Любов, карантин і жертовність: лідер «Фіолету» презентував у Луцьку «Короля дощу»

У четвер, 10 лютого, фронтмен гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк презентував у Луцьку свій новий роман «Король дощу», що зовсім нещодавно вийшов друком у «Видавництві Старого Лева». Зустріч із шанувальниками відбулася за сприяння луцької літературної резиденції «Місто натхнення».

На Волині Сергія знають і люблять не лише як талановитого музиканта, автора низки ліричних та драйвових пісень, а й як громадського діяча, арт-директора одного з найкрутіших в Україні фестивалів «Бандерштат». Тож на подію у Волинську державну обласну універсальну наукову бібліотеку імені Олени Пчілки зібралося чимало шанувальників.

Модераторка імпрези, журналістка та давня подруга Колоса Ірина Качан нагадала присутнім, що Луцьк – це друге після Дубна рідне місто Сергія, адже прожив він тут не мало не багато – 11 років.

«Зізнаюся: напередодні презентації Сергій надіслав мені книгу в pdf-форматі, але коли я побачила, яка вона в паперовому варіанті, то мені навіть не захотілося читати її в електронному, – поділилася Ірина. – Це просто-таки красивенне творіння – яскраве, з нестандартним дизайном. Книга ще пахне фарбою. Одне слово, не до порівняння з читанням у електронній версії».

«Книга «Король дощу» – найменша за обсягом із усіх моїх романів. Написав я її майже два роки тому в Києві у перші місяці самоізоляції, – розповів автор. – Власне, я її навіть не планував, бо на той момент задумав свій великий новий роман, над яким зараз працюю. Але саме тоді світ раптово почав осипатися в моїх очах: було скасовано всі фестивальні плани на літо, концерти. А я за природою – чувак депресивний. Тож дуже заморочився цією ситуацією».

Він додав, що гнітюче враження від паралізованого безлюдного Києва посилювала димова завіса, в якій жило місто через пожежі під Ірпенем та Чорнобилем.

«Я тоді гуляв із собакою, дивився на ці дими й думав: ось він, другий вершник Апокаліпсису, лишилося дочекатися третього, – пригадує Колос. – І щоб якось оці занепадницькі енергії в собі перевести у правильне русло, вирішив написати відносно коротеньку історію про ковідний Київ. Але таку, де карантинне місто і пандемія будуть лише декораціями на тлі історії двох зумерів, які під впливом обставин повертаються до батьків, починають розбирати кривди минулого, намагаються зрозуміти, хто вони».

Попри концептуальну лаконічність, у романі є кілька рівнів.

«Цей роман лаконічний не тому, що я лінувався писати, – зауважив Колос. – Це тому, що я писав про покоління, яке вважаю дуже лаконічним у багатьох аспектах, зокрема і в спілкуванні. Тому й манера письма така рубана, кострубата. Діалоги героїв відповідають тому, як спілкуються зумери».

Сергій зізнається: багато чого виписував на прикладі молодшого п’ятнадцятирічного брата, якого вважає яскравим представником цього дивного покоління.

«Мені було цікаво дослідити, чим це покоління відрізняється від мого – міленіалів. Вдалося навіть зробити певні висновки, – додає Колос. – Зокрема про те, що наші покоління відрізняються хіба що технологічним рівнем девайсів, у яких ми залипали».

До слова, цей роман Сергій написав доволі швидко – приблизно за півтора місяця.

Звісно, майже всіх присутніх цікавило походження назви твору.

«Король дощу – це такий метафоричний образ жертовності, до якої ми мусимо вдаватися, якщо хочемо змін, – пояснює автор. – Окрім того, Король дощу – це традиція африканських племен. У рік негоди, скажімо, засухи, в племені, яке дуже через це потерпало, вибирали найкрасивішого хлопця, віддавали йому найгарніших жінок, одяг, годували найліпшою їжею та поїли найдобірнішим питвом та врешті приносили в жертву, аби вмилостивити богів».

Сергій каже: у романі ця традиція зринула десь посередині фоном, але коли він завершував написання, то збагнув, що ця історія мусить мати саме таку назву.

Ще одна фішка «Короля дощу» – те, що на сторінках цього роману зустрічаються герої попередніх: «Капітан Смуток» та «Рок-н-рол».

«Вони там зустрічаються епізодично. Тож якщо ви не читали два попередні романи, то вам видасться, що це просто другорядні герої, які промайнули і зникли, – каже Колос. – А хто їх читав, той збагне, що я поставив крапку в житті головних героїв цих книжок. Але… не буду спойлерити. Читайте! Скажімо так: цим романом я закрив для себе трилогію міст. Якщо «Капітан Смуток» – то моє рідне Дубно, «Рок-н-рол» – Луцьк, то «Король дощу» – вже Київ».

Під час презентації було багато розмов про музику, літературу, поезію, муки творчості й амбітні плани. Молодь, яка завітала на захід, просто-таки засипала автора запитаннями, а вже по тому – заобнімала під час автограф- та фотосесії.

Отож, хто такий Король дощу й чи потрібні йому жертви у спорожнілому карантинному місті? Відповіді – на сторінках роману.

Оксана ГОЛОВІЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---