«Мрію про дітей та гарний дім»: боєць з Херсонщини зустрів кохання під час лікування на Волині

29-річний боєць Владислав Троцюк з Херсонщини тривалий час після поранення лікувався у Волинській обласній клінічній лікарні. У Луцьку хлопець знайшов кохання — обраницею стала 25-річна медикиня Марина Зубікова.

Суспільному воїн розповів: з нареченою познайомився рік тому під час власної операції у медзакладі на Волині.

«Це було буквально кілька фраз. Я не бачив її обличчя, не знав, яка вона, скільки їй років, оскільки вона була в масці, у своїй уніформі. Мені тільки запам'яталося, що її звуть Марина й у неї були веселі очі», – пригадує боєць.Того вечора Марина робила анестезію військовослужбовцю. Після поранення йому треба було прочистити рану, тому лікарі вирішили попередньо дати знеболення.«Це була десь шоста година вечора, я була в операційній. Почали проводити Владу наркоз, стали спілкуватися. З самого початку все було на таких жартах, на сміхові, дуже багато сміялися», – каже Марина Зубікова.

Боєць пригадує: коли вийшов з наркозу, почав відразу шукати Марину.

«Перша думка одразу про неї: а де та дівчина, з якою я спілкувався? Вона каже: тут я, тут. Сиділа, щось там писала. Мабуть, мою історію хвороби», – провадить Владислав.

Після операції захисник запросив Марину в палату на каву. Дівчина пообіцяла, що прийде, і не прийшла.«Думаю: ай, не піду я нікуди. Зараз прийду, а в нього там в палаті жінка, дитина», – пригадує свої сумніви Марина Зубікова.

Лише через місяць після операції Владислав та Марина випадково зустрілися на вулиці біля обласної лікарні, коли боєць на кріслі колісному гуляв з батьком, а дівчина йшла додому з чергування.

Відтоді пара почала спершу листуватися, потім спілкуватися й зустрічатися. Марина щодня приходила провідувати Влада у палаті. Коли бійця виписала з лікарні, закохані почали жити разом.Читати ще: У Ковелі взяли шлюб бойовий медик із Миколаєва та вчителька

Владислав Троцюк родом з села Білозерка, що на Херсонщині. До повномасштабного вторгнення жив і працював у Херсоні.

«Працював у сфері IT, робив сайти, займався рекламою. Одну ніч заночували під вибухи Чорнобаївського аеродрому. Але 25 лютого довелося все залишити і поїхати з Херсона. З мамою і сестрою їхали у невідомому напрямку подалі від вибухів, на північ», – каже Владислав.Рідних хлопець довіз до кордону, вони виїхали у Німеччину. А сам, пригадує, поїхав до товариша з Умані й разом пішли у ЗСУ.

«Мені не хотілося потрапити на Київщину і на Донбас. Тому що в мене є рідна Херсонщина, мій дім, мені є що захищати, – каже боєць. – Але потрапив якраз у бригаду, яка працювала у Київській і Донецькій областях».Владислав служив сапером в окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького. Зізнається: ніколи не мав жодних переживань чи страху, бо знав свою роботу.

Поранення боєць отримав навесні 2023 року на Донецькому напрямку.

«Підірвався на міні. Тут, в принципі, нема що розказувати, це досить-таки банальна ситуація. Взагалі в житті ні про що ніколи не шкодую. Навіть поранення – це не те, за що треба так переживати. Ти уже з цим живеш, ти вже далі рухаєшся», – розповідає Владислав.Читати ще: Війна – не перешкода почуттям: під час відпустки одружився 22-річний волинський військовий

Його кохана 25-річна Марина Зубікова – анестезіолог обласної клінічної лікарні. Дівчина родом з Вінниччини, третій рік проходить інтернатуру на Волині.«Хотіла бути хірургом, але силою випадку потрапила на Волинь. Дуже не хотіла, бо я її не знала. Я шість років день в день провчилася у Вінниці. Але Луцьк за два роки став мені ріднішим. Лікарня по-сімейному прийняла всіх інтернів, всі одне одного підстраховують», – каже медикиня.

Унаслідок підриву на міні в бійця була роздроблена п'яткова кістка. Майже рік з Мариною разом шукали варіанти лікування, щоб Владислав знову міг ходити.«Порекомендували, що для мене як для активного хлопця найбільш мобільним варіантом буде саме протезування. Тобто ампутація і протезування мені надасть більше функцій. Постійний протез я отримав у жовтні цього року в Superhumans, відтоді веду активний спосіб життя», – каже захисник.

Читати ще: Розписалися просто у формі: звільнений з полону волинянин з четвертої спроби одружився з коханою

Владислав та Марина – рік разом. Боєць уже освідчився коханій. Нині вони разом винаймають квартиру та планують спільне майбутнє.

«Влад – дуже веселий і має гарне почуття гумору. В принципі, наші стосунки йдуть такою лінією гумору. Я як медик, він як військовий – у нас дуже багато гумору на різні теми. Готуємося далі створювати сім'ю», – розповідає наречена.За словами захисника, поки Марина працюватиме на Волині, він теж буде тут. Де далі закохані будуть жити – поки не знають. Кажуть: таких далеких планів не складають.

«Хочеться, звичайно, мати повноцінну сім'ю. Мрію про дітей і гарний дім», – зізнається Владислав.

Нині пара готується до весілля, яке відбудеться цьогоріч у лютому.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---