Лучанин Дмитро Калашев – про здоровий дух, тіло і поезію в душІ та в дУші

Цьогорічна зима таки вступила у свої права і тішить нас сніжними й морозяними сонячними днями. А окремих відчайдухів вона кличе… до річки. Як-от нашого земляка Дмитра Калашева, який активно займається загартовуванням із 16-ти років, з далекого 1986-го.

Почав здобувати цей досвід із поступового обливання холодною водою. Ще раніше, 1980 року, він вперше побачив по телевізору Порфирія Корнійовича Іванова, який не тільки ходив по землі, по снігу босоніж, а й виробив свою життєву філософію співіснування людини та природи. З того часу Дмитро вважає його своїм учителем, прочитав багато його праць і багато чого для себе зрозумів. Із лікарями ж конкретно ніколи не консультувався щодо цього оздоровлювального заняття.

«У холодну річку головою об лід, звісно ж, я одразу стрімко не пірнав – починав загартовуватися поступово. Сідав у ванну та починав обливати ноги вище колін та руки вище ліктів. Дні три-чотири я так пообливався і згодом відчув, що вже можу стати під холодний душ. Потім став купатися у відкритих водоймах, незалежно від пори року», – поділився досвідом лучанин.Він не вважає себе аж таким уже затятим моржем, а просто людиною, якій подобається купатися в холодній воді. Друзі й рідні підтримують його захоплення, хоч і не завжди фізично, але морально – точно. Та й сам він купається під настрій: в першу чергу, аби загартувати свій дух, а заодно й тіло, коли в людини пробуджується центральна нервова система.

Один із таких оздоровчих днів він розпочинає так:

«Підйом о 6:20 – і на річку: просити в природи здоров’я собі, рідним, усім людям. Занурююся у воду, плаваю, а тоді виходжу на берег задоволений, щасливий. Посміхаюся, і навколишні це бачать, відтак у них теж настрій покращується. Це ланцюгова реакція, бо довкола хорошої людини завжди хороші люди».Дмитро також не приховує, що всі ми – діти природи, живемо на одній кулі, і нас народила матінка-Земля. Тому маємо поважати не тільки її, а й одне одного, незалежно від віри, релігії, яку кожен із нас сповідує, або й ні. У цьому сенсі купання на Водохреще, безумовно, вважає ритуалом, але без надмірного фанатизму. Бо річка, на його щастя, є кожного дня.Особисто я раніше знала свого співрозмовника більше як музиканта, автора й виконавця пісень, зокрема й власних. Тому не змогла не поцікавитися, як оздоровчі водні процедури впливають на його творчість.

«Коли не обливаюся, то в мене починається творчий простій. Коли ж знову починаю, то в моїй душі завжди пробуджується поезія. Як і розуміння того, для чого я живу на цій Землі», – зізнався Мана. Саме таке псевдо він має у музичних колах Луцька.Звісно ж, у своїх віршах він згадує і воду, і природу… Декілька власних поетичних рядків наспівав наостанок, наче в подарунок на зимові свята не тільки мені, а й нам усім:

«Де ріка тече за край, де лісів співучий гай, де дівчина ходить та, що чека тебе-е-е… Гуля вітер по землі та й шепоче щось тобі. Ніч покаже зорепад, листя встелить шля-а-ах».

Світлана ЗОЗУЛЯ

Фото автора та з архіву Дмитра Калашева

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---