На «Бандерштаті» розповіли, чому не слід забороняти російську музику

Допоки в Україні триває війна з Росією, проведення концертів російських артистів з антиукраїнською позицією є національною ганьбою для українців. Натомість чи забороняти виступи тих російських виконавців, які мають чітку позицію щодо України, – питання дискусійне.

Принаймні так вважає арт-директор фестивалю «Бандерштат», фронтмен гурту Фіолет, письменник Сергій Мартинюк. Цими думками він поділився з бандерштатівцями на гутірковій сцені фесту.

Фестивальники цікавилися в засновника «Бандерштату», як він ставиться до виступів російських виконавців на інших українських фестивалях.

«І хоча я не з тих людей, які займатимуться засудженням, але для мене досі лишається актуальним питання війни й доречності виступів в Україні російських артистів. Однак є артисти, я так вважаю, які займають достатньо чітку позицію стосовно Криму, путінської влади, війни на сході, і я глобально не бачу причини відмовляти їм у в’їзді в Україну і у виступах на українських фестивалях. Можливо, це не зовсім доречно для «Бандерштату», але для інших неідеологічних, а суто розважальних фестів – цілком ок», – певен музикант.Читати ще: «Нам казали, що ми ламаємо людям голови». Наступним 15 рокам «Бандерштату» – бути!

«Але я, звісно ж, проти відверто зашкварених артистів, які прославилися якимись вкрай антиукраїнськими виступами. Бо комерція комерцією, але є питання якоїсь національної поваги. Чи можна уявити, щоб на Glastonbury запрошували закордонних музикантів, які чмирять британців? Хоча вважаю, що кожну конкретну ситуацію треба розглядати окремо», – додав він.

«Atlas Weekend – це відверто комерційний фест, головний акцент якого спрямований на максимально яскраве шоу. Звідси там Вєркі Сєрдючкі, Поплавські, Мєладзе. Але з іншого боку вражає та кількість молодих українських артистів, яким Atlas Weekend дає можливість виступити на крутій професійній сцені. Жоден український фестиваль не пропонує таких крутих сцен молодій хвилі українських артистів», – наголошує Сергій Мартинюк.Читати ще: «Наш ідеальний невеличкий всесвіт», – гості «Бандерштату» про фестиваль під Луцьком

Цьогоріч, з його слів, Atlas Weekend дав змогу виступити 70-80 абсолютно різним українським гуртам.

«Дали якісний звук, сцену, світло. І це страшенно круто, що Atlas дає зелене світло новому поколінню української музики, – зазначає він. – Виправдання їхньому російському підходу, звісно, нема, але я все одно не схильний крайньо радикально це оцінювати. У всякому разі наш фестиваль «Бандерштат» протягом 15 років чітко демонструє свою ідеологію. Так, вони могли б мати якусь чітку громадянську позицію, але це фестиваль про розваги, про хайп, про комерцію. Вони привозять тих артистів, завдяки яким продадуть квитки».«Але мене набагато більше харить, що у Західній Україні в маршрутках тотально звучить російська музика, і це ніяк не регламентується, не контролюється. Чесно кажучи, на сході я не зустрічав такого засилля», – зізнався арт-директор «Бандерштату».

Водночас, Сергій Мартинюк засуджує скандал довкола виступу польського блек-метал гурту Batushka на фестивалі «Файне місто» у Тернополі.

«Дуже дивна ситуація з навколорелігійним хайпом щодо виступу гурту Batushka на «Файному місті». У нас звикли мислити подвійними стандартами, на одне звертати увагу, а на інше закривати очі, клеймити організаторів за одні речі й не вникати в суть», – відзначив він.

Читати ще: Без Океану Ельзи, про останній рік у Рованцях і алкогольних спонсорів. Розмова з арт-директором «Бандерштату»

Також бандерштатівці цікавилися, як нині Україна мала би протистояти засиллю російського музичного контенту, зокрема серед молоді.«Створювати потужний, стильний, якісний, конкурентоспроможний продукт, який буде розрахований саме на тінейджерів. Нині маємо мізер популярних хіп-хоп виконавців для підлітків, це факт, – пояснює музикант. – Ми можемо сто років боротися проти російського музла, забороняючи його, викорінюючи, знищуючи, але поки ми не запропонуємо молоді стильний україномовний продукт, який вона без нагинання буде слухати, ситуація абсолютно не зміниться. Але я бачу серйозний прорив. Подивіться на гурт KALUSH, на alyona alyona. Це не питання року чи двох, за рік-два нічого не зміниться, але помітна позитивна тенденція. За останні п’ять років з’явилися імена, які так чи так вже можуть конкурувати з російськомовним продуктом. Крім того, коли артист побачить, що в Україні є попит на україномовний контент такої жанрової стилістики, тоді піде рух. Ну, а музичні фестивалі повинні давати можливість виступати таким артистам».

Щоправда, додає Сергій Мартинюк, деякі українські артисти такого жанру надто дорого коштують. І «Бандерштат» не зміг цьогоріч їх запросити через чималі гонорари.«Загалом я не схильний все песимістично оцінювати. Я справді бачу серйозний прорив української музики. Просто треба визнати, що деякі музичні ніші у нас незаповнені. І ці ніші дуже легко заповнюються російським продуктом. В Україні нема сильного протестного панк-року, нема достатньо стильного масового хіп-хопу. І коли ми ці ніші заповнимо, російську музику буде легше витіснити», – переконаний він.

Цікавились фестивальники і літературною творчістю Сергія Мартинюка. Як відомо, він написав і видав два романи: «Капітан Смуток» і «Рок-н-Ролл», а також поетичну збірку «Реп’яхи».Останні місяці Сергій активно пише нову поезію й планує в наступному році видати свіжу поетичну збірку. «Я б дуже хотів, бо неймовірно засмакував ділитися з великим колом людей своїми віршами», – зазначає він.

Також Сергій Мартинюк анонсував, що цьогоріч вийде друком новий невеликий роман про карантин, який матиме назву «Король дощу». Восени він планує взятися за новий, четвертий за ліком, роман.Більше того, зізнається, що останнім часом йому більше імпонує займатися письменництвом, аніж музикою.

«У дитинстві я мріяв стати письменником. Змалку жив у бібліотеці у своєму рідному містечку Дубно на Рівненщині. У 90-х рятувався книгами від не найкращих часів. Хоча дитинство за замовчуванням прекрасне, – ділиться Сергій. – А потім у моєму житті з’явилася музика, зокрема завдяки громадсько-політичній діяльності. Бо саме «Форпост», перший проект, який ми колись з «НацАльянсом» втілювали, а потім «Бандерштат» познайомили мене з музичною тусовкою. Відтак я познайомився з людьми, з якими створив Фіолет. І все це відбувалося в якійсь синергії».

«А потім відчув, що з’явилася можливість повернутися до своїх дитячих мрій. Я здавна писав вірші, викладав у соцмережах, у мене часто запитували, а чи не планую видати збірку. Та я ніколи не міг подумати, що з моїм шилом у дупі вдасться сісти і написати роман. Бо це направду дуже серйозне випробування для непосидючих людей. І коли це вийшло, я зрозумів, що хочу цим займатися і розвиватися. І не тому, що у мене вже є певне коло шанувальників Фіолету, які готові купити мою книгу, навіть якщо я її ще не написав. А тому, що в цьому я відчуваю якусь свою силу», – розповідає автор.«Я страшенно критикую свій перший роман «Капітан Смуток», менше критикую «Рок-н-рол», але точно знаю, що наступні книги будуть кращі. Я сам собі великий критик, – зізнається. – Я пишу надихаючись музикою. І натомість багато пісень я написав надихаючись книгами».

«Мені 33 роки і, чесно кажучи, останнім часом я ловлю себе на думці, що нині мені приємніше за ноутбуком книги писати, ніж в бусах між концертами кататися. Але це зараз. Я не знаю, що буде через рік», – підсумував він.

Ірина КАЧАН

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---