Мер, президент та премʼєр: історії коміків світу, які пішли у велику політику

Мер ісландської столиці Рейк'явік, президенти Гватемали та Еквадору, а також прем'єр Словенії та засновник італійського «Руху п'яти зірок» - журналісти ВВС Україна розповіла історії семи коміків, які пішли у політику.

Мар'ян Шарец, прем'єр Словенії з 2018 року

41-річний Мар'ян Шарец – випускник Люблянської академії театру, радіо, фільму та телебачення. На початку 2000-х він починав кар'єру з роботи журналістом на телеканалі RTV Slovenija, брав участь у комедійних радіо та телешоу, під час яких імітував провідних словенських політиків, а також Фіделя Кастро та Усама бен Ладена. Найбільшу популярність йому принесли скетчі, де він грав вічно невдоволеного життям селянина Івана Серпентіншека.

Мар'ян Шарец пішов у політику в 2010 році. Він переміг на виборах мера маленького містечка Камнік. Акторську професію та комедійні ролі залишив, не робив абсурдних обіцянок. У 2014 році його переобрали мером з 64% голосів вже як очільника власної партії – «Список Шареца».

У 2017 році Шарец висунув свою кандидатуру на президентських виборах і одразу опинився серед фаворитів перегонів. З 47% голосів він поступився чинному президенту Боруту Пахору у другому турі. У червні 2018 року Список Шареца здобув друге місце на парламентських виборах з 12,7% голосів, й після тривалої коаліціади політик очолив уряд країни.

Йон Гнарр, мер Рейк'явіка (2010-2014)



Jennifer Yang / Toronto Star via Getty Images

Грав на бас-гітарі у панк-гурті, але у 27 років залишив музику і почав кар'єру гумориста. Він працював у популярних телепрограмах, знімався в комедійних серіалах та тричі отримував премію Едда як найкращий актор року.

Після економічної кризи 2008 року та падіння довіри до традиційних політиків у країні Гнарр у листопаді 2009 року засновує «Найкращу партію», яка обіцяє зробити життя ісландців більш яскравим та веселим, глузує з політичної еліти і обіцяє притягти до відповідальності винуватців фінансового краху. Цю політичну силу сформували колишні актори, музиканти, панки та нещодавні випускники вишів. Партія взяла участь у виборах до муніципальної ради Рейк'явіка навесні 2010 року.

Хоча традиційні політики закликали не віддавати місто «в руки клоунів», «Найкраща партія» отримала 34% голосів і сформувала правлячу коаліцію з соціал-демократами.

Джиммі Моралес, президент Гватемали з 2016 року

Протягом 15-ти років він разом зі старшим братом створювали комедійну телепрограму Moralejas, де грали, зокрема, грубуватих та недалеких селянських хлопців Ніто та Нето.

У 2011 році Моралес вирішив розпочати політичну кар'єру. Спочатку приєднався до християнських демократів, а потім до партії Фронт національної конвергенції. У 2015 році, в розпал політичної кризи в країні, Моралес висунув свою кандидатуру на президентських виборах. Під час кампанії він обіцяв боротьбу з корупцією та злочинністю, та акцентував увагу на тому, що не належить до політичної еліти. Політик збирав натовпи прихильників по всій країні, легко спілкувався з простими людьми, відрізнявся дотепністю на тлі інших кандидатів. В підсумку на виборах у жовтні 2015 року політик отримав 67,4% голосів. Але вже через кілька місяців його імідж антикорупціонера почав руйнуватися через низку скандалів.

Ленін Морено, президент Еквадору з 2017 року



Cancillería del Ecuador / Flickr

У 1998 році, коли він обіймав посаду директора Національної федерації туристичних палат Еквадору, його пограбували. Один з нападників вистрілив Морено у спину, чоловіка паралізувало. Після цього він створив фонд Eventa, який пропагував гумор та сміхотерапію, написав книги «Кращі жарти світу», «Теорія та практика гумору», «Смійтеся, не хворійте», «Гумор відомих» і почав пропагувати свої ідеї по всій країні на посаді національного директора з питань інвалідності при Міністерстві охорони здоров'я.

У 2006 році він приєднався до команди лівого політика Рафаеля Корреа, й був обраний віце-президентом країни. У 2013 році він залишив цю посаду і став спецпосланцем генсека ООН з питань інвалідності та доступності. Вже восени 2016 року він повернувся до Еквадору та став кандидатом у президенти. На виборах наступного року він переміг у другому турі з 51% голосів.

Беппе Грілло, засновник італійського «Руху п'яти зірок»

У молодості Беппе Грілло кинув навчання в університеті та працював торговим представником, але мріяв про кар'єру актора. Під час прослуховування в міланському кабаре в 1977 році його помітив відомий продюсер Піппо Баудо, який запросив його до участі в комедійних телепрограмах.

У 1998-2001 роках він з'являвся на телеканалі TELE+ в новорічну ніч, одразу після традиційного новорічного виступу президента Італії та пародіював його. Програму закрили після зміни власника каналу. У 2005 році комік створює блог, який використовує для агітації за свої переконання, обговорення екологічних питань та політичній корупції, та починає збирати через соцмережу Meetup своїх фанів, аби обговорити поточні проблеми країни.

У жовтні 2009 року на тлі економічної кризи Беппе Грілло разом зі своїм другом, підприємцем Джанроберто Касаледжо, створює «Рух п'яти зірок».

Лука Максимович, кандидат в президенти Сербії (2017 рік)

Він почав знімати гумористичні ролики та викладати їх в Youtube ще в школі. У студентські роки зняв гумористичний серіал «Гей-пара з Шумадії», в якому зіграв гея з сербського містечка, що було викликом у країні, де настрої проти сексуальних меншин є поширеними.

Пізніше Максимович взяв собі сценічне ім'я Любіша Прєлєтачевіч Білий. Слово «прєлєтач» сербською означає політика-флюгера, що думає тільки про свою вигоду. Навесні 2016 року з друзями створив у місті Младеновац сатиричну партію «Ви не пробували сарму [так називається блюдо балканської кухні]» та бере участь у виборах в міськраду на чолі списку «Білий – просто чудово».

У 2017 році комік Лука Максимович став головним сюрпризом на президентських виборах у Сербії та отримав 326 тисяч голосів – 9,4% від загальної кількості.

Колюш (1944-1986), кандидат у президенти Франції (1981 рік)



frederic meylan / Sygma via Getty Images

Артист став популярним у Франції завдяки своїм комічним п'єсам та скетчам з глузуванням з політиків, як актор Théâtre du Gymnase та співзасновник культового театру Café de la Gare в Парижі.

Восени 1980 року знаменитий французький комік Колюш (справжнє ім’я Мішель Колуччі) оголосив про висунення своєї кандидатури на президентських виборах. Для традиційних французьких політиків, як справа, так і зліва, це повідомлення спочатку здалося черговим жартом. Наприкінці року з'явилися опитування, згідно з якими за Колюша були готові проголосувати щонайменше 11% французів. Той, хто здавався звичайним клоуном, перетворився на небезпечного опонента одразу для кількох провідних політиків країни.

Проти кандидата розгорнулась кампанія погроз та викритті. Перед коміком також закривають двері телеканали та радіо, пояснюючи, що він проводить політичну агітацію, тому не може вважатися гумористом. 16 березня 1981 року Колюш вийшов з перегонів.

До слова, у новорічну ніч шоумен Володимир Зеленський офіційно оголосив про те, що висуне свою кандидатуру на посаду президента України. Окрім того, він запросив у свою команду людей, які не були у політиці. Для цього він створив сайт, який одразу атакували хакери. За станом на сьогодні понад 300 тис. українців приєдналися до команди Зеленського.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---