Лев’ячий дитсадок, яскраві фотозони й тортики для голубів: літо в Луцькому зоопарку

У Луцькому зоопарку погожої літньої днини – як завше, гамірно та людно. Одразу біля воріт добре чутно, як голосно тішаться теплу та гостям строкаті папуги. А поряд голуби, ласуючи… тортом, знічев’я зиркають на відвідувачів, аби не поцупили, бува, шматочок.

Галасують і пустують мавпочки. Ліниво потягуються сервали. Дрімає ситий удав. Верблюд чемно чекає, поки наїсться запашним сіном подружка – тоді й самому можна братися за трапезу. Джентльмен!

У вольєрі ліниво підставляють спини сонечку ведмеді. Шістнадцятилітня поважна левиця Даша терпеливо витримує пустощі юної Лани, яка з’явилася у зоопарку минулого літа. А незабаром, запевняють у звіринці, тут буде справжнісінький лев’ячий прайд. Адже днями колекція зоопарку поповнилася двома левенятами – братиком і сестричкою Ларсом та Ледою. Малята приїхали до Луцька з Миколаєва. Наразі вони на карантині, та щойно він закінчиться, їх познайомлять із Дашею та Ланою й будуть вчити співіснувати.

Читати ще: Подарунок до свята: у Луцький зоопарк привезли двох левенят

Тут кожен працівник знає та сумлінно виконує свої обов’язки. Кожен куточок зоопарку – класна фотозона. Відвідувачі не тільки розглядають тварин, читають про них інформацію, а й залюбки фотографуються. Надто тішать маленьких гостей фігурки тварин, які віднедавна встановили на території.

Старші гості Луцького зоопарку кажуть: тепер його не порівняти з тим, який вони бачили замолоду. Молодь додає: він навіть кращий, ніж у Рівному чи Києві, бо тут не тільки багато тварин, а ще й дуже затишно та атмосферно.

Неабияка заслуга в цьому – теперішньої директорки Людмили Денисенко. Улюбленій роботі вона віддала не мало не багато – 20 років, адже прийшла сюди працювати 16 серпня 2001 року.

«У мене в трудовій книжці – всього один запис щодо місця роботи, – усміхається пані Людмила. – Напевно, в сучасних реаліях для когось це дивина. Але я не уявляю себе деінде».

Про своїх підопічних вона може говорити безкінечно. І тоді в її очах спалахують іскри непідробної любові до тих, за кого відповідає. А коли підходить до вольєра з левами, маленька Лана тішиться і радіє, як домашнє кошеня. І навіть горда тигриця Тріша не може вдавати байдужу, коли чує такий знайомий голос: «Ну як ти сьогодні, доць?»

Які моменти за час роботи в зоопарку були найяскравішими?

Напевно, найяскравіший – це реконструкція нашого зоопарку. Потім – примати, які до нього повернулися. Згодом у нас з’явилися тигри, про яких ніхто ніколи й не мріяв. Пригадую, ще коли була дитиною і відвідувала зоопарк, для левів була клітка метр на два. У ній сиділа левиця, і її було неймовірно шкода. Тепер наші леви мають шикарні апартаменти.

Яскравим епізодом було навіть те, як ми облаштовували перші клумби, адже колись тут не було ані доріжок, ані озеленення. І після шести років роботи в цьому напрямку ми можемо сказати, що пишаємося ось такою цікавинкою зоопарку. Мало того, завдяки цьому ми змогли залучити до нас такий пласт населення, який ніколи сюди не ходив, – пенсіонерів.

Нинішній зоопарк – це не просто місце, де можна прийти й подивитися на тварин, а хороша локація для відпочинку.

Саме так! Пригадую, років 10-15 тому люди приходили в зоопарк, пробігали коло і йшли. Не було жодної лавочки. І не було цікавинок. Здебільшого у звіринці можна було побачити представників тваринного світу, флори та фауни Полісся. Одне слово, дивувати не було чим.

Мені дуже хотілося, щоб у зоопарку люди лишалися, щоб вони тут відпочивали. Маючи таку можливість необмеженого перебування, яку надає вхідний квиток до зоопарку, як цим можна не користуватися?

Читати ще: Сонячні ванни та басейн: як мешканці Луцького зоопарку насолоджуються літом. Фото

Нині в нас є постійні відвідувачі, які приходять не раз на місяць, а щотижня, дехто – кілька разів на тиждень. Люди тут відпочивають. Для того ми робимо відпочинкові зони. У нас можна не тільки відпочити на лавочці, а й порелаксувати в гамаку. Наступного року плануємо організувати тут бібліотеку, буде багато книжок про тварин. Хочемо повернути людей до читання.

Ну і, зважаючи на цьогорічну липневу спеку, мати такий оазис у центрі міста – справжня розкіш. Сюди люди приходили, аби сховатися від палючого сонця в тіні дерев та біля ставків.

Як справи у малих левеняток?

Вони звикають до нового місця, поки мусять побути на карантині. Коли старші леви йдуть гуляти, малюки заходять у їхній вольєр. Вони там знюхуються, мітять територію, їхні запахи змішуються, а згодом можна буде всіх зводити. Щоправда, спрогнозувати, коли це відбудеться, годі. Лану, наприклад, з Дашею змогли звести від листопада минулого року аж влітку цьогоріч.

До речі, дуже цікаво вийшло: усі левенята в нас мають імена на літеру Л: Лана, Ларс і Леда. Старша левиця Даша вже поважного віку. Може, вона й не надто задоволена, бо вже старенька й хоче полежати, а ми її «вихователькою» в дитячому садочку призначили. Вона буде охороняти й виховувати левенят, для того має надзвичайно вдалий характер. Ми це побачили, коли з’єднали її з Ланою.

Читати ще: У Луцькому зоопарку пропонують нову розвагу – показову годівлю тварин

Нік, який помер, також був з Миколаївського зоопарку. І коли ми приїхали знайомитися з левенятами, то помітили, що обоє мають таку саму, як і в нього, вдачу. Символічно, правда?

А що ще в планах? Упевнена, їх у вас чимало.

За 20 років роботи тут я дуже обережна у висловлюваннях щодо планів. Бо люблю дотримуватися обіцянок. Тож розказую те, у чому впевнена. Однією з обіцянок було те, що до зоопарку приїде новий лев, коли наш старожил Нік помер. І вже сьогодні ми можемо радіти, бо маємо не одного, а двох левенят.

Додам, що все-таки тривалість життя у зоопарку більшості видів тварин значно довша.

Ще до нас мають приїхати нові примати. Дуже часто, коли їдеш до інших зоопарків по якусь тваринку, знаходиться ще хтось, хто може до нас приїхати. Тож прибуття левенят – не останнє цьогоріч. До кінця жовтня чекаємо на нові цікаві види тварин.

Ми дуже пишаємося тим, що щороку будуємо нові вольєри. Хоча з кожним роком вишукувати для них місце усе важче. Але людям цікавий зоопарк з новими мешканцями. Не всі ж мають можливість подорожувати, наприклад, до Африки чи Америки. Крім того, коли ви, скажімо, побачите в лісі ведмедя, то вам точно не захочеться його розглядати. А тут клишоногого чи іншого хижака можна роздивитися через скло.

Бачу, тут навіть голуби ласують тортами…

За дев’ять років, що я очолюю Луцький зоопарк, ми жодного разу не публікували постів із проханнями допомогти коштами на їжу для тварин. Із цим у нас – жодних проблем. Мало того, бачачи, що їдять наші підопічні, багато хто з відвідувачів жартує, мовляв, хочу у вас жити, аби й мене так годували.

Приємно, що нам не доводиться витрачати колосальні суми на їжу для тварин, адже маємо чимало спонсорів, співпрацюємо із благодійниками.

Читати ще: Перезимували й чекають на гостей: у Луцькому зоопарку – весняний гармидер. Фото

Був період, коли я їздила навіть у фермерські господарства. Бо чітко розуміла, що тварини мають бути ситі. Хтось дав тонну зерна, хтось – сіна. Але тоді було всього 40 видів тварин, максимум – 50 особин. А зараз у нас – 148 видів тварин і 1700 особин. Така собі невеличка республіка, мешканці якої хочуть їсти, пити, бавитися, потребують догляду, медичного супроводу.

Серед найближчих планів – підготовка до Дня Незалежності. Ми готуємо гарну фотозону й будемо працювати на повну потужність, щоб забезпечити нашим гостям гарне дозвілля.

Шкода, що через карантинні обмеження ми ще не повернули свят. Але сподіваємося, що цьогоріч вдасться провести свято гарбуза, парад хризантем, які так люблять наші гості.

Найбільша радість для нас – коли відвідувачі йдуть із зоопарку з усмішкою. Бо це круто, адже означає, що тварини не викликають у них жалю.

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---