«На війні нема вихідних»: як у Волинському медінституті комплектують аптечки, готують унікальні мазі й цілющі трав’яні чаї на передову

Індивідуальні медичні аптечки, маскувальні сітки, унікальні трав’яні чаї та авторська лікувальна мазь – це неповний перелік волонтерських ініціатив Волинського медичного інституту, який від початку війни активно допомагає і військовим, і медикам, і переселенцям.

Заступити на волонтерський фронт, бути максимально корисним державі й нашим захисникам у нинішні непрості часи колектив інституту разом зі студентством вирішив без жодних сумнівів і вагань. І хоч поєднувати навчальний процес із волонтерством в умовах війни вкрай непросто, та благородна місія додає сил і мотивації, кажуть в інституті, тому готові волонтерити до останнього, до перемоги.

Як розповідає виконувач обов’язків ректора Волинського медичного інституту Тетяна Пастрик, волонтером вона стала ще у 2014 році, коли розпочалась війна. Тому з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну питання про те, чи буде освітній заклад якось долучатися до волонтерських заходів, навіть не стояло.

«24 лютого усіх нас неймовірно шокувало і настрашило, але, як бачимо, не зламало. Ми одразу ж почали думати про те, чим можемо бути корисні як фахівці-медики, – пригадує Тетяна Володимирівна. – В Україну почало надходити багато гуманітарної допомоги зі всього світу, зокрема й медикаментів. Ми вирішили, що повинні подбати про те, на чому професійно знаємося, тому взялися комплектувати аптечки, хоч раніше й не мали такого досвіду».Читати ще: Студенти і викладачі Волинського медінституту виготовляють мазі, комплектують аптечки та плетуть сітки для бійців

І медикаменти, і підсумки для аптечок надходили з-за кордону. Постачання необхідної гуманітарної допомоги вдалося налагодити і завдяки співпраці з громадськими організаціями, і завдяки власним зусиллям Тетяни Пастрик та її колег.

«Спільно з волонтерським рухом «Меценати для солдата» на чолі з Русланом Теліпським та «Європейським вектором Волині», очолюваним Оксаною Урбан, нам вдалося чимало. Гуманітарна допомога спершу їхала з Польші. Потім я вийшла на США, віднайшовши грантові можливості. Надходила поміч із Чехії. Дуже багато медикаментів надіслали із Великобританії. Напрочуд активно допомагають нам у Німеччині. Усе це вкрай важливо, адже саме за кордоном можна було знайти ті медикаменти і засоби, яких вже на початку війни забракло в українських аптеках: тих же кровоспинних, турнікетів. Нині один з видів аптечок шиють навіть у нас в Луцьку», – розповідає керівниця інституту.Відтак з початку війни військовим уже передали понад чотири тисячі індивідуальних аптечок.

«Правильно спорядити аптечку вкрай важливо, адже від того, чи буде там все необхідне, може залежати життя людини. Передача аптечок на передову викликає у нас особливий трепет, адже це наш скромний внесок у збереження найціннішого – життя. Тим паче, що сьогодні на фронті наші студенти, наші випускники, якими гордимося і всіляко підтримуємо. Й коли отримуємо відгуки, що якась аптечка врятувала комусь життя, то це додає сил і неймовірно зворушує. Наша робота важлива», – зауважує Тетяна Пастрик.Читати ще: Різні за розміром, але не за вмістом: у Волинському медінституті збирають військові аптечки

«Нам, звісно, дуже хотілося б, аби жодна з цих аптечок не знадобилася. Нехай би вона ліпше слугувала талісманом на полі бою. Але війна триває, наші захисники жертвують собою, отримують поранення, гинуть. І ми мусимо продовжувати їм допомагати, кожен у свій спосіб», – додає очільниця інституту.Методист відділення післядипломної освіти Волинського медичного інституту Віолетта Демчук нині стала справжнім експертом з комплектування аптечок:

«Наша аптечка адаптована до нинішніх стандартів і до тих можливостей, які у нас є. В аптечці обов’язково має бути турнікет, без нього ніяк. Неодмінно мають бути бинти, бандажі, перев’язувальний матеріал, певні медикаменти. Вкладаємо набір препаратів, які слід одноразово прийняти у випадку поранення, а також знеболювальні й протизапальні. В аптечці є пластирі, ножиці, ендотрахіальна трубка, дезрозчин для обробки рук. Тобто все те, що може знадобитися під час надання домедичної допомоги на полі бою».Спілкуючись із захисниками, волонтери із Волинського медінституту зрозуміли, що до формування аптечок почасти слід застосовувати індивідуальний підхід. Тому нерідко відходять від стандартів і вкладають те, про що просять військові.

«У нас такий собі адресний підхід до формування аптечок на прохання захисників, – зазначає Віолетта Демчук. – Хтось просить додати більше знеболювальних препаратів, комусь актуально мати протидіарейні ліки. Буває, просять вкласти більше перев’язувального матеріалу. Враховуємо також сезонність: взимку і навесні більша потреба у жарознижувальних, противірусних. Влітку – ацент на антисептиках для рук».До слова, дуже прискіпливо ставляться тут до якості турнікетів, мета яких – зупиняти артеріальні кровотечі.

«Ніде правди діти: на ринку трапляються турнікети різної якості. Коли ми отримуємо партію турнікетів, то намагаємося їх перевірити, їдемо в обласну лікарню і за допомогою УЗД-апарата тестуємо їх безпосередньо на лікарях. Був випадок, коли надійшли непридатні для використання турнікети, – додає Тетяна Пастрик. – Дуже вболіваємо за те, аби наші воїни отримали все найкраще. Аби кожна річ із цієї аптечки на всі сто виконала свою функцію».Крім того, у Волинському медичному інституті, де однією з провідних спеціальностей є промислова фармація, виготовляють унікальні помічні мазі – ранозагоювальні та при болях у суглобах і м’язах. Авторську рецептуру розробила фаховий фармацевт і викладач інституту Лариса Радько, спираючись на знання своєї бабусі. Ефективність засобу підтверджена ще з 2014 року й за вісім років війни на передову відправили понад 300 кілограмів цієї ранозагоювальної мазі. Вона помічна при порізах, подряпинах, опіках, укусах, ранах, пересиханнях та найрізноманітніших подразненнях.«Закінчиться війна і ми неодмінно осучаснимо дизайн, аби ці мазі були не лише дієвими, а й естетичними зовні, – зауважує Тетяна Пастрик. – У мене взагалі є така гарна мрія – відкрити студентську аптеку. Все це реально, однак нині всі зусилля – задля перемоги».

До слова, талановита Лариса Радько спеціалізується і на трав’яних чаях, які також за можливості відправляють на передову. Вони є різних видів й позитивно діють на імунну систему, мають заспокійливу дію. Чудово смакує захисникам і звичайне трав’яне різнобарв’я.А ще на початку березня медінститут почав приймати внутрішніх переселенців, облаштувавши їм комфортні умови у своєму гуртожитку. Загалом від початку війни тут прийняли 154 особи, нині проживає 69. Людей, яких війна змусила шукати прихистку далеко від дому, забезпечили усім необхідним і навіть харчуванням.

Окрім того, від початку війни студенти і викладачі з поміччю переселенців сплети кілометри маскувальних сіток й за запитами військових продовжують цю роботу.Також у медінституті, як і годиться такому закладу, проводили навчання з домедичної допомоги. Охочих взяти участь було чимало і серед лучан, і серед переселенців. Колектив інституту активність й небайдужість людей тішить, адже такі знання і навики повинні бути у кожного, надто в умовах війни.«Волонтерять і студенти, і викладачі, усі наші працівники, я навіть сина залучила, – зауважує в. о. ректора Тетяна Пастрик. – На війні нема вихідних, ось і ми працюємо майже без відпочинку. І працюватимемо доти, доки буде потрібно. Війна – це спільна біда, а наша сила – в єдності».

Ірина КАЧАН

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---