«Мессавена, хом’яки й обізяни»: до Луцька завітав сатирик Лесь Подервʼянський

До Луцька з новітніми оповіданнями завітав талановитий сатирик Лесь Подервʼянський. Концерт, який зібрав поціновувачів сучасної української літератури, відбувся 11 квітня у РЦ «Промінь».

Лесь Подервʼянський – автор унікальних пʼєс, які поєднують в собі політичний стьоб, грубість і здоровий глузд, неприкриту іронію та алегорію. І все це доповнюють впізнаваний суржик та гостре слівце митця. Він обʼєднав своєю творчістю не одне покоління, а рядки з його оповідань цитують у соцмережах та повсякденні.Читати ще: «Україна молиться»: у Луцьку глава УГКЦ представив книгу про перший рік повномасштабної війни. Фото

Лесь і його команда вже тривалий час плідно допомагають Збройним силам України. Наразі проводиться збір у трьох напрямках: на пікапи для сил спеціальних операцій Державної прикордонної служби України, допомогу для головного управління розвідки та на FPV-дрони. Окрім того, є постійно діючий додатковий збір – на розвиток сучасного українського театру. Усі охочі могли задонатити будь-яку суму в скриньки, які передали у зал.Також на початку та кінці виступу провели благодійний аукціон. Серед глядачів розігрували кепку та футболку від руфера Mustang Wanted (Павло Ушевець), який в 2014 році розмалював зірку сталінської висотки у Москві в кольори прапору України, а нині служить в ЗСУ. Також серед лотів були прапори з автографом Леся Подервʼянського, бойові гільзи з малюнками, синопсис «Ваша Галя балувана» 2005 року, репродукція «Два бійці», проєкт національного герба розробленого автором, а також роздруківки окремих творів з підписами творця.Привітавшись з глядачами, Лесь Подервʼянський відразу розпочав читати оповідання однієї з нових збірок «Нотатки подорожнього». Першим твором стала «Мессавена» – спогад про студентські роки, де головний герой та його одногрупниця потрапили на практику до Естонії.

«Я сиджу в ресторані готелю «Віру», я їм смажену курку і п’ю водку. На мені самопальний блакитний френч з гудзиками зробленими з гільз від мисливських набоїв, подерті джинси і високі шнуровані черевики. Бородатий естонський мужик приєднується до мене і пропонує випити разом. Ти, мессавена, – каже він. Хто такий мессавена? – питаю я. Ти сам откуда, я віжу што ти нє мєстний? – каже мужик. Україна, – кажу я. Я так і думал, – каже мужик. – Мессавена, ето то же, што у вас Бандера, слишал о «лєсних братьях»? Слишал, – кажу я.

Порівняння з такими поважними людьми мені лестить, хоча я всього лише студент художнього інституту, просто я вдало вдягнутий. От меня ушла жена, – каже естонський мужик. Надо випіть, я – Лєо! Лесь! – Кажу я. Я должен ідті на дєнь рождєнія, – каже Лєо. – Пошлі со мной, я тєбя пріглашаю, ето на дачє, отсюда нєдалєко. Но сначала давай купім подарок. Напрімєр, цвєти. Всє прідут с цвєтамі, – кажу я. – Ето банально, іх понюхают і вибросят. Давай купім што-нібудь полєзноє. Хорошо, – каже Лєо. – Пошлі в хозяйствєнний магазін. В хозтоварах ми довго вибираємо подарунок. Посмотрі на етот тазік, – кажу я. – Самоє то! Вєщь полєзная, – каже Лєо. – Но етого маловато. Давай купім лампочку, – кажу я. – Можно положить єйо в тазік. Настоящій естонскій подарок, – каже Лєо. – Полєзний і одноврємєнно скромний».Друге оповідання «Водка, ножиці, халява» – про Швецію та суспільство, яке він іронічно висміює через зіткнення пострадянського менталітету з «європейською цивілізацією».

«От ти, наприклад, приходиш до правління нашого ком'юніті. Ну там робота завжди є. І кажеш: «Шановні, от я прийшов, я дуже хочу працювати». Вони тобі кажуть: »Окей, ось вам відбійний молоток, ідіть робіть канаву і ху*чте туди трубу». Через пару днів ти приходиш до них і кажеш: «Шановні, я їб*в вашу канаву, я їб*в ваш відбійний молоток, і я їб*в вашу трубу. Тому що у мене від цієї х*йні болить спина і взагалі у мене депресія, я хочу повіситись». А вони: «Ой-ой-ой, не треба вішатись. Ось вам утримання по безробіттю, ідіть відпочивайте. Та вони ще й психотерапіста тобі наймуть, щоб ти не викинув бог зна чого».Не даючи гостям відволіктися, Лесь Подервʼянський перейшов до твору «Стрибок хомʼяка» – художник, випускник інституту потрапляє до лав радянської армії. У його новому житті стикаються два світи: витончений, інтелектуальний світ мистецтва – і груба, абсурдна реальність армійської служби, де все пронизане тупістю, жорстокістю і безглуздям.Одразу за ними автор зачитав два сатиричні оповідання про лікарню, які дуже сподобалися глядачам – «Спартак» та «Сором».Наступними Подервʼянський представив оповідання «Корова приходить опівночі» та «Ділова наука або Соціалізація білогвардійця» – теплий спогад про свого діда, сповнений ностальгії та тонкої іронії.Особливо сподобався глядачам твір «Хробаки. Казка» з алюзією на події сьогодення. Хробаки Алєксандр і Владімір обрали жити в гам*і, аби не бути під впливом «мірового правітєльства», на відміну від Ніколая, який «навесні перетворився на жука-носорога і вилетів з г*вна на волю».

Окремим розділом виступу стали СМС-оповідання, які творець написав в телефоні, серед них: «Інтелігент», «Дао Шиншилли», «Вася Пупсік, Айболіт», «Свині, часи і труси», «Пригоди Мурзіка» та «Точка G».Завершив Лесь Подервʼянський свій виступ легендарним твором «Кришку впєрьод».

«Івасик і Горпина прожили довгу трудову жизнь. Івасик до пєнсії в’я*ував в трамвайному депо, а Горпина х*ячила на камзольно-суконному комбінаті. В жизні їм повезло, їм удалось купить: стєнку, ковьор, холодильник і тєлєвізор, а на «Жигулі» не хватило, то рішили отложить на похорони. Перед смертю Івасик поняв, що жизнь на*бала, бо він насправді хотів буть шпіоном і мати ручну обізяну. На похоронах старуха з третього під'їзда бігла і совєтувала: «Кришку впєрьод», а на помінках казали: «Всє под богом ходім» і «Бог дал, Бог взял». Так що жаба цицьки дала. Тому шо треба не всякой х*йней заніматься, а жити інтєрєсно: читати книжки, бути шпіоном, дресіровать любіму обізяну, і ходить в оперу з красивими тьолками, получать удовольствіє».

Христина КРОТ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---