Модернізація житлового фонду – шлях до енергонезалежності України. Інтерв'ю

Старший директор з розвитку бізнесу данської компанії Danfoss Маріуш Єджиєвський розповідає, навіщо потрібна термомодернізація житлового фонду і як здолати газову залежність України від Росії, пише Новое время.

— Ви є уродженцем Польщі. Як процес термомодернізації відбувався там?

— На початку 1990-х в Польщі не мали й уявлення про термомодернізацію, зате були проблеми — люди скаржилися на холод у квартирах. Тому польський уряд активно зайнявся будівництвом нових котелень. Та коли ми порівняли споживання теплової енергії у внутрішньобудинкових системах з більш оптимальними системами, наприклад, в Данії та Швеції, виявилося, що різниця сягає у 6−7 разів. Тоді ми збагнули, що потрібно наводити порядок зі споживанням тепла у споживачів, а не будувати більше нових джерел.

— На які проблеми ви тоді наражалися?

— Гроші. Програми реновації — недешеве задоволення, потрібні різні інструменти приватного і державного фінансування. Другою проблемою була низька культура людей в сфері енергоефективності. Ми витратили багато сил і часу на освіту людей: інженерів, студентів і, звісно, кінцевих споживачів.

— В Україні є своя специфіка: люди вважають, що все задорого і що держава їм винна. Як вирішити цю проблему?

— Так було і в Польщі. Люди не хотіли визнавати, що тепло — такий же товар, як будь-який інший. Тепло розглядалося як щось само собою зрозуміле, що в обов’язковому порядку має забезпечити їм держава. У 90-х моя сім'я платила за опалення десь 20−25 євро, тому що воно субсидувалося урядом. Але потім уряд заявив споживачам: у вас є три роки, щоб підготуватися до ринкових цін. Щоб мотивувати людей, були розроблені різні програми з термомодернізації будівель. І через три роки уряд відпустив ринок у вільне плавання. Моя сім'я стала платити за тепло вже 140−150 євро. Так, це були важкі часи для багатьох, адже Польща тоді переживала і політичні зміни. Але відстрочок і зворотного шляху просто не було. Ось тоді людям нарешті довелося добряче замислитися над проблемами енергоефективності.— Тобто уряд вчинив певний фінансовий тиск на споживача?

— Жодного тиску. Просто вільний ринок тепла: ви можете купувати електрику, можете газ, можете гарячу воду. Якщо якийсь постачальник вас не влаштовує за якістю або ціною, ви можете вибрати іншого або інший спосіб отримання енергії. Тому постачальники конкурують, їм доводиться боротися за клієнта.

— Як ви оцінюєте успіхи України в сфері термомодернізації?

— Відверто кажучи, зараз ви перебуваєте на самому початку шляху. Дещо ви, звичайно, зробили, але цього замало. Я вважаю, що ви втратили 15 років. У країнах колишньої Чехословаччини і Балтії я бачу прогрес, тоді як ви лишилися далеко позаду. У вас дуже гарне законодавство, ви прийняли і адаптували багато норм ЄС. Але у вас не працює практична частина, ці норми не виконуються. Крім того, ви ще надто залежите від Росії в економічному сенсі. Втім, справедливо відзначити й позитивні зрушення: хорошу динаміку створення ОСББ та нещодавній запуск Фонду Енергоефективності.

— Багатоквартирний житловий фонд є одним із найбільших споживачів газу. Чи можна зменшити споживання в старих будинках?

— Однозначно можна — і в Україні вже чимало таких прикладів. У будь-якій багатоповерхівці, підключеній до системи централізованого теплопостачання, можна провести реконструкцію системи опалення: забезпечити облік, встановити індивідуальний тепловий пункт, збалансувати систему опалення, встановити терморегулятори на батареях. У комплексі все це дозволить скоротити споживання тепла і, відповідно, рахунки за опалення на 30−50%.

— Навіть у будинках з однотрубними вертикальними системами опалення, яких в нашій країні — більшість?

— Danfoss вирішив цю проблему в 2009 році. Навіть коли ви проживаєте в хрущовці, завдяки балансуванню системи опалення разом із застосуванням радіаторних терморегуляторів можна забезпечити високу ефективність роботи системи опалення. Індивідуальний облік за допомогою приладів-розподілювачів забезпечує справедливу оплату за спожите тепло. В результаті, якщо взяти, наприклад, Угорщину, де більше половини будинків вже пройшли реновацію, в 80% випадках реновації однотрубних систем здійснено якраз модернізацію, а не заміну однотрубної системи на двотрубну. Зауважу, що заміна однотрубної системи на двотрубну не окупиться ніколи, натомість як термін окупності модернізованої однотрубної системи становитиме 3−5 років.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---