Любко Дереш відкрив лучанам «містичне серце України»

Сакральні зона та антизона на Дніпрі, «Голівуд на Дніпрі» як місце, де є вхід до містичних печер, і яке приваблює представників лицарських орденів з різних країн: письменник Любко Дереш відкривав для бандерштатівців місцину, яка є містичним серцем України і стала центром його нового роману.

Про це йшлося під час гутірки з письменником Любком Дерешем 4 серпня у рамках фестивалю «Бандерштат».

Любко Дереш розповів, що роман «Спустошення», на відміну від попередніх творів, дія яких відбувалася у Західній Україні, присвячений Україні центральній. У книзі зі слів автора, він хотів поділитися любов’ю до містичного серця України.

Йдеться про територію між Каневом, Переяславом, Чигирином та Черкасами, про невелику місцину, що зветься Бучак. Атмосфера там, як розповідає письменник, перегукується з настроями «Лісової пісні». Бучак має трагічну історію, адже там розташовувалося козацьке село і досі зберігся старовинний козацький цвинтар, у якому стоять також неправославні мальтійські хрести, що свідчить про те, що тут ховали не лише українських лицарів. Кажуть, що ці лицарі досі приходять у Бучак, бо мають якусь специфічну мету.

Для загалу Бучак відкрили у 1960-их роках кінорежисери, які називали його «Голівудом над Дніпром». Біля однієї з дніпрових круч побачили надзвичайно мальовничий півострів, каньйони, вкриті старими дубами, де сарни, маленькі олені, ходять, не лякаючись людей. В якийсь момент стало зрозуміло, що це ідеальний майданчик для зйомок, і ці кручі фігурували згодом у фільмі про Тараса Шевченка.Саме на Бучаку є Тарасова гора, на якій Шевченко заснув та побачив сон, що ліг в основу славетної однойменної поеми. Тобто, це місце постійно притягує українську інтелігенцію. На протилежному березі Дніпра розташований Переяслав, за яким простягаються ліси, назвали лісами Вія. Вважається, що саме про них писав Микола Гоголь. Ті, хто наділений особливим баченням, розповідають, що там розташована так звана антизона, місце звіра, де мешкають темні сили і зникають люди. Справді, в тих лісах часто люди блукають.

Колись на Бучаку один поміщик на ім’я Адам заснував село, назвавши його Едем. Він мав дружину Єву і справді вважав, що це місце є земним входом до раю. Якийсь час це місце було заповідником і належала одному з олігархів, який за це поплатився, втративши ці землі. Тепер ці землі вільні, а люди різних конфесій, які приїздять туди, вважають їх святими.

На одному з мисів півострова Бучак, що врізається в Дніпро проти його течії, є таємні печери, куди не кожен може потрапити. Чоловік, який проводить туди людей, розповідає, що до нього приїжджають представники лицарських орденів різних країн Європи, які хочуть там побачити особливі фрески.

Герої роману шукають центр згаданої містичної зони. Вважається, що там є камінь, який виконує бажання. Туди вирушають двоє хлопців, які мають однакові проблеми. Вся історія роману обертається навколо сакрального числа 33. Це вік Христа, коли чоловік повинен здобути 12 апостолів, зрозуміти, в чому його хрест, взяти цей хрест, бути зрадженим апостолами та вирушити на власну Голгофу, аби його розіп’яли. Один із героїв подолав вік у 33 роки але розуміє, що нічого не відбулося, немає відчуття, що він дотичний до життя. Дороги приводять героїв на Бучак, що має вигляд клину, який вгруз в Дніпро і відділений від материка валами однієї з давніх цивілізацій. Десь там, як вважається, розташоване якесь сакральне місце.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---