«Луганщина в дії»: як переселенці волонтерять у Луцьку

Переселенці допомагають переселенцям. Жителі окупованої Луганської області, які втекли від війни до Луцька, не сидять на місці. Люди підтримують і цивільних, і військових. Усе задля перемоги й повернення додому, на Луганщину. Там, кажуть волонтерки, навіть природа й повітря інші, особливі.

«Там не здається, що небезпечно. Там є відчуття, що ти щось робиш для перемоги», – так волонтерка Тетяна описує поїздки на схід. Вона переселенка з нині окупованого Рубіжного Луганської області.

«Коли ми тільки виїхали, за кілька днів нам телефонують і кажуть: вас уже шукають, ви ж там із прапорами їздили. Кажу: так, а з чим ми мали їздить, ми ж живемо в Україні», – говорить жінка.

Розуміючи, що під Росією їм не жити, виїхали в перші дні російського вторгнення. Уже тоді окупанти великою кількістю військ наступали на Рубіжне. Місто із 60 тисячами жителів стало понищеним і покинутим. Та частина людей там живе. Не виїжджають із різних причин.

«Хтось тихенько чекає Україну. Тим, хто був у житті ніким, тепер усе добре. Вони когось пограбували, щось забрали і живуть у чужих будинках», – каже Тетяна.

Читати ще: Впізнала свій будинок на відео з TikTok кадирівців. Історія жінки, яка втекла до Луцька з Рубіжного

Від війни жінка із чоловіком і з трьома дітьми втекли до Луцька. Освоїлися і продовжили волонтерити. Їхній благодійний фонд «Луганщина в дії» допоміг багатьом родинам з дітьми, переселенцям, мешканцям деокупованих територій і, звісно, військовим. Возили усе, в чому була потреба. Кожна поїздка на схід, ближче до рідного Рубіжного, для Тетяни дорога.

«Я звідти їхати взагалі не хочу. І от зараз там трохи небезпечно, і хлопці військові кажуть: ну почекай, не треба їхати. І я вже чоловікові кажу: звози мене туди, я вже не можу», – наголошує Тетяна.

Крім допомоги продуктами, засобами гігієни й іншим, фонд луганчан шиє одяг, білизну, дощовики й маскувальні костюми на різні пори року для військових.Читати ще: Переїхала з Москви до Луцька і тут шиє подушки для воїнів ЗСУ

Небайдужі люди допомогли зі швейним обладнанням і тканиною. Долучаються і приходять шити місцеві лучани та переселенці з інших областей.

«Прочитала, що треба швачки. Я не професіонал, але строчити вмію. Я на пенсії і дуже рада помогти нашим хлопцям на війні. Дуже рада, що хоч чимось допомагаю нашим хлопцям», – розповідає волонтерка Тамара. Вона з Херсонщини.

Ще одна волонтерка Любов – із Луганщини. Їй повертатися вже немає куди.

«Згадувати дуже тяжко: як ти жив… Скільки тобі вже років і ти залишився взагалі без нічого. Житло розбите. Я тут з кицькою», – говорить Любов.

Нині жінка шиє маскувальні костюми й дощовики для військових на весну. На сході, кажуть, більше дощів і запити на такий одяг не зменшуються.

Для бійців на нуль волонтери шиють і білизну. Із тканиною також допомогли небайдужі.

Волонтерки кажуть, що не ділять українців на своїх і не своїх, а допомагають усім, хто до них звертається і не тільки.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---