Далекобійник з Волині – про грабежі на дорогах, повій і те, чому найважче порозумітися з німцями. Інтерв'ю

Професія далекобійника у більшості з нас асоціюється передусім із романтикою дороги, можливістю мандрувати різними країнами, насолоджуватися краєвидами і, звісно, мати непоганий заробіток. Але це ще й щоденний ризик та мозолі на долонях, довгі розлуки з рідними. Утім люди, які обрали для себе цей фах, усі як один кажуть, що то не робота, а стиль життя. Серед таких романтиків – і Валентин Зубрицький із села Заліси на Ратнівщині.

«Я із 18 років за кермом, – усміхається чоловік. – Ще після школи мене відправили у військкомат, щоб перед армією вивчився на шофера. У війську теж їздив на машині, був водієм-охоронцем генерала. Я і в казармі рідко ночував. Сьогодні ми у Львові, завтра – в Яворові, післязавтра – у Києві, Переяславі, Славуті, Шепетівці. Так що давно звик до життя на колесах, просто зараз у мене географія ширша.

Після армії влаштувався у лісгосп і сім років пропрацював на лісовозі. Підзаробив грошенят і купив бус, працював перевізником – возив заробітчан у Росію. А коли почалися воєнні дії, туди їздити перестав. Відтак спродав техніку і взявся шукати роботу. Треба сказати, що водії нині в ціні, бо насправді хорошого шофера знайти не так і просто. Адже для того, щоб стати далекобійником, самих лише водійських прав замало. Треба мати стаж роботи на відповідному транспорті, а до того – ясну голову, бо доводиться не тільки за кермом сидіти, а ще й із документацією працювати. Так що далекобійник – це і водій, і бухгалтер, і слюсар, і механік, і навіть психолог. Влаштувався в одну з українських фірм і ось уже кілька років велика фура, якою вожу різноманітний крам, стала, по суті, моїм другим домом».



Країни, в яких найчастіше доводиться бувати Валентинові, – Польща, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Франція, Італія, Іспанія. У поїздках, зізнається, найбільше подобається те, що щодня є можливість побачити нову країну, насолодитися краєвидами. «Дуже подобається Бельгія, передусім її природа, а ще – доглянуті міста, архітектура, – ділиться враженнями далекобійник. – А Нідерланди вразили комфортом та чистотою. Бонусом у роботі далекобійника є можливість пізнавати нові країни, набиратися вражень, знайомитися й спілкуватися з новими людьми».

Дуже часто люди не зважуються спробувати себе у цій професії через мовний бар’єр. Валентин каже, що цього треба боятися чи не найменше: «Зазвичай порозумітися можна будь-де і будь з ким. Здебільшого доводиться спілкуватися англійською. Хоча на жодні курси я не ходив. У моїй роботі мені цілком достатньо тієї бази, яку отримав у школі».

На дорозі пригод не бракує. Хоча, каже Валентин, від усіляких халеп його Бог боронить. Та й попутників, які мандрують автостопом, він не підбирає. «Роблю це суто з міркувань безпеки. Бо ж не свій товар везеш, а іноді й готівки чимало», – пояснює.

До того ж, в дорозі на водіїв, та й не тільки, чигає чимало небезпек. «Зупинятися завжди стараюся не на відшибі, бо ж і пограбувати можуть, і запаску вкрасти, й шини порізати, і солярку зцідити. А водій відповідає не лише за своє життя, а й за машину, і за товар. Найбільше розбійників – у Іспанії. Мене, щоправда, це оминало, а от в колег усілякі інциденти траплялися. Тільки одного разу мені в машині тент прорізали. Але тоді я віз у Бельгію вугілля для мангалів. То злодіям такий товар нецікавий був».

У далекобійників є чіткі правила, яких вони неодмінно мусять дотримуватися. Наприклад, щодо часу в дорозі. Проїхавши чотири з половиною години, водій має зупинитися на 45 хвилин на перепочинок, далі – знову чотири з половиною години дороги й тоді вже 12 годин паузи. «У кожного далекобійника є карта водія – чип, що записує усю твою працю: коли та з якою швидкістю їхав, коли й скільки стояв. І треба суворо дотримуватися правил, бо штраф за порушення може бути чималим – від трьох тисяч євро, – розповідає чоловік. – Коли їдеш Україною, відпочивати можна в кабіні, там є спальне місце. У Європі, коли стаєш на першу паузу, також можна спати в кабіні, а коли поїздка тривала, то на її другий тиждень мусиш ставати на дві доби. Така вимога. Є автохофи – платні стоянки. Наприклад, платиш за це 60 євро, але в цю вартість входять ще й обід та місце у готелі».

Часто далекобійники називають свій транспорт домом на колесах. І це направду так, адже тут тобі – і спальня, і кухня. «У дорозі частенько самі собі готуємо їсти. Є газовий балон, плиточка. Звісно, на кожній стоянці є кафе. То якщо хтось хоче потринькати гроші, їсть там. А мені якось не ліньки собі приготувати», – провадить чоловік.

Валентин каже, що допомогти колезі в дорозі – то святе. Спрацьовує дух водійського братства. «Коли у Європі їдеш і бачиш, що стоїть машина на аварійці, та ще й з українськими номерами, неодмінно зупинишся й запропонуєш допомогу. Це вже якось навіть на автоматі», – каже далекобійник.

На дорозі дуже часто водії спілкуються… фарами, себто мають таку собі систему умовних знаків. «Наприклад, коли хтось тобі уступає дорогу, мигає правим поворотом, а на знак подяки ти маєш блимнути йому аварійкою», – пояснює Валентин.

На запитання, чи правда, що і в Європі, і в Україні траси й заправки кишать жрицями кохання, чоловік усміхається: «Та звісно, скрізь вони є. Як то кажуть, будь-який каприз за ваші гроші. Хто хоче знайти собі втіху, то це без проблем. Я ж на таке не ведуся. На мене вдома чекає дружина, довіряє мені, а я її люблю. То нащо ризикувати стосунками і, що там казати, здоров’ям? У Європі здебільшого до проституції ставляться якось лояльніше. От такий вид заробітку в людини. Приїжджає така непогана автівка на стоянку, з неї виходить дівчина, обходить машини, пропонує інтимні послуги, хтось та й запросить у кабіну. А водій-сутенер вже чекає. Хоча, особливо у Франції та Бельгії, тілом торгує дуже багато хлопців. Була в мого товариша колись неприємна пригода, пов’язана із повією. Підійшла до нас якось на стоянці дівчина й запропонувала інтимні послуги. Я чемно відмовився, а він взяв та й обматюкав її. Тієї ж ночі йому порізали два колеса в машині».

Найважче, каже Валентин, порозумітися з німцями: практично 70 відсотків із тих, з ким доводилося мати справу, відмовляються спілкуватися англійською, хоч і можуть. Із французами, поляками, бельгійцями таких проблем не буває. «Мені довелося чимало спілкуватися з дуже різними людьми. Але от чесно: добріших за українців нема! Хоча скрізь є люди, а є людиська, – розповідає чоловік. – Якось у Нідерландах я стояв на завантаженні на території великого заводу. Попросився у диспетчерки переночувати на місці, бо завантаження в мене було наступного дня. Вона дозволила, тільки сказала поставити машину біля КПП, щоб її видно було на камерах спостереження. А після робочого дня повернулася, привезла мені вечерю – кока-колу, мінералку й біг-ланч з «Макдональдса». Просто так».

Найтяжче в цій роботі, зізнається далекобійник, щоразу покидати сім’ю. «Ти за ними скучаєш, вони – за тобою, – зізнається Валентин. – Але без дороги та керма свого життя не уявляю. Я ж як сів за кермо в 2000 році, так з-за нього й не вилазив. Сьогодні я в Україні, завтра – уже в Польщі, післязавтра – у Німеччині, Франції, Бельгії чи Італії. А там – Бог батько…».

Та рідні вже звикли до такого укладу життя. Дружина ходить до церкви й просить для коханого доброї долі і щасливої дороги, дітки щоразу нетерпеливо чекають, коли ж татко привезе закордонних гостинців. «З кожної країни привожу їм якісь смаколики. З Іспанії – хамон, який, до слова, там дуже дешевий, з Німеччини – шоколад і каву, вони там просто божественні, з Італії – фрукти. А ще в кожній країні, де доводиться бувати, куштую їхню національну страву. Напевно, єдиний мінус у роботі – те, що доводиться подовгу бути далеко від рідних. Хоча з дружиною ми постійно на зв’язку. Щодня вона шле мені фото дітей», – каже чоловік.

А вже коли трапляється відпустка, Валентин увесь час присвячує родині. «Багато хто на відпустку планує подорожі, а я її чекаю, щоб нарешті набутися вдома, посидіти з вудкою, сходити з дітьми в ліс по гриби. Бо ж та відпустка минає ну дуже швидко, і знову мене кличе дорога…».

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото з особистого архіву Валентина ЗУБРИЦЬКОГО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---