«Маршрутки Шиби»: брухт, який коштував Луцьку десятки мільйонів гривень

Луцький міський голова Богдан Шиба під час своєї каденції вирішив порозкошувати: взяв на 50 мільйонів гривень кредитів під гарантії міського бюджету, а потім ще й зініціював придбання у лізинг більш як 40 маршруток. Та все закінчилося для Луцька неприємно: кредити виплатити не змогли, автобуси за кілька років перетворилися на брухт, а місто за неробочий транспорт ще довгий час виплачувало гроші. У підсумку міська рада навіть на метал не може порізати ці маршрутки, бо хоч за них і розплатилися, але у власність так і не передали. А за гроші, які пішли на сплату цих боргів, можна було зробити чимало і справді корисних для лучан справ.

Від ефекту такого «господарювання» Богдана Шиби міський бюджет «трусило» ще не один рік після завершення його каденції. Недарма його наступник Микола Романюк не раз казав, що Антон Кривицький був кращим мером за Шибу. І хоч критикувати попередників – то завжди улюблена тема нової влади, але у цьому випадку Богданові Шибі діставалося справедливо. Адже саме він загнав місто в таку боргову яму, з якої воно вибиралося понад два роки. І замість того, щоб будувати чи ремонтувати соціальні об’єкти або ж дороги, бюджет Луцька мусили витрачати на виплату боргів.«У 77 млн грн (з них 50 млн грн – кредити, взяті в банківських установах, – ред.) обійшлися місту «піарні штучки», коли у бюджеті 30 мільйонів було зайвих. Крім того, для Луцького підприємства електротранспорту в лізинг було взято автобуси. 21 машина стоїть зараз під парканом і не їздить… Це рішення обійшлося підприємству електротранспорту в 19 млн грн. З міського бюджету 3 млн та ще 5 млн дали на зарплату, а це 27 млн. Як тільки взяли лізинг, усе полізло донизу, й донині ми витягуємо підприємство», – розповідав у 2014 році Романюк, який змінив Богдана Шибу на посту мера.Ціною таких «піарних штучок» стала криза на Луцькому підприємстві електротранспорту, з якого воно виходило не один рік і де лише нещодавно вперше з’явилася можливість оновити автопарк. Адже міська рада придбала для ЛПЕ нові тролейбуси. Якісні. І не в лізинг на кабальних умовах. Два з них уже курсують містом, а до кінця року їх має бути 29.

А ось більш як 40 маршруток, придбаних у лізинг, іржавіють на території Луцького підприємства електротранспорту, хоч минуло лише 13 років з дати їх випуску. Сумарно вони попрацювали років п’ять-шість, останній автобус із взятих у лізинг «Богданів» виходив на рейс навесні 2014 року. Але повністю місто розрахувалося (включаючи штрафи) лише у 2016 році.
Читати ще: Мільйони невиконаних обіцянок та відкати. Як господарював у Луцьку Богдан Шиба

Нагадаємо, спочатку Луцька міська рада взяла у лізинг в ТОВ «Богдан-Лізинг» п’ять автобусів. Загальна сума угоди разом з винагородою лізингодавця склала 2,7 млн грн. За ці автобуси місто розплатилося вчасно. Потім було підписано масштабнішу угоду. ЛПЕ отримало 41 автобус 2007 року випуску. Їх вартість склала 11,736 млн грн. Винагорода ТОВ «Богдан-Лізинг» становила 6,976 млн грн. Загальна сума угоди – 18,7 млн грн. Частину вартості покупки було оплачено одразу, решту суми розбили на 60 місяців, тобто на п’ять років. Щомісяця ЛПЕ мало б сплачувати 195,6 тис. грн за лізингом. ЛПЕ тим часом виграло конкурс на найбільш привабливі маршрути №№ 9, 9а, 15 та 15а і запустило на них нові «Богдани». Але вивести з кризи Луцьке підприємство електротранспорту не вдалося, стало ще гірше: людям не виплачували зарплату, працівники страйкували. У бюджеті грошей не вистачало, тому виплати за лізингом прострочили. Виникла заборгованість, яку мусили реструктуризовувати. У договорі про реструктуризацію боргу, який було укладено в 2011 році, заборгованість становила 9 млн грн, де 6,1 млн грн – основний платіж. Загалом через порушення строків розрахунків КП «Луцьке підприємство електротранспорту» сплатило ТОВ «Богдан-Лізинг» штраф на загальну суму 1 млн 173,6 тис. грн. Повністю за ці «Богдани» місто розрахувалося лише 29 квітня 2016 року.Чому так недовго попрацювали придбані автобуси, пояснив директор ЛПЕ Володимир Пуц. Виявляється, моделі, які отримав Луцьк, мали недосконалу конструкцію як для міського транспорту. Вони були дуже дорогі і в ремонті, і в обслуговуванні, а ще використовували надто багато пального. «З 46 отриманих автобусів 21 – це були «Богдани» моделі А 144, які мали розхід пального 38-40 л. При такому розході вони не можуть працювати в бізнесі, бо неекономічні і явно збиткові. Вже тоді було відомо, що при такому розході пального їх не треба було брати. Але сталось як сталось. Їх взяли у лізинг, вони часто почали виходити з ладу з причини конструкції. Комплектація цих автобусів була різна: двигуни американські й англійські, коробки передач теж імпортні. І люди були не навчені. Ці автобуси були дорогі в обслуговуванні, у запчастинах і не прижилися», – каже Володимир Пуц.

Запчастини до цих моделей виявилися дуже дорогими. Наприклад, деталі до гідророзподільника керма коштували на той час 1200 євро. Та й конструкція взагалі була неремонтнопридатна. Бо для того, щоб провести зварювальні роботи в певних місцях, де розташовані основні вузли ходової частини, треба було демонтовувати весь задній міст. Власне через таку складність проведення ремонтних робіт і високу вартість запчастин ці маршрутки й пропрацювали так мало – максимум п’ять-шість років, а деякі й іще менше.

«Ці автобуси більше піходили для роботи на дальніх рейсах, а не для циклу загальноміських перевезень. Я вперше прийшов на ЛПЕ в 2010 році, і вже тоді, через два-три роки після придбання цих маршруток, близько 12 з них стояли під парканом. Сьогодні вони вже всі стоять, їх підняти важко. Запчастин нема, та й потреби. Який бізнесмен, що себе поважає, використовуватиме автобуси, що потребують таких затрат? Таких «Богданів» моделі А 144 немає в жодному місті України, крім Києва. Свого часу Київ теж їх взяв, але, по-моєму, давно позбувся. І більше жоден обласний центр їх не має. Луцьку, так би мовити, «пощастило». Я не знаю, яка на той час була потреба їх купувати, краще розвивали б електротранспорт, взяли б 10 тролейбусів і покрили б маршрути», – вважає директор ЛПЕ. Отже, Луцьк отримав неякісний товар, який зіпсувався раніше, ніж за нього виплатили гроші.

Натомість Богдан Шиба заявляє, що взяті в лізинг «Богдани» виконали свою функцію: протягом шести років возили пасажирів на маршрутах і давно «відбили» вкладені в них гроші». В одному з інтерв’ю він переконував: вважає, що цим рішенням навіть вдалося врятувати луцький автозавод від закриття.

«Завдяки цій програмі, що місто придбало перші 50 автобусів, було проведено реконструкцію заводу і він почав працювати. Отримали високооплачувані робочі місця 1600 лучан. Проєкт окупився за місяць. І казати, що в договорі щось не так було прописано…», – запевняв колишній мер.

Ось так грошима лучан Богдан Шиба рятував бізнес українського мільярдера (на той момент політика і бізнесмена, сьогодні – колишнього президента України) Петра Порошенка. Ще й цинічно цим пишається.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---