На Волині у будинку сімейного типу переселенка з Луганщини виховує 10 дітей
У будинку сімейного типу в селі Угринів Городищенської громади виховує 10 дітей від чотирьох до чотирнадцяти років Лілія Зоз із Лисичанська Луганської області. В домі, який безплатно надав місцевий підприємець, оселилися з травня.
Як розповіла Суспільному жінка, повномасштабний збройний напад Росії 24 лютого став важким ударом для родини.
«За два дні до війни узяла ще чотирьох дітей. На початку березня у Лисичанську уже не було води цілий тиждень, і вибухи було чутно зовсім близько, діти не виходили на вулицю, бо було страшно, ми спали у закутку за диваном. Не виходили у підвал, бо там було сиро і холодно і щоб діти не захворіли», – каже жінка.
Виїхати з Лисичанська допомогла доросла донька Лілії Олена Зоз. Вона знайшла волонтерів, які вивезли дітей і маму до Дніпра.
«Коли мама хотіла виїздити, уже не було залізничного сполучення, і вона не могла виїхати потягом. Треба було знайти організованіший метод, щоб їх вивезти. Тоді уже була дуже така напружена ситуація на Бахмутському напрямку: і обстрілювалася дорога, і було вже небезпечно виїздити, але він (волонтер – ред.) узяв відповідальність», – говорить жінка.З Дніпра Лілії Зоз із сімома дітьми вдалося виїхати до Львова. Згодом родина виїхала в Австрію.
«Ми за кордоном жили місяць, а потім усе одно хочеться додому. На батьківщину тягне сильно», – каже жінка.Уже оселившись на Волині, влітку Лілія прихистила ще дітей.
«Взяла із притулку у Львові ще трьох діток. Вони теж маленькі, самі з міста Лисичанська. Я тут займаюся тільки дітьми, і взагалі я підприємець, і мені тут більше нічим займатися. Тільки дітьми. І все, що я можу зробити зараз, – це бути з дітьми», – говорить переселенка.Зараз в Угринові менші п’ятеро дітей ходять у дитсадок, старші - у школу. 14-річна Оксана Іщенко – найстарша дитина у родині. Дівчина навчається у сьомому класі, каже, з усіма подружилася.Дім Лілії Зоз у Лисичанську цілий, а квартира розбита – у дах потрапив снаряд. «Зараз там іде війна на околицях міста, зв’язку там немає, комунікації там немає. Зв’язуватися з людьми неможливо. Нам тут дуже подобається, дуже гарно. Ми чекаємо звільнення і нашого міста, і інших міст України», – додала жінка.
Окрім родини Зоз, у Городищенській громаді проживає ще сотня вимушених переселенців, розповіла начальниця відділу соцзахисту сільради Галина Подмовська.«Проживають на території громади у населених пунктах у приватному секторі. Також 27 людей проживає у гуртожитку Сенкевичівського ліцею. У селищі Сенкевичівка. Це переселенці Донецької, Луганської областей. Житло безплатне», – додала посадовиця.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Як розповіла Суспільному жінка, повномасштабний збройний напад Росії 24 лютого став важким ударом для родини.
«За два дні до війни узяла ще чотирьох дітей. На початку березня у Лисичанську уже не було води цілий тиждень, і вибухи було чутно зовсім близько, діти не виходили на вулицю, бо було страшно, ми спали у закутку за диваном. Не виходили у підвал, бо там було сиро і холодно і щоб діти не захворіли», – каже жінка.
Виїхати з Лисичанська допомогла доросла донька Лілії Олена Зоз. Вона знайшла волонтерів, які вивезли дітей і маму до Дніпра.
«Коли мама хотіла виїздити, уже не було залізничного сполучення, і вона не могла виїхати потягом. Треба було знайти організованіший метод, щоб їх вивезти. Тоді уже була дуже така напружена ситуація на Бахмутському напрямку: і обстрілювалася дорога, і було вже небезпечно виїздити, але він (волонтер – ред.) узяв відповідальність», – говорить жінка.З Дніпра Лілії Зоз із сімома дітьми вдалося виїхати до Львова. Згодом родина виїхала в Австрію.
«Ми за кордоном жили місяць, а потім усе одно хочеться додому. На батьківщину тягне сильно», – каже жінка.Уже оселившись на Волині, влітку Лілія прихистила ще дітей.
«Взяла із притулку у Львові ще трьох діток. Вони теж маленькі, самі з міста Лисичанська. Я тут займаюся тільки дітьми, і взагалі я підприємець, і мені тут більше нічим займатися. Тільки дітьми. І все, що я можу зробити зараз, – це бути з дітьми», – говорить переселенка.Зараз в Угринові менші п’ятеро дітей ходять у дитсадок, старші - у школу. 14-річна Оксана Іщенко – найстарша дитина у родині. Дівчина навчається у сьомому класі, каже, з усіма подружилася.Дім Лілії Зоз у Лисичанську цілий, а квартира розбита – у дах потрапив снаряд. «Зараз там іде війна на околицях міста, зв’язку там немає, комунікації там немає. Зв’язуватися з людьми неможливо. Нам тут дуже подобається, дуже гарно. Ми чекаємо звільнення і нашого міста, і інших міст України», – додала жінка.
Окрім родини Зоз, у Городищенській громаді проживає ще сотня вимушених переселенців, розповіла начальниця відділу соцзахисту сільради Галина Подмовська.«Проживають на території громади у населених пунктах у приватному секторі. Також 27 людей проживає у гуртожитку Сенкевичівського ліцею. У селищі Сенкевичівка. Це переселенці Донецької, Луганської областей. Житло безплатне», – додала посадовиця.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Міський голова Луцька зустрівся зі спортсменами та викладачами Академії рекреаційних технологій і права
Сьогодні 21:15
Сьогодні 21:15
Як Луцька громада відзначатиме різдвяно-новорічні свята
Сьогодні 20:56
Сьогодні 20:56
Україна отримала $4,8 мільярда від Світового банку
Сьогодні 20:37
Сьогодні 20:37
Графік вимкнення електроенергії на Волині 28 листопада
Сьогодні 20:18
Сьогодні 20:18
У Луцькому районі авто збило велосипедистку
Сьогодні 19:59
Сьогодні 19:59
Щоб заплатити, потрібно розблокувати пристрій: у Луцьку – зміни в оплаті за проїзд телефоном
Сьогодні 19:02
Сьогодні 19:02
У Царьова конфіскували майно на майже 500 млн гривень
Сьогодні 18:43
Сьогодні 18:43
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.