«Медична евакуація на Дніпрі – це була катастрофа», – військовий лікар з Волині
Військовий медик Тарас Мороз сьогодні знову працює неврологом у Луцьку, а ще рік тому він рятував людей на Херсонщині. Стати до лав Збройних сил вирішив, коли росіяни вторглися до України з повномасштабним наступом.
Історія військовослужбовця – у сюжеті «12 Каналу».
«Це було складне рішення. Почалася повномасштабна війна, й інших варіантів я для себе не бачив», – розповів Тарас Мороз.
Воював чоловік у батальйоні «Любарт». Тоді формувалася група добровольців, які потім стали воїнами.
«Спочатку працював на волонтерських засадах: проводив тренінги з домедичної допомоги, допомагав із гуманітаркою. Потім поступово весь наш підрозділ мобілізувався офіційно в склад Збройних сил», – пригадав військовий.
Тарас був і лікарем, і фельдшером, і начальником медичного пункту. Невролог за основним фахом каже: іншого вибору, як пов’язати своє життя з лікарською справою, не мав. Його мама – акушерка-гінекологиня, а тато – лікар лікувальної фізкультури.
«Вони сказали: ти можеш бути лікарем будь-якої спеціальності», – з посмішкою ділиться Тарас Мороз.
Читати ще: «Ти вирішуєш: кому жити, а кому – ні». Бойовий медик із Луцька – про чоловіків, які в тилу відводять очі
Першою точкою, де довелося працювати на війні, стала Запорізька область. Там чоловік займався лікуванням хворих, навчанням із домедичної допомоги, а на фронті – медичною евакуацією з лінії бойового зіткнення.
Потім були Бахмут, Херсонщина, Вербове, Роботине. Але найважча в його житті евакуація – після підриву Каховської ГЕС на Херсонщині.
«Така велика річка як Дніпро, у плані медичної евакуації – катастрофа. Це завжди дуже важко, дуже довго й це дуже велика небезпека. Там відкритий простір, противник тебе бачить, дрони постійно над тобою, водні перешкоди. Це найважчі евакуації, які я застав», – зазначив лікар.
Читати ще: Кращі в Україні: двоє медиків з Волині здобули Орден святого Пантелеймона
Сім’я Тараса не знала, що він захищає Україну в найгарячіших точках. На початку війни чоловік казав рідним: воює неподалік столиці.
«Це все для того, щоб у них не було більше хвилювань, ніж потрібно. Я знав, що вони нічим не допоможуть, але це буде провокувати тривогу», – пояснив військовий.Медик звільнився зі служби в листопаді минулого року через сімейні обставини. Коли повернувся додому, то адаптація була непростою. З його слів, між фронтом і цивільним життям є дуже великий контраст.
«Ті хлопці, які повертаються з фронту, хочуть розуміння, особливо в перші дні. Розумієте, вони не хочуть бачити якихось бурхливих святкувань, веселих подій, салютів, феєрверків, танців, дискотек тощо. Вважаю, що наше суспільство мало б до цього ставитися з більшим розумінням», – акцентував Тарас Мороз.
Читати ще: Військовий медик та батько чотирьох дітей з Луцька рятує життя побратимів на передовій
Але основна проблема, як зауважив, у тому, що люди відгороджують себе від війни.
«Люди собі розуміють, що можна закритися у себе вдома, переховуватися від ТЦК, і воно вирішиться якось саме собою. Чиїмись руками зробиться робота. Як казав мій хороший знайомий, війна закінчиться тоді, коли вона для всіх почнеться. Повністю розділяю цю тезу. Я вірю, що війна закінчиться нашою перемогою. Але коли? Думаю, це нікому невідомо», – резюмував військовий медик.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Історія військовослужбовця – у сюжеті «12 Каналу».
«Це було складне рішення. Почалася повномасштабна війна, й інших варіантів я для себе не бачив», – розповів Тарас Мороз.
Воював чоловік у батальйоні «Любарт». Тоді формувалася група добровольців, які потім стали воїнами.
«Спочатку працював на волонтерських засадах: проводив тренінги з домедичної допомоги, допомагав із гуманітаркою. Потім поступово весь наш підрозділ мобілізувався офіційно в склад Збройних сил», – пригадав військовий.
Тарас був і лікарем, і фельдшером, і начальником медичного пункту. Невролог за основним фахом каже: іншого вибору, як пов’язати своє життя з лікарською справою, не мав. Його мама – акушерка-гінекологиня, а тато – лікар лікувальної фізкультури.
«Вони сказали: ти можеш бути лікарем будь-якої спеціальності», – з посмішкою ділиться Тарас Мороз.
Читати ще: «Ти вирішуєш: кому жити, а кому – ні». Бойовий медик із Луцька – про чоловіків, які в тилу відводять очі
Першою точкою, де довелося працювати на війні, стала Запорізька область. Там чоловік займався лікуванням хворих, навчанням із домедичної допомоги, а на фронті – медичною евакуацією з лінії бойового зіткнення.
Потім були Бахмут, Херсонщина, Вербове, Роботине. Але найважча в його житті евакуація – після підриву Каховської ГЕС на Херсонщині.
«Така велика річка як Дніпро, у плані медичної евакуації – катастрофа. Це завжди дуже важко, дуже довго й це дуже велика небезпека. Там відкритий простір, противник тебе бачить, дрони постійно над тобою, водні перешкоди. Це найважчі евакуації, які я застав», – зазначив лікар.
Читати ще: Кращі в Україні: двоє медиків з Волині здобули Орден святого Пантелеймона
Сім’я Тараса не знала, що він захищає Україну в найгарячіших точках. На початку війни чоловік казав рідним: воює неподалік столиці.
«Це все для того, щоб у них не було більше хвилювань, ніж потрібно. Я знав, що вони нічим не допоможуть, але це буде провокувати тривогу», – пояснив військовий.Медик звільнився зі служби в листопаді минулого року через сімейні обставини. Коли повернувся додому, то адаптація була непростою. З його слів, між фронтом і цивільним життям є дуже великий контраст.
«Ті хлопці, які повертаються з фронту, хочуть розуміння, особливо в перші дні. Розумієте, вони не хочуть бачити якихось бурхливих святкувань, веселих подій, салютів, феєрверків, танців, дискотек тощо. Вважаю, що наше суспільство мало б до цього ставитися з більшим розумінням», – акцентував Тарас Мороз.
Читати ще: Військовий медик та батько чотирьох дітей з Луцька рятує життя побратимів на передовій
Але основна проблема, як зауважив, у тому, що люди відгороджують себе від війни.
«Люди собі розуміють, що можна закритися у себе вдома, переховуватися від ТЦК, і воно вирішиться якось саме собою. Чиїмись руками зробиться робота. Як казав мій хороший знайомий, війна закінчиться тоді, коли вона для всіх почнеться. Повністю розділяю цю тезу. Я вірю, що війна закінчиться нашою перемогою. Але коли? Думаю, це нікому невідомо», – резюмував військовий медик.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.