«Ми грали і перемагали», – Арсеній «ceh9» Триноженко в Луцьку про себе, NAVI та годинник від Азарова

«За останній час змінилися клуби – вони стали більш сучасними, гарними, з класними чіл-зонами, де можна відпочити… У плані гравців – навпаки. Вони в теплій хаті, п’ють гарячий чай і грають із кимось міфічним, кого не бачать», – зауважив Арсеній Триноженко.

Із колишнім професійним українським кіберспортсменом, відомим під ніком ceh9, кіберспортивним коментатором, стримером, екстренером команди PRO100 Інформаційному агентству Волинські Новини випала нагода порозмовляти в рамках відбіркових змагань Get In Pro Leagueз Counter-Strike: Global Offensive, які проходили на найбільшій кіберспортивній арені Західної України Force Arena 2 листопада. Арсеній грав у турнірі в складі команди Numbazz.

Він розповів про свій досвід гри у Counter-Strike, зокрема в команді NAVI, підготовку до турнірів, новонародженого сина, кар’єру кіберспортсмена, теперішніх молодих геймерів, подарунки від експрем’єра, а також про плани.

Можеш коротко розповісти про команду Numbazz: звідки приїхали, де познайомилися?

Це команда друзів. Познайомилися на різних турнірах, хтось із кимось - в інтернеті. Приїхали просто пограти, можливо, виграти. Але все ж таки основна мета перебування тут – отримати задоволення.

Як довго граєте разом?

Хлопці – три гравці – грають близько року-півтора. Мене запросили на місце однієї людини, яка не змогла приїхати. У принципі, я вже давно не грав на таких чемпіонатах – напевно, років п’ять-шість. Хоча був один турнір у Швеції, теж фановий, в якому я брав участь разом з українцями.Тобто за останній час ти відіграв небагато турнірів?

Я взагалі останнім часом дуже мало граю в Counter-Strike, більше – в PUBG, але якийсь час все ж таки проводжу в контрі. Я дуже радий, що хлопці мене запросили, тож приїхав сюди (до Луцька, – ВН).

За кордоном із ними був тільки один раз?

За останній час – так. Я зав’язав із професійною грою на початку 2014 року, і от відтоді тільки вдома стрімлю, граю в CS, але лише соло, без команди.

Можливо, якісь турніри на черзі?

Та ні, насправді на черзі немає жодних турнірів, тому що гра в команді – це дуже серйозна справа, яка забирає в тебе дуже багато часу, а в мене цього часу немає. Адже потрібно щодня – п’ять разів на тиждень по 6-8 годин витрачати на цю справу, щоб твоя команда грала більш-менш нормально.

Якщо підлітком ти можеш собі це дозволити, то вже після закінчення навчання всі мають десь працевлаштуватися, заробляти гроші і, звісно, стільки часу в тебе просто немає.Чи комфортно тобі в Numbazz? Як тебе прийняли?

Мені в команді дуже комфортно. Хлопці мене слухають, поважають, звісно, вони знають про мої заслуги, водночас розуміють, що зараз я граю не так класно, як раніше, але мій досвід навіть зараз може допомогти команді перемогти, незважаючи на те, що мій AIM уже не той.

Як готувалися до турніру?

Усі грали окремо, деколи ми збиралися і грали разом на FACEIT, але таких тренувань було дуже небагато, адже, знову ж таки, в кожного свої справи, хтось працює. У принципі, я міг грати, але зі стрімом, а грати зі стрімом – не досить гарна практика, тому що опоненти можуть підглядати за тобою, навіть команди, присутні тут. До того ж, хлопцям було зручно тренуватися після дев’ятої години, а я вже не завжди можу грати після дев’ятої, бо в мене з’явилась дитина, їй місяць, і об одинадцятій її потрібно купати, готувати до сну. Так, із народженням дитини з’явилися деякі позитивні незручності, тому грати до першої-другої години ночі я вже не можу.У CS ти з 2002 року, у складі команди NAVI – з 2009 до 2013 року, з травня 2017 року – помічник тренера. Як твій досвід допомагає команді?

Наприклад, тут (у Force Arena, – ВН) є багато геймерів, які просто грали в інтернеті. Це їхній перший LAN. Вони не знають, як налаштувати комп’ютер, до кого підійти, як зареєструватися, а я знаю, як усе це працює, мені не треба повторювати 100 разів.

Організатори цього турніру зібрали перед початком усіх капітанів і запитали, чи потрібно переробити турнірну сітку, тому що в першому турі опинилися відразу дві київські команди. Як на мене, це досить дурне запитання (усміхається, – ВН). Таке трапляється, сітка – це random, давайте грати. Тим паче, ми виходимо на переможця – TheTroopersSquad – це київська команда, яка є претендентом на перемогу (у підсумку гравці TheTroopersSquad здобули перше місце в змаганнях, – ВН).Ти досі помічник тренера команди PRO100?

Ні. Спочатку я був помічником тренера, потім став тренером PRO100, але поєднувати все це не можна. Посада тренера або позиція гравця команди – це те, що вимагає від тебе максимальної концентрації і навіть по десять годин роботи на день. Звісно, я не міг стрімити, коментувати ігри, а це моя основна робота, мій основний дохід.

За свою кар’єру в кіберспорті ти бачив майже все. А що нового помічаєш у молодих хлопцях, які грають зараз?

У цьому плані насправді нічого не змінилося. Змінилися лише клуби – вони стали більш сучасними, гарними, з класними чіл-зонами, де можна відпочити. Раніше клуби були у два-три рази меншими, команди, які приходили, спочатку мерзнули десь на вулиці. А потім, коли ти сідав за комп’ютер із холодними руками, то, звісно, нічого показати не міг. Зараз цього немає. Це позитив.

У плані гравців – навпаки. Оскільки всі грають в онлайні, не вистачає досвіду. Як уже згадував, людина, коли приходить у клуб, не знає, як поводитися на LANі, що це таке. Одна річ – коли ти в теплій хаті, п’єш гарячий чай і граєш із кимось міфічним, кого ти не бачиш. Інша – коли ти сидиш face to face і з реальною людиною починаєш грати у Counter-Strike.Коли запросили пограти в команду, була ностальгія за колишніми часами, адреналіном, емоціями? З якою думкою їхав на цей турнір?

Їхав із думкою, що класно просто провести час із хлопцями, які грають у CS, подивитися на атмосферу. Якась ностальгія, можливо, пробивалася, але, знову ж таки, я підійшов до цього івенту як до подорожі в Луцьк, поїздки машиною, можливості подивитися місто, поспілкуватися з людьми. Немає надмети обов’язково виграти: якщо програємо – окей, виграємо – супер.

Ти не вперше відвідуєш Луцьк, був на відкритті ForceArena. Що загалом можеш сказати про організацію, клуб?

Поки що все дуже добре. Напевно, під кінець турніру я сформулював би свої враження більш чітко, тому що зараз – момент, коли всі сіли за комп’ютери і налаштовують ПК (ми розмовляли з Арсенієм на початку змагань, – ВН).

Чи будуть затримки? У принципі чотири поля, дев’ять команд – я думаю, до п’ятої вечора такий турнір мав би завершитися. Так було раніше, коли я грав на таких LANах у Львові. Подивимось, як впораються організатори і чи триватиме чемпіонат до другої ночі, якщо якийсь комп’ютер вийде з ладу.Під час одного зі своїх стрімів ти розповідав, що маєш годинник, який тобі вручив експрем’єр Микола Азаров. Можеш розповісти, як це було і з якої нагоди?

Це був 2010-й – найкращий рік команди NAVI і, я сказав би, українського кіберспорту загалом. Тоді ми (гравці NAVI, – ВН) представляли саме Україну – хлопці з Харкова, Києва, Дніпра та Львова. Тоді ми взяли чемпіонат світу, далі вигравали менші турніри. І ось поїхали на ще один чемпіонат світу – турнір у Парижі, який відбувався під егідою тодішньої Федерації кіберспорту України, яка мала вихід на прем’єра. І от ми виграли чемпіонат, хтось проштовхнув ідею прем’єру – й ми приїхали на зустріч до Азарова.

Було дуже смішно, адже він навіть не розумів, хто ми такі і що таке кіберспорт узагалі. У нього було якесь уявлення про IT-сферу, програмістів, а от про кіберспорт він фактично нічого не знав – почав нам розказувати, як було б класно запрограмувати комбайн (сміється, – ВН). Ми, звісно, слухали, про щось спілкувалися, він подарував нам як команді, що виграла чемпіонат світу, стандартні атрибути – це годинники, які київський завод виготовляв спеціально з нагоди таких урочистих подій.

І ще, що прикольно, подарував пластмасову вазу (усміхається, – ВН).Згадуючи NAVI, у 2010 році ви були топ-командою світу. Це при тому, що у вас не було таких умов, як у нинішніх гравців NAVI (з тренерами та масажистами).

У нас були неймовірна жага до перемоги й авторитет нашого головного спонсора з Казахстану – Мурата «Арбалета» Жумашевича. Він – фанат Counter-Strike, який мріяв спочатку, щоб команда з Казахстану зайняла перше місце в світі. Потім, коли йому це не вдалося, він звернув увагу на Україну та Росію, де сформував по команді.

Він настільки міг зарядити словом, що ми відчували: просто не можемо підвести цю людину і мусимо перемогти. Він, звісно ж, забезпечив нам зручні умови. Якщо, знову ж таки, порівнювати з сучасними мегазарплатами, то це як кіт наплакав, але тоді це були достойні гроші для студентів, як ми. І ми грали й перемагали.Чому зараз такого немає? Тому що конкуренція, напевно, більша. Тоді мегакрутих команд нараховувалося три, а зараз – 6-10. Навіть на турнірі BLAST топ-2 команда світу Astralis програла дві гри поспіль, що в принципі не характерно для Astralis. Тож конкуренція, звісно, досить висока, але, як вважаю, все ж таки головне – не конкуренція, а люди. Зараз усіх все влаштовує – великі зарплати, чудові умови. Звісно, люди так само приходять, грають, спілкуються, але немає тої блискавки в очах, яка була в нас. І це досить багато змінює.

Відтоді українська команда більше не домінувала. Ми знаємо про період команди NiPу CS:GO, зараз період команди Astralis, пів року був період Team Liquid. Але ще не було періоду в команди NAVI, коли вона домінувала б. Вона виборювала друге-третє місця на турнірах, але завдяки тому, що на той момент інші команди грали гірше. У загальному рейтингу NAVI була топ-1. Зараз домінації немає, і я не знаю чому.Які маєш плани на майбутнє? Окрім стрімів, CS:GO, PUBG.

Насправді я почав вести більш повільне життя, у мене з’явилась дитина. Напевно, зараз головний план – виростити її, дати їй якісь знання.

А в кіберспорті нічого не планую. Думав відкрити комп’ютерний клуб у Львові, але плани змінилися, тому не знаю, наскільки це актуально. Це все досить затратно реалізувати, невідомо, якими будуть прибутки, тому поки нічого такого не планую. Можливо, з друзями по фану їздитиму на турніри.

Плануєш пов’язати свого сина з кіберспортом?

Насправді – як захоче. Має ще минути досить багато часу, і ми не знаємо, що буде з кіберспортом, яким він буде, чи гратимуть люди на стаціонарних ПК. Я думаю, що все перейде в телефон. Можливо, до телефона можна буде підключати якісь девайси, проєктор… А якщо мій син захоче, то нехай грає, але, звісно, на першому місці має бути навчання, хоча б у школі.Чи спілкуєшся з колишнім капітаном команди NAVI Данилом Тесленком (Zeus)?

Інколи спілкуємося. У нього все гаразд. Він трошки відпочивав після того, як закінчив кар’єру. Зараз опікується медійною складовою PRO100, рекламує і продає свою першу книжку («Всупереч. Шлях до перемоги…», – ВН). Це реально крута книга, Даня багато історій зміг згрупувати, тому я вражений його роботою, і це, звісно, культ.

Не думав написати свою книгу?

Так, думав, але після книги Зевса це не актуально. Та й багато було історій, зараз усе не згадаєш.Як справи у Вані Сухарева (Edward)?

У нього все більш-менш. Зараз він нічим не займається, але, як я чув, планує разом із Virtus.pro відкрити академію.

Лазню під Москвою не зводить, як жартував РАЙЗ?

Ні (сміється, – ВН).

Денис СКОПЮК, Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---