«Луцьк – місто чуйних людей». Інтерв’ю з Ліною Галан
«Професія соціального працівника – це про дуже глибоку любов, віру, підтримку. Соціальними працівниками не народжуються. Але соціальний працівник – це на все життя. Це важка і благородна справа. Це цікава й виснажлива робота. Це робота на результат. Це те, що об’єднує і дає можливість бути ресурсом, дороговказом, підтримкою для інших. Соціальна робота – це передусім служіння людям», – наголосила очільниця управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Луцької міської ради Ліна Галан.
У соціальній сфері вона працює 25 років. Стояла біля витоків створення системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в області.
Cоціальна сфера прийшла до неї раз і назавжди: «Соціальні працівники мають робити «невидимих» людей видимими. Тоді ми разом стоятимемо на захисті нашої країни й кожен найслабший стане найсильнішим. Соціальні працівники в руках несуть ліхтар і багатьом людям, які потребують допомоги держави, освітлюють шлях».
Із нагоди Дня працівника соціальної сфери, який щорічно відзначають у першу неділю листопада, – інтерв’ю Інформаційного агентства Волинські Новини з Ліною Галан.
Читати ще: «Хочу, щоб Луцьк був не тільки комфортним, а й містом щасливих людей», – Ліна Галан про підтримку сімей і стереотипи про жінок
Майже два роки ми живемо в умовах повномасштабної війни. Як управління соціальних служб долає виклики, зумовлені воєнним станом?
Із перших днів повномасштабного вторгнення ми кардинально змінили свою роботу й почали працювати набагато інтенсивніше. Відразу за дорученням Луцького міського голови було створено Центр взаємопідтримки внутрішньо переміщених осіб. Ми розуміли, що Луцьк – транзитне місто, яке обиратимуть люди, які прямуватимуть за кордон. А деякі тут залишаться.
До того в нас був невеликий кабінет екстреної допомоги, яким користувалися жителі нашої громади. Ми мали партнерські відносини з різними благодійними організаціями, отримували гуманітарну допомогу й мали можливість зарадити людям предметами першої необхідності, як-от одяг, взуття, засоби гігієни. Із перших днів повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що нам потрібно звернутися насамперед до наших партнерів, благодійників, знайомих і поповнити запаси адресною допомогою. Нам вдалося залучити небайдужих людей. Дуже приємно, що відгукувалися люди родом із Луцька. Вони телефонували нам, запитували, чим можуть допомогти.
Наприклад, одна така історія пов’язана з лучанкою, яка тривалий час живе в Німеччині. Вона активізувала громаду, в якій мешкає. Їм вдалося зібрати вантажівку з найнеобхіднішим. Пам’ятаю цей трепетний момент, коли вона телефонувала й запитувала, як ми будемо розподіляти допомогу. Ми ділилися світлинами, показували все… Хоч ніколи не зустрічалися, ми потоваришували й дотепер підтримуємо зв’язок. Співпереживання за долю інших, за майбутнє України, її громадян – це дуже знаково і відповідально.
Найбільший показник дня був у нас на початку квітня 2022 року, коли нам вдалося допомогти відразу 1710 людям. Тобто 1710 людей звернулися до нас протягом одного дня. А це не просто сказати «добрий день», вислухати історію про те, звідки вони приїхали, як добиралися… Це ще й підібрати те, що їм було потрібно.
Траплялися випадки, коли ми зустрічали людей з автівки з вибитими шибками, на якій писало «діти», заводили їх у приміщення з одягом і повністю переодягали, а старі речі викидали у смітник. Тому що вони були абсолютно непридатні. Люди не мали можливості та часу забрати з дому необхідний одяг. Усі побутові речі, зокрема предмети першої необхідності, ми мали їм забезпечити.
Активно працювали з шелтерами та тими громадянами, які були готові взяти до себе в оселю людей, які приїжджали.
Ми об’єднали багатьох волонтерів. Насправді в Луцьку є дуже багато людей, які готові допомогти і фізичною, і інтелектуальною працею, і матеріально. Коли ми формували Центр взаємопідтримки внутрішньо переміщених осіб, левову частину допомоги, як-от продукти, одяг, взуття, приносили небайдужі лучани. І протягом перших днів ми давали раду саме завдяки тим речам, які приносили з дому, які отримували від містян. Уже потім це переросло у велику гуманітарну місію. Допомога надходила і з Фарерських островів, і з Німеччини, і з Польщі, і з Італії… Географія отриманої допомоги дуже велика.
Які проєкти було запроваджено після початку масштабного російського вторгнення?
Звісно, з особливою увагою ставимося до дітей, тому що ми управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Ми навіть маємо такий хештег – #ЗавждиВаше_сімейнеУправління.
Один із найпотужніших проєктів, які реалізовували у 2022-2023 роках, – це проєкт, фінансово підтриманий Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, спрямований на підтримку кризових категорій сімей і сімей, які виховують дітей з інвалідністю. Він тривав півтора року і має дуже рясні результати. Наше управління вибрали не тільки як партнера для реалізації цього проєкту, а й як партнера, аби допомогти всій Волинській області віднайти тих дітей, які приїхали рятуватися від війни і мають інвалідність, та підтримати їх.
Цей проєкт був адресно спрямований і сконцентрований саме на підтримці дитини. Наприклад, сім’я довгий час перебувала в укритті й там у дитини розбилися окуляри. І ми мали можливість за направленням лікаря забезпечити її новими окулярами. Або родина, тікаючи від війни, забула дитячий інвалідний візок і нам потрібно було швидко віднайти новий. Також пригадую маму з двома дітьми з Маріуполя, які потребували слухових апаратів.
Наше основне завдання – не оминути жодну дитину увагою. Ми контактували з керівництвом громад, щоб підтримати такі родини.
Загалом 176 дітей з інвалідністю були в кейс-менеджменті. Що це означає? Це більш як пів року роботи з сім’єю, це забезпечення всіх індивідуальних потреб, це забезпечення продуктами харчування, це психологічна підтримка, це група взаємопідтримки. Якщо говорити тільки мовою кілометражу, то, як підрахували, ми здолали понад 14 тисяч кілометрів у пошуках дітей, які потребують допомоги. Було створено мультидисциплінарну команду. Адже щоб надавати якісні соціальні послуги комплексно й відразу, крім соціального працівника, інколи потрібно залучати і медика, і юриста, і психолога.
Одним із найбільших досягнень з початку масштабного вторгнення вважаю створення психологічного штабу. Я давно мріяла створити форум психологів, познайомитися з усіма психологами Луцька. Ми створили Telegram-групу, де об’єднали всіх психологів міста. Після початку масштабного вторгнення ми скоординувалися, аби вибудувати систему допомоги жителям нашої громади. Разом створили в різних мікрорайонах міста психологічні штаби. Основний із 25 лютого 2022 року й дотепер розташований у приміщенні нашого управління.
Напевно, цей психологічний штаб став порятунком і для наших працівників, тому що ми постійно потребували мотивації, психологічної підтримки. Торік були такі періоди, коли ми навіть ночували на роботі, бо, наприклад, гуманітарна допомога надходила в першій-третій годині ночі…
Напевно, зараз ми усвідомлюємо, як потрібно діяти під час війни. Ми зрозуміли, що залишаємося на місці. До слова, жоден працівник управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не виїхав за кордон. Ми всі як один були на місці та працювали для того, щоб допомогти і вистояти.
У нас запрацювали мобільні бригади. Це професіонали, які виїжджають у кожну домівку й адресно можуть надати експрес-консультування, підтримати, спрямувати до тих суб’єктів взаємодій, які допоможуть залагодити те чи те питання. Мобільні бригади працюють, зокрема, з сім’ями, які потерпають від домашнього насильства.
Ми сьогодні говоримо про те, що велика війна внесла корективи в наше життя. Також через війну в деяких сім’ях загострилися наявні проблеми у відносинах. Тому співпрацюємо з Національною поліцією. Коли вона виїжджає на виклики у зв’язку з домашнім насильством, відразу телефонує мобільній бригаді, яка має допомогти з’ясувати, чи це сімейний конфлікт, чи це набута безпорадність, чи це насильство, яке може призвести до летальних наслідків.
У нас створено денний центр соціально-психологічної допомоги для постраждалих від домашнього насильства, куди жінка чи чоловік, які потерпають від насильства, можуть прийти, аби поговорити зі спеціалістами. У нас є кризова кімната для жінок, які потерпають від домашнього насильства. Власне кризова кімната – це місце, де можна на 10-20 днів помістити жінку, щоб вона відчула себе в безпеці. Цього року там було поміщено вже понад 30 людей. Торік ми там селили теж внутрішньо переміщених людей із маленькими дітками. Тобто кризова кімната постійно затребувана. Насправді часто вона є порятунком для жінок, які мають абʼюзивні стосунки з чоловіками. У цій кризовій кімнаті надається весь спектр послуг, аби жінка могла розірвати коло насильства. Це і юридичні, і психологічні, і економічні послуги.
Також наше управління має спеціаліста, який працює з кривдниками. Інколи навіть самі чоловіки звертаються до нас, тому що не можуть розібратися зі своїми взаємовідносинами, можливо, десь присутні підмінні поняття любові, яка межує з тотальним контролем чи завищеними очікуваннями. Звісно, тут потрібні поради фахового спеціаліста.
Окрім того, наше управління підтримує дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Працюємо з сім’ями, які виховують дітей з інвалідністю, тому що їм найважче. Фінансове забезпечення таких сімей часто низьке, тому що батьки прив’язані до дітей, яких потрібно постійно підліковувати, яким необхідно приділяти більше уваги.
Досі працюємо в режимі надання допомоги продуктами харчування. Намагаємося організовувати різноманітні благодійні акції. Дуже багато уваги приділяємо не тільки внутрішньо переміщеним людям, але й нашим лучанам. Тому що за межею бідності під час повномасштабної війни опинилися порівняно з 2020-2021 роками на 40% більше людей. Також маємо багато людей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Тому, звичайно, потрібно турбуватися і про них.
Ми реалізовуємо чотири великі програми: програма інтегрованих соціальних послуг, програма підтримки військовослужбовців, програма підтримки громадських організацій, програма протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. І також маємо спільну програму зі Службою у справах дітей, яка скерована на підтримку сімей, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Рік тому було відкрито «ВОНА хаб. Луцьк». Для кого і для чого він діє?
Власне, ми розуміємо, що підтримка внутрішньо переміщених людей важлива на початках, допоки не вдасться стабілізувати ситуацію. Ми усвідомлювали, що потрібно рухатися далі, що потрібно запроваджувати проєкти, які давали би можливість переселенцям отримати не рибу, а вудку. Нам пощастило долучитися до проєкту Фонду ООН у галузі народонаселення і створити «ВОНА хаб. Луцьк».
Читати ще: Понад тисяча врятованих доль: на Волині вже рік працює хаб для жінок, які зазнали насилля
«ВОНА хаб», тобто вільна, окрилена, незалежна, амбітна, – це про жінок, які приїхали в нашу громаду разом зі своїми дітьми, це про жінок, які потерпали від домашнього насильства та гендерно зумовленого насильства, це про жінок, які виховують дітей з інвалідністю, це про жінок, які хочуть щось змінити у своєму житті. Це проєкт про фінансову незалежність кожної жінки, це проєкт про можливість спробувати себе в новій сфері, це проєкт про психологічну підтримку.
Часто жінки вимушені йти на низькооплачувану роботу або нехтувати своїми бажаннями заради виховання дітей, заради сім’ї. Багато жінок були змушені покинути все, рятуючись із дітьми від обстрілів. Їм найважче. Ми говоримо, що можна почати з нового аркуша, наприклад, у «ВОНА хабі». Фонд ООН у галузі народонаселення запропонував і підтримав багато практичних курсів, які можна тут пройти. Багато жінок уже пройшли кондитерські курси, курси флористики та дизайну, курси масажу, курси для працівниць сфери краси і навіть курси для спеціалісток зі встановлення та обслуговування кондиціонерів чи курси для електрикинь.
Також ми допомагали жінкам розпочинати власний бізнес. Через Фонд ООН у галузі народонаселення було профінансовано три мінігранти. Загалом на конкурс було подано 11 проєктів. Це велика рутинна робота, співпраця з Луцьким національним технічним університетом, професорсько-викладацький склад якого допоміг жінкам сформувати бізнес-ідею, прописати бізнес-план, це підтримка від наших кар’єрних радниць під час реалізації бізнес-плану.
Які кроки назустріч тим, хто повернувся з війни, родинам військовослужбовців, армії робить управління?
Один із головних напрямків – робота з ветеранами, робота з чоловіками, які втратили здоров’я на війні, робота з сім’ями полеглих Героїв і робота з військовослужбовцями, які сьогодні захищають кордони нашої держави. Ми спілкуємося з хлопцями, вони кажуть, що їх підтримує те, коли з дому телефонують дружина та діти і розповідають, що їх запрошують на заходи, на відпочинок. Наприклад, ми мали можливість цього року завезти дітей у Грецію, Литву, здійснити чотири студійні візити до Польщі. Ми організовували ці поїздки саме для дітей наших воїнів, які зараз на передовій. Ці діти відчувають неймовірну гордість за своїх батьків. І, напевно, щасливі очі цих дітей додавали сил тим чоловікам, нагадували, за що вони воюють.
Намагаємося використовувати всі можливості, коли проводимо заходи для жителів нашої громади, аби збирати кошти та допомагати Збройним силам України. Ми партнеримося з різними державними, громадськими, благодійними організаціями, і щиро тішимося, що наше маленьке управління передає потужну підтримку хлопцям на передову. Нещодавно за підтримки громадської організації з Польщі нам вдалося передати захисникам із нашої 14-ї бригади безпілотник DJI Mavic. Також передавали Starlink. Долучаємося коштами, коли формують вантаж на передову для наших військових.
Кожен має свою лінію фронту. Наша – соціальне забезпечення жителів громади, підтримка внутрішньо переміщених людей, реалізація проєктів і залучення міжнародних грантів, аби розпочинати раннє відновлення країни вже і зараз.
Управління опікуєтеся багатьма категоріями населення. Це і діти з інвалідністю, і малозабезпечені сім’ї, і діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, і переселенці, і ветерани, і родини військовослужбовців... Загалом про яку кількість людей у громаді йдеться?
284 сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, 186 сімей, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, чотири прийомні сім’ї, один дитячий будинок сімейного типу, понад півтори тисячі сімей військовослужбовців, які зараз перебувають на фронті, 111 дітей полеглих Героїв, 1387 дітей з інвалідністю.
Двері нашого управління завжди відчинені. До нас приходять небайдужі громадяни, які розповідають про те, що по сусідству неналежно виховують дитину. Дуже багато сімей звертаються, розповідають, що самостійно не справляються з побутовими питаннями. Ми повинні не допустити того, аби люди опинилися у відчаї. Ми не маємо допустити зростання показника соціального сирітства. Тому намагаємося підтримати біологічну сім’ю.
Зараз стартували з новим проєктом ЮНІСЕФ, спрямованим на підтримку родини. Підписано меморандум про співпрацю з Волинською областю, і Луцьк обрано як основне місто, де реалізовуватиметься цей проєкт. Ми вже отримали електроавтомобіль, тож матимемо змогу приділяти більше уваги сім’ям адресно. Будемо їздити у складі мультидисциплінарної команди для того, щоб залагоджувати проблеми жителів нашої громади.
Готуємо новорічно-різдвяні заходи і хочемо охопити увагою кожну дитину, яка цього потребує. Зараз підшуковуємо ресурси, адже йдеться про понад шість тисяч дітей, яким потрібно допомогти. Ми розуміємо, що свято може не прийти до їхніх осель… Тому повинні сьогодні об’єднати зусилля. Звертаємося до депутатського корпусу, аби виділити потрібні кошти і подарувати хоча би солодощі цим дітям.
Як оцінюєте наявну соціальну інфраструктуру громади? Чи допомога швидко надходить тому, хто її потребує?
Ми сьогодні дуже гарно співпрацюємо з суб’єктами взаємодії. В кожному соціальному закладі розміщено інформацію про роботу управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, про роботу Центру взаємопідтримки внутрішньо переміщених осіб. Ми активно ведемо сторінки в соціальних мережах, публікуємо інформацію на сайті Луцької міської ради, постійно оновлюємо свої інформаційні куточки. Завжди інформуємо громадськість про наші заходи та проєкти, можливість отримати гуманітарну допомогу; працюємо відкрито й відверто.
Управління соціальних служб охоплює безліч напрямків роботи. Чи вистачає вам спеціалістів, ресурсів?
Кадрове наповнення, звичайно, бажає кращого, тому що на всю Луцьку громаду в нас лише 16 працівників. Це надто мало. Це не покриває нормативів, які закладені законодавством. Рівень заробітної плати не надто високий, тому спостерігаємо плинність кадрів. Багато хто не витримує навантаження. Але є багато молодих, креативних людей. Вони привносять нові ідеї в наше управління. Загалом наш колектив дуже дружній і творчий. Ми завжди намагаємося креативити, і наші заходи завжди популярні серед лучан.
Можна багато говорити про недостатність ресурсів, але є розуміння про приналежність до управління і гордість за те, що ти робиш. Ми радіємо, коли сім’ї вдалося подолати складні життєві обставини. Це і наша перемога. Радіємо, коли завдяки нашому сприянню вдалося прооперувати дитину і вона вже почала ходити. Це перемога і родини, і наша. Це підтримка дітей-сиріт, аби в цьому потоці життя вони не заблукали. Розуміємо, що без нашої підтримки не отримають допомогу люди, які виховують дітей віком до трьох років, тому що в нашому управлінні здійснюється перевірка цільового використання коштів. Радіємо, коли внутрішньо переміщені люди, які оселилися в Луцьку, приходять і дякують нам за підтримку, наголошують, що Луцьк – місто чуйних людей.
Переймаємо в нашій роботі європейський підхід, залучаємо практики, які дають результат. Тобто запозичуємо успішний досвід для роботи задля нашої громади. Таким чином прагнемо світ людей зробити іншим – кращим.
На чому акцентуватиме увагу управління найближчим часом?
Ми радіємо, що навіть в умовах воєнного стану зберегли наші традиційні акції. Наприклад, щороку міський голова вручає перші шкільні портфелі діткам різних пільгових категорій. Із нашими портфеликами діти доходжують навіть до п’ятого класу, бо вони якісні.
Нині готуємося до Дня Святого Миколая за новим календарем. Уже 6 грудня разом зі службою таксі відвідаємо дітей, які пересуваються на інвалідних візках.
Підтримуємо акції, приурочені до різдвяних чи державних свят, хочемо, аби кожна людина відчула турботу громади, щоб жодна людина не залишилася наодинці зі своєю проблемою.
Основне завдання – підтримувати, масштабувати цю роботу, розвивати сферу соціальних послуг, будувати нові соціальні об’єкти, сприятливі для людей, бути місцем підтримки.
До Дня Святого Миколая в нас буде відкрито простір для дітей з інвалідністю на вулиці Лесі Українки, 65. Це спільний проєкт. Завдяки фонду «Дитяча місія. Україна» вдалося зробити ремонт, а ЮНІСЕФ надасть спеціалістів, які працюватимуть із дітками. Вони будуть здійснювати денний догляд за дітьми з інвалідністю, тобто на три години мама зможе залишити свою дитину з фахівцями, аби за цей час вирішити якісь побутові питання. Ми хочемо відкрити такий центр, бо є багато запитів від мам, які виховують дітей з інвалідністю. Щиро радіємо, що зовсім скоро двері цього закладу відчиняться.
У першу неділю листопада відзначаємо День працівника соціальної сфери. Чи плануєте якісь заходи? Про що хотіли би нагадати з нагоди цього дня?
Будь-які святкування ми, як і більшість українців, відклали на період після перемоги. Цей День соціального працівника, як і попередні, ми відзначатимемо в роботі. У ці дні в нас заплановані благодійні акції для сімей, у ці дні працюватиме Центр взаємопідтримки внутрішньо переміщених осіб, у ці дні ми будемо виїжджати в родини…
Професія соціального працівника – це про дуже глибоку любов, віру, підтримку кожної людини. Соціальними працівниками не народжуються. Але соціальний працівник – це на все життя. Це важка і благородна справа. Це цікава й виснажлива робота. Це робота на результат. Як ми говоримо в колективі, якщо деталь можна переробити, а від верстата – відійти, то в нашому випадку це суцільна робота над тим, щоб допомогти іншим, підтримати інших. У всіх людей із нашого колективу присутні цінності, як-от взаємоповага, підтримка, любов, милосердя, творчість, натхнення. Це те, що об’єднує і дає можливість бути ресурсом, дороговказом, підтримкою для інших. Соціальна робота – це передусім служіння людям.
Соціальні працівники мають робити «невидимих» людей видимими. Тоді ми разом стоятимемо на захисті нашої країни й кожен найслабший стане найсильнішим. Соціальні працівники в руках несуть ліхтар і багатьом людям, які потребують допомоги держави, освітлюють шлях.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
У соціальній сфері вона працює 25 років. Стояла біля витоків створення системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в області.
Cоціальна сфера прийшла до неї раз і назавжди: «Соціальні працівники мають робити «невидимих» людей видимими. Тоді ми разом стоятимемо на захисті нашої країни й кожен найслабший стане найсильнішим. Соціальні працівники в руках несуть ліхтар і багатьом людям, які потребують допомоги держави, освітлюють шлях».
Із нагоди Дня працівника соціальної сфери, який щорічно відзначають у першу неділю листопада, – інтерв’ю Інформаційного агентства Волинські Новини з Ліною Галан.
Майже два роки ми живемо в умовах повномасштабної війни. Як управління соціальних служб долає виклики, зумовлені воєнним станом?
Із перших днів повномасштабного вторгнення ми кардинально змінили свою роботу й почали працювати набагато інтенсивніше. Відразу за дорученням Луцького міського голови було створено Центр взаємопідтримки внутрішньо переміщених осіб. Ми розуміли, що Луцьк – транзитне місто, яке обиратимуть люди, які прямуватимуть за кордон. А деякі тут залишаться.
До того в нас був невеликий кабінет екстреної допомоги, яким користувалися жителі нашої громади. Ми мали партнерські відносини з різними благодійними організаціями, отримували гуманітарну допомогу й мали можливість зарадити людям предметами першої необхідності, як-от одяг, взуття, засоби гігієни. Із перших днів повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що нам потрібно звернутися насамперед до наших партнерів, благодійників, знайомих і поповнити запаси адресною допомогою. Нам вдалося залучити небайдужих людей. Дуже приємно, що відгукувалися люди родом із Луцька. Вони телефонували нам, запитували, чим можуть допомогти.
Наприклад, одна така історія пов’язана з лучанкою, яка тривалий час живе в Німеччині. Вона активізувала громаду, в якій мешкає. Їм вдалося зібрати вантажівку з найнеобхіднішим. Пам’ятаю цей трепетний момент, коли вона телефонувала й запитувала, як ми будемо розподіляти допомогу. Ми ділилися світлинами, показували все… Хоч ніколи не зустрічалися, ми потоваришували й дотепер підтримуємо зв’язок. Співпереживання за долю інших, за майбутнє України, її громадян – це дуже знаково і відповідально.
Траплялися випадки, коли ми зустрічали людей з автівки з вибитими шибками, на якій писало «діти», заводили їх у приміщення з одягом і повністю переодягали, а старі речі викидали у смітник. Тому що вони були абсолютно непридатні. Люди не мали можливості та часу забрати з дому необхідний одяг. Усі побутові речі, зокрема предмети першої необхідності, ми мали їм забезпечити.
Активно працювали з шелтерами та тими громадянами, які були готові взяти до себе в оселю людей, які приїжджали.
Ми об’єднали багатьох волонтерів. Насправді в Луцьку є дуже багато людей, які готові допомогти і фізичною, і інтелектуальною працею, і матеріально. Коли ми формували Центр взаємопідтримки внутрішньо переміщених осіб, левову частину допомоги, як-от продукти, одяг, взуття, приносили небайдужі лучани. І протягом перших днів ми давали раду саме завдяки тим речам, які приносили з дому, які отримували від містян. Уже потім це переросло у велику гуманітарну місію. Допомога надходила і з Фарерських островів, і з Німеччини, і з Польщі, і з Італії… Географія отриманої допомоги дуже велика.
Звісно, з особливою увагою ставимося до дітей, тому що ми управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Ми навіть маємо такий хештег – #ЗавждиВаше_сімейнеУправління.
Один із найпотужніших проєктів, які реалізовували у 2022-2023 роках, – це проєкт, фінансово підтриманий Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, спрямований на підтримку кризових категорій сімей і сімей, які виховують дітей з інвалідністю. Він тривав півтора року і має дуже рясні результати. Наше управління вибрали не тільки як партнера для реалізації цього проєкту, а й як партнера, аби допомогти всій Волинській області віднайти тих дітей, які приїхали рятуватися від війни і мають інвалідність, та підтримати їх.
Цей проєкт був адресно спрямований і сконцентрований саме на підтримці дитини. Наприклад, сім’я довгий час перебувала в укритті й там у дитини розбилися окуляри. І ми мали можливість за направленням лікаря забезпечити її новими окулярами. Або родина, тікаючи від війни, забула дитячий інвалідний візок і нам потрібно було швидко віднайти новий. Також пригадую маму з двома дітьми з Маріуполя, які потребували слухових апаратів.
Наше основне завдання – не оминути жодну дитину увагою. Ми контактували з керівництвом громад, щоб підтримати такі родини.
Загалом 176 дітей з інвалідністю були в кейс-менеджменті. Що це означає? Це більш як пів року роботи з сім’єю, це забезпечення всіх індивідуальних потреб, це забезпечення продуктами харчування, це психологічна підтримка, це група взаємопідтримки. Якщо говорити тільки мовою кілометражу, то, як підрахували, ми здолали понад 14 тисяч кілометрів у пошуках дітей, які потребують допомоги. Було створено мультидисциплінарну команду. Адже щоб надавати якісні соціальні послуги комплексно й відразу, крім соціального працівника, інколи потрібно залучати і медика, і юриста, і психолога.
Напевно, цей психологічний штаб став порятунком і для наших працівників, тому що ми постійно потребували мотивації, психологічної підтримки. Торік були такі періоди, коли ми навіть ночували на роботі, бо, наприклад, гуманітарна допомога надходила в першій-третій годині ночі…
Напевно, зараз ми усвідомлюємо, як потрібно діяти під час війни. Ми зрозуміли, що залишаємося на місці. До слова, жоден працівник управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не виїхав за кордон. Ми всі як один були на місці та працювали для того, щоб допомогти і вистояти.
У нас запрацювали мобільні бригади. Це професіонали, які виїжджають у кожну домівку й адресно можуть надати експрес-консультування, підтримати, спрямувати до тих суб’єктів взаємодій, які допоможуть залагодити те чи те питання. Мобільні бригади працюють, зокрема, з сім’ями, які потерпають від домашнього насильства.
Ми сьогодні говоримо про те, що велика війна внесла корективи в наше життя. Також через війну в деяких сім’ях загострилися наявні проблеми у відносинах. Тому співпрацюємо з Національною поліцією. Коли вона виїжджає на виклики у зв’язку з домашнім насильством, відразу телефонує мобільній бригаді, яка має допомогти з’ясувати, чи це сімейний конфлікт, чи це набута безпорадність, чи це насильство, яке може призвести до летальних наслідків.
Також наше управління має спеціаліста, який працює з кривдниками. Інколи навіть самі чоловіки звертаються до нас, тому що не можуть розібратися зі своїми взаємовідносинами, можливо, десь присутні підмінні поняття любові, яка межує з тотальним контролем чи завищеними очікуваннями. Звісно, тут потрібні поради фахового спеціаліста.
Окрім того, наше управління підтримує дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Працюємо з сім’ями, які виховують дітей з інвалідністю, тому що їм найважче. Фінансове забезпечення таких сімей часто низьке, тому що батьки прив’язані до дітей, яких потрібно постійно підліковувати, яким необхідно приділяти більше уваги.
Досі працюємо в режимі надання допомоги продуктами харчування. Намагаємося організовувати різноманітні благодійні акції. Дуже багато уваги приділяємо не тільки внутрішньо переміщеним людям, але й нашим лучанам. Тому що за межею бідності під час повномасштабної війни опинилися порівняно з 2020-2021 роками на 40% більше людей. Також маємо багато людей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Тому, звичайно, потрібно турбуватися і про них.
Рік тому було відкрито «ВОНА хаб. Луцьк». Для кого і для чого він діє?
Власне, ми розуміємо, що підтримка внутрішньо переміщених людей важлива на початках, допоки не вдасться стабілізувати ситуацію. Ми усвідомлювали, що потрібно рухатися далі, що потрібно запроваджувати проєкти, які давали би можливість переселенцям отримати не рибу, а вудку. Нам пощастило долучитися до проєкту Фонду ООН у галузі народонаселення і створити «ВОНА хаб. Луцьк».
Читати ще: Понад тисяча врятованих доль: на Волині вже рік працює хаб для жінок, які зазнали насилля
«ВОНА хаб», тобто вільна, окрилена, незалежна, амбітна, – це про жінок, які приїхали в нашу громаду разом зі своїми дітьми, це про жінок, які потерпали від домашнього насильства та гендерно зумовленого насильства, це про жінок, які виховують дітей з інвалідністю, це про жінок, які хочуть щось змінити у своєму житті. Це проєкт про фінансову незалежність кожної жінки, це проєкт про можливість спробувати себе в новій сфері, це проєкт про психологічну підтримку.
Часто жінки вимушені йти на низькооплачувану роботу або нехтувати своїми бажаннями заради виховання дітей, заради сім’ї. Багато жінок були змушені покинути все, рятуючись із дітьми від обстрілів. Їм найважче. Ми говоримо, що можна почати з нового аркуша, наприклад, у «ВОНА хабі». Фонд ООН у галузі народонаселення запропонував і підтримав багато практичних курсів, які можна тут пройти. Багато жінок уже пройшли кондитерські курси, курси флористики та дизайну, курси масажу, курси для працівниць сфери краси і навіть курси для спеціалісток зі встановлення та обслуговування кондиціонерів чи курси для електрикинь.
Які кроки назустріч тим, хто повернувся з війни, родинам військовослужбовців, армії робить управління?
Один із головних напрямків – робота з ветеранами, робота з чоловіками, які втратили здоров’я на війні, робота з сім’ями полеглих Героїв і робота з військовослужбовцями, які сьогодні захищають кордони нашої держави. Ми спілкуємося з хлопцями, вони кажуть, що їх підтримує те, коли з дому телефонують дружина та діти і розповідають, що їх запрошують на заходи, на відпочинок. Наприклад, ми мали можливість цього року завезти дітей у Грецію, Литву, здійснити чотири студійні візити до Польщі. Ми організовували ці поїздки саме для дітей наших воїнів, які зараз на передовій. Ці діти відчувають неймовірну гордість за своїх батьків. І, напевно, щасливі очі цих дітей додавали сил тим чоловікам, нагадували, за що вони воюють.
Намагаємося використовувати всі можливості, коли проводимо заходи для жителів нашої громади, аби збирати кошти та допомагати Збройним силам України. Ми партнеримося з різними державними, громадськими, благодійними організаціями, і щиро тішимося, що наше маленьке управління передає потужну підтримку хлопцям на передову. Нещодавно за підтримки громадської організації з Польщі нам вдалося передати захисникам із нашої 14-ї бригади безпілотник DJI Mavic. Також передавали Starlink. Долучаємося коштами, коли формують вантаж на передову для наших військових.
Кожен має свою лінію фронту. Наша – соціальне забезпечення жителів громади, підтримка внутрішньо переміщених людей, реалізація проєктів і залучення міжнародних грантів, аби розпочинати раннє відновлення країни вже і зараз.
284 сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, 186 сімей, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, чотири прийомні сім’ї, один дитячий будинок сімейного типу, понад півтори тисячі сімей військовослужбовців, які зараз перебувають на фронті, 111 дітей полеглих Героїв, 1387 дітей з інвалідністю.
Двері нашого управління завжди відчинені. До нас приходять небайдужі громадяни, які розповідають про те, що по сусідству неналежно виховують дитину. Дуже багато сімей звертаються, розповідають, що самостійно не справляються з побутовими питаннями. Ми повинні не допустити того, аби люди опинилися у відчаї. Ми не маємо допустити зростання показника соціального сирітства. Тому намагаємося підтримати біологічну сім’ю.
Зараз стартували з новим проєктом ЮНІСЕФ, спрямованим на підтримку родини. Підписано меморандум про співпрацю з Волинською областю, і Луцьк обрано як основне місто, де реалізовуватиметься цей проєкт. Ми вже отримали електроавтомобіль, тож матимемо змогу приділяти більше уваги сім’ям адресно. Будемо їздити у складі мультидисциплінарної команди для того, щоб залагоджувати проблеми жителів нашої громади.
Готуємо новорічно-різдвяні заходи і хочемо охопити увагою кожну дитину, яка цього потребує. Зараз підшуковуємо ресурси, адже йдеться про понад шість тисяч дітей, яким потрібно допомогти. Ми розуміємо, що свято може не прийти до їхніх осель… Тому повинні сьогодні об’єднати зусилля. Звертаємося до депутатського корпусу, аби виділити потрібні кошти і подарувати хоча би солодощі цим дітям.
Ми сьогодні дуже гарно співпрацюємо з суб’єктами взаємодії. В кожному соціальному закладі розміщено інформацію про роботу управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, про роботу Центру взаємопідтримки внутрішньо переміщених осіб. Ми активно ведемо сторінки в соціальних мережах, публікуємо інформацію на сайті Луцької міської ради, постійно оновлюємо свої інформаційні куточки. Завжди інформуємо громадськість про наші заходи та проєкти, можливість отримати гуманітарну допомогу; працюємо відкрито й відверто.
Управління соціальних служб охоплює безліч напрямків роботи. Чи вистачає вам спеціалістів, ресурсів?
Кадрове наповнення, звичайно, бажає кращого, тому що на всю Луцьку громаду в нас лише 16 працівників. Це надто мало. Це не покриває нормативів, які закладені законодавством. Рівень заробітної плати не надто високий, тому спостерігаємо плинність кадрів. Багато хто не витримує навантаження. Але є багато молодих, креативних людей. Вони привносять нові ідеї в наше управління. Загалом наш колектив дуже дружній і творчий. Ми завжди намагаємося креативити, і наші заходи завжди популярні серед лучан.
Можна багато говорити про недостатність ресурсів, але є розуміння про приналежність до управління і гордість за те, що ти робиш. Ми радіємо, коли сім’ї вдалося подолати складні життєві обставини. Це і наша перемога. Радіємо, коли завдяки нашому сприянню вдалося прооперувати дитину і вона вже почала ходити. Це перемога і родини, і наша. Це підтримка дітей-сиріт, аби в цьому потоці життя вони не заблукали. Розуміємо, що без нашої підтримки не отримають допомогу люди, які виховують дітей віком до трьох років, тому що в нашому управлінні здійснюється перевірка цільового використання коштів. Радіємо, коли внутрішньо переміщені люди, які оселилися в Луцьку, приходять і дякують нам за підтримку, наголошують, що Луцьк – місто чуйних людей.
Переймаємо в нашій роботі європейський підхід, залучаємо практики, які дають результат. Тобто запозичуємо успішний досвід для роботи задля нашої громади. Таким чином прагнемо світ людей зробити іншим – кращим.
Ми радіємо, що навіть в умовах воєнного стану зберегли наші традиційні акції. Наприклад, щороку міський голова вручає перші шкільні портфелі діткам різних пільгових категорій. Із нашими портфеликами діти доходжують навіть до п’ятого класу, бо вони якісні.
Нині готуємося до Дня Святого Миколая за новим календарем. Уже 6 грудня разом зі службою таксі відвідаємо дітей, які пересуваються на інвалідних візках.
Підтримуємо акції, приурочені до різдвяних чи державних свят, хочемо, аби кожна людина відчула турботу громади, щоб жодна людина не залишилася наодинці зі своєю проблемою.
Основне завдання – підтримувати, масштабувати цю роботу, розвивати сферу соціальних послуг, будувати нові соціальні об’єкти, сприятливі для людей, бути місцем підтримки.
До Дня Святого Миколая в нас буде відкрито простір для дітей з інвалідністю на вулиці Лесі Українки, 65. Це спільний проєкт. Завдяки фонду «Дитяча місія. Україна» вдалося зробити ремонт, а ЮНІСЕФ надасть спеціалістів, які працюватимуть із дітками. Вони будуть здійснювати денний догляд за дітьми з інвалідністю, тобто на три години мама зможе залишити свою дитину з фахівцями, аби за цей час вирішити якісь побутові питання. Ми хочемо відкрити такий центр, бо є багато запитів від мам, які виховують дітей з інвалідністю. Щиро радіємо, що зовсім скоро двері цього закладу відчиняться.
Будь-які святкування ми, як і більшість українців, відклали на період після перемоги. Цей День соціального працівника, як і попередні, ми відзначатимемо в роботі. У ці дні в нас заплановані благодійні акції для сімей, у ці дні працюватиме Центр взаємопідтримки внутрішньо переміщених осіб, у ці дні ми будемо виїжджати в родини…
Професія соціального працівника – це про дуже глибоку любов, віру, підтримку кожної людини. Соціальними працівниками не народжуються. Але соціальний працівник – це на все життя. Це важка і благородна справа. Це цікава й виснажлива робота. Це робота на результат. Як ми говоримо в колективі, якщо деталь можна переробити, а від верстата – відійти, то в нашому випадку це суцільна робота над тим, щоб допомогти іншим, підтримати інших. У всіх людей із нашого колективу присутні цінності, як-от взаємоповага, підтримка, любов, милосердя, творчість, натхнення. Це те, що об’єднує і дає можливість бути ресурсом, дороговказом, підтримкою для інших. Соціальна робота – це передусім служіння людям.
Соціальні працівники мають робити «невидимих» людей видимими. Тоді ми разом стоятимемо на захисті нашої країни й кожен найслабший стане найсильнішим. Соціальні працівники в руках несуть ліхтар і багатьом людям, які потребують допомоги держави, освітлюють шлях.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
На Житомирщині затримали наркозалежних чоловіка й жінку, які за гроші підірвали вибухівку біля ТЦК
Сьогодні 12:51
Сьогодні 12:51
«Разом до перемоги»: у Ковелі на благодійному ярмарку зібрали 24 тисячі гривень для ЗСУ
Сьогодні 12:18
Сьогодні 12:18
Понад рік вважали зниклим безвісти: повідомили про загибель волинянина Валерія Грибчука
Сьогодні 10:38
Сьогодні 10:38
На дорогах та тротуарах Луцька працює спецтехніка
Сьогодні 10:06
Сьогодні 10:06
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.