Луцький стиль Станіслава Августа

Кафедральний костел апостолів Петра і Павла в Луцьку – це не просто головний храм теперішньої Луцької дієцезії. Це символ епох і виразник різних культурних пластів, які вписують Луцьк у контекст європейської історії.

Його почали будувати у 1616 році. За свою історію, яка тягнеться вже більш як чотири століття, він був єзуїтським храмом, музеєм атеїзму і, як і тепер, кафедральним. Оскільки в описах цього собору мало звертають увагу на внутрішній архітектурний дизайн, сьогодні – коротко саме про нього.

Після 1773 року храм пережив кілька пожеж протягом кількох років. Найбільша сталася у 1781 році. Тоді направду згорів весь Луцьк. Наприклад, саме в той час пожежа стала фатальною для мурів Окольного замку. Сусідній кафедральний костел Святої Трійці повністю згорів і його більше не могли використовувати.

Досить зручно було почати використовувати колишній єзуїтський храм як кафедральний, але і він перебував у поганому стані через вогонь. Протягом перших років 1780-х архітектор Юзеф Умінський почав реконструкцію інтер’єру. З несуттєвими змінами він зберігся до нашого часу.

Читати ще: Кілька штрихів до історії втраченого Михайлівського храму Луцька

Однак все не обмежилося просто ремонтом старого барокового інтер’єру. Храм всередині стали переробляти за віяннями тодішньої мистецької моди. Тоді під час робіт у костелі зафіксовано також прізвища Михайла Соболевського та Фаустина Гродзицького, проте ми не знаємо достеменно вкладу кожного з них. Використали багато ліпнини, яка імітує гірлянди і вази. Оновлено було пілястри, влаштовано деякі нові декоративні елементи.

У наш час він не має якогось однозначного стилю, а суміш багатьох. Усе ж – з наголосом на кінець XVIII століття.Автор «Ілюстрованого путівника по Волині» 1929 року Мєчислав Орлович охарактеризував декор інтер’єру як такий, що зроблений у стилі Станіслава Августа. Йдеться про Понятовського, останній короля Речі Посполитої. Стиль панував в останнє двадцятиліття XVIII століття. А знавець історії архітектури Збігнєв Ревський у тридцятих роках вказував на стиль Людовика XVI. Це французький еквівалент стилю Станіслава Августа.Мандрівники, художники, історики, етнографи, які відвідували Луцьк у ХІХ столітті, залишали позитивні враження про костел. Наведемо слова письменника Юзефа Крашевського середини ХІХ століття.

«Кафедральний костел, відновлений єпископом Цєцішовським, – всередині в смаку Відродження; не без певної привабливості – це доводить, що немає стилю, вміле вживання якого не створило б якоїсь, принаймні, відносної краси. Інші костели, побудовані в цьому стилі, мало що не потворні, цей всередині досить гарний та величний», – зазначив Юзеф Крашевський.

Читати ще: До історії луцького собору Святої Трійці

Історія цього храму на зламі XVIII-XIX століть найбільш цікава тим, що саме в цей час кафедра наповнилася багатьма предметами культу, які можна бачити сьогодні. Примітно також і те, що прізніше речі зі скасованих монастирів і їхніх храмів передавали сюди. Так, пишуть про лише одну з кількох сповідалень нинішнього кафедрального костелу, яка походить з цього храму. Інші – імовірно, з колишніх луцьких костелів.Помітною постаттю був єпископ Каспер-Казимир Цєцішовський. Коли зайти в костел і пройти центральною навою ближче до вівтаря, то зліва буде амвон із червоного дерева (також ХІХ століття), а напроти нього – на підкупольному стовпі – міститься найбільш декорована епітафія костелу. Вона присвячена цьому єпископу.Сучасники відгукувалися про Цєцішовського як про того, хто підняв моральний настрій духовенства, невтомно працював і розвивав польське шкільництво на Волині. Тадеуш Чацький назвав його «колоною народної освіти в своїй пастві». На плечі Цєцішовського лягло управління новим єпископством – Луцько-Житомирським, яке утворили внаслідок об’єднання Луцького і Київського єпископств. Дуже гарне оздоблення епітафії відповідає життєвому вкладу єпископа. Помер у 1831 році і похований у крипті костелу.

Автор першої монографії з історії Луцька Тадеуш-Єжи Стецький у 1875 році подав відомості про роботи, які здійснив Цєцішовський у храмі. Він писав, що єпископ «був останнім, хто відновив і приоздобив ту чудову по-єзуїтську базиліку, замінену на катедру. Захищаючи її від вогню, покрив бляхою, дав металеві крокви на даху». На це була потреба, тому що 1803 року храм постраждав у загальноміській пожежі.З ХІХ століття до костелу починають ставитися як до пам’ятки луцької старовини.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---