Їм потрібна любов і сім'я: як живуть діти у сиротинці в Луцьку

Софійка та Оленка – мешканки Волинського будинку дитини. Дівчатка нещодавно повернулися з Польщі, куди їх разом з іншими дев'ятнадцятьма вихованцями закладу евакуювали у перші дні після повномасштабного російського вторгнення. Там діти провели двадцять місяців.

Про це йдеться у сюжеті 12 Каналу.

«Ось ця дівчинка виїжджала разом з нами, вона була одна з найменших. Їй приблизно було півтора місяці тільки. Ще була геть таким малесеньким клубочком. На наших очах почала ходити, сідати, вставати, деякі слова вже казати», – розповів лікар-методист Волинського обласного будинку дитини Віктор Максимюк.

Коли росіяни вторглися в Україну, основним завданням було вберегти дітей. У закладі тоді перебувало 34 дитини: від щойно народжених немовлят до чотирьох років. Працівники були з ними цілодобово, аби під час повітряних тривог вчасно спустити усіх в імпровізоване укриття. Тоді його роль виконував звичайний підвал. Та одного дня колективу будинку дитини запропонували допомогу з Польщі. На номер телефону чергового лікаря зателефонували волонтери з Польщі та сказали, що є можливість евакуювати дітей.

Читати ще: Шістнадцять діток отримали сім’ї: як вплинула війна на прихисток маленьких сиріт з Волині

Пропозицію прийняли одразу, бо розуміли, що дітей треба рятувати. Вивозили маленьких автобусом. Спершу, розповідає Віктор Максимюк, прибули у місто Свідник, неподалік українсько-польського кордону. Проживали там у приватному дитсадку. Та згодом відправилися у будинок дитини неподалік Вроцлава, де запропонували кращі умови, що було важливо для немовлят. Це один із найкращих будинків дитини в Польщі.Велика територія, спортивні майданчики, місця для прогулянок і відпочинку. Опікуються цим будинком монахині. Українців тут щиро прийняли.

«Вони готові були небо прихилити, щоб допомогти нам і нашим діткам. Вони нас прийняли як рідних, як своїх. Надали просто шикарні умови для перебування. Тобто наші дітки були поділені на чотири кімнатки. В кожній кімнатці в нас було четверо-п'ятеро діток», – розповів Віктор Максимюк.

Разом з дітьми були і їхні вихователі та лікар з Луцька. Проте і поляки піклувалися про здоров'я маленьких переселенців.

«Діти мають бути постійно обстежені. Ми поставили дітей на облік в їхню дитячу поліклініку, діти отримували вакцинацію згідно календаря вакцинацій, навіть ті щеплення були, які в Україні вже не проводять. Наприклад, вітряна віспа. В нас вона вже не проводиться, а там проводиться», – зауважив Віктор Максимюк.

Особливо вразило те, що, крім догляду, поляки пролікували трьох діток з України, які цього потребували. Одному хлопчику допомогли позбутися клишоногості, а другому – почати чути (за свій кошт придбали спеціальний слуховий апарат). Ретельно обстежили та допомогли дівчинці, яка має тромбоцитопенію. Усе це чималі гроші. Та лікування оплатила польська держава і благодійний фонд «Карітас». Також лучани привезли в Луцьк чимало обладнання для дитячої реабілітації та іграшок від небайдужих поляків.

«Сусіди, які протягнули руку допомоги, взяли на себе ту відповідальність, той тягар. А ми могли спокійно тут боронити країну, знаючи, що діти в безпеці», – говорить виконувач обов'язків директора Волинського обласного будинку дитини Руслан Юлдашев.

Оглядаючись на непрості події минулого, у Волинському будинку не шкодують, що відвезли дітей у безпечне місце.

«Я вважаю, що це було правильним рішенням зробити таку евакуацію для дітей. Дітки, які були там, навіть і не будуть пам'ятати, що тут була війна і що вони були змушені бігати у бомбосховище», – каже Віктор Максимюк

Приємно й те, що більшість діток, шістнадцять із дев’ятнадцяти, по поверненню з Польщі знайшли свої сім'ї. Завдяки новій можливості для українців – усиновлення онлайн – зробити це вдалося за чотири місяці. У будинку дитини кажуть, на такий результат вплинула і війна.

«Мабуть, люди стали добрішими, і тому побачили, що вони потрібні тим діткам, які сьогодні опинилися в таких життєвих умовах. Так їм буде краще, якщо вони будуть у своїх родинах, сім'ях», – вважає виконувач обов'язків директора Волинського обласного будинку дитини.

Отримали новий дім не всі. Троє діток, які повернулися з Польщі, ще тут. Ще чотирьох батьки віддали у дитбудинок нещодавно. Зараз тут виховують семеро діток: від крихіток – до чотириліток. Головною умовою їхнього повернення з-за кордону і взагалі діяльності дитбудинку у Луцьку було укриття. Його поспішали облаштували спеціально до приїзду з Польщі.

«Ми забезпечені додатковим електроживленням, в нас є два генератори, один з яких, до речі, нам поляки подарували. Ми зробили тут каналізацію, в нас там є горшки. В нас є можливість і помити дитину, і на горшок посадити. Крім того, в нас є активна вентиляція протяжна. Тобто всі вимоги найпростішого укриття дотримані», – наголосила медична директорка Волинського обласного будинку дитини Тетяна Віговська.

Та вже зовсім скоро в Україні зникне таке поняття як дитячий будинок. До 2026 року ці заклади планують переформатувати у центри дитячої реабілітації. У Луцьку цим вже займаються. Дітей, які з різних причин залишилися без рідних батьків, будуть виховувати у будинках сімейного типу чи в патронатних службах.

А поки не всіх діток прилаштували у сім'ї – підтримати їх можемо ми з вами. Для того щоб допомогти дитбудинку чи зробити подарунок малечі до Дня Святого Миколая, телефонуйте на номер 050 937 64 98 (Руслан Юлдашев, в.о директора Волинського обласного будинку дитини).

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---