лампочки і розетка);

- приготування їжі (пічка-буржуйка);

- меблі ( етажерка, стіл, крісло);

- мобільний телефон;

- дрова і накриття на них, щоб не мокли;

- посуд (тарілки, столові прибори, чашки, відкривачка);

- для прибирання (сміттєві пакети великі, мийні засоби, рукавички, ганчірки, губки);

- корм для собак;

- окуляри (обстеження окуліста);

- теплий одяг, взуття;

- постіль, тепла ковдра;

- продукти харчування;

- кошти на роботу майстрів і доїзд з матеріалами.

Допомогти волонтерам реалізувати мрії стареньких та покращити хоча б чимось їхнє непросте життя можна, переказавши кошти за реквізитами:

4731 2196 4179 6028 (Рудик А. І.)

Вікторія СЕМЕНЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---