Луцький психолог розповів, як правильно пояснювати дітям про війну
Діти – одна з найбільш уразливих категорій, і вони дуже болюче переживають нинішні події в Україні. Дехто став свідком ракетних обстрілів, бомбардувань, руйнувань своїх домівок. Дехто – став свідком смерті рідних чи злочинів ворожої армії. Наслідки цих переживань будуть відчуватися задовго після перемоги і стабілізації ситуації. Тому саме зараз час мінімізувати ризики, наголошує психолог з Луцька Антоній Мельник.
Про це він розповів під час телерадіомарафону у ефірі ТРК «Аверс».
Зі слів психолога, основна робота фахівців буде не зараз, а коли війна закінчиться. Тоді дорослі й діти потребуватимуть психологічної підтримки.
«Наслідки війни ще дуже довго будуть відгукуватися, в першу чергу вони відображаються на дитячій свідомості, поведінці. І підступність в тому що їх неможливо зафіксувати на даний момент. Мені часто доводилось працювати з сім’ями, де є конфлікти, проблеми психологічної несумісності. І часто ми впирались в дитячу проблему: чи є поруч діти у момент з’ясування стосунків і як вони реагують. Часто зовні діти не реагують на конфлікти, домашні сварки, негаразди. Але внутрішньо вони дуже схоплюють і все це відкладається на рівні підсвідомості. Отака мінівійна в сім’ї і та фіксується дитиною. А що казати, коли дитина була свідком бомбардування, обстрілів, великих переселень з руйнуванням? Це не може пройти безслідно», – наголошує він.
Антоній Мельник додає: від дітей не варто приховувати те, що триває війна. Менші діти вдовольняються простим поясненням.
«Досвід нам передали ізраїльські психологи. Вони стверджують, що від дітей не треба приховувати те, що тривають військові дії. Не треба вигадувати якісь легенди, бо дитина з часом зрозуміє, що щось тут не так», – пояснює психолог.
Проте головне у всій ситуації говорити спокійно і не панікувати, адже діти дуже тонко відчувають психоемоційний стан батьків.
«В три рочки в дитини відбувається криза трьох років, коли в неї проявляється власне «Я» і спрацьовує принцип «чомучки». Коли дорослі намагаються дати відповідь на всі питання, вони знесиляться. А дитині насправді і непотрібні всі відповіді, їй головне процес вербалізації, вона вчиться розмовляти. Треба просто прийняти умови її гри. Вдаватися в деталі, пояснювати все до дрібниць, дитині не потрібно, бо це і не є її потребою. Основна потреба – контакт і тут головне – стан дорослих в цей момент. Діти дуже добре це зчитують. Якщо ми схвильовані, у нас губи тремтять, сльози йдуть, але ми кажемо: «Заспокойся, все буде гаразд», дитина все одно буде переживати, бо вона відчуває стан батьків. Дорослим головне тримати внутрішню рівновагу, стримувати себе, якщо не заради себе, то заради дитини. Бо дитина, не вникаючи в суть трагедії, переживатиме за маму чи тата», – акцентує фахівець.
Саме тому важливо не панікувати в критичні моменти, наприклад, коли треба йти в укриття під завивання сирен. За місяць ми вже маємо випрацювати чіткий алгоритм дій, що з собою брати, як швидко і спокійно зібратися. Так само не варто забувати, що, крім їжі і мінімуму речей, треба подбати і про те, чим відволікти дитину від звуків війни – сирен, обстрілів.
«Ми вже пережили фазу стресу, далі була адаптація, а тепер вийшли на плато, де сприймаємо цю небезпеку як факт. У нас є певні предмети, які ми можемо взяти з собою. Це має увійти в систему. Мають бути чіткі дії і треба сприймати все це як реальність. В Ізраїлі дітей вчать за 90 секунд знайти зону безпеки або самостійно, або за допомогою дорослих. Процес збору в укриття треба звести до ритуалізації, а не до паніки. Треба змоделювати в голові ситуацію, щоб у разі тривоги дії були чіткими. Коли ми йдемо з дітьми, набрати речей і харчів замало. Обов’язково забирайте домашню тварину. Це теж заспокоює. Візьміть альбом і олівці, улюблену іграшку і там, де буде зона безпеки, включіть дитину у мікросвіт, який моделює домашню обстановку. При повторі таких дій дуже часто діти засвоюють усе до автоматизму і часто вони навіть заспокоюють дорослих», – резюмує Антоній Мельник.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це він розповів під час телерадіомарафону у ефірі ТРК «Аверс».
Зі слів психолога, основна робота фахівців буде не зараз, а коли війна закінчиться. Тоді дорослі й діти потребуватимуть психологічної підтримки.
«Наслідки війни ще дуже довго будуть відгукуватися, в першу чергу вони відображаються на дитячій свідомості, поведінці. І підступність в тому що їх неможливо зафіксувати на даний момент. Мені часто доводилось працювати з сім’ями, де є конфлікти, проблеми психологічної несумісності. І часто ми впирались в дитячу проблему: чи є поруч діти у момент з’ясування стосунків і як вони реагують. Часто зовні діти не реагують на конфлікти, домашні сварки, негаразди. Але внутрішньо вони дуже схоплюють і все це відкладається на рівні підсвідомості. Отака мінівійна в сім’ї і та фіксується дитиною. А що казати, коли дитина була свідком бомбардування, обстрілів, великих переселень з руйнуванням? Це не може пройти безслідно», – наголошує він.
Антоній Мельник додає: від дітей не варто приховувати те, що триває війна. Менші діти вдовольняються простим поясненням.
«Досвід нам передали ізраїльські психологи. Вони стверджують, що від дітей не треба приховувати те, що тривають військові дії. Не треба вигадувати якісь легенди, бо дитина з часом зрозуміє, що щось тут не так», – пояснює психолог.
Проте головне у всій ситуації говорити спокійно і не панікувати, адже діти дуже тонко відчувають психоемоційний стан батьків.
«В три рочки в дитини відбувається криза трьох років, коли в неї проявляється власне «Я» і спрацьовує принцип «чомучки». Коли дорослі намагаються дати відповідь на всі питання, вони знесиляться. А дитині насправді і непотрібні всі відповіді, їй головне процес вербалізації, вона вчиться розмовляти. Треба просто прийняти умови її гри. Вдаватися в деталі, пояснювати все до дрібниць, дитині не потрібно, бо це і не є її потребою. Основна потреба – контакт і тут головне – стан дорослих в цей момент. Діти дуже добре це зчитують. Якщо ми схвильовані, у нас губи тремтять, сльози йдуть, але ми кажемо: «Заспокойся, все буде гаразд», дитина все одно буде переживати, бо вона відчуває стан батьків. Дорослим головне тримати внутрішню рівновагу, стримувати себе, якщо не заради себе, то заради дитини. Бо дитина, не вникаючи в суть трагедії, переживатиме за маму чи тата», – акцентує фахівець.
Саме тому важливо не панікувати в критичні моменти, наприклад, коли треба йти в укриття під завивання сирен. За місяць ми вже маємо випрацювати чіткий алгоритм дій, що з собою брати, як швидко і спокійно зібратися. Так само не варто забувати, що, крім їжі і мінімуму речей, треба подбати і про те, чим відволікти дитину від звуків війни – сирен, обстрілів.
«Ми вже пережили фазу стресу, далі була адаптація, а тепер вийшли на плато, де сприймаємо цю небезпеку як факт. У нас є певні предмети, які ми можемо взяти з собою. Це має увійти в систему. Мають бути чіткі дії і треба сприймати все це як реальність. В Ізраїлі дітей вчать за 90 секунд знайти зону безпеки або самостійно, або за допомогою дорослих. Процес збору в укриття треба звести до ритуалізації, а не до паніки. Треба змоделювати в голові ситуацію, щоб у разі тривоги дії були чіткими. Коли ми йдемо з дітьми, набрати речей і харчів замало. Обов’язково забирайте домашню тварину. Це теж заспокоює. Візьміть альбом і олівці, улюблену іграшку і там, де буде зона безпеки, включіть дитину у мікросвіт, який моделює домашню обстановку. При повторі таких дій дуже часто діти засвоюють усе до автоматизму і часто вони навіть заспокоюють дорослих», – резюмує Антоній Мельник.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
А що подумають люди, як пережити втрату, шкала брехні і пігулки від стресу. Інтерв’ю з лікаркою-психологинею з Луцька
Сьогодні 11:59
Сьогодні 11:59
У Трампа анонсують «дуже корисну» угоду з Україною
Сьогодні 11:31
Сьогодні 11:31
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.