«Луцьк став чистим, зокрема завдяки нам, подобається це комусь чи ні». Інтерв’ю з керівницею луцьких муніципалів

Юлія Чіпак очолила луцьких муніципалів у 2015 році. За цей час відділ муніципальної дружини трансформувався у департамент муніципальної варти, якому вдалося започаткувати програму «Безпечне місто» і навести лад з паркуванням та незаконними спорудами у Луцьку.

Департамент муніципальної варти часто критикують. На переконання Юлії Чіпак, критикують ті, хто насправді нічого не робить ні для міста, ні для країни, ні для ЗСУ. 80% критиків – це диванні війська, решта 20% критики – це політичні ігри та маніпуляції. Очільниця муніципалів наголошує, що порядок у Луцьку існує, зокрема, завдяки роботі інспекторів муніципальної варти, подобається це комусь чи ні.

Інформаційному агентству Волинські Новини Юлія Чіпак розповіла про те, як трансформувала роботу муніципальної варти, про хейт та найважчий період роботи, критику навколо тендерів, ситуацію з паркуванням, програму «Безпечне місто» та як стати інспектором муніципальної варти.

Юліє Ярославівно, у міській раді ви вже близько 15 років. З чого починалася ваша робота?

Працювати у міську раду я прийшла в серпні 2008 року, через місяць після пологів. Спочатку це була робота у департаменті підприємництва юристом. В той час муніципальну поліцію очолював Сергій Пилипака. Вони дуже гарно працювали, виконували багато функцій та постійно розвивалися. Це було дуже потужне управління. Потім муніципалів очолила Світлана Мамосюк, далі було ще два керівники – Микола Корнейко та Валентин Шпак.

Однак треба визнати, що з 2010 по 2014 рік це управління просто занедбали, його роботу звели нанівець. Управління перестало бути окремою юридичною особою, його перетворили у відділ муніципальної дружини, скоротили до 12 людей. Всі говорили про те, що цей відділ «кришує» стихійну торгівлю, бере гроші за сурогат. Тобто це була дуже дискредитована структура.

Мій колега Вадим Міщук вирішив звільнитися з посади заступника керівника цього відділу, запропонувавши піти на його місце, в той час звільнилося і місце керівника відділу муніципальної дружини. Мовляв, можливо, саме я зможу навести лад. Тоді на цю посаду оголосили конкурс, в якому брали участь шестеро претендентів. Я перемогла, але було непросто, бо одразу ж зіштовхнулася з першими хейтерами: троє людей, які також брали участь у конкурсі, писали мені всіляку гидоту. Уявіть собі, один з них – юрист з адвокатським посвідченням. Це просто не по-чоловічому.

Коли у 2015 році звільнився керівник, я стала виконувачкою обов’язків начальника відділу, а потім за результатами конкурсу і керівником. Пропрацювавши два місяці, я прийшла до тодішнього міського голови Миколи Романюка і сказала, що не бачу сенсу в цьому відділі, тому що будь-яка сфера нашої відповідальності є проблемною. Люди не були навчені працювати, виявити хоча б одне правопорушення на місяць для них було дуже важко. Микола Романюк поцікавився, що потрібно, аби налагодити роботу. Я сказала, що важливо поїхати в інші міста та перейняти досвід, щоб надати життя структурі, яка занепала.

Після декількох відряджень я написала план розвитку, який підтримав в той час перший заступник міського голови Тарас Яковлев,профільний куратор. Спочатку створила департамент муніципальної поліції, а потім цей структурний підрозділ міськради перейменували у варту, як це рекомендував один з нормативно-правових документів. У нас в трьох відділах було 25 людей, потроху ми почали набирати нових кандидатів. Далі все почало масштабуватися, ми отримували велику кількість звернень, тому створили Групу швидкого реагування, аби оперативніше реагувати на звернення лучан через «15-80».Який найважчий період роботи за час керівництва департаментом?

В емоційному плані – знесення Старого ринку. Це були непрості часи. Але знаєте, я ще десять разів пережила б емоції періоду знесення ринку, аби в Україні не було війни. Безумовно, один з найважчих періодів роботи департаменту – час повномасштабної війни. Ми не можемо розвиватися, рухатися вперед. Десь за 600 кілометрів – війна, страх, біль, обстріли. Там щохвилини гинуть наші захисники. Деякі наші хлопці також пішли у ЗСУ, нині вони на нулі. Зокрема це Антон Борисов, Руслан Линінський та Іван Арестович.До речі, яка зараз ситуація зі Старим ринком?

Нині триває війна. Ви ж розумієте, що реконструкція чи перебудова ринку – це величезні гроші. І нам зараз потрібно постійно купувати дрони та амуніцію, бо хлопці на передовій мають невичерпні потреби. Всі чомусь думають, що купили Mavic – і питання закрите. На жаль, нерідко буває так, що він здійснює лише один виліт і його збивають. Те саме стосується й автомобілів, які передають на фронт. Однак втрати техніки – ніщо у порівнянні з загибеллю людей. Думаю, питання щодо ринку найближчі два-п’ять років – неактуальне.

Ви вже згадали, що деякі ваші підлеглі пішли у ЗСУ. Як працювали на початку повномасштабної війни та як загалом змінилася робота департаменту у звʼязку з цим?

Коли розпочалася повномасштабна війна, о 6:30 ми усі були на роботі, зокрема жінки. Ніхто не розумів, що робити, чи вивозити сім’ї, дітей... До третьої години Президент оголосив воєнний стан. Уже тоді почалися нюанси з Маріуполем, місто почали оточувати, а з тамтешнього «ПортCity» люди винесли усе, що можна було. Виникла проблема мародерства. Тому і ми не розуміли, що буде в Луцьку, коли та як, бо під боком Білорусь.

Я запитала своїх хлопців, хто має власні автомобілі і готовий патрулювати місто. Іншого варіанту не було, у правоохоронців і Нацгвардії тоді було багато інших завдань, розпоряджень.

Тоді ж почали будувати блокпости, на день я отримувала до трьохсот дзвінків. Люди запитували, що потрібно, самі говорили, що мають вони та можуть надати. Ми самотужки шукали багато речей, зокрема шини і пісок. Міський голова надіслав схему, як робити протитанкові їжаки, а я почала перекидати її всім людям, хто мав метал та проводив зварювальні роботи.

Також ми зрозуміли, що наша установа не зовсім готова до війни. Потрібно було зробити запаси найнеобхідніших речей. Інспектори патрулювали місто по п’ятнадцять годин перші десять днів. Далі ми патрулювали місто з поліцією: у ескадру входили два-три наших працівники і один-два поліцейських зі зброєю, бо вже тоді ловили диверсантів.

Потім почалася паніка з мітками. Це робили дорослі люди, отримуючи 200 гривень за десять міток. Згодом мітки малювали і діти. Також ми відпрацьовували з правоохоронцями питання сплячих диверсійних груп. На незавершених новобудовах люди часто помічали світло, ми це все перевіряли, було багато нарікань на людей на дахах та світлові сигнали. Лінія ГШР не вмовкала.

У департаменті організували польову кухню, аби годувати людей, зокрема возили їжу на блокпости. Наші дівчата навіть розливали коктейлі Молотова, бо ніхто не знав, що буде: почався наступ на Київ, всі очікували, що білоруси підуть і сюди.За яку роботу у громаді відповідає ваш департамент? Адже й досі не всі лучани знають про повноваження муніципалів.

Наша робота повністю висвітлюється у соціальних мережах, зокрема у Facebook та Instagram, аби якомога більше людей знали, чим ми займаємося. У департамент входить сім відділів. Відділ демонтажів та евакуації займається демонтажами усіх нелегальних об’єктів, які неправомірно розташовані у нашій громаді: гаражі, сараї, теплиці, паркани, обмежувачі руху, шини, шлагбауми, тимчасові споруди, МАФи, кіоски. Але це не стосується об’єктів капітального будівництва.

Відділ контролю за благоустроєм та санітарним станом слідкує за порядком на території громади. Інспектори працюють відповідно до правил благоустрою міста та закону «Про благоустрій населених пунктів».

Відділ Групи швидкого реагування реагує на швидкі звернення лучан, зокрема це стосується спалювання зілля, викидання сміття у невстановлених місцях, забруднення доріг та інших правопорушень.

Відділ протидії стихійній торгівлі вирішує питання несанкціонованої торгівлі. Така торгівля є сезонною та виникає в тих чи тих локаціях у місті. Зазвичай такою торгівлею займаються люди, які живуть поблизу міста. Вони не йдуть на ринок, а люблять стати біля ЦУМа, в парку або у дворах на зелених зонах.

Центр безпеки міста – це Безпечне місто, диспетчери, прийом звернень лінії Групи швидкого реагування.

Також є юридичний та бухгалтерський відділи, адже ми окрема юридична особа. Вони за сферою повноважень виконують адміністративну роботу.Ваш департамент неодноразово критикували за великі витрати на тендерах. Це стосувалося форм, закупівлі марок та іншого. Як прокоментуєте?

А кого не критикують? Чи є в цьому місті чи державі такі? На нас покладені функції з винесення повідомлень, постанов, які стосуються порушень ПДР, в автоматичному режимі. Законодавець віддав ці функції містам, тому штрафи за ці порушення ідуть до місцевого бюджету. Законом передбачено, як цей документ має бути винесений, в який метод, спосіб, ким та як він має направлятися порушнику.

У нас конверти ще не мають крил, як у «Гаррі Поттері», листів, що розмовляють, та сов також немає (сміється, – ВН). А в середньому на рік департамент виносить від 14 до 25 тисяч повідомлень та постанов, які потрібно відправити. Законом передбачено, що конверт повинен бути відправлений рекомендованим. Вартість листа – 47 гривень. Тому така критика просто недоречна.

Що стосується закупівлі форми, то усі муніципальні варти в Україні мають формений одяг. За рівнем забезпечення форменим одягом та усіма необхідними речами ми йдемо нижче середнього. Наш департамент проходив різні стадії форми та її якості.

Спочатку купували найдешевшу, яка навіть літо не витримувала. Вона була чорного кольору і з простої тканини, але через прання робилася рудо-коричневою. Інспектор не може ходити по місту в такому вигляді, ця людина уособлює Луцьку міську раду. Чи можу я купити кросівки за 400 гривень, як мені рекомендують у коментарях? Інспектор одягає ці кросівки щодня і носить їх по дванадцять годин, намотуючи в день від семи до вісімнадцяти кілометрів.

На рік інспектор має кросівки, парадні туфлі, берці на зиму та тактичне взуття. Покажіть мені людину, яка ходить в одній парі взуття 365 днів. Коли ти купуєш ці речі у великих обсягах, відповідно, виходять великі цифри.

Я не можу сказати, що у нас є щось надзвичайне. На літо є чорна та біла футболки, кросівки, штани гелікони, ремінь, бейсболка. Коли стає прохолодніше, інспектори одягають штани з трішки цупкішої тканини, додаються флісові кофта та куртка. На зиму є теплі штани Softshell, термобілизна для патрулювання, зимове взуття та куртка.

А щодо критики, то кого зараз не критикують? Критику отримують усі структурні підрозділи будь-якої міської ради в Україні. Якби ця критика була обґрунтованою, я це зрозуміла б. Я не видаю інспекторам по десять футболок та шкарпетки щотижня. Є відповідний комплект одягу, в який має бути одягнутий інспектор. Чи краще, як було з 2010 по 2015 – хто що мав, те і одягав?На початку повномасштабної війни у Луцьку збільшилася кількість переселенців, відтак лучани почали скаржитися на проблеми з парковкою, а точніше на неправильне паркування автомобілів з номерами інших регіонів. Ця ситуація зараз нормалізувалася?

Внутрішньо переміщені особи, які осіли і залишилися жити у нас в місті, вже адаптувалися та звикли до ритму життя Луцька. У нашого міста є свої правила, які, очевидно, відрізняються від правил їхніх міст. Луцьк – тихе, спокійне та автентичне місто. Те, що воно гарне та чисте, – велика заслуга влади, зокрема і нашої структури, подобається це комусь чи ні. У нас люди стали дисципліновано паркуватися, адже працюють інспектори з паркування. З 24 лютого і до травня 2022 року ми не виносили повідомлення в режимі фотофіксації. Коли ж ситуація трішки заспокоїлася, то ми почали штрафувати водіїв і фактично за місяць навели лад в місті.Як часто на департамент подають до суду з приводу оскарження постанов про паркування? Чи вдається ці постанови успішно оскаржувати?

Відповідати за паркування ми почали з 17 квітня 2019 року. За перший рік у нас було 65 судових справ, винесено вісім з половиною тисяч повідомлень. Щоб було зрозуміліше: з 65 цих справ 45 – це справи, у яких скаржниками були люди з юридичною освітою. Ми з ними судилися, і всі зрозуміли, хто був правий. Всі адвокати перестали брати у людей та оскаржувати справи про неправильне паркування, мовляв, «я тобі порішаю». І все швидко заспокоїлося.

А нові судові справи виникали на локаціях, де ми починали працювати по-новому. З кожним роком до правил паркування додають нову фабулу, відповідно до якої можна штрафувати. Наприклад, дія знаку «3.34» поширювалася на дорожнє полотно, а зараз – на все, зокрема і на тротуар. Щойно це ввели, як з’явилося шість судових справ, адже люди паркувалися ще за старими правилами. Наступне питання стосувалося виїздів із прилеглих територій, судилися і через територію біля в’їзду до Центрального парку та зоопарку.

За минулий рік було винесено 22 тисячі постанов, судових справ – лише 26. За цей рік є вже 23 справи, вісім з яких стосуються паркування на тротуарі.Скільки коштів до бюджету Луцька приносять штрафи за неправильне паркування?

Є поняття повного штрафу, а є поняття пільгового періоду. Минулого року це було майже шість мільйонів повних штрафів, але варто ділити цю суму на половину. Потрібно враховувати, що у січні ми не виносимо повідомлення, бо це період зимових свят. У лютому-квітні, коли розпочалася повномасштабна війна, також постанов не виносилися.

Зрозуміло, що, наприклад, 1 січня ми можемо вийти до центральних ялинок, понавиписувати постанов і зіпсувати людям свято. Також ми можемо щонеділі приїжджати до собору чи інших святинь, де вінчаються люди, та всіх штрафувати за неправильне паркування, однак ми не робимо цього. А в нас люди думають, що ми штрафуємо всіх без винятку. Потрібно бути людьми.

У нас недавно була така ситуація: автомобіль припаркували на вулиці Шевченка. Коли ми винесли постанову, до нас прийшла людина і сказала, що була на похороні воїна. Як ми могли знати, що людина приїхала на похорон, припаркувавши авто так далеко? Але виявилося, що біля собору справді не було де стати.

У Луцьку діє програма «Безпечне місто». Яку ефективність вона має? Чи зменшилася кількість правопорушень зі встановленням камер у різних частинах міста?

Звісно. Спочатку зменшилася кількість злочинів у 55-му мікрорайоні, далі – на проспекті Грушевського. Хуліганські дії припинилися у Центральному парку, адже він покритий камерами. Встановлюючи камери в парку, ми це робили для міста, аби парк не нищили. Камери на в’їздах в місто, світлофорах, на Т-подібних перехрестях встановлювали винятково для безпеки та роботи правоохоронних структур.Як часто до вас звертаються правоохоронці, просячи записи з камер?

Щодня. Дуже велика кількість запитів, які стосуються ДТП, крадіжок, пошуку авто та слідчих дій. У нас є спеціально розроблена програма, аби уникнути паперової тяганини. Правоохоронці просять необхідний відрізок з потрібної камери, і наші працівники надають його. Якщо ж справа вже в суді, вони надсилають письмовий запит, на який ми надаємо письмову відповідь, яка долучається до матеріалів справи.

Чи вплинуло на роботу камер відеоспостереження системи «Безпечне місто» прохання СБУ припинити онлайн-трансляції?

Коли ми розробляли цей проєкт, то хотіли зробити онлайн-трансляцію з Центрального парку на сторінці міської ради чи департаменту. Однак ми не встигли цього зробити, а зараз це вже неактуально, бо це додаткові ризики для безпеки.

Зрозуміло, що нині війна, тому всі витрати – на підтримку війська. Але чи є у планах встановлення камер у інших мікрорайонах міста?

Як сказав Президент, основний пріоритет зараз – безпека України, безпека у громадах. Тому це питання зараз як ніколи актуальне. Це невід’ємна частина безпеки міста.

Безпека – дуже важливий напрямок, зокрема в теперішній час. Ці речі працюватимуть на громаду. Якщо наше місто буде безпечним, сюди їхатимуть люди, перевозитимуть бізнес. Вже говорять, що у нас в країні є території, на розмінування яких потрібно десятки років. Люди не скоро зможуть повернутися у свої домівки. Якщо вони побудують тут свій бізнес, то не захочуть повертатися назад, бо схиблений сусід нікуди не зникне.

У Луцьку має бути безпечно, комфортно, чисто та спокійно. Люди повинні розуміти, що вони зможуть довести свою невинність у разі потрапляння в ДТП, безпечно гуляти парком ввечері, не стануть жертвою крадіїв та можуть розраховувати на захист з боку міста і держави.Давайте пригадаємо випадок, коли муніципали вилучили продукти у бабусі, яка здійснювала стихійну торгівлю. Тоді міський голова закликав муніципалів бути більш гнучкими, навіть якщо люди не виконують їхні законні вимоги. Як зараз діють інспектори у випадках стихійної торгівлі?

По-перше, знятий перехожими ролик вирваний з контексту. По-друге, тоді з бодікамер ми оприлюднювали відео, де протягом п’яти днів розмовляли з цими людьми, переконували їх, але вони не реагували, натомість почали посилати інспекторів в усім відомому напрямку. Відповідно, у людей вилучили товари та склали на них адмінпротокол. Конфісковані речі були завезені у зоопарк, ми не забирали їх собі додому, є рішення судів, що дії були законні.

Поясню. Спочатку інспектори просять людей, які торгують у невстановлених місцях, забрати об’єкт торгівлі, попереджають, що на них буде складений адмінпротокол і вони отримають штраф. Коли людина не реагує кілька разів, то, звичайно, що об’єкти торгівлі вилучаються і складаються відповідні адмінматеріали. Все це фіксується на бодікамери.

Після цієї ситуації міський голова ініціював встановлення яток, але і зараз існує дві проблеми: або одна людина зайняла всю ятку, або людина просто не хоче йти до ятки. Я не можу пояснити, чому наші люди такі.

А підсумовуючи цю ситуацію, скажу, що історія зі знесенням ринку призвела до появи негативу на нашу адресу, але ми робили свою роботу. Хіба зараз там не комфортніше? Хіба місце ринку там, де він стояв? Але водночас на нас і досі ллється чимало негативу, зокрема у таких ситуаціях, про яку ви згадали.Муніципалів часто залучають до залагодження проблеми засилля ромів та безхатьків на автостанції, які просять у людей гроші, а також до виявлення торговців сурогатом. Чи є зараз скарги з цього приводу?

Міський голова інколи дає нам подібні доручення, хоча нам це не дуже подобається (сміється, – ВН). Питання з ромами – не наша компетенція. Це питання мають вирішувати інші структури. На автостанції жебракують як дорослі, так і діти, які мають у цей час бути в школі, там є шахраї, гадалки. Це не питання муніципальної варти, але ми теж вимушені реагувати.

Щодо сурогату, то зараз такої проблеми на автостанції немає, бо є вісім рішень суду щодо різних осіб, які там торгували. Зараз там повсякчас перебуває інспектор, який слідкує за стихійною торгівлею, хоча за цим має слідкувати охорона автостанції.

Фактично на кожне засідання виконкому ваш департамент виносить проєкти рішень про демонтаж різноманітних незаконних споруд, парканів та подібного. Чи можливо здійснити цілісний моніторинг усіх таких незаконних об’єктів у місті, а відтак залагодити цю проблему остаточно?

Ви не повірите, але всі ці знесені обʼєкти зʼявляються знову. Тобто є місця, де ми знесли ті чи ті споруди, але через кілька років вони знову виростають. Також цієї проблематики додалося через приєднання до міста навколишніх сіл, у яких ніхто не контролював це питання. Це постійний потік роботи.

Цього року ми зачепили питання з шинами. Там, де ми їх забрали, стало набагато гарніше, але люди все одно приходять і обурюються, мовляв це частина дитячого майданчика. Однак на ці шини часто справляють природні потреби тварини, на них сидять наркомани, які можуть залишити шприц, у них залишають сміття. А поблизу тим часом бавляться діти.

Ми починали цю діяльність з незаконних гаражів, потім були комерційні об’єкти, обмежувачі, паркани, теплиці, городи біля дев’ятиповерхівок. Ці речі ідуть циклічно, за кілька років може з’явитися щось нове. Сім років тому ми думали, як нам позносити всі ці жахливі незаконні гаражі, аби в нас не було, як у Рівному.Поговорімо про кадрові питання. Ми вже згадували, що інспекторів муніципальної варти чимало лучан недолюблюють, дуже часто критикують у соцмережах. Як самі інспектори ставляться до цієї критики, чи часто звільняються?

Важко. Нерідко хлопці й дівчата, які працюють на вулиці, звільняються, тому що часто стикаються з хейтом від людей. Не всі витримують, шукають щось спокійніше. Кажу, як є. Це справді непроста робота, дуже стресова.

Керівникам відділів також важко працювати, адже це не робота, де ти пропрацював з дев’ятої до шостої і пішов додому. Вони 24 на 7 на телефоні, постійно контролюють певні процеси. Також ми працюємо у вихідні, роботи дуже багато.

Наприклад, оперативно маємо висвітлювати ті чи ті правопорушення та події у місті в соцмережах, бо інформація має подаватися вчасно. Нас часто запитують, чому ми виставляємо відеозапис ДТП. А це робиться задля превенції, щоб люди, які там часто їздять, були уважнішими за кермом, можливо, там знаки змінилися, а люди цього не побачили.Що потрібно, аби стати інспектором муніципальної варти?

Досягнути повноліття, мати освіту, не обов’язково юридичну, вміти комунікувати з людьми, бути стресостійким, грамотно писати, адже інспектори постійно пишуть адміністративні матеріали, добре знати місто. Людина повинна пройти співбесіду, вивчити нормативні документи, бути елементарно освіченою, адже є такі унікуми, які не можуть відповісти, скільки в Україні було президентів, не кажучи вже про сферу діяльності, у якій вона буде працювати. Важливо хотіти працювати та бути людиною. У нас здоровий молодий колектив, середній вік – 21-30 років.Традиційне питання на завершення. Плани департаменту на найближчий рік?

Найперше ми хочемо запустити екскурсії в Центр безпеки міста для дітей перших-четвертих класів. Мета – превентивна, виховна, аби діти бачили, що коїти будь-які правопорушення негоже, бо всіх порушників можна знайти і покарати.

Хочемо розширити нашу діяльність на населені пункти громади, адже там чимало роботи.

Зараз ми займаємося комплексами вимірювання швидкості та хочемо поставити чотири таких камери у громаді до кінця року, щоб зменшити кількість перевищень швидкості та ДТП.

Також хочемо встановити камери на Соборності та Глушець, де є смуги руху для громадського транспорту, аби в автоматичному режимі надсилати штрафи водіям, які їздитимуть цими смугами.

За рік ми хочемо побудувати відеоспостереження на Молоді та Соборності, зокрема біля РАГСу та урбанпарку. Також маємо у планах побудову найбезпечнішого проспекту країни – саме таким має стати наш проспект Волі.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---