«Місцеві дівчата не дали опустити рук»: історія тренерки-переселенки з Донеччини, яка знайшла прихисток у Любешеві
![](/resize/450x281/r/files/news/2024/03-29/379858/photo_2024-03-18_16-06-57-e1711629625203.jpg)
За період російсько-української війни Ольга Лук’янова двічі змушена була покидати свій дім і переїжджати в безпечне місце. Вперше це сталося ще у 2014 році, коли жінка з сім’єю проживала в Донецьку. Вдруге – після повномасштабного вторгнення, коли їй довелося покинути батьківський дім у Дружківці та виїжджати у далекий і такий чужий Любешів.
Про це пише газета Нове життя.
Раніше пані Ольга ніколи не була на Волині й навіть подумати не могла, що колись тут проживатиме. Народилася у Криму, зростала в Дружківці на Донеччині, де вперше в одинадцятирічному віці познайомилася з легкою атлетикою. Відтоді не полишає спорту і сповна віддає себе цій справі.
«Колись на занятті з фізкультури на мене звернула увагу моя тренерка. Тож запросила спробувати свої можливості з бігу, відтоді я дуже захопилася легкою атлетикою. Постійно працювала над собою, брала участь у змаганнях різних рівнів. Досягала певних вершин, не завжди все виходило, але ніколи не здавалася. Тепер власним досвідом ділюся уже з вихованцями й вихованками», – розповідає Ольга Лук’янова, яка вже чимало років сама тренує дітей.
Читати ще: Чемпіон-переселенець з Харкова на Волині тренує юних біатлоністів
Паралельно з професійною діяльністю вибудовувалося особисте життя. Разом із чоловіком працювали та проживали у Донецьку. Придбали квартиру, планували народжувати дитину. Однак у 2014 році їхнє спокійне мирне життя в одну мить перекреслила війна.Пані Ольга, згадуючи пережите, відразу змінюється на обличчі, її очі наповнюються слізьми. Адже через бойові дії вони змушені були якнайшвидше виїжджати. Тож, зібравши найнеобхідніші речі, поїхали в рідне місто Ольги, де заново намагалися розпочати життя. От тільки це тривало недовго, адже у 2022 році знову одного ранку їх розбудила війна.
«Спочатку ми лишалися вдома, думали, що от через тиждень-два закінчиться це все. У нас ще було трішки спокійніше, не так страшно, як то довелося пережити у 2014 році. Але потім уже зрозуміли, що варто кудись їхати», – пригадує спортсменка.
Разом з колегами вона вирішила їхати у невідомий Любешів.
«Раніше наші спортсмени приїжджали у це містечко на збори й проживали у місцевому готелі. Були знайомі із власником Сергієм Неймарком. Тож вони з ним і зв’язалися. Я особисто тут нікого не знала, колись лише на різних спортивних змаганнях чула про Любешівську ДЮСШ. Тому мені і моїй сім’ї це все було дуже чужим та невідомим. Хоча ми думали, що їдемо на кілька тижнів і далі повернемося до свого дому», – розповідає пані Ольга.Тож вдруге зібравши найнеобхідніші речі у три сумки, разом із рідними людьми та вихованкою Ольга Лук’янова
вирушила в далеку дорогу. Емоції, які вона тоді відчувала, важко описати. Це невимовний біль, страх невідомості та дежавю із 2014-м.
Читати ще: Втратив усе, нині працює в луцькому супермаркеті: історія п’ятиразового чемпіона світу
Було то у квітні 2022 року. Відтоді до сьогодні пані Ольга разом із сім’єю проживає у Любешеві, в тому ж таки готелі, куди вперше заселилися після приїзду. Зізнається, що спочатку їй дуже важко було адаптуватися до маленького і тихого містечка, бракувало руху, можливостей. Певні труднощі виникали і з мовним бар’єром, адже раніше спілкувалася російською.
«Інколи робили мені зауваження місцеві люди. Але з часом я навчилася розмовляти українською. Продовжувала тренувати сина, вихованку, яка приїхала зі мною. Згодом стала проводити тренування з бігу для місцевих дітей. І знаєте, приємно була вражена стадіоном. Адже такого гарного стадіону у Дружківці не було», – зазначає пані Ольга.
Окрім тренерської роботи, підготовки вихованців та вихованок до змагань, переселенка почала вести додатково і фітнес. Спочатку заняття проводила на стадіоні. Згодом, коли жінки, дівчата розпочали все більше й більше записуватися на тренування, взяла в оренду зал.«Дівчата не дають опускати руки. Тому я справді захоплююся ними. Заняття проводжу для двох груп (фітнес та пілатес) тричі на тиждень. Відколи розпочала вести фітнес, то пройшла спеціальні курси, адже раніше у цьому напрямку була лише любителькою.
Поступово закуповувала необхідний інвентар. Також ще веду заняття із фітнесу для найменшеньких діток, які відвідують приватний садок «Мудрик».
Поки працюю і проживаю тут, але як буде далі – невідомо. Інколи є думки тут лишатися. То в такому разі я хотіла би мати власний зал. З іншого боку – моєму сину та чоловіку не підходить цей клімат, мають алергію. Також син досі навчається онлайн у рідній школі в Дружківці. Та і ми всі сумуємо за рідним містом, періодично їздимо туди в гості, щоб побачитися з рідними, пройтися знайомими місцями. Тому як буде далі – час покаже», – підсумовує Ольга Лук’янова.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це пише газета Нове життя.
Раніше пані Ольга ніколи не була на Волині й навіть подумати не могла, що колись тут проживатиме. Народилася у Криму, зростала в Дружківці на Донеччині, де вперше в одинадцятирічному віці познайомилася з легкою атлетикою. Відтоді не полишає спорту і сповна віддає себе цій справі.
«Колись на занятті з фізкультури на мене звернула увагу моя тренерка. Тож запросила спробувати свої можливості з бігу, відтоді я дуже захопилася легкою атлетикою. Постійно працювала над собою, брала участь у змаганнях різних рівнів. Досягала певних вершин, не завжди все виходило, але ніколи не здавалася. Тепер власним досвідом ділюся уже з вихованцями й вихованками», – розповідає Ольга Лук’янова, яка вже чимало років сама тренує дітей.
Читати ще: Чемпіон-переселенець з Харкова на Волині тренує юних біатлоністів
Паралельно з професійною діяльністю вибудовувалося особисте життя. Разом із чоловіком працювали та проживали у Донецьку. Придбали квартиру, планували народжувати дитину. Однак у 2014 році їхнє спокійне мирне життя в одну мить перекреслила війна.Пані Ольга, згадуючи пережите, відразу змінюється на обличчі, її очі наповнюються слізьми. Адже через бойові дії вони змушені були якнайшвидше виїжджати. Тож, зібравши найнеобхідніші речі, поїхали в рідне місто Ольги, де заново намагалися розпочати життя. От тільки це тривало недовго, адже у 2022 році знову одного ранку їх розбудила війна.
«Спочатку ми лишалися вдома, думали, що от через тиждень-два закінчиться це все. У нас ще було трішки спокійніше, не так страшно, як то довелося пережити у 2014 році. Але потім уже зрозуміли, що варто кудись їхати», – пригадує спортсменка.
Разом з колегами вона вирішила їхати у невідомий Любешів.
«Раніше наші спортсмени приїжджали у це містечко на збори й проживали у місцевому готелі. Були знайомі із власником Сергієм Неймарком. Тож вони з ним і зв’язалися. Я особисто тут нікого не знала, колись лише на різних спортивних змаганнях чула про Любешівську ДЮСШ. Тому мені і моїй сім’ї це все було дуже чужим та невідомим. Хоча ми думали, що їдемо на кілька тижнів і далі повернемося до свого дому», – розповідає пані Ольга.Тож вдруге зібравши найнеобхідніші речі у три сумки, разом із рідними людьми та вихованкою Ольга Лук’янова
вирушила в далеку дорогу. Емоції, які вона тоді відчувала, важко описати. Це невимовний біль, страх невідомості та дежавю із 2014-м.
Читати ще: Втратив усе, нині працює в луцькому супермаркеті: історія п’ятиразового чемпіона світу
Було то у квітні 2022 року. Відтоді до сьогодні пані Ольга разом із сім’єю проживає у Любешеві, в тому ж таки готелі, куди вперше заселилися після приїзду. Зізнається, що спочатку їй дуже важко було адаптуватися до маленького і тихого містечка, бракувало руху, можливостей. Певні труднощі виникали і з мовним бар’єром, адже раніше спілкувалася російською.
«Інколи робили мені зауваження місцеві люди. Але з часом я навчилася розмовляти українською. Продовжувала тренувати сина, вихованку, яка приїхала зі мною. Згодом стала проводити тренування з бігу для місцевих дітей. І знаєте, приємно була вражена стадіоном. Адже такого гарного стадіону у Дружківці не було», – зазначає пані Ольга.
Окрім тренерської роботи, підготовки вихованців та вихованок до змагань, переселенка почала вести додатково і фітнес. Спочатку заняття проводила на стадіоні. Згодом, коли жінки, дівчата розпочали все більше й більше записуватися на тренування, взяла в оренду зал.«Дівчата не дають опускати руки. Тому я справді захоплююся ними. Заняття проводжу для двох груп (фітнес та пілатес) тричі на тиждень. Відколи розпочала вести фітнес, то пройшла спеціальні курси, адже раніше у цьому напрямку була лише любителькою.
Поступово закуповувала необхідний інвентар. Також ще веду заняття із фітнесу для найменшеньких діток, які відвідують приватний садок «Мудрик».
Поки працюю і проживаю тут, але як буде далі – невідомо. Інколи є думки тут лишатися. То в такому разі я хотіла би мати власний зал. З іншого боку – моєму сину та чоловіку не підходить цей клімат, мають алергію. Також син досі навчається онлайн у рідній школі в Дружківці. Та і ми всі сумуємо за рідним містом, періодично їздимо туди в гості, щоб побачитися з рідними, пройтися знайомими місцями. Тому як буде далі – час покаже», – підсумовує Ольга Лук’янова.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
![](/public/images/coment_smile.png)
Коментарів: 0
Марка Фейгіна у Росії заочно засудили до 11 років колонії
16 Липня 2024 23:38
16 Липня 2024 23:38
Зеленський ініціював законопроєкт щодо позбавлення державних нагород за підтримку РФ
16 Липня 2024 23:18
16 Липня 2024 23:18
Негода на Волині повалила дерева на дороги і припарковане авто. Фото
16 Липня 2024 23:00
16 Липня 2024 23:00
На Харківщині загинув волинянин Олександр Блаженчук
16 Липня 2024 22:39
16 Липня 2024 22:39
У громаді на Волині двох довгожительок привітали з 90-річчям
16 Липня 2024 22:22
16 Липня 2024 22:22
Немовля з полового в Кременчуці викрав транссексуал, його затримали
16 Липня 2024 22:02
16 Липня 2024 22:02
Графік вимкнення електроенергії на Волині 17 липня
16 Липня 2024 21:43
16 Липня 2024 21:43
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.