Луцькі чиновники вшанували пам'ять волинських бійців, які загинули на сході України
22 травня - трагічна дата в історії Волині та Луцька, адже саме цього дня в 2014 році на сході України поклали свої голови найкращі сини України, захищаючи її від ворога. Луцькі чиновники відвідали могили, де поховані волинські військовослужбовці.
Про це йдеться на сайті міськради.
Сьогодні радник міського голови Ігор Поліщук, перший заступник міського голови Григорій Недопад разом з директором департаменту соціальної політики міської ради Вікторією Майбородою, заступник міського голови Костянтин Петрочук вшанували пам’ять бійців з Волині, які загинули під час бойових дій на сході України.
Ігор Поліщук разом з рідними відвідав могили захисників України на кладовищах сіл Усичі Луцького району та Губин Локачинського району спочивають Юрій Чучалін та Максим Пасичнюк.
Чучалін Юрій Андрійович народився в узбецькому місті Чирчик, там і розпочав військову службу. Проживав у Луцьку, як підприємець працював на Центральному ринку. Мобілізований в серпні 2014-го, командир взводу, 81-а окрема аеромобільна бригада. 3 квітня 2015-го загинув під час підриву на міні поблизу Авдіївки. Тоді ж загинули солдати Андрій Карпюк та капітан Дмитро Степанов. Згодом від поранень помер солдат Дмитро Свідерський. Похований в селі Усичі Луцького району. Син Петро воював в 25-й бригаді, двічі поранений.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений – нагороджений 27 червня 2015 року – орденом «За мужність» III ступеня.
Пасичнюк Максим Вікторович народився 30 жовтня 1978-го у селі Губни Локачинського району на Волині. Навчався у Луцькому професійно-технічному училищі № 6. З 2017-го перебував у лавах Збройних сил України у складі 14 ОМБР, захищав східний кордон нашої держави.
Загинув у ніч 4 листопада 2018 року в районі м. Золоте Попаснянського району на Луганщині, поблизу хутора Вільний, від кулі ворожого снайпера. Залишилися мати , сестра та донька. Похований у с. Губин Локачинського р-ну Волинської обл.
Указом Президента України № 149/2019 від 18.04.2019 р. за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії під час виконання службового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Своєю чергою, Григорій Недопад разом з директором департаменту соціальної політики міської ради Вікторією Майбородою побували на кладовищах у селі Кульчин Ківерцівського району, де похоронений Володимир Зарадюк, та у селі Омельне Ківерцівського району, де спочиває Віктор Мельничук. Вони спільно з рідними помолилися за упокій душ, поклали квіти та поставили лампадки.
Зарадюк Володимир Володимирович народився 14 липня 1991 року у селі Кульчин Ківерцівського району. Відслужив строкову службу в 72-ій механізованій бригаді у Білій Церкві. Після служби в армії працював та проживав у Луцьку. З початком російської збройної агресії був призваний до лав Збройних сил України за частковою мобілізацією в першій хвилі. Проходив службу як солдат, кулеметник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади.
Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району.
Загинув Володимир Зарадюк вранці 22 травня 2014 року під час атаки проросійськими сепаратистами «ДНР», які під’їхали на інкасаторських машинах, та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї.
У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.
4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, що загинули із Володимиром Зарадюком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».
Мельничук Віктор Миколайович народився 20 лютого 1962 року в с. Омельне Ківерцівського р-ну. Закінчив місцеву школу. До мобілізації проживав з сім’єю у Луцьку. Працював на Луцькому державному підшипниковому заводі, згодом – займався підприємницькою діяльністю.
До лав Збройних сил України пішов добровольцем 25 квітня 2015 року. Після місячного вишколу в Старичах на Львівщині скерований у третій механізований батальйон 14-ї ОМБр на посаду топогеодезиста.
Загинув 25 листопада 2015 року під час виконання бойового завдання поблизу м. Красногорівка Мар’їнського району Донецької області за нез’ясованих досі обставин.
Похований в с. Омельне Ківерцівського району.
Кривавий бій під Волновахою забрав життя й Віктора Мандзика та Сергія Помінкевича. Заступник міського голови Костянтин Петрочук разом із рідним загиблих вшанував пам’ять загиблих Героїв.Віктор Мандзик – капітан СБУ, народився на Волині, у Луцьку, та був єдиним сином у батьків. З січня 2015 року Віктор Мандзик перебував у зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій області та особисто брав участь у затриманні озброєного терориста.
Загинув 21 березня 2015 року у місті Волноваха, виконуючи свій професійний та громадянський обов’язок, залишивши батьків та кохану дружину Катерину. Похований на кладовищі, що на вулиці Рівненській.
25 березня 2015 року за вагомий особистий внесок у зміцнення національної безпеки, високий професіоналізм, зразкове виконання службового обов’язку та з нагоди Дня Служби безпеки України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Сергій Помінкевич брав участь у боях під Іловайськом, в складі роти патрульної служби полку особливого призначення «Світязь» УМВС України у Волинській області. Чоловік загинув 29 серпня 2014 року, під час проходження так званим «зеленим коридором» поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко.
Похований у селі Забороль Луцького району. Дружина та доньки завжди сумуватимуть за Героєм.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це йдеться на сайті міськради.
Сьогодні радник міського голови Ігор Поліщук, перший заступник міського голови Григорій Недопад разом з директором департаменту соціальної політики міської ради Вікторією Майбородою, заступник міського голови Костянтин Петрочук вшанували пам’ять бійців з Волині, які загинули під час бойових дій на сході України.
Ігор Поліщук разом з рідними відвідав могили захисників України на кладовищах сіл Усичі Луцького району та Губин Локачинського району спочивають Юрій Чучалін та Максим Пасичнюк.
Чучалін Юрій Андрійович народився в узбецькому місті Чирчик, там і розпочав військову службу. Проживав у Луцьку, як підприємець працював на Центральному ринку. Мобілізований в серпні 2014-го, командир взводу, 81-а окрема аеромобільна бригада. 3 квітня 2015-го загинув під час підриву на міні поблизу Авдіївки. Тоді ж загинули солдати Андрій Карпюк та капітан Дмитро Степанов. Згодом від поранень помер солдат Дмитро Свідерський. Похований в селі Усичі Луцького району. Син Петро воював в 25-й бригаді, двічі поранений.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений – нагороджений 27 червня 2015 року – орденом «За мужність» III ступеня.
Пасичнюк Максим Вікторович народився 30 жовтня 1978-го у селі Губни Локачинського району на Волині. Навчався у Луцькому професійно-технічному училищі № 6. З 2017-го перебував у лавах Збройних сил України у складі 14 ОМБР, захищав східний кордон нашої держави.
Загинув у ніч 4 листопада 2018 року в районі м. Золоте Попаснянського району на Луганщині, поблизу хутора Вільний, від кулі ворожого снайпера. Залишилися мати , сестра та донька. Похований у с. Губин Локачинського р-ну Волинської обл.
Указом Президента України № 149/2019 від 18.04.2019 р. за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії під час виконання службового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Зарадюк Володимир Володимирович народився 14 липня 1991 року у селі Кульчин Ківерцівського району. Відслужив строкову службу в 72-ій механізованій бригаді у Білій Церкві. Після служби в армії працював та проживав у Луцьку. З початком російської збройної агресії був призваний до лав Збройних сил України за частковою мобілізацією в першій хвилі. Проходив службу як солдат, кулеметник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади.
Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району.
Загинув Володимир Зарадюк вранці 22 травня 2014 року під час атаки проросійськими сепаратистами «ДНР», які під’їхали на інкасаторських машинах, та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї.
У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.
4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, що загинули із Володимиром Зарадюком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».
Мельничук Віктор Миколайович народився 20 лютого 1962 року в с. Омельне Ківерцівського р-ну. Закінчив місцеву школу. До мобілізації проживав з сім’єю у Луцьку. Працював на Луцькому державному підшипниковому заводі, згодом – займався підприємницькою діяльністю.
До лав Збройних сил України пішов добровольцем 25 квітня 2015 року. Після місячного вишколу в Старичах на Львівщині скерований у третій механізований батальйон 14-ї ОМБр на посаду топогеодезиста.
Загинув 25 листопада 2015 року під час виконання бойового завдання поблизу м. Красногорівка Мар’їнського району Донецької області за нез’ясованих досі обставин.
Похований в с. Омельне Ківерцівського району.
Загинув 21 березня 2015 року у місті Волноваха, виконуючи свій професійний та громадянський обов’язок, залишивши батьків та кохану дружину Катерину. Похований на кладовищі, що на вулиці Рівненській.
25 березня 2015 року за вагомий особистий внесок у зміцнення національної безпеки, високий професіоналізм, зразкове виконання службового обов’язку та з нагоди Дня Служби безпеки України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Сергій Помінкевич брав участь у боях під Іловайськом, в складі роти патрульної служби полку особливого призначення «Світязь» УМВС України у Волинській області. Чоловік загинув 29 серпня 2014 року, під час проходження так званим «зеленим коридором» поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко.
Похований у селі Забороль Луцького району. Дружина та доньки завжди сумуватимуть за Героєм.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Україна отримала $1 мільярд від Японії та Великої Британії
Сьогодні 16:09
Сьогодні 16:09
На Волині дію перепусток продовжили до 20 січня
Сьогодні 15:52
Сьогодні 15:52
На Донеччині загинув волинський Герой Сергій Гулаков
Сьогодні 15:03
Сьогодні 15:03
Повернувся на щиті, щоб спочити вічним сном: на Волині попрощалися з воїном Іваном Бараном
Сьогодні 14:31
Сьогодні 14:31
Президентка Молдови Санду склала присягу на другий термін
Сьогодні 14:15
Сьогодні 14:15
У Володимирі попрощалися з Героєм Віталієм Чуєм
Сьогодні 13:58
Сьогодні 13:58
.jpg)
