Луцька ВДНГ для всієї Волині. Зберігся лише один павільйон

Багато людей пам’ятають, як за радянської доби престижно було брати участь у всесоюзних чи всеукраїнських виставках – наукових, господарських, промислових, культурних. Для цього створили окремі місця у столицях радянських республік. Вони називалися ВДНГ – Виставка досягнень народного господарства.

Менше значення мали і не скрізь діяли «обласні ВДНГ». Була така дуже короткий час і в Луцьку.

Історики кажуть, що ідея публічної виставки сягає ренесансних часів. Перші такі відкривали у Лондоні в XV столітті. Це було такою собі демонстрацією невеликих приватних збірок.

А от ідея виставки, яка більше схожа на якийсь грандіозний ярмарок, – то суто модерний винахід. У другій половині XIX століття це стало масовим явищем. Всесвітньо відому вежу Ейфеля у Парижі було збудовано саме для Всесвітньої паризької виставки у 1889 році. Вежу приурочили до століття Французької революції і вважали, що вона символізує могутність Франції.

Подібні заходи організовували для експозиції тисяч різних товарів і послуг, наукових винаходів, побутових новинок. Тут надихалися винахідники, зустрічалися бізнесмени, домовлялися агенти, а малі торговці заробляли на продажу морозива й алкоголю для зацікавленої публіки. Для виставок відводили великі території, будували величезні приміщення й окремі павільйони.

Читати ще: Луцькі цегельні la Belle Époque

У Луцьку ж першу експозицію влаштували у 1908 році. Продовжили і в міжвоєнний період.

Одначе історія тієї виставки, про яку сьогодні розповідаємо, має трохи інше коріння. Вона родом з СРСР і її було створено для пропаганди соціалістичного господарства. Уявіть 1947 рік на Волині. Другі совєти вже взялися керувати на повну. Розгортається масова робота з колективізації. Через рік – уже підбивають перші підсумки, звітують про «значні успіхи на селі». Щоб показати їх усім, думають влаштувати серію виставок. В обласному центрі – мало. Їх треба розгорнути неодмінно і в районах.

Київську виставку задумали у 1949 році, коли видали постанову про її будівництво. Коли було задумано виставку в Луцьку, точно невідомо.

Історія була така. Розвиток Луцька на північно-східному напрямку вважався перспективним. Територія між міським стадіоном імені Пілсудського і товарною залізничною станцією Луцьк була порожньою. Вона лежала під самісіньким полем військового аеродрому, з півночі її обмежували казарми, збудовані наприкінці ХІХ століття, а з півдня – дорога на Теремно, яка тягнулася від стадіону під австрійським військовим меморіалом далі на схід. Тепер це район між проспектом Грушевського і проспектом Перемоги.Цю ділянку відвели для експозиції, яку назвали Обласна сільськогосподарська і промислова виставка. Вперше її урочисто відкрили у 1950 році. Збереглися недатовані фотографії павільйонів. Сказати, коли саме і в яких об’ємах будували виставкові майданчики, важко. В архіві вдалося знайти повідомлення, що у плані архітектурного оформлення виставка 1951 року відбулася на низькому рівні. Тож, мабуть, в перші роки там ще не було такого розмаїття павільйонів, як у наступні.

Наступного року взялися за серйозніший благоустрій виставки. Запланували влаштувати алеї, висадити квіти на клумбах, посадити багато дерев та кущів.

Читати ще: Для культурного відпочинку лучан: парки і сквери міжвоєнного Луцька

Десь у ті роки будували й основні павільйони виставки. За наявними фотографіями можна зробити висновок, що загалом таких було два-три десятки. Сама територія була розпланована з кількома центральними алеями, які тягнулися паралельно до нинішнього проспекту Перемоги. Був головний павільйон, з якого мало починатися знайомство відвідувачів із виставкою. Перед ним – пам’ятник Леніну.Далі розташовувалися павільйони різних районів Волинської області. На фото нижче можна знайти майданчик екзотичного Торчинського району. Зараз такого не існує. Його разом зі ще 29 районами утворили у січні 1940 року, а через двадцять років усі райони області переформатували, і замість 30 їх стало сім, цей процес відбувався аж до 1993 року.

Крім районних, були і тематичні павільйони, наприклад, «Преса», або ті, що представляли якесь одне підприємство.

Павільйони мали цікаву архітектуру. З одного боку, вони прагнули відобразити дух сталінської доби з його «ампірним» пафосом, а з іншого, були збудовані з дерева, що виражало їхню тимчасовість, немонументальність. Усі будівлі пишно прикрашали прапорами, агітплакатами, портретами «вождів», цитатами комуністичних корифеїв. На фронтонах нерідко ставили затверджені скульптурні композиції на радянську тематику. Загалом вигляд виставки і окремих павільйонів був доволі охайним, урочистим, навіть піднесеним. Там юрмилося багато людей, з фото читається атмосферність виставкового заходу. Розглядати ці світлини сьогодні дуже цікаво.Коли востаннє проводили виставку – невідомо. У 1957 році (або раніше) було зведено адміністративний будинок. Ця споруда збереглася до нашого часу. Роком раніше архітектор Ростислав Метельницький запроєктував новий головний вхід з помпезними воротами, схожий за стилем зі спорудами на київській виставці, яку в той час тільки зводили. Цих воріт так ніколи й не збудували.

Читати ще: Якби не війна. План розвитку Луцька з 1930-х на 30 років

А це адмінбудівля виставки у 1957 році. Проєкт Ростислава Метельницького. Єдина збережена будівля «луцької ВДНХ».Невідомо також, з якої причини припинилася виставка. Її не перенесли в інше місце – павільйони просто в один момент зникли. У 1964 році їх уже не було, тут проєктували житловий район. Від виставки не залишилося жодної інфраструктури, окрім одного будинку, який і є сивим свідком того цікавого проєкту.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---