Луцька вулиця, де на горищі тримали пораненого командира УПА Юрія Стельмащука (Рудого). Фото

Вулицю Шевченка відкриває будинок, в якому нині розташований Департамент освіти Луцької міської ради. Будівлю звели у 1928 році за проєктом архітектора Казимира Школьницького. Замовником був багатий єврей Мойсей Глікліх, але ще на етапі будівництва він продав віллу Гелені Годлевській, а та перепродала повіреній князя Януша Радзивіла Софії Димші.

Після Другої світової війни у будівлі розміщувався так званий опорний пункт НКВС-МДБ. За спогадами однієї працівниці спецслужби, саме там лікували хворого на тиф та, за деякими даними, ще й пораненого командира УПА Юрія Стельмащука на псевдо Рудий.Хворого помістили на горище. Разом з ним постійно перебував кремезний охоронець на прізвище Вайнбранд, про якого відомо, що був родом з Житомирщини, а пізніше став начальником відділу охорони громадського порядку. Пізніше згадана працівниця попросила підвезти її службовою машиною в Рівне. Їй не відмовили та ще й наголосили, що буде їхати із «самим Рудим». Вочевидь цим самим автомобілем перевозили до Києва й командира західної воєнної округи УПА «Завихост». Тож варто цей будинок, пов’язаний із діяльністю Юрія Стельмащука, вшанувати пам’ятним знаком.Читати ще: Луцькі закутки: ганки біля багатоквартирних будинків. Фото

Треба сказати, що нинішня вулиця Шевченка складається з двох частин, які колись були окремими вулицями. Перша тягнулася від сучасного Театрального майдану до Стиру, а друга – від річки до вулиці Ковельської. Їх з’єднував міст Бена. Його спорудили через Стир у 1920-х роках. А оскільки він був розташований біля дому лучанина на ім’я Бен, то цей міст і понині називають «міст Бена». Поблизу нього в міжвоєнний період був популярний серед лучан та жителів близьких сіл пляж, а ще – пристань для пароплавів.Першим відтинком вулиці Шевченка колись водили коней на водопій до Стиру. Тож дорога називалася відповідно – Водопійна. Пізніше вона перетворилася на вулицю Староволодимирську. Історики вважають, що тут селилися переважно старші офіцери, тобто це був район із доволі заможними мешканцями. На початку ХХ століття вулицю забрукували. У 1916 році її назвали на честь російського генерала Брусилівською. У часи УНР обидві частини вулиці об’єднали в одну й дали їй ім’я Шевченка. За Польщі в Луцьку теж існувала вулиця Шевченка: вона тягнулася від Ковельської до мосту Бена. А інший відрізок став вулицею Люблінською, а затим – Унії Люблінської. У 1939 році вулиця знову стала називатися іменем українського поета.У другій частині вулиці так само є старі будівлі. Зокрема на місці Волинського державного училища культури і мистецтв розташовувалася повітова скарбниця. Збереглося й кілька будівель міжвоєнного періоду.А ще зовсім поряд з нинішньою вулицею Шевченка є рятувальна станція. Колись вона розташовувалася над самою водою, але з часом русло Стиру змінилося, і станція опинилася подалі від води. Нині споруда у геть занедбаному стані. А Луцьк, як і в часи УНР, має вулицю Шевченка на обох берегах Стиру.

Сергій НАУМУК

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---