Луцьк як місто коротких відстаней? Інтерв’ю з дизайнером Левком Давидюком

«Зараз життя в місті дуже швидко змінюється, тож потрібно своєчасно реагувати на ці зміни. Оскільки за один раз усе передбачити неможливо, необхідно думати на 10–20 років наперед», – переконаний дизайнер Левко Давидюк.

Інформаційне агентство Волинські Новини вирішило поспілкуватися з засновником студії Leo D’uk Design із нагоди Всесвітнього дня архітектора, який цьогоріч припадає на 7 жовтня.

І попри те, що більшість свого часу Левко Давидюк проводить у Львові, він розповів про те, як можна трансформувати Луцьк із огляду на потреби сьогодення, як зробити наше місто комфортнішим для усіх мешканців та як притягнути до столиці Волині не тільки туристів, а й потенційний інвесторів.

Окрім того, дизайнер пригадав свій перший проєкт і поділився, чому відмовляється від замовлень.

ПОТРІБНО ФОКУСУВАТИСЯ НА ТОМУ, ЩО ПРИНОСИТЬ ЗАДОВОЛЕННЯ

Ви зараз постійно мешкаєте у Львові чи живете на два міста?

Більшість часу я проводжу у Львові, бо тут знаходяться студія, офіс. У Львові я більше працюю над розробкою проєктів, але все одно досить часто їжджу в Луцьк, адже маю декілька проєктів, які постійно треба контролювати, стежити за перебігом виконання. Загалом близько трьох разів на місяць буваю в Луцьку.

Яким був ваш перший проєкт?

Це була двокімнатна квартира у 2007 році. Можна сказати, що це було перше моє замовлення, адже до того я допомагав батькам, знайомим, сусідам, а от першим замовленням була саме квартира. Далі пішли комерційні об’єкти.

Які проєкти зараз реалізовуєте в Луцьку?

Деякі котеджі за містом, взуттєві магазини в центрі. Ще працюємо по ресторанах, але тут мушу зберігати комерційну таємницю, бо замовники не завжди хочуть завчасно розголошувати деталі. Можливо, не все вдалося пригадати, бо насправді нараховується дуже багато проєктів.

Наприклад, сквер у центрі міста.

Із громадських проєктів, так. Сквер на фінальній стадії реалізації – на об’єкт уже привезли рослини, які незабаром висадять. Тому можна сказати, що цей проєкт майже завершений.Коли беретеся до реалізації нового проєкту, передусім на що звертаєте увагу? Чи часто відмовляєтесь від замовлень?

Звичайно, бувають проєкти, від яких доводиться відмовлятися. Це, мабуть, пов’язано з двома факторами. Перший – завантаженість роботою. Тобто, коли ми розуміємо, що фізично не встигнемо виконати проєкт, то немає сенсу навіть братися за нього, аби потім не робити все поспіхом, від чого страждає і якість. У таких ситуаціях ми з’ясовуємо, чи цей проєкт терміновий, чи можливо посунути графік. Якщо немає можливості відтермінувати замовлення, то відмовляємося.

Другий фактор не менш важливий – це схожість поглядів із замовником на стилістику, процес. Звичайно, в якомусь напрямку ми почуваємося сильніше, також є стилістика, рамки проєкту, які нам подобаються і котрі приємно робити. Загалом у творчій роботі потрібно фокусувати свої сили на тому, що приносить задоволення, тоді й буде зовсім інший результат, адже якісніше й краще можна проявити себе саме в таких проєктах. Тому від проєктів, де немає спільного бачення щодо стилістики, філософії об’єкту, критеріїв і цінностей, теж доводиться відмовлятися.

МІСТО КОРОТКИХ ВІДСТАНЕЙ

Поговоримо про проєктування міста Луцька. Як його оцінюєте з сучасної перспективи? Чи можливо його трансформувати з огляну на потреби сьогодення?

Загалом місто Луцьк є дуже неоднорідним, адже воно формувалося, забудовувалося в різні періоди і не має чітко вираженої центричної структури, характерної для європейських міст. Якщо ми візьмемо центр і буквально трохи пройдемося в бік парку, то вже побачимо поля, тобто ніби й центр міста, а водночас заміська територія. Є теж певні нерівномірні відгалуження в сторону 33-го та 40-го кварталів і в бік мікрорайону ЛПЗ, який взагалі відірваний. За рахунок цього місто не має щільності й однорідної структури.

Окрім того, місто розрізає на дві половини залізнична колія, біля якої спостерігаємо занедбані промислові зони.

Тож потрібно працювати над ущільненням структури, відновленням цих занедбаних зон. Можливо, так, як колія проходить через центр міста, доцільно було б відділити її шумозахисними екранами, якісно озеленити з обох боків, аби зелень вбирала викиди від локомотивів, покращити мікроклімат і екологію навколо колій. Тоді можна було б функціонально заповнити закинуті промислові зони, які межують із колією. За рахунок цього вийшла б більш однорідна структура міста – місто коротких відстаней із не надто відірваними зонами.А які плюси бачите в проєктуванні Луцька? Чи такі взагалі є?

Один із плюсів міста, те, що я бачу в порівнянні зі Львовом, – це досить широкі вулиці. Тут я маю на увазі не проїжджу частину, а відстань від фасаду одного будинку до фасаду іншого.

До прикладу, коли у Львові відбуваються процеси з розробки системи велодоріжок, інших функціональних зон уздовж вулиць, то завжди стикаються з проблемою, що при такій ширині вулиць наявні потреби міста дуже важко втілити. Це стосується і виокремлення окремої смуги для громадського транспорту, і створення паркувальних кишень, і передбачення зелених зон, й облаштування велодоріжок чи зручних пішохідних шляхів.

А в Луцьку дуже широкі вулиці, тому є можливість усі ці функції якісно втілити. На мою думку, реконструкція вулиць завжди має розглядатися комплексно, тобто не суто ремонт проїжджої частини, а ремонт вулиці від фасаду одного будинку й до фасаду іншого, який включає і тротуари, і зелені зони, і велодоріжки, і окремі смуги для автобусів тощо.

Зараз життя в місті дуже швидко змінюється і, як мені здається, місто повинне активно і вчасно реагувати на ці зміни. Оскільки за один раз змінити все неможливо, тому, розробляючи проєкти реконструкцій, місто мусить думати в перспективі на 10–20 років уперед, так само мати свою стратегію на майбутнє.Також Луцьк має гарну водну артерію, хоч поки й без зручного доступу, переважно рівнинний рельєф, що дає можливість якісно розбудувати велоінфраструктуру, і історичну частину.

ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНЕ КІЛЬЦЕ

В одному з інтерв’ю ви згадували, що Луцьку потрібна розвинута набережна.

У контексті розвитку території я розповідав про те, що б дала місту розвинута набережна. Так, великою перевагою міст є доступ до води, річок. Тут ми бачимо приклади великих європейських міст, які завжди будувалися на річках, у яких є гарна набережна, котра виконує дуже багато функцій – там можна проводити дозвілля, зокрема активно, там знаходяться велодоріжки, прогулянкові зони, різноманітні розважальні об’єкти, типу ресторанів чи кафе, галерей.

Така набережна дала б великий поштовх для розвитку креативної економіки Луцька, тим самим забезпечивши й однорідність структури. Так, вулиці Львівська, Чернишевського від’єднанні від міста необлагородженим Стиром. А зробивши навколо набережної якісний благоустрій, ми зможемо поєднати ці райони і створити зони для притягнення людей, наприклад конгрес-хол чи виставкові зали для проведення ярмарків, тематичних конференцій, що дозволило б притягнути до міста й бізнес-туристів.Окрім того, я маю ескіз туристично-рекреаційного кільця в Луцьку: набережна переходить до заплави, що за мостом на Ковельській, де можна було б зробити зону пляжів, далі Старе місто, зокрема будинок скульптора, кірха, замок Любарта, до парку імені Лесі Українки, потім можна з’єднати через територію закинутої фабрики «Лучанка» парк із зеленою зоною за Палацом учнівської молоді, де знаходиться дитяча залізниця, і далі через зелену зону меморіалу ми могли б вийти до стадіону, РЦ «Промінь».

Таке кільце могло б мати класну велоструктуру, а туристи, скориставшись пунктами прокату велосипедів на кшталт Nextbike, могли б побачити місто. Звісно, від кільця, яке об’єднувало б усі принади міста, а також усі зелені зони, мають бути відгалуження до залізничного вокзалу на вулиці Грушевського.

У перспективі таким туристично-рекреаційним кільцем користувалися б і містяни, це б дало поштовх і креативній економіці, діловому туризму. Думаю, якби вдалося хоча б поступово такий проєкт реалізувати, це б дало досить хороший імпульс.Зеленою штрихпунктрирною лінією відзначено зелені зони, які варто облагородити й об’єднати в одне кільце, поєднавши їх зручними пішохідними маршрутами та велодоріжками; жовтими лініями – пріоритетні велошляхи в межах кільця.

Говорячи про основні принади Луцька, не можна не згадати про замок Любарта. Зараз на слуху питання перенесення Центрального ринку, розташованого біля замку. Як вважаєте, як можна використати ділянку, яка в перспективі звільниться?

Передусім розпочну зі свого ставлення до подібних ринків. Насправді, це двояке питання, тому що з одного боку ми бачимо, що в європейських містах навіть на центральних площах відбувається торгівля, тобто ці площі, як і в Середньовіччі, виконують ринкову функцію, а в багатьох містах навіть мають відповідну назву, як, наприклад, площа Ринок у Львові. Але знову ж таки постає питання цінності цього ринку. Коли він відбувається раз у тиждень і на нього приїжджають фермери, які продають свої товари за виробничими цінами, а не цінами перекупників, це дає можливість людям отримати якісний екологічний продукт за нижчою ціною, своєю чергою фермери мають хорошу реалізацію, адже не віддають продукцію перекупникам.

Тобто, вважаю, що існування в місті фермерських ринків – це позитивна тенденція. Однак постає питання вигляду такого ринку. Зараз наявний ринок має дуже захаращений, непривабливий і неестетичний вигляд та створює неприємне враження як у гостей міста, так і в самих лучан.

У перспективі, якщо цю зону опрацьовувати, то, вважаю, що функцію ринку можна було б зберегти, але у форматі європейських ринків, де будуть тимчасові розбірні конструкції, а торгівля відбуватиметься раз-два в тиждень, аби люди могли закупити якісних продуктів за хорошими цінами.

Загалом ця територія потребує облагородження, адже нею пролягає прямий піший зв'язок через вулицю Лесі Українки до замку.Над дорогою, звісно, може бути якась забудова, але однозначно йдеться про забудову заввишки не більше двох-трьох поверхів, аби вона органічно вписувалася в полотно міста. Історично так склалося, що це район малоповерхової забудови. Тобто на місці ринку можуть з’явитися якісь офісні приміщення, але, як вважаю, вони повинні займати тільки смугу над дорогою – на глибину не більше 50 метрів. Далі має бути рекреаційна зона з можливістю для проведення ярмарків, фестивалів тощо.

ТУРИСТИ ЇДУТЬ ЗА АТМОСФЕРОЮ

Згадуючи про туристичний розвиток міста, окрім історичних об’єктів, чим Луцьк, на вашу думку, міг би привабити туристів? І яких закладів бракує в місті для притягнення відвідувачів?

Як мені здається, туристи в першу чергу їдуть у місто за атмосферою. Туристів, які їхали б у конкретний заклад, на мою думку, нараховується дуже мало. А на атмосферу впливають дуже багато факторів. Окрім історичних об’єктів, у місті мають бути й культурні заклади, наприклад галереї. А в Луцьку немає цілісного образу, бракує цікавих ресторанів чи кафе тематичної кухні, різноманітних заходів. Та ж сама набережна могла слугувати ядром притягання для проведення різних цікавих культурно-мистецьких заходів, фестивалей.

Так само в Луцьку немає конгрес-центрів із великою кількістю посадкових місць, де можна було б проводити конференції, симпозіуми, на які з’їжджалися б декілька тисяч учасників. А бізнес-туризм, зазвичай, дає фінансово кращий приріст місту, бо йдеться про більш платоспроможних людей, котрі можуть залишати в місті більше грошей. Наприклад, коли йшла мова про проєктування бізнес-центру Passage Interdit, який нещодавно завершили, ми ставили перед собою завдання створити на першому поверсі максимально просторий зал.Як мені здається, функціонально Луцьк досить односторонньо розбудовується. Ми бачимо, що багато споруджується житлових новобудов, однак дуже мало зводиться приміщень інших функцій, наприклад бізнес-центрів, офісів, культурно-мистецьких центрів.

МІСТО МАЄ РЕКОНСТРУЮВАТИСЯ В РІЗНИХ НАПРЯМКАХ

Зараз у Луцьку триває конкурс проєктів реконструкції Театрального майдану. Однак чи на часі реконструкція центральної площі в місті і чи не варто було б зосередитися спершу на інших об’єктах?

У конкурсі проєктів реконструкції майдану ми також беремо участь і будемо боротися за право розробляти центральну площу Луцька. Зараз якраз готуємо проєкт і плануємо незабаром його подати.

Щодо того чи на часі це, чи ні, то часто лунають думки про те, що спершу потрібно відремонтувати двори, однак я вважаю, що одне без іншого відбуватися не може. Місто має органічно й паралельно розвиватися і реконструюватися в різних напрямках.

Так, на сьогоднішній день Театральний майдан не відповідає тим вимогам, яким має відповідати центральна площа сучасного міста. Поки він виконує суто транзитну функцію. У спеку бруківка напікається, немає достатньо затінку, не вистачає освітлення, стихійне паркування – ми бачимо дуже багато проблем на Театральному майдані. Я не говорю, наприклад, про те, що машини потрібно повністю прибрати, однак необхідно зробити для них відокремлену зону, яка не перетинатиметься з напрямком руху пішоходів, і куди водії зможуть безпечно заїжджати, не створюючи дискомфорту для пішоходів.

Окрім того, площа дуже нерівномірно освітлена та має багато темних зон у вечірню пору.Також якщо брати окремий двір, то йдеться про обмежену кількість осіб, а на центральній площі міста буває, мабуть, кожен мешканець кілька разів на місяць. Це своєрідна точка притягання, яка має бути комфортною для кожного. Тому потрібно вирішувати питання освітлення, проблему паркування, додавати нові зелені зони, аби площа не напікалася і була комфортною для відпочинку всіх мешканців. Також потрібно враховувати потреби дітей, які повинні мати місце, де зможуть погратися, старших осіб, котрі зможуть спокійно відпочивати чи почитати газету в затінку на лавці.

Також вважаю, що на площі, хоча б у літній період, має бути кав’ярня відкритого типу, де люди могли б зустрічатися, спілкуватися, комфортно і цікаво проводити час.

До речі, проєкт ще складний тим, що центральна площа повинна відповідати дуже багатьом функціям, тож має легко трансформуватися, наприклад, у зимовий період для розміщення ярмарку, катка, ялинок чи для проведення в будь-яку пору різноманітних фестивалей і, відповідно, встановлення сцени.

Ми, аналізуючи всю цю ситуацію, намагаємося у своєму проєкті передбачити ці нюанси.

БЕЗБАР’ЄРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Такі публічні простори мають бути пристосованими до потреб не тільки дітей чи людей старшого віку, а й осіб з інвалідністю.

Цей момент ми теж завжди прораховуємо. Наприклад, якщо взяти до уваги сквер на Градному узвозі, то там була ступінчаста структура – рівні майданчики з високими бордюрами різних рівнів. Ми ж це все об’єднали, зробили безбар’єрне середовище без будь-яких бордюр чи спотикачів. Навіть паркові бордюри, які огороджують зелені насадження, не виступають за рівень тротуару. Це зручно і для забезпечення потреб маломобільних груп населення, і вигідно з погляду водовідведення, адже таким чином лунки з деревами можуть вбирати частину води з площі і пускати її зразу в ґрунт.Загалом критерієм зручності простору для маломобільних груп населення потрібно керуватися в кожному міському проєкті, адже, якщо об’єкт буде зручним для особи з інвалідністю чи мами з візочком, то автоматично він буде більш зручним і для решти населення. Це та відправна точка, від якої потрібно відштовхуватися.

Свого часу в Луцьку довго обговорювали необхідність облаштування підземних переходів, зокрема біля ЦУМу та «Там-Таму». Чи зараз це ще досі доцільно?

Як на мене, це абсолютно абсурдна ідея. Загалом увесь цивілізований світ, усі міста, де є розвинута урбаністика, відмовляються від наземних і підземних переходів. Легше машину спустити під землю, ніж людину, бо авто може легко заїхати й виїхати, а людині спуститися й піднятися сходами може бути важко, не говорячи вже про осіб з інвалідністю чи мам із візочками, адже часто пандуси можуть не відповідати, до прикладу, ширині візка.

Парадоксально, але такі переходи водночас створюють небезпеку травмування на дорозі, оскільки в людини завжди виникає спокуса перебігти дорогу.

До того ж, якщо порахувати вартість будівництва підземного переходу, то за ці кошти краще обладнати місто розумними світлофорами, облаштувати скрізь регульовані пішохідні переходи, що дасть набагато більший ефект у плані безпечності вулиць. Так, рівномірно розміщені регульовані пішохідні переходи гасять швидкість руху автомобілів, не даючи можливість водіям значно перевищувати дозволену швидкість, що, своєю чергою, створює безпечніше середовище.МІСТО, З ЯКОГО НЕ ХОЧЕТЬСЯ ВИЇЖДЖАТИ

Останніми роками в Луцьку дуже видозмінився центральний парк. Як оцінюєте ці зміни і що робити місту з іншими парками, до прикладу з Дубовим гаєм на ЛПЗ?

Мабуть, я більше прихильник стратегічного, планового підходу. Навіть ті ж самі реконструкції парків я розпочав би з напрацювання цілісної стратегії міста щодо зелених зон. Наприклад, кожен парк може відповідати окремій функції: один бути сімейним, пікніковим, як парк 900-річчя, а другий, то й же центральний парк імені Лесі Українки, – парком активного відпочинку.

Якщо все це проаналізувати, переосмислити і створити функціонально різні парки, тоді можна було б більш стратегічно, планово і якісно їх розвивати, вони були б більш задіяні та експлуатовані всіма містянами, незалежно від того, де вони мешкають.

Я розумію, що через певну обмеженість бюджету міста, Луцьк пробував залучати до реконструкції центрального парку підприємців, щоб принаймні облаштувати доріжки чи провести освітлення. Це вже покращення. Але хотілося б все-таки цілісного концептуального проєкту, адже поки парк різношерстий, бо підприємці встановлюють різні ліхтарі й викладають різну бруківку, що не дуже одне з одним компонується. Тобто бракує певної цілісності, але зрозуміло, що місто, попри обмеження, виходить із ситуації, змінює щось, облагороджує.

Підсумовуючи нашу розмову, яким бачите Луцьк у майбутньому?

Бачу місто з відкритими, привітними одне до одного людьми, приємною атмосферою, великою кількістю різноманітних культурно-мистецьких заходів. Своєю чергою, на відкритість, щирість людей і їхній гарний настрій, як думаю, дуже впливає навколишнє середовище, тобто чим комфортніше це середовище, тим і люди позитивніші.

Бачу Луцьк екологічно чистим, вулицями здебільшого пересуваються на велосипедах, електросамокатах. Це місто зі зручним електротранспортом, сучасним сміттєпереробним заводом і високою культурою сортування сміття, що забезпечить на 100% переробку відходів. Місто, яке використовує здебільшого сонячну та вітрову електроенергію. Місто з великою кількістю зелені, скверів, парків. Місто, в якому функціонує сучасний аеропорт.

Це безпечне місто, яке ставиться з повагою до найменш захищених груп населення, яке притягує молодь, творчих осіб, бізнесменів, у якому комфортно знаходитися і з якого нікуди не хочеться виїжджати.

Розмовляла Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---