Луцька вулиця, де жив син крутянця. Фото

На сучасній вулиці Сверстюка проживав син учасника бою під Крутами Віталій Мартинюк.

Цю вулицю почали забудовувати після осушення Сапалаївського ставу. І перша її назва – Чимбарна (Кожум’яків). Після приходу поляків вулицю називали у тому ж дусі, але трохи інакше – Гарбарська. Тоді вона тягнулася аж до нинішнього проспекту Волі, бо будівлі, де нині головний корпус Волинського національного університету імені Лесі Українки, не існувало.Ця назва протрималася до 17 січня 1924 року, коли міський громадський господарський комітет ухвалив рішення про перейменування вулиць. Одночасно жителям міста рекомендували перемалювати таблички на будинках (притому без різниці, змінювали назву чи ні). Таблички мали мати такий вигляд: на білому фоні з чорною рамкою червоними літерами написано назву вулиці та номер будинку, а також прізвище власника. Якщо господар не міг сам замінити табличку, то мусив звернутися у магістрат, де (його коштом) все залагодили б. У випадку, якщо до 15 лютого табличку не буде змінено, магістрат доручив би міським службам зняти її, переробити і виставити рахунок власникові будинку.Читати ще: Вулиця, де зникають риси старого Луцька. Фото

Тож Гарбарську назвали на честь Елізи Ожешко, польської письменниці, учасниці Січневого повстання 1863-1864 років, яка у власному домі переховувала повстанського ватажка Ромуальда Трауґутта.

У другій половині 1930-х років на цій вулиці (у будинку 20, квартира 4) жив учень Приватної коедукаційної гімназії Товариства імені Лесі Українки в Луцьку Віталій Мартинюк. Він квартирував у С. Дубинової. Його батько Гнат Мартинюк служив дяком, пізніше висвятився на священника й загинув у 1943 році від рук червоного партизана. Під час визвольних змагань у складі І Української військової школи імені Богдана Хмельницького Гнат Мартинюк брав участь у бою під Крутами, а в 1920-1921 роках служив в охороні головного отамана Симона Петлюри.Читати ще: Таємний агент у луцькій поліції, старовинний ганок та водоколонка: історії вулиці Рогової. Фото

1940 року вона стала Низинною, а після Другої світової війни – Бойка (Степан Бойко – секретар Волинського окружного комітету Комуністичної партії Західної України). З 2016 року вулиця носить ім’я нашого земляка, відомого дисидента, філософа Євгена Сверстюка.З довоєнних часів у цій місцині збереглося кілька старих будинків, які тісно притулилися один до одного. А ще досі служить каналізаційний люк 1941 року. Та ці острівці минулого щораз більше відступають під натиском новобудов.

Сергій НАУМУК

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---