«Луцьк – це мій вибір», – новий Генеральний консул Польщі в Луцьку. Інтерв’ю

«Я прагну розвивати культурні проєкти, аби поляки та українці пізнавали культури одне одного, щоби було якомога менше стереотипів, адже стереотипи – це найгірше. Загалом потрібно від усіх поганих міфів і стереотипів відходити», – впевнений Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Славомір Місяк.

Інформаційне агентство Волинські Новини розпитало в нього про роботу на новій посаді, відрядження, польсько-українську співпрацю, плани та особисті захоплення.

Чи могли б Ви трохи розповісти про себе? Як стали дипломатом?

Я вже майже два місяці працюю тут, у Луцьку. Посаду Генерального консула обійняв 1 серпня. Народився в невеликому містечку Соколів-Підляський, що неподалік кордону з Білоруссю, де мешкав до 18 років. І мене завжди цікавило, що відбувається на другому боці (кордону, – ВН), як там живуть люди. Пізніше мені довелося працювати спершу в Бресті, зараз у Луцьку, тому нині добре знаю, як люди тут живуть.

Закінчив факультет міжнародних відносин Варшавського університету, ще півтора року вчився в Греції, де отримав диплом з європеїстики. Деякий час також навчався у Великобританії. У 2000 році склав усі екзамени і вступив до Міністерства закордонних справ, пройшов практику і як дипломат розпочав працювати то у відомстві, то за кордоном.

Одружений, маю двох доньок.

Як сприйняли новину про призначення на посаду Генерального консула в Луцьку?

Насправді у мене був вибір. І я самостійно вирішив, що хочу поїхати недалеко від дому, від Польщі, тому що, на мою думку, прикордонні території, незалежно від того, де вони розташовані, є найцікавішими з погляду культури. Тому Луцьк – це мій вибір.Ви вже деякий час проживаєте в Луцьку. Чи повністю ознайомилися з містом, які місця припали до вподоби? Чи встигли вже знайти тут друзів?

Нових друзів потрібно випробовувати деякий час (сміється, – ВН), але маю багато добрих знайомих, переважно з польської меншини, що тут проживає.

Коли приїжджає моя родина, ми дуже багато гуляємо містом. Добре знаємо парк, любимо там прогулюватися, були в замку, храмах. У Луцьку багато затишних ресторанчиків і кафе. Я завжди підкреслюю, що загалом в Україні, зокрема і в Луцьку, – дуже багато хороших місць, де можна смачно поїсти, просто посидіти, розвіятися.

Які місця Луцького консульського округу вже встигли відвідати? Куди ще хотіли б з’їздити?

Уже відвідав усі обласні центри: окрім, звісно, Луцька, Рівне і Тернопіль. Також їздив до Олики, Кременця, на Шацькі озера. Можу сказати, що за два місяці це досить багато.

У жовтні ще хочу відвідати Тернопільщину, аби побачити, як там проживає польська меншина, в яких умовах діти вчать польську мову, дізнатися, чим можна їм допомогти.

Як знаєте, на Волині, в інших областях попит на польську мову, не тільки серед польської меншини, великий. Ми допомагаємо, надаємо підручники, шкільне обладнання – все в рамках проєктів.Ви працювали в різних країнах, зокрема у Греції, Азербайджані, Чехії, Білорусі. Що можете сказати про волинян і лучан зокрема, а також місцевих поляків?

Кажуть, що перше враження – найбільш точне. Можу сказати, що в місцевих поляків дуже велике бажання до співпраці. Вони мають багато ідей, проєктів. Ми зустрічаємося, я активно відвідую місця, де вони проживають, – не тільки у Волинській області, а й у Рівненській та Тернопільській. Загалом, тут мешкають дуже доброзичливі, контактні, милі люди. Жодних неприємних чи неочікуваних ситуацій у мене не було.

Які відкриття (і позитивні, і негативні) встигли зробити протягом часу, відколи працюєте на посаді Генконсула?

Негативних вражень у мене поки немає. Сподіваюся, що й не буде. Перший час на новому місці потрібно присвятити трохи уваги перегляду роботи консульства, адже я відповідаю за цю установу. Багато часу треба також для того, щоб познайомитися із людьми, з якими співпрацюємо, зокрема з представниками влади. Я це роблю, зараз маю чергові зустрічі. Вже зустрічався з мерами Тернополя, Рівного, виконувачем обов’язків мера Луцька, деякими губернаторами. Не з усіма поки що вдалося познайомитися: хтось був на самоізоляції через пандемію коронавірусу, хтось – у відпустці.Що змінили в роботі консульства?

Дрібні нюанси, непомітні тим, хто тут не працює.

Я хочу, щоб консульство було максимально відкритим, максимально позитивно ставилося до всіх наших відвідувачів, клієнтів, щоб рівень обслуговування був якомога вищим.

Як минає Ваш звичайний робочий день?

Завжди зранку я гарно снідаю. Потім приїжджаю на роботу, якщо не маю відряджень, що, варто зауважити, зараз велика рідкість, займаюся бухгалтерією, документами, складаю плани, організовую зустрічі. Інтенсивно виїжджаю до міст, сіл, де мешкають поляки. Завжди намагаюся зустрітися з представниками влади цих населених пунктів.

Чи довго доводиться засиджуватися на робочому місці?

Зазвичай ми працюємо з 8.15 до 16.15, однак мені рідко вдається завершити роботу до 16.15, залишаюся до 17.30, 18.00. Однак у випадку відряджень часто повертаюся додому дуже пізно.Ви казали, що одним із акцентів у Вашій роботі буде видавання Карт поляка. Багато зараз охочих отримати цей документ? Які проблеми є в процедурах?

Проблем у процедурах немає. Зараз головна проблема – це коронавірус, який дуже обмежив змогу приймати людей, які хочуть одержати Карту поляка. Ми, однак, продовжуємо її дію у випадку закінчення 10-річного строку з моменту видання, а також тим, хто змінює якісь дані, наприклад, прізвище після одруження, і дітям, яким виповнилося 18 років.

Сподіваюся, що скоро ми повернемося до роботи з видавання Карт поляка. Побачимо, якою буде осінь. Вірю, що винайдуть вакцину, ліки і до наступного року ми забудемо про все це.

Пандемія також заважає нашим планам щодо культурних заходів. Ми дуже хотіли б організувати концерт чи виставку. Звісно, будемо це робити, але не в таких масштабах, як планували.

Чи реально підробити документи, потрібні для отримання Карти поляка? Як це можна виявити?

Як кажуть, підробити можна все (сміється, – ВН).

Карта поляка – документ, який має своє значення. Завдяки їй можна отримати дозвіл на постійне проживання в Польщі, у перспективі – громадянство. Тому потрібно, аби все було відповідно до чинного законодавства. Ми слідкуємо за тим, аби карти отримували ті, хто передбачений законодавством.Зараз – початок нового навчального року. Чи багато студентських віз видало консульство? Загалом чи зменшилося зацікавлення абітурієнтів з України навчанням у польських вишах?

Орієнтуючись на кількість виданих віз, я не сказав би. Цього року, незважаючи на те, що консульство не працювало деякий період, як і візовий центр, спеціальних віз, виданих із метою навчання у вишах, в період з січня до серпня було більше, ніж торік. Трохи менше – приблизно на 20% – було видано віз тим, хто вчиться в інших навчальних закладах (дитячих садках, школах, ліцеях, технікумах тощо).

Кількість робочих віз теж збільшилася?

Ні, їх стало дещо менше, адже деякий час цих віз просто не видавали.

Деякі люди їдуть на сезонні роботи до Польщі – на два-три місяці. У зв’язку з безвізовим режимом із ЄС їм віза не потрібна, потрібен лише документ, який підтверджує те, що вони знайшли роботу в Польщі. Можна також працювати у Польщі в рамках прикордонного руху. У такому випадку вистачає дозволу на роботу чи заяви від польського працедавця.У Луцьку досі надають багато посередницьких візових послуг. Як ставитеся до цього й коли врешті вдасться, на Вашу думку, і чи вдасться ліквідувати візовий бізнес?

Загальне правило бізнесу: якщо є попит, є й пропозиція. Я впевнений, що ми пропонуємо максимально сприятливі умови для отримання візи. Без будь-яких посередників можна записатися на прийом у візовий центр і оформити все самостійно. Зараз час очікування на зустріч у візовому центрі становить 8-10 днів. Потрібно тільки сплатити сервісний збір (14 євро).

Але є категорія осіб, що я простежив теж у Білорусі, які хочуть, аби хтось зробив усе за них: заповнив анкету, розказав про страховку, підказав, де її можна купити. Однак у Білорусі були також випадки, коли людям просто продавали фальшиві документи. Людина, наприклад, хоче поїхати на роботу до Польщі, але не знає, куди можна звернутися, а в результаті отримує відмову у виданні візи, тому що ми з’ясували, що документа, якого вона подала, не існує…

Я хотів би всіх закликати, щоби вони самостійно зверталися по візи і документи, що дають дозвіл працювати в Польщі або, у випадку відсутності такої змоги, вдавалися до послуг тільки офіційних об’єктів.Відповідно до минулорічних соціологічних досліджень, серед поляків зросло негативне ставлення до іноземних громадян, зокрема українців. Чому? І яка ситуація нині?

Я вважаю, що реакція суспільства дуже часто напряму залежить від політичних подій. Наприклад, у 2004 та 2014 роках, коли в Україні тривали Майдани, симпатія до українців серед поляків була на високому рівні – всі підтримували Україну. У часи Помаранчевої революції спікери на телеканалах навіть мали на одязі якісь помаранчеві елементи.

На суспільну думку великий вплив теж мають загальнополітичні контакти між країнами, кількість зустрічей офіційної влади.

Погіршення ставлення у випадку України завжди збігається з виникненням якогось скандалу, пов’язаного з нашою спільною історією, адже живі люди, які пам’ятають. Однак я бачу, що на суспільну думку не має великого впливу кількість мігрантів, які прибули до Польщі. Я не чув, аби хтось із поляків казав: вони (іноземці, – ВН) забирають наші робочі місця. Немає того, що було у Великобританії, коли туди їздили поляки. Кажуть, що навіть одна з причин брекзіту полягає в тому, що багатьом британцям набридло, що всі до них приїжджають працювати... У нас (поляків і українців, – ВН) поки цього немає. Є, звісно, індивідуальні конфліктні або неетичні, що суперечать закону, випадки, які виникають між працедавцем і робітником, але будь-де цього не уникнути.

Загалом вплив на суспільну думку має і туристичний сезон. Якщо якогось року багато поляків поїхали відпочивати до якоїсь країни, то відразу спостерігаємо, що в Польщі зросла симпатія до її жителів. Відповідно до опитувань, раніше поляки та чехи також не надто любили одне одного. Нічого в цьому дивного чи небезпечного я не бачу. На жаль, є історичні питання, які впливають на загальну думку про представників певної національності: українців, німців… Це часто пов’язано з річницею якихось трагічних історичних подій.

Які напрямки роботи для Вас зараз основні?

По-перше, я хочу, аби консульство було максимально відкритим і працювало якомога якісніше. По-друге, прагну розвивати культурні проєкти, аби поляки та українці пізнавали культури одне одного, щоби було якомога менше стереотипів, адже стереотипи – це найгірше. Загалом потрібно від усіх поганих міфів і стереотипів відходити. Також я максимально відкритий до співпраці з місцевими суб’єктами, владою в цьому напрямку.Ви вже згадували про контакти з представниками місцевої та обласної влади. Можливо, вдалося напрацювати напрямки співпраці, ідеї спільних проєктів?

Консульство працює тут уже не перший рік. Спільних проєктів було дуже багато, деякі розраховані на багато років, наприклад, джазовий фестиваль, пленери іконопису, фестиваль кіно.

Ми завжди підтримуємо кафедри польської мови. У Тернополі цього року відкрилася кафедра польської мови; кафедра слов’янської філології з педагогічною спеціалізацією також діє і в Луцьку. У багатьох школах, державних і заснованих при громадських організаціях польських меншин, вивчають польську мову. Ми їх підтримуємо. Плануємо також запросити сюди професорів та інших спеціалістів, аби вони проводили майстер-класи. Є проєкт, який ґрунтується на творчості Фридерика Шопена. Можна показати студентам місцевого музичного коледжу, як твори Шопена виконують у Польщі. Це цікаво – ділитися досвідом. Маємо ідею, аби запросити авторів дитячих книг, щоб діти могли дізнатися, як пишуть книги. Зазвичай автори дитячих книг – це люди, які працюють на радіо або телебаченні, роблять програми для дітей. Ідей дуже багато, однак поки бракує часу, щоб усе охопити й реалізувати.Які маєте захоплення: що любите читати, дивитися, яку музику слухаєте?

Я дуже люблю історію. Недавно, під час роботи в Білорусі, відкрив для себе письменника з польсько-білоруським корінням Сергіуша Пясецького, який написав багато книг. Це дуже цікава людина. Ким він тільки не працював – і розвідником, і контрабандистом, і солдатом… Утік від комунізму в Італію, Великобританію. Портрет радянського офіцера, який він описав в одній книзі, просто неймовірний. Це треба прочитати. Книга має назву «Записки офіцера Червоної армії». Як можна увійти в мозок більшовизму? Він описує діалог цього офіцера з людьми на територіях, окупованих радянською армією. Те, як він мислить, які має думки, як відповідає на запитання – це неповторно, весело, смішно і повчально.

Слухаю я все, крім, звісно, неякісної музики, яку можна почути хіба десь на вечірках чи весіллях. Мені дуже подобається рокова і поп-рокова музика 80-х. Це музика мого дитинства, моєї юності. Також мені подобаються деякі сучасні проєкти. Радо слухаю українських виконавців, тих, яких знав ще до приїзду в Луцьк, наприклад, групу «Океан Ельзи», яка, до речі, досить популярна в Польщі.

Розмовляла Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото Олександра ЗЕЛІНСЬКОГО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---