Лікар фізичної та реабілітаційної медицини Ігор Сомов: «Медицина – це не про те, щоб зробити людину залежною від допомоги». СПЕЦПРОЕКТ

Пандемія показала, наскільки цінні взаємоповага та взаєморозуміння між лікарем і пацієнтом.

Як потрібно почуватися «по одну сторону барикад» у боротьбі з хворобою. І як важливо бачити один в одному партнерів.

До дня медичного працівника, який буде відзначатися 20 червня, Інформаційне агентство Волинські Новини спільно з медичним центром Благомед розпочинають спільний спецпроект «5 запитань лікарю про медицину та життя».

Мета нашого проекту – допомогти пацієнтам глибше зрозуміти роботу лікаря та усвідомити свою роль у партнерстві «лікар-пацієнт».

10 лікарів дадуть відповіді на 5 важливих запитань про медицину, стосунки з пацієнтами, здоров’я та спосіб життя.

Сподіваємося, наші читачі зможуть серед відповідей знайти ту, завдяки якій вдасться усвідомити щось цінне та вагоме.

Чи не було у вас моменту, коли ви пошкодували про вибір професії лікаря?

Зі школи я любив іноземні мови. Мав думку обрати професію, пов’язану з перекладами. Але й медицина приваблювала, бачив у ній цілу філософію про людину. Вступив до медвузу, але вивчення мов не закинув, адже вже у 90-х було зрозуміло, що лікарю англійська необхідна для розвитку, для того, щоб вчасно дізнаватися про нові тенденції. Вивчив англійську, потім німецьку.

Намірів покинути медицину не було, але не раз були думки, мовляв, от було б добре стати перекладачем. А потім мені вдалося це поєднати. Я за фахом хірург, працював 12 років у дитячій лікарні. Паралельно зацікавився методом остеопатії та іншими реабілітаційними методиками. Хотілося використовувати для реабілітації та лікування новітні доказові методи і дати альтернативу людям, які шукають «мануальщиків», що «лікують хрустом» та «вправляють».

Для цього потрібно було багато читати і вчитися. Тут і стало в нагоді знання іноземних мов. Я перекладав семінари іноземних спеціалістів з реабілітації, водночас багато читав, вчився. Цього року отримав спеціалізацію лікаря ФРМ (фізичної та реабілітаційної медицини) і радий, що все склалося саме так.Медицина для мене – це про гуманізм. Не про те, щоб робити людину залежною від допомоги, а про те, щоб допомогти їй усвідомлювати свої ресурси для повноцінного щасливого життя та вміти берегти їх і правильно використовувати.

Якби маленька дитина запитала у вас, чим ви займаєтеся, як ви їй пояснили б?

Я, напевно, сказав би, що вчу людей не боятися і бути щасливими. У мене нерідко значна частина прийому пацієнта – це спілкування. Ми спільно з пацієнтами долаємо страхи та обмеження різних «я не можу», «це не для мене». Люди недооцінюють себе, можливості свого тіла, бояться руху, бояться жити так, як вони хочуть, брати відповідальність на себе за свій стан і змінювати його, коли він не подобається.

Фізична реабілітація – це дуже об’ємний і глибокий процес. І його головним результатом має стати відсутність страху жити і змінюватися, вміння тонко відчувати себе і свої потреби, знати, що хочеш і як це собі дати. Це в моєму розумінні і означає бути щасливим.

Як ви вважаєте, яка головна проблема у стосунках лікарів та пацієнтів сьогодні?

Є проблема з обох сторін. Лікарі можуть не завжди бачити першопричину стану людини, не завжди достатньо глибоко «копають», а пацієнти не до кінця усвідомлюють свою роль у процесі одужання і свій вплив на власний організм.

Я назвав би це проблемою «браку дорослості». Цей брак дорослості – відповідальності, усвідомленості, вміння бачити першопричини всіх явищ – властивий нашому суспільству в цілому, і медицина, стосунки лікаря та пацієнта – це просто таке дзеркало, у якому всі ці тенденції дуже гарно видно.

Читати ще: Ендокринолог Тетяна Редзій: «Людина – це ніби Лего». СПЕЦПРОЕКТ

Але ми поступово дорослішаємо. Зараз дуже багато колег, молодих (не лише в сенсі віку, а в сенсі відкритості думок, поглядів) прогресивних лікарів, у яких є правильне бачення партнерства з пацієнтом. Пацієнти також змінюються, починають мислити більш глобально, розуміти причинно-наслідкові зв’язки у роботі свого організму, краще слухати себе, вчасно звертатися. Все буде добре.На вашу думку, що змінила пандемія у ставленні людей до лікарів та свого здоров’я?

Люди стали більше цінувати лікарів. Ковід показав, що так, бувають ситуації, коли ти сам, без допомоги фахового лікаря, впоратися не можеш. І люди зрозуміли, що це в принципі не лише про коронавірус – лікарі важливі, їх праця цінна і необхідна кожному. Звісно, це з одного боку справедливо піднімає повагу до медиків, а з іншого стимулює і зобов’язує.

Щодо змін у ставленні людей до свого здоров’я, я не сказав би, що саме пандемія тут суттєво вплинула. Так, ці зміни є, вони прогресивні, вони відбуваються, але все це процеси поступової зміни свідомості, і вони, як на мене, незалежні від пандемії.

Якби ви давали своїм пацієнтам лише одну пораду про здоров’я, яка це була б порада?

Рухайтеся! Рух – це здоров’я. Ми не завжди в повній мірі усвідомлюємо, як багато залежить у нашому житті, у нашому самопочутті, думках від достатньогоі якісного руху. Рух – це не про спорт заради досягнень чи заради відповідності умовним «фізичним стандартам». Рухатися – це багато ходити, правильно сидіти під час роботи, робити ранкову зарядку, гуляти з рідними, друзями.

Відчуття свого тіла, перебування в контакті з ним – це необхідна умова щасливого життя. І нам всім потрібно цьому навчитися.

Тетяна САДЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---