«Ми знайшли рай. Він – на Волині». Дмитро Комаров показав українську Амазонку, село вдів і бортників

Ведучий Дмитро Комаров опублікував у межах тревел-шоу «Мандруй Україною» випуск, присвячений Поліссю. Відомий мандрівник відвідав волинську Амазонку.

У відео він показав водні лабіринти нацпарку «Прип’ять–Стохід», село Сваловичі, де живуть одні жінки, та стародавню техніку видобутку меду.

Полісся – один із найкрасивіших, найзагадковіших і невивчених куточків України. Українське Полісся – регіон на півночі країни, який частково охоплює Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську, Чернігівську та Сумську області. Полісся – це царство боліт, лісів і річок, які створюють тут незвичайний вологий клімат та ізолюють від зовнішнього світу величезні райони. У цих важкодоступних місцях давно живуть люди.

Уперше про Полісся писали в XIIІ столітті, коли луцький князь Мстислав Данилович ішов тут зі своїм військом із міста Копил, що зараз розташоване на території Білорусі.

Жителів Полісся називають поліщуками. Сотні років вони жили відрізаними від зовнішнього світу, тому в їхньому побуті збереглися звичаї давніх слов’ян, їхні обряди та вірування.

У ГОСТІ ДО МЕШКАНЦІВ УКРАЇНСЬКИХ ДЖУНГЛІВ – РІЧКОЮ

Справжні джунглі на воді, вузькі, звивисті лабіринти зелені та безліч тварин навколо – усе це нацпарк «Прип’ять–Стохід».

«Назву річки Прип’ять чув, напевно, кожен. Річка Стохід, як і каже її назва, має сто ходів, тобто сотню вузьких каналів, лабіринтів. Площа національного парку просто гігантська – 400 квадратних кілометрів. Це як держава Барбадос. Хіба не джунглі? Хіба не Амазонка?» – зауважив ведучий.Стохід – найдовша та найчистіша річка Волині. 188 кілометрів заплутаних русел, проток та рукавів – справжній рай для тих, хто хоче відчути себе першовідкривачем.

«Таке відчуття, що я потрапив у зовсім інший світ, – прокоментував Дмитро. – Наша Амазонка чимось навіть краща, ніж справжня. Принаймні крокодилів тут немає точно».

На околицях нацпарку розташовано кілька невеликих сіл, у яких люди пристосувалися до життя далеко від цивілізації, в абсолютній гармонії з дикою природою.

«Подивіться: то ж рай на землі. Якщо є рай на землі, то це тут, у нас. Куди не глянеш – краса», – зазначила місцева жителька.

«Ми багато років у різних країнах шукаємо рай. І ось люди підтверджують, що ми знайшли цей рай. Він у нас, на Волині», – сказав Дмитро Комаров.

СЕЛО ПОЛІСЬКИХ АМАЗОНОК

Далі мандрівник із лабіринтів Стохіду дістався до Прип’яті. Це головна річка Полісся та найбільша притока Дніпра завдовжки 775 кілометрів.

У межах заповідника на її березі розташоване село, яке називають будинком поліських амазонок, – це Сваловичі. Тут живуть майже одні жінки.Нині населений пункт знелюднюється, а колись у Сваловичах були три сотні житлових будинків, початкова школа, село процвітало. Тут навіть знімали українсько-чеський художній фільм, який висували на «Оскар». Кілька стародавніх хат на початку села – це рештки декорацій, що не стали розбирати.

На момент знімання програми «Мандруй Україною» у Сваловичах залишилося півтора десятка мешканців, більшість – поважного віку.

«Ми осталися вдовами з ранніх років», – пояснила місцева мешканка, чому тутешніх жінок називають волинськими амазонками.

Через це Сваловичі також називають селом удів. Хвороби та життєві обставини поступово забирали життя хазяїнів. Нові люди до цього далекого села приїжджати не хотіли. Так воно й перейшло в жіночі руки. Чоловіки у Сваловичах таки залишилися, але в меншості.

Волинські амазонки насправді не войовничі, а дуже добрі та гостинні.Контраст цього місця зачаровує. Сваловичі ніби застигли в часі та зберегли свою давню автентичність. Це село існує в ізоляції від зовнішнього світу. Тут немає пошти, банків, магазинів та аптек. Сюди не їздять автобуси, а з транспорту трапляються частіше дерев’яні човни.

У Сваловичах є унікальне місце для ночівлі – це орнітологічна вишка.

НАЙДАВНІША ТЕХНІКА ВИДОБУТКУ МЕДУ

Поліщуки – зразок щирої любові до української природи та культури. У їхніх лісах стародавні ремесла, яким не одна тисяча років, усе ще лишаються буденною справою, зокрема, йдеться про бортництво.

«Полісся – це не тільки земля боліт, а й фантастичних лісів, – наголосив Дмитро Комаров. – Назва «бортники» походить від слова «борть», що означає дупло. Саме в дуплах дерев полюбляли селитися дикі бджоли. І люди з часом навчилися добувати їх мед. Поступово це переросло в окремий вид ремесла. Люди почали шукати ці дупла в дикій природі, добувати мед, а з часом навчилися створювати ці дупла власноруч».

У дикій природі процес влаштовано складніше звичайної пасіки. Щоб отримати мед, спочатку треба десь узяти бджіл. Для цього в лісі встановлюють пастку. Після того, як там оселиться молода бджолина сім’я, її потрібно переселити до більшого «будинку» – у борть, яку підвішують високо на дереві.

«У нас, в Україні, можливо, збереглося стародавнє ремесло, якому тисячі років. І у світі такого більше ніде не побачиш… Таке ремесло зберігається тільки завдяки ентузіастам, фанатам своєї справи», – сказав ведучий.Читати ще: Подорож на «Волинянці», джунглі та плантації чорниці: Дмитро Комаров показав таємниці Шацьких озер. Відео

Завдяки своїй природній ізоляції Полісся зберегло давні традиції, вірування та культуру практично у первозданному вигляді. Це край недоторканої природи та людей, які бережуть своє минуле та використовують старовинні навички в повсякденному житті навіть сьогодні, у XXI столітті. Сюди не так просто дістатися, але тутешні краса, звичаї та жителі абсолютно точно варті того, щоб подолати будь-які перешкоди.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---