Лучанка переобладнала своє житло під майстерню з пошиття одягу військовим
Лучанка, в якої син на війні, переобладнала свою квартиру під майстерню з пошиття одягу для військових. Наразі навколо неї об’єдналось багато інших жінок, які теж не можуть просто чекати своїх рідних та близьких захисників з перемогою. Про те, чого потребують наші Герої, дізнаються безпосередньо від них.
Про це йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».
«Після того, як почалось повномасштабне вторгнення, виявилося, що хлопці багато чого потребують. На той момент не було можливості це купити та не було де. З того часу наші майстерні працюють на повну потужність. Ми збираємо дівчат, просимо, шукаємо. Ми не тільки молимося, а й робимо все для того, щоб врятувати їхні життя», – каже волонтерка Олександра Лисак.
Волинські жінки теж наближають перемогу, у кожної з них свій фронт. Аби допомогти військовим, волонтерять хто як може.
«6 березня мій син пішов до війська. Він зараз на Донецькому напрямку. Вчора дзвонив, говорив, що там дуже тяжко. З 4 березня я почала шити труси для хлопців, потім – штани і все, що потрібно», – говорить волонтерка Валентина Слободчук-Тишкевич.Жінка в себе вдома зробила майстерню, де спільно з іншими небайдужими жінками займаються пошиттям необхідного для солдатів. Режисерка за освітою Валентина Вілівна в один день перекваліфікувалась в швачку.
Дізнавшись, що вдома у пані Валентини швейна майстерня, до пошиття речей для військових почали долучатись інші небайдужі люди: приносили матерію, допомагали робити цю клопітку роботу, хтось долучався й коштами. Адже на початках першу партію спідньої білизни шила на старенькій машинці.
«В мене дочка проживає в Америці. Там всі переймаються долею нашої країни. Коли розпочалася війна, вона робила збори. Така була грошова поміч на початку», – пригадує волонтерка Людмила Ізюмцева.
Спочатку пошиті речі рахували, після 15 тисяч пошитої спідньої збились з обліку, адже, окрім цього, в майстерні шиють ще безліч необхідного на фронті: маскувальні костюми, кікімори, м’які сидіння, носові хустинки та інше. Навіть відсутність електроенергії не заважає продовжувати роботу, адже це відволікає від поганих думок.
Жінка зізнається, спочатку думала лише про сина, згодом зрозуміла, що всі захисники її діти. Зібраний вантаж Олександра Лисак сама везе на передову. Щоразу картина, яку вона бачить на передовій, жахає. Мета – рятувати хлопців будь-якою ціною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».
«Після того, як почалось повномасштабне вторгнення, виявилося, що хлопці багато чого потребують. На той момент не було можливості це купити та не було де. З того часу наші майстерні працюють на повну потужність. Ми збираємо дівчат, просимо, шукаємо. Ми не тільки молимося, а й робимо все для того, щоб врятувати їхні життя», – каже волонтерка Олександра Лисак.
Волинські жінки теж наближають перемогу, у кожної з них свій фронт. Аби допомогти військовим, волонтерять хто як може.
«6 березня мій син пішов до війська. Він зараз на Донецькому напрямку. Вчора дзвонив, говорив, що там дуже тяжко. З 4 березня я почала шити труси для хлопців, потім – штани і все, що потрібно», – говорить волонтерка Валентина Слободчук-Тишкевич.Жінка в себе вдома зробила майстерню, де спільно з іншими небайдужими жінками займаються пошиттям необхідного для солдатів. Режисерка за освітою Валентина Вілівна в один день перекваліфікувалась в швачку.
Дізнавшись, що вдома у пані Валентини швейна майстерня, до пошиття речей для військових почали долучатись інші небайдужі люди: приносили матерію, допомагали робити цю клопітку роботу, хтось долучався й коштами. Адже на початках першу партію спідньої білизни шила на старенькій машинці.
«В мене дочка проживає в Америці. Там всі переймаються долею нашої країни. Коли розпочалася війна, вона робила збори. Така була грошова поміч на початку», – пригадує волонтерка Людмила Ізюмцева.
Спочатку пошиті речі рахували, після 15 тисяч пошитої спідньої збились з обліку, адже, окрім цього, в майстерні шиють ще безліч необхідного на фронті: маскувальні костюми, кікімори, м’які сидіння, носові хустинки та інше. Навіть відсутність електроенергії не заважає продовжувати роботу, адже це відволікає від поганих думок.
Жінка зізнається, спочатку думала лише про сина, згодом зрозуміла, що всі захисники її діти. Зібраний вантаж Олександра Лисак сама везе на передову. Щоразу картина, яку вона бачить на передовій, жахає. Мета – рятувати хлопців будь-якою ціною.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.