Молилися на колінах: на стінах волинського храму розвісили портрети Героїв, які намалював військовий

До Успіння Пресвятої Богородиці в Гаразджі влаштували особливу акцію, в рамках якої розмістили на стіні храму портрети загиблих воїнів. Священники та віряни під час богослужіння зупинялися біля портретів із молитвами про тих, кого чекають із війни.

Тут є портрети Миколи Мялковського, Миколи Орєховського, Юрія Сілюка, Олександра Вдовича, йдеться в сюжеті «12 Каналу».

Волонтерка, дружина художника та захисника Руслана Кашаюка Вікторія розповідає: її коханий захищав країну ще у 2014 році, пішов на передову і у велику війну. Згодом його демобілізували. Малювати чоловік почав після важкого поранення, коли був у батальйоні «Айдар». Він, каже Вікторія, малює невпинно. Його картини – на зовнішніх стінах храму і всередині церкви.

«Він сказав собі: оскільки Бог залишив мене живим, я маю якусь місію тут, на землі. Він відчув, що це була місія розповідати правду, місія підтримки пам’яті про побратимів, які загинули», – наголошує Вікторія.

Портрети Героїв розмістили на стіні храму в Гаразджі до свята Успіння Пресвятої Богородиці, щоб нагадати людям за що воюємо, віддати шану полеглим воїнам і помолитися за спокій їхніх душ.

«Це свято особливе. Це свято інше. Ми всі дякуємо Пресвятій Богородиці за кожен ранок, за кожен день, за якнайменші втрати наших рідних, наших близьких, наших Героїв», – коментує протоієрей Андрій Мовчанюк.

Біля портретів стоїть скриня – це заохочення для всіх, хто поруч, допомагати армії робити все від нас залежне, щоб загиблих воїнів було менше.

«Люди пам’ятають і повинні допомагати. В мене чоловік теж служить зараз на Покровському напрямку, тому я, як ніхто, прекрасно це розумію. Всі люди повинні об’єднатися і допомагати армії хоч маленьким внеском», – говорить Юлія.

«Ми молимося, щоб вони повернулися живими і здоровими. Це все, що нам потрібно», – додає Надія.Читати ще: «Човен розстріляли. Думав, що потону». Тяжко поранений воїн із Луцька 12 днів прожив на острівці сам-один

Вікторія згадує свою історію: у 2022 році її чоловік пішов воювати добровольцем, вона зуміла прийняти його рішення з радістю. «Чому з радістю? Коли людина має потенціал, знання, вміння… Чому тоді було легко? Адреналін. І якби він не пішов, то йому тут було би гірше психологічно. Звичайно, я підтримувала і молилася», – говорить Вікторія.

Портрери на стіні храму – це невеличка частинка з тих, які зберігаються вдома в родини Кашаюків. Руслан Кашаюк створив близько тисячі портретів загиблих захисників і захисниць на полотні та склі. Ще на початку 2022 року боєць і художник намалював усіх на той момент полеглих за Україну дівчат – 21 захисницю.

Чоловік малює, аби люди в різних куточках України не дозволяли собі забувати, що війна триває.

«Соціум почав відмежовуватися від війни, бо так комфортніше, відмежовуватися від військових. Були виставки у Верховній Раді, у музеї Києво-Печерської лаври, у Львові, в Одесі, в багатьох інших містах, неодноразово у волинському університеті», – пригадує Вікторія Кашаюк.

Під час богослужіння священники і віряни хресним ходом пройшли навколо церкви, а в місці, де розміщені портрети Героїв, усі разом під час молитви опустилися на коліна.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---