«Ми найдосвідченіша і найсучасніша армія світу». Командир «Любарта» Янкі – про оборону Торецька, наміри ворога й проблеми ЗСУ

Командир 5-го батальйону 12-ї бригади «Азов» Вадим Крикун із позивним Янкі розповів про ситуацію під Торецьком і намагання росіян зайти у фланги, про помилки ЗСУ, які використовують окупанти, про зміни в організації війська з 2022 року, про технічні рішення, які дозволяють зупинити росіян, про мобілізацію та про те, чому всі українці мають готуватися воювати.

Про це йдеться в інтерв’ю Янкі з ведучим Radio NV Василем Пехньо. Волинські Новини пропонують читачам текстову версію цієї розмови.

Закликаємо теж долучатися до збору на щоденні потреби підрозділу «Любарт». Ціль – 1 500 000 гривень. Посилання на банку тут. Номер картки – 5375 4112 1100 5652.

Про ситуацію на Торецькому напрямку

Тут, як і на будь-якому напрямку Донецької області, де сконцентрована більшість військових угруповань нашого противника, перед ним стоять такі ж самі завдання. Тобто постійні штурмові дії, постійні спроби проломити наші лінії оборони тощо.

Їхній потенціал такий самий. Я не вважаю, що ділянка є другорядною або противник тут більш пасивний. Наша оборона – це результат протидії, тобто зусиль тих підрозділів, які стоять на цьому напрямку; це результат нашого підрозділу, щоденних боїв. І тому противник не має такого успіху на Торецькому напрямку, але все ж таки він не покидає ті завдання, які було поставлено перед ним, – вийти на адміністративні кордони Донецької області.

Про флангові удари

Щодо флангових атак і подібного. Війна – як гра: рветься там, де слабко. Противник шукає будь-якими способами, методами слабкі місця. Штурмові дії відбуваються ледь не щодня, механізовані штурмові дії з допомогою малих тактичних груп… Противник пробує все, що дієве. Він відпрацьовує будь-які сценарії, різні види дій. І те, що в нього працює, він нарощує.

Флангові удари застосовують, тому що йде стик підрозділів. Взаємодія може бути по-різному налагоджена; це індивідуальна ситуація. У нас, слава Богу, таких проблем немає, але все ж таки, коли бувають проблеми із взаємодією між підрозділами, противник цим може скористатися.Читати ще: Чоботар з Луцька безплатно ремонтує берці, рюкзаки та плитоноски військовим

Як зупиняти росіян

Чому противник постійно просувається? Будьмо відвертими, варто усвідомити реальність: у нас дуже серйозний, сильний противник. Те, що ми даємо йому бій, – це вже непоганий результат, як неодноразово було сказано. Чому в когось виходить стримувати ворога, а в когось – ні? Це сумарність факторів. Перераховувати я їх не стану. У кожного є свої переваги, є свої недоліки. Основним недоліком, який, напевно, можна озвучити, є та система, про яку всі говорять. Те, що ми воюємо системою ОТУшок, ТГрок, а не корпусів і дивізіонів.

Самі ротаційні процеси. Це адаптація будь-якого підрозділу до нової місцевості, до нового формату ведення бойових дій. Усе, знову ж таки, залежить від місцевості та противника, який стоїть навпроти. Це займає досить багато часу. Це вносить певні зміни у структуру підрозділу, в його управління і, відповідно, може відігравати якийсь негативний момент.

Читати ще: Із журналістів – у бійці. Волинський військовий про підготовку та бій, у якому отримав поранення

На мою суб'єктивну думку, якщо брати це на масштабному рівні, якщо залагоджувати якісь проблеми, щоб покращити тактично-стратегічну обстановку на нашому передньому краї, то потрібно здебільшого стабілізувати місце несення служби або відповідальності тих підрозділів, де вони розташовані. Тобто якщо підрозділ або будь-яка інша фізична чи юридична особа відповідає за той чи той напрямок, то надати йому в руки всі необхідні інструменти, щоб він міг виконувати свої завдання.

Будь-які моменти, наприклад, питання боєприпасів. Поки воно від підрозділу мого рівня, батальйону дійде до основних органів, які опікуються забезпеченням і розподілом боєприпасів між тим чи тим напрямками, а це бюрократія, мине великий період часу, дорогоцінного часу. Напевно, це одне з найважливішого, що варто зауважити.

Про зміни, які відбулися в Силах оборони з 2022-го

Людський фактор, якщо так можна сказати. Якщо на початку повномасштабного вторгнення в нас було більше добровольців, більше свідомих людей, то нині ми зіштовхуємося з іншою тенденцією, з іншими думками серед соціуму. Є величезний дефіцит людського ресурсу в підрозділах. Порівнюючи з нашим противником, це катастрофічна проблема. Це та лінія, яка йде на погіршення з початку повномасштабного вторгнення. Це 100%.

Якщо говорити про покращення, то зараз, мені здається, серед усіх країн світу, серед усіх армій світу ми найбільш досвідчена, найбільш сучасна армія. Зі взаємодії з нашими міжнародними партнерами, колегами можна спостерігати наступну тенденцію: вони до нас звертаються останнім часом по обмін досвідом якраз з нашого боку. Тобто не так, як на початку, коли ми відправляли наш особовий склад на якісь навчання до партнерів, а навпаки. Ми ділимося тим досвідом, який у нас, є щодо безпілотних системних засобів, засобів радіоелектронної боротьби, радіоелектронної розвідки тощо.

Читати ще: Пішли служити в один день: лучанка чекає сина та чоловіка з військової служби

Про Dead Zone для росіян

Чому в нас виходить стримувати противника? Одним з основних моментів є оця зона, яку створив наш підрозділ, де противник не може навіть наблизитися до наших піхотних підрозділів. За допомогою засобів ми його виявляємо, за допомогою засобів ми його знищуємо. Тому я вважаю, що це необхідність, це не є вже якимось ноу-хау чи нововведенням. Війна – це розвиток. На війні використовують те, що працює, те, що дає результат. Тому, відповідно, застосування таких засобів, застосування безпілотних систем є ефективним для створення цієї ж зони.

Ми деякою мірою виключаємо людський фактор. І це дає свій результат. Чи варто це поширювати на інші підрозділи, на інші ліній? Я думаю, що це є нашим стратегічним завданням.

Про необхідний бюджет підрозділів

Насправді це складно оцінити. Вважаю, що це болюча тема. Наприклад, за мій чималий досвід несення служби в різних родах військ, у різних частинах мало де ми повністю були на, скажімо так, державному забезпечені, що стосується безпосередньо дронів. Насправді об'єми набагато більші від того, як нас забезпечують. Відповідно, командири підрозділів не тільки виконують управлінську функцію, а й стають менеджерами, піарниками, лобістами для того, щоб дістати й забезпечити бійця всім необхідним, аби він елементарно міг виконувати свої завдання.

І цим же самим питанням ми розв'яжемо ще одну проблему – це відсутність і дефіцит людського ресурсу. Ми можемо це перекрити за допомогою тих самих засобів і дронів. Знову ж таки, ми повертаємося до тієї ж актуальної проблеми, яка в нас є на сьогодні, – це відсутність і дефіцит особового складу.

Про те, що війна не завершиться наступного року

100%. Треба бути реалістами. Навіть якщо на якомусь геополітичному рівні якісь фігуранти зможуть усе-таки про щось домовитися, про якесь тимчасове перемир'я або замороження конфлікту, це зовсім не розв'язує фундаментально проблеми. Тобто це не є панацеєю із залагодження цієї проблеми. Ми мусимо усвідомити, що противник має загальне глобальне завдання. Раніше анонсували стереотипні фрази, як-от сухопутний коридор до Криму чи адмінкордони Донецької області. Потім будуть декларувати зовсім нові вигуки, якісь нові проблеми.

Тому не варто обтяжувати себе якимись фантазіями, що самостійно все закінчиться або хтось там схаменеться й перепросить. Потрібно до цього готуватися. Як кажуть, не нападають на ту країну, яка має сильну армію. Тому нам потрібно будувати сильну армію, незважаючи на те, чи буде в нас мир, чи триватиме війна. Ми географічно розташовані між Європою та Азією. Ми, скажімо так, досить цікава територія для розв'язання, на жаль, міжнародних конфліктів різного роду. Тому потрібно готуватися.

Про брак особового складу в армії

Це дискусійне питання. Ми з колегами час до часу його піднімаємо. Наприклад, чи варто зменшувати мобілізаційний вік, чи вичерпали ми всі ресурси, чи варто залучати до ведення бойових дій правоохоронні структури? Насправді так.

Одним із факторів позитивного, результативного ведення бойових дій будь-якого підрозділу на передньому краї є те, що особовий склад розумітиме, що він з часом буде мати змогу піти на відпочинок. Тобто ротаційна система. Якщо солдат, який з автоматом перебуває на передньому краї, виконує бойове завдання, розуміє, що він зробить свою роботу, навіть, я сказав би, свій обов'язок, і через певну кількість місяців його замінить інший солдат, наприклад, його сусід, його колега, дільничний з його міста, то, думаю, він усе робитиме совісно й максимально результативно. Якщо він розуміє, що він – єдиний дурник у цій історії і всі інші не переймаються цим питанням, то, відповідно, робить висновки, й від цього погіршується результат.

Тому до цього питання потрібно підходити максимально фундаментально, потрібно починати з пропаганди, потрібно починати з інформування, доводити до населення, що і як відбувається. Я розумію, що, можливо, вибори на носі, щось таке говорять, і в нас більшість любить популізм, тому мало хто буде озвучувати правду. Але від цього проблема сама по собі не зникне. Я прихильник такого варіанта: що швидше ти усвідомиш проблему, то швидше знайдеш методи її розв'язання і, відповідно, буде більша вірогідність позитивного результату.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---