«Людина, яка боїться собак, – деградована», – кінолог про дресирування, каністерапію та проблему намордників. Інтерв’ю

Юрій Бардась – колишній прикордонник, який віддав службі 27 років життя. Свого часу він обіймав посаду начальника кінологічної служби Північного регіонального управління. А в 2017 році пішов на пенсію та займався службовим собаківництвом, підготовкою собак-детекторів на теренах Євразії. Наразі Юрій Бардась є головою Спілки практикуючих дресирувальників ВГО «Кінологічна Спілка України» та суддею з робочих якостей.

Днями на базі Шацького лісового фахового коледжу імені В. В. Сулька проходив навчально-методичний практичний семінар з дресирування службових собак, під час якого собаки складали міжнародні та національні тести. Окрім того, Юрій Бардась погодився організувати для дітей сеанс каністерапії, під час якого вони могли поспілкуватися з собаками, погладити їх та подивитися, як тварини виконують команди.

Інформаційне агентство Волинські Новини скористалося нагодою та розпитало кінолога про дресирування тварин, підготовку службових собак, каністерапію в Україні, а також поцікавилося думкою щодо носіння намордників.Юрію, ви казали, що служили у прикордонних військах. Саме з того часу займаєтеся дресируванням?

Загалом, я займаюся собаками з шостого класу. Мені це сподобалося, хобі перейшло в стиль життя. До строкової служби я займався і музикою, і спортом, але з семи днів на тиждень один виділяв для службового собаківництва. Саме в шостому класі записався в осередок собаківництва й чотири роки вивчав теорію, очікуючи на свою собаку. Після цього мені допомогли придбати високопородну німецьку вівчарку, тоді я був найщасливішою людиною на світі. Це вже моє життя.

Сьогодні провели захід для дітей, але основною метою вашого приїзду на Волинь став семінар з дресирування службових собак. Розкажіть про нього детальніше.

Семінар ми проводимо відповідно до плану заходів, які організував волинський обласний осередок «Кінологічної Спілки України» з метою підготовки кінологічних кадрів всеукраїнської громадської організації у західному регіоні. Цей захід – для всіх охочих членів кінологічної спілки. Сюди прибули учасники з Закарпатської (Мукачеве, Ужгород), Львівської, Волинської (Луцьк, Ковель), Житомирської, Київської, Черкаської областей. Окрім того, на семінар приїхали представники національної поліції з Києва.

Зазвичай у фіналі семінару ми проводимо іспити з міжнародних і національних нормативів підготовки собак. Серед національних видів – загальний курс дресирування, захисна собака, собака-компаньйон. Міжнародні тести підготовки собак – BH-VT (собака-компаньйон, міжнародний тест) та IGP-1 (міжнародні тести для службових порід собак).Які породи собак представлені на семінарі?

Сюди приїхали вісім порід собак, зокрема німецька класична вівчарка, німецька вівчарка довгошерста, кане-корсо, бельгійська вівчарка малінуа, східноєвропейська вівчарка, кокер-спанієль, доберман, німецький боксер.

Наприклад, кокер-спанієль приїхав зробити корекцію поведінки. Собака проявляє дуже сильну орієнтувальну реакцію, і власниця активно працює над тим, аби навчитися управляти твариною.

Натомість доберман та німецький боксер після тренувань складатимуть іспити.

Скільки часу ви практикуєте каністерапію? Як діти реагують на собак під час заходів, чи не було випадків, коли дитина справді боялася?

Акцентовано такі заходи ми не проводимо. Зазвичай це все відбувається паралельно з семінарами дресирування. Ніхто не звертає на це уваги, але на виставки собак приходять дуже багато людей, їх ознайомлюють з породами, вчать, що собака – це не шкідливий організм, навпаки – потрібно вміти любити тварин. Я вважаю, що людина, яка любить собаку, – це людина цивілізована. А людина, яка боїться собак, – деградована. Не хочу нікого ображати, але коли мами бачать собак, то вони починають вчити дітей боятися тварину, а це неправильно, оскільки згодом дитина дорослішає і боїться собак, бо мама так навчила. Навпаки, батьки мають вчити дітей не боятися собак, а навчати поводитися так, щоб не наражали себе на небезпеку, не втікали, не робили різких рухів, а вміли зупинитися. Навіть коли ти нервуєш, собака реагує на ці моменти. Аби цього не було, потрібно привчити людину, що ви маєте бути на рівних. Як і людина, будь-яка собака – це егоїст. Саме людина визначає, хто сильніший.

В дресируванні є таке поняття, як біопара. Коли це все в ідилії, то отримують гарні результати в підготовці собак.Чи можна захід, який ви провели для дітей, назвати сеансом каністерапії?

Так, будь-який контакт собаки з людиною – це каністерапія. На заході мала бути ще така порода, як маремма-абруцька вівчарка, або ж італійський вовкодав, але вони просто не влізли у автомобілі, адже це порода-гігант, їй більш як дві тисячі років. Ми дуже активно їх використовуємо у каністерапії. Це собаки-охоронці, в Італії ця собака – єдина зброя проти вовка, вісім-десять цих псів охороняють пасовище.

Що саме лікує каністерапія?

Є таке прислів’я: клин клином вибивають. Якщо ти боїшся собаку – заведи собаку. Собака – це не найбільш небезпечний біоорганізм для людини. Адже сама людина є більшою небезпекою, ніж пес. Здебільшого собака першою ніколи не нападає, а лише обороняється. А оборона може бути і пасивною, і активною.Не до всіх собак дітям дозволяли підходити. Зрозуміло, що тварини непередбачувані. З якими псами можна контактувати, а до яких дітям краще не підходити, аби не злякатися?

Як правило, будь-який господар собаки – це відповідальна людина, яка регулює поведінку тварини. Перед тим як дозволити собаці контактувати з дітьми, ми питали власників, чи можна це зробити. Лише власник собаки знає і контролює її поведінку. Якщо він вміє це досконало, то дозволяє контакт, але якщо в собаки є проблеми на етапі розвитку нервової системи, зокрема стреси під час спілкування з людьми, то ми обмежуємо контакт, аби не травмувати ні людину, ні тварину.

Які породи підходять для каністерапії?

Порода собак не має значення, адже кожна має специфічне завдання для користі людини. Всіх собак розводили під ту чи ту людську потребу. Мисливські собаки – для полювання, функція службових собак – охорона території, охорона людини, охорона предметів, автомобіля, сумки, собаки-детектори шукають все, що потрібно, є собаки, які рятують людей на воді, на території. Окрім того, є службові породи собак, які використовують для служби в поліції та армії.

Як я зрозумів, каністерапію можна застосовувати не лише до дітей.

У каністерапії взагалі немає обмежень за віком.Знаю, що в лікуванні тих чи тих відхилень інколи застосовують такі методи, як спілкування з дельфінами й кіньми. Як до зоотерапії та до каністерапії зокрема ставиться офіційна медицина?

Чесно кажучи, не знаю, як до цього ставить офіційна медицина. З лікарями ми не співпрацюємо. У всеукраїнській спілці практикуючих дресирувальників є розділ каністерапія. Спеціалісти їздять містами, ми розповсюджуємо ось цей досвід, адже протягом кількох років маємо ліцензованих спеціалістів. Це вузька спеціалізація, яка не розвивається в нашій країні, оскільки її мало популяризують. Відштовхуючись від власного досвіду, скажу, що каністерапія – це дуже хороша річ. Мій син виріс з собакою, коли він народився, то жив в одному манежі, а собака – в іншому. Він вміє боятися собак, адже зараз є ліцензованим спеціалістом. Сказати, що ти не боїшся собаку, – це обман, бо їх всі бояться. Але страх потрібно вміти контролювати.

Ви сказали, що в Україні каністерапія не дуже розвинена. У Європі це більше практикують?

Я думаю, що каністерапія в Україні та Європі на одному рівні. Вона не розвивається, оскільки цьому ніхто не приділяє уваги. Річ у тому, що в першу чергу, це дуже витратні проєкти, зокрема щодо часу. Наприклад, на заході з дітьми ми привчили собак до контакту з великою кількістю людей, адже для них це теж терапія, можна назвати це соціалізацією. Багато собак живуть в тихих місцях і не перебувають у такому середовищі. Хто відповідально ставиться до своєї собаки, той і їздить на такі заходи, адже це розвиток тварини.Ви вже згадували про міжнародні тести дресирування службових порід собак. Що їхнє проходження дає для собак та їхніх господарів?

Є одинадцять міжнародних кінологічних груп порід собак міжнародних кінологічних федерацій. Серед цих груп є вісім службових порід собак. У світі для них обов’язковий тест з дресирування для того, щоб взяти участь в міжнародних виставках у робочому класі. Також цей тест дає можливість допустити службові породи собак до племінного розведення. Прикладне дресирування дає допуск до робочого класу в рамках національних виставок. Коли обирають поголів’я собак, то звертають увагу на робочі якості, стан нервової системи майбутніх дітей для того, аби підібрати кращих кобеля чи суку для племінного розведення. Відповідно, ці тести проводять для допуску до племінного розведення.

Якщо говорити про службових собак, як відбувається їхнє дресирування, можливо, розкажете про якісь деталі, особливості?

Раніше собак навчали за допомогою імітаційних методів, методами наслідування. Зараз міжнародне дресирування дуже розвинулося та перейшло до безконфліктної підготовки на базі безумовних рефлексів. Тобто команд ми навчаємо за рахунок смакозаохочувальних методів, за рахунок концентрації. Це відображається на взаєминах собаки та людини. На основі цього зараз побудоване все цивілізоване дресирування собак.

Ви демонстрували багато обладнання. Скільки часу та ресурсів потрібно, аби хоча б мінімально підготувати собаку? Як я зрозумів, ця справа недешева.

Підготовка собаки – це недешеве задоволення по часу. Коли багато років тому я дресирував собак відповідно до міжнародних правил, мені доводилося пів дня готувати навчально-матеріальну базу, щоб позайматися 15 хвилин. Якщо це буде неготовим, то й не буде жодних результатів. Відсутність навиків та навчально-матеріальної бази не дає прогресу в підготовці собак. Це все одно, що сісти за кермо автомобіля, в якому немає пального.А якщо говорити про цифри…

Найпрестижніші професії в американській армії – кінолог та пілот. Аби стати кінологом в США, потрібно десять років ідеально відслужити, наприклад, у поліції, скласти психологічні тести, і тоді комісія, можливо, допустить до навчання в кінологічному центрі. Одна година застосування спеціаліста-кінолога в США коштує майже п'ятнадцять тисяч доларів. Уявіть, наскільки це престижна професія. Стати кінологом в Америці – все одно, що в нас у космос полетіти. Це вузький спеціаліст, який цінується.

Свого часу, коли я служив у прикордонних військах, то кращого за собаку засобу для пошуку наркотичних та вибухових речовин немає. Жодна техніка не спрацює так, як пес.

Чи можна обманути собаку, коли через кордон хочуть провезти якісь заборонені речовини?

Кращого засобу припинення якогось трафіку, окрім собаки, ще ніхто не придумав. З власного досвіду розповім історію, коли був цілий канал перевезення заборонених речовин, ми його знайшли за допомогою собак. Без них його взагалі не виявили б.Коли службову собаку відправляють на пенсію?

Усе індивідуально та залежить від якості підготовки собаки. Якщо вона високого рівня і гарно працює, її не використовують постійно. Є служба по 12, по 24 години. Собаку ніхто не використовує безперервно протягом доби, лише за потреби, коли ж потреба відсутня, то собака тренується, адже завжди має бути в тонусі. Після активного застосування відпочиває. Щоб знайти велику партію заборонених речовин, достатньо забезпечити максимально комфортну роботу собаки, і вона все зробить.Ви запитували дітей, хто хоче стати кінологом. Власне, що для цього потрібно зробити в Україні?

У цьому плані в нас усе налагоджено. Насамперед потрібно бути дорослим, щоправда, ми маємо курси юних кінологів, де розповідаємо про породи, а також проводимо чемпіонати юних кінологів з дресирування собак. Така практика в нас уже три-чотири роки. На базі сільського аграрного університету «Кінологічна Спілка України» та Міністерства внутрішніх справ проводили захід «Юний кінолог України», в якому брали участь діти кінологів, поліцейських, виконуючи програми з дресирування собак, захисту та проходячи смугу перешкод. Тобто ми вже привчаємо дітей до, можливо, майбутньої професії. Як правило, діти наслідують роботу батьків, в Україні вже є династії кінологів.

Насамкінець поставлю трішки провокаційне питання. Наразі в соцмережах відбуваються постійні суперечки, чи варто собакам ходити в намордниках, нерідко трапляються конфлікти на вулиці. Яка ваша думка з цього приводу?

Цивілізоване суспільство буде вчити людей ставитися до собак з повагою. На мою думку, перед тим, як кричати про те, вдягати намордники чи ні, треба ставитися до собак відповідно, тобто вчити власників управляти ними і навчати, власне, саме суспільство того, що собака – це нешкідлива тварина.

Наприклад, у Німеччині, якщо людина захотіла собаку, вона йде в клуб, пише заяву, що хоче стати господарем пса, а після цього її відправляють на навчання. Тобто людина має вивчити тактико-технічні характеристики, теорію методики дресирування собак, невеличкі курси з терапії. Кожен професійний дресирувальник знає, що кращого управління собакою, ніж повідець, немає. Однак намордник – це річ, про яку собака має знати. Ви бачили сьогодні, що кане-корсо може зробити з людиною, але він достатньо керований, щоб не нападати. Його без повідця ніхто не водить, йому не дають робити те, чого не дозволено. Всі ці процеси має контролювати людина і бути відповідальною за це.

Мене дуже дратує, коли мені роблять зауваження через намордник, адже люди не знають, хто я і чим займаюся. Хотілося б сказати, аби вони самі собі його вдягнули та спробували, як в ньому. Також мене дратує, коли людина одягає на собаку суворий нашийник під час вигулу, тварині некомфортно. Підготовлені люди контролюють поведінку собаки, немає різниці, в наморднику чи ні. Якщо завів собаку, ти вже відповідальний. Ми відповідальні за того, кого приручили.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

Фото автора

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---