На Волині канадські лікарі відновлювали спотворені обличчя військовим. Фото та відео 18+
Упродовж тижня в операційних Волинської обласної клінічної лікарні працювала група канадських лікарів і медсестер. Вони провели 18 операцій за 4 дні власними інструментами, розхідниками й навіть трансплантатами. Серед пацієнтів були цивільні й військові. У команді з місцевими хірургами канадці проводили надскладні операції на голові й кінцівках. До лікування хворих долучилися команди нейро- і щелепно-лицьової хірургії, а також хірургії кисті.
Про це повідомив речник Волинської обласної клінічної лікарні Андрій Гнатюк.
Від мінно-вибухової травми постраждав 38-річний Роман Іллічов із Рівненщини. У Збройних Силах він був за контрактом, тож повномасштабне вторгнення застав на службі. Біда трапилася в лютому 2023 року.
«Щось вибухнуло перед лицем. Нас атакували під Бахмутом, а ми були в обороні. Пам’ятаю, що мене забрала швидка, а прокинувся вже в Дніпрі», – пригадав військовослужбовець.
Внаслідок поранення в Романа Іллічова не було ні губ, ні верхньої щелепи, ні носа. Завдання лікарів було хоча би повернути функціональність обличчя, аби чоловік спокійно почувався в соціумі. Уперше своє лице Роман побачив через місяць після травми. Каже: був готовий до цього. Він міг говорити, але бачити став тільки через тиждень.
Те, яким чоловік є зараз, – результат кількох попередніх операцій, але потрібні ще втручання хірургів. Попередні втручання були підготовчими, щоби сформувати тканини й кістковий об’єм, на якому можна працювати далі. Верхню щелепу відновили, взявши кістку із судинами й пересадивши її на лице. Усі наступні втручання – реконструктивні. Тепер хірурги піднімали пацієнтові ніс, щоби він набув більш природної форми.
«Із чола беремо шкіру й перевертаємо, щоби накрити нову структуру носа. А щодо дефекту уст, то ми перекладемо клаптик шкіри й м’язів від верхньої губи до нижньої», – пояснив керівник хірургічної бригади з Канади, імплантолог Олег Антонишин.
Уже під час операції хірурги застосували спеціальний хрящ, що взяли в Банку кісток – такий є в Канаді.
«У Канаді кожна людина підписує дозвіл на те, що після смерті може бути донором чого-небудь. Наприклад, якщо гине в аварії, то дає дозвіл, щоби брали нирки, ребра тощо», – поділився Олег Антонишин.
Читати ще: «Не змогли вдома – переможемо в Україні»: історія грузина з Волині, який втратив на війні ногу
«Операція була дуже складною. Ми з доктором Антонишиним здійснили вже 13 місій в Україні й Польщі. Це був найважчий пацієнт, якого ми протягом цього часу оперували. Йому провели чотири операції, очікується ще дві, бо дуже складний дефект. Але ми задоволені результатами й готуємо українських хірургів, щоби вони могли доглядати за пацієнтом на час, коли наших хірургів не буде», – зауважила реконструктивний хірург із Канади Тара Тешіма.Мова про повернення первинного обличчя, на жаль, не йде. Це особливості мінно-вибухових і вогнепальних травм. Однак, важливо, що всі функції відновлять. Роман буде мати нюх, вільно дихати, харчуватися й інтегруватися в життя.
«Важливо відновити не тільки функцію, але ще й соціально реабілітувати військових. Якщо до травми був молодий симпатичний чоловік, а після травми спотворене обличчя, то людина замикається в собі й лякається того, що її не приймуть у соціумі. Ці операції – важливі. Є хибна думка, що за одне втручання можна позбавитися всіх недоліків. На жаль, це довготривалий етап. Треба набратися терпіння – тоді будуть результати», – відзначила щелепно-лицьовий хірург Волинської обласної клінічної лікарні Лілія Павлюк-Струк.
Ще один військовий – Валентин Ковальов із Володимира. Йому лише 27 років. Із вісьмох бійців – вижило двоє. Внаслідок чого отримав поранення – не знає, бо летіло все. Він готувався до першої операції.
«Ми йшли на штурм у Павлівці Донецької області, потім нас вибили з посадок. Двоє залишилося живими. Один обійшовся без поранення. Хлопці наші прийшли по нас і забрали, увечері 6 годин лежали. Я навіть не знав, що в мене ноги в крові через осколок. Якось самостійно пересувався», – розповів військовослужбовець Валентин Ковальов.
Евакуаційна бригада забрала чоловіка в лікарню. Далі пам’ятає лише те, що отямився в Дніпрі, після того – у Києві. Між тим весь час був непритомним, втратив багато крові. Реконструкція Валентинового обличчя передбачає кілька операцій. У нього є дефекти носа та губ.
У кожній канадській хірургічній бригаді працюють анестезіологи. Павло Славченко, як і Олег Антонишин, – українського походження. Як зазначив, наші підходи до операції нічим не відрізняються від канадських. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта й не спускати очей із моніторів. Тут ще й можна покластися на підтримку українських колег. Їхати в Україну пан Павло не боявся, бо бере силу від тих, хто постійно тут живе.
Носовий імплант розміром 3×4 см Валентину взяли з тазової кістки. За світлинами обличчя до поранення, застосовуючи комп’ютерні програми, хірурги відтворюють на гіпсовому зліпку анатомічні параметри пацієнта, аби врахувати їх під час операції.
«Просимо пацієнтів, щоби нам дали фотографії свої перед пораненням. І тоді можна збагнути, якої величини має бути ніс і як він виглядатиме», – кажуть лікарі.
Читати ще: Лучанин, який втратив на фронті обидві ноги, у пам'ять про друга здолав забіг на кріслі колісному
Закриватимуть кістку шкірою, яку беруть із чола. Коли все загоїться, то операції продовжать. Вони полягатимуть у видаленні рубців і в безпосередній підготовці форми носа – він буде функціонувати.
Співпраця з Канадою зав’язалася через фонд «Волинь СОС Медікал», зокрема Наталію Ариванюк. Коли канадська місія працювала в Польщі, то хворих на операції возили туди.
«Оперативні втручання такого класу потребують тривалої реабілітації. Прооперованих пацієнтів транспортують назад в Україну, адже перебування за кордоном дороге для нас. Тому на початках ми просили вчитися. Хочемо робити такі операції в нас у лікарні. І першим кроком було впровадження в програму навчання спеціалістів», – акцентував директор Волинської обласної лікарні Олександр Дудар.
Загалом у канадській медичній місії брали участь 13 лікарів і медсестер. За тиждень вони провели 18 різних операцій.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це повідомив речник Волинської обласної клінічної лікарні Андрій Гнатюк.
Від мінно-вибухової травми постраждав 38-річний Роман Іллічов із Рівненщини. У Збройних Силах він був за контрактом, тож повномасштабне вторгнення застав на службі. Біда трапилася в лютому 2023 року.
«Щось вибухнуло перед лицем. Нас атакували під Бахмутом, а ми були в обороні. Пам’ятаю, що мене забрала швидка, а прокинувся вже в Дніпрі», – пригадав військовослужбовець.
Внаслідок поранення в Романа Іллічова не було ні губ, ні верхньої щелепи, ні носа. Завдання лікарів було хоча би повернути функціональність обличчя, аби чоловік спокійно почувався в соціумі. Уперше своє лице Роман побачив через місяць після травми. Каже: був готовий до цього. Він міг говорити, але бачити став тільки через тиждень.
«Із чола беремо шкіру й перевертаємо, щоби накрити нову структуру носа. А щодо дефекту уст, то ми перекладемо клаптик шкіри й м’язів від верхньої губи до нижньої», – пояснив керівник хірургічної бригади з Канади, імплантолог Олег Антонишин.
«У Канаді кожна людина підписує дозвіл на те, що після смерті може бути донором чого-небудь. Наприклад, якщо гине в аварії, то дає дозвіл, щоби брали нирки, ребра тощо», – поділився Олег Антонишин.
Читати ще: «Не змогли вдома – переможемо в Україні»: історія грузина з Волині, який втратив на війні ногу
«Операція була дуже складною. Ми з доктором Антонишиним здійснили вже 13 місій в Україні й Польщі. Це був найважчий пацієнт, якого ми протягом цього часу оперували. Йому провели чотири операції, очікується ще дві, бо дуже складний дефект. Але ми задоволені результатами й готуємо українських хірургів, щоби вони могли доглядати за пацієнтом на час, коли наших хірургів не буде», – зауважила реконструктивний хірург із Канади Тара Тешіма.Мова про повернення первинного обличчя, на жаль, не йде. Це особливості мінно-вибухових і вогнепальних травм. Однак, важливо, що всі функції відновлять. Роман буде мати нюх, вільно дихати, харчуватися й інтегруватися в життя.
«Важливо відновити не тільки функцію, але ще й соціально реабілітувати військових. Якщо до травми був молодий симпатичний чоловік, а після травми спотворене обличчя, то людина замикається в собі й лякається того, що її не приймуть у соціумі. Ці операції – важливі. Є хибна думка, що за одне втручання можна позбавитися всіх недоліків. На жаль, це довготривалий етап. Треба набратися терпіння – тоді будуть результати», – відзначила щелепно-лицьовий хірург Волинської обласної клінічної лікарні Лілія Павлюк-Струк.
Ще один військовий – Валентин Ковальов із Володимира. Йому лише 27 років. Із вісьмох бійців – вижило двоє. Внаслідок чого отримав поранення – не знає, бо летіло все. Він готувався до першої операції.
«Ми йшли на штурм у Павлівці Донецької області, потім нас вибили з посадок. Двоє залишилося живими. Один обійшовся без поранення. Хлопці наші прийшли по нас і забрали, увечері 6 годин лежали. Я навіть не знав, що в мене ноги в крові через осколок. Якось самостійно пересувався», – розповів військовослужбовець Валентин Ковальов.
Евакуаційна бригада забрала чоловіка в лікарню. Далі пам’ятає лише те, що отямився в Дніпрі, після того – у Києві. Між тим весь час був непритомним, втратив багато крові. Реконструкція Валентинового обличчя передбачає кілька операцій. У нього є дефекти носа та губ.
Носовий імплант розміром 3×4 см Валентину взяли з тазової кістки. За світлинами обличчя до поранення, застосовуючи комп’ютерні програми, хірурги відтворюють на гіпсовому зліпку анатомічні параметри пацієнта, аби врахувати їх під час операції.
«Просимо пацієнтів, щоби нам дали фотографії свої перед пораненням. І тоді можна збагнути, якої величини має бути ніс і як він виглядатиме», – кажуть лікарі.
Читати ще: Лучанин, який втратив на фронті обидві ноги, у пам'ять про друга здолав забіг на кріслі колісному
Закриватимуть кістку шкірою, яку беруть із чола. Коли все загоїться, то операції продовжать. Вони полягатимуть у видаленні рубців і в безпосередній підготовці форми носа – він буде функціонувати.
«Оперативні втручання такого класу потребують тривалої реабілітації. Прооперованих пацієнтів транспортують назад в Україну, адже перебування за кордоном дороге для нас. Тому на початках ми просили вчитися. Хочемо робити такі операції в нас у лікарні. І першим кроком було впровадження в програму навчання спеціалістів», – акцентував директор Волинської обласної лікарні Олександр Дудар.
Загалом у канадській медичній місії брали участь 13 лікарів і медсестер. За тиждень вони провели 18 різних операцій.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Графік вимкнення електроенергії на Волині 22 листопада
Сьогодні 21:18
Сьогодні 21:18
Луцький міський голова відвіз допомогу військовим на схід
Сьогодні 20:59
Сьогодні 20:59
Мала позивний 007 і шпигувала під виглядом волонтерки: агентка ФСБ отримала 15 років тюрми
Сьогодні 20:40
Сьогодні 20:40
«У СРСР не писали про воїнів». Вахтанг Кіпіані в Луцьку – про найбільший меморіал українських воїнів за кордоном 
Сьогодні 20:21
Сьогодні 20:21
У Володимирі вшанували Героїв Небесної Сотні
Сьогодні 18:45
Сьогодні 18:45
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.